Рішення

від 31.03.2021 по справі 916/3457/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3457/20

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Ловга В.М.

За участю представників сторін:

Від прокурора: Кривельова Т.М. /посвідчення/;

Від позивача: Афанасьєв М.Г. за довіреністю;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерського господарства в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерського господарства до селянського (фермерського) господарства „Вікторія-В» про стягнення 411 618,35 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області (далі по тексту - прокурор) звернувся до господарського суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (далі по тексту - Фонд) до селянського (фермерського) господарства „Вікторія-В» (далі по тексту - СФГ „Вікторія-В» ) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 411 618,35 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 150 000,00 грн., збитків від інфляції у розмірі 251 865,06 грн., пені у розмірі 9 723,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008р. зобов`язань в частині повернення грошових коштів (фінансової підтримки) у строки, визначені укладеним між сторонами договором.

СФГ „Вікторія-В» жодного разу в судові засідання по даній справі не з`явилося, про причини неявки суд не повідомляло. При цьому, суд зазначає, що відповідач був повідомлений судом про розгляд даної справи шляхом надсилання ухвал на адресу, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 67252, Одеська обл., Іванівський р-н, село Богунове, вул. Леніна, буд. 46. Проте, ухвали суду, якими відповідач був повідомлений про розгляд даної справи, були повернуті до суду у зв`язку із відсутністю адресата.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи вимоги п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення СФГ „Вікторія-В» про розгляд господарським судом даної справи. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Фондом в процесі вирішення судом даного спору було підтримано заявлені прокурором позовні вимоги із посиланням на неналежне виконання СФГ „Вікторія-В» зобов`язань за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

25.09.2008р. між Фондом та СФГ „Вікторія-В» було укладено договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35, відповідно до п. 1 якого Фондом були прийняті на себе зобов`язання надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі СФГ «Вікторія-В» в сумі 150 000,00 грн., яке, в свою чергу, зобов`язалося використати грошові кошти за цільовим призначенням та повернути їх у визначений даним договором строк.

Відповідно до п. 3.1 Статуту Фонду, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства №631 від 10.12.2019р., Фонд створено з метою виконання функцій з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств в установленому законом порядку.

Відповідно до п. 2 договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008р. на підставі довідки № 37, виданої згідно протоколу №2, відповідно до рішення комісії від 14.07.2008р. та Порядку використання коштів передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004р. № 1102 (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2008р. №113), фінансова підтримка (допомога) на поворотній основі надається для придбання техніки.

Умовами пп. 3.4.1, 3.4.2 п. 3.4 договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008р. СФГ «Вікторія-В» зобов`язується у місячний термін з моменту отримання коштів надати Фонду документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі; повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Фонду згідно з встановленим графіком: до 01.09.2011р. - в сумі 50 000,00 грн., до 01.09.2012р. - в сумі 50 000,00 грн., до 01.09.2013р. - в сумі 50 000,00 грн. Кінцевий термін повернення заборгованості по фінансовій підтримці (допомозі) - до 01.09.2013р.

Положеннями пп. 4.1 п. 4 договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008р. передбачено, що договір про надання фінансової підтримки (допомоги) набуває чинності з дати його укладення та діє до часу повного погашення фермерським господарством заборгованості (фінансової підтримки, пені).

Згідно з пп. 5.2 п. 5 договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008р. за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) СФГ «Вікторія-В» сплачує Фонду пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

На виконання зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008р. Фондом було перераховано на рахунок СФГ «Вікторія-В» грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №34 від 29.09.2008р.

24.09.2014р. Фонд звернувся до СФГ «Вікторія-В» із претензією №015/184, відповідно до якої позивач просив виконати зобов`язання за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008р., а саме повернути Фонду грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн.

11.09.2020р. Фонд повторно звернувся до СФГ «Вікторія-В» із претензією №015/141, відповідно до якої просив повернути грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн., перераховані на рахунок СФГ «Вікторія-В» згідно договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008р. в якості фінансової підтримки.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до СФГ «Вікторія-В» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 411 618,35 грн., прокурором було наголошено, що відповідачем у порушення договірних зобов`язань не було у строк до 01.09.2013р. повернуто отриманих на підставі договору №35 від 25.09.2008р., із позовом про стягнення яких Фонд до суду не звернувся, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення поданого в інтересах держави в особі Фонду позову.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначені Законом України „Про фермерське господарство» № 973-ІV від 19.06.2003р.

Частиною 1 ст. 9 Закону України „Про фермерське господарство» (в редакції чинній на дату укладення договору №35 від 25.09.2008р.) передбачено, що новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після його створення, а у трудонедостатніх населених пунктах - п`ять років), фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, та іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств. Кабінет Міністрів України щорічно в проекті Державного бюджету України передбачає кошти на підтримку фермерських господарств. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щорічно передбачають кошти в проектах місцевих бюджетів на підтримку фермерських господарств.

Відповідно до ст. 10 Закону України „Про фермерське господарство» Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту який затверджується центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики України.

Частиною 1 ст. 11 Закону України „Про фермерське господарство» (у чинній редакцій) визначено, що кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надаються новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі, а іншим фермерським господарствам підтримка надається тільки на поворотній основі, а також - спрямовуються на забезпечення гарантій, поруки при кредитуванні банками фермерських господарств.

Оскільки укладений між Фондом та СФГ «Вікторія-В» договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008р. за своєю правовою природою є договором позики, господарський суд вважає за необхідне звернутись до відповідних положень цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. ч.1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до п. п. 12, 13 Порядку використання коштів передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1102, фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки. Кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідний рахунок Фонду, відкритий в Казначействі за місцем реєстрації, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Фондом прийняті на себе за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008р. зобов`язання щодо надання СФГ «Вікторія-В» фінансової підтримки у розмірі 150 000,00 грн. були виконані у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №34 від 29.09.2008р.

Проте, в порушення прийнятих на себе за умовами договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008р. зобов`язань СФГ «Вікторія-В» не було повернуто до державного бюджету грошові кошти у розмірі 150 000,00 грн., що дозволяє господарському суду дійти висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача на користь Фонду заборгованості у загальному розмірі 150 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості СФГ «Вікторія-В» перед Фондом у розмірі 150 000,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди та положень чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасного та в повному обсязі повернення грошових коштів, отриманих на підставі договору №35 від 25.09.2008р., прокурором, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано СФГ «Вікторія-В» до сплати збитки від інфляції у розмірі 251 865,06 грн., які були нараховані на суму основного боргу у розмірі 150 000,00 грн. протягом періоду з вересня 2013р. по квітень 2020р.

Проаналізувавши здійснений прокурором розрахунок збитків від інфляції господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість. Викладене має наслідком необхідність задоволення позовних вимог прокурора до СФГ «Вікторія-В» у названій частині шляхом присудження до стягнення із відповідача на користь Фонду збитків від інфляції у розмірі 251 865,06 грн.

З посиланням на умови пп. 5.2 п. 5 договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №35 від 25.09.2008р., а також приписи чинного законодавства прокурором було нараховано відповідачу до сплати пеню у загальному розмірі 9 723,29 грн., яка була нарахована на суму основного боргу у розмірі 150 000,00 грн. протягом періоду з 01.09.2013р. по 01.03.2014р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Проаналізувавши здійснений прокурором розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого розрахунку. Викладене має наслідком необхідність задоволення заявлених прокурором позовних вимог шляхом присудження до стягнення із СФГ «Вікторія-В» на користь Фонду грошових коштів у розмірі 9 723,29 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених керівником Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області позовних вимог шляхом присудження до стягнення із селянського (фермерського) господарства „Вікторія-В» на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств основного боргу у розмірі 150 000,00 грн., збитків від інфляції у розмірі 251 865,06 грн., пені у розмірі 9 723,29 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з селянського (фермерського) господарства „Вікторія-В» /67252, Одеська обл., Іванівський р-н, село Богунове, вул. Леніна, буд. 46; ідентифікаційний код 22503842/ на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств /01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код 20029342/ в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств /65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; ідентифікаційний код 20990849; р/р UA 378999980313311460000615008; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код за ЄДРПОУ 38016923; отримувач: УК у м. Одесі/ Приморський р-н /01201190/ суму основного боргу у розмірі 150 000,00 грн. /сто п`ятдесят тисяч грн. 00 коп./, збитки від інфляції у розмірі 251 865,06 грн. /двісті п`ятдесят одна тисяча вісімсот шістдесят п`ять грн. 06 коп./, пеню у розмірі 9 723,29 грн. /дев`ять тисяч сімсот двадцять три грн. 29 коп./.

3. Стягнути з селянського (фермерського) господарства „Вікторія-В» /67252, Одеська обл., Іванівський р-н, село Богунове, вул. Леніна, буд. 46; ідентифікаційний код 22503842/ на користь Одеської обласної прокуратури /65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд.. 3; ідентифікаційний код 03528552/ судовий збір у розмірі 6 174,27 грн. /шість тисяч сто сімдесят чотири грн. 27 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 08 квітня 2021 р.

Суддя С.П. Желєзна