Рішення

від 30.05.2024 по справі 916/668/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/668/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Південної філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Південний) (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, буд. 11, код ЄДРПОУ 38728549)

до відповідача: Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні (65058, Одеська обл., м. Одеса, вул. Говорова Маршала, буд. 7, код ЄДРПОУ 44068843)

про стягнення 59553,91 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Донченко Н.С., діє в порядку положень про самопредставництво

від відповідача: Демченко А.Д., діє в порядку положень про самопредставництво

Суть спору: Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Південної філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Південний) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні про стягнення 59553,91 грн., з яких: 58439,37 грн. основного боргу, 470,04 грн. 3% річних та 644,47 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги ДП АМПУ в особі Південної філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Південний) обґрунтовані наявністю заборгованості у відповідача з відшкодування витрат за комунальні послуги за період з 26.10.2022 по 31.12.2022.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/668/24; визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; призначено судове засідання на 22.03.2024 о 16:40.

07.03.2024 за вх.№9841/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову та вказує, зокрема, про те, що:

- між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, ПМГУ та Південною філією ДП АМПУ укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.10.2022 №209840912194; згідно з умовами пункту 6.5 договору оренди, протягом п`яти робочих днів з дати укладення цього договору балансоутримувач зобов`язаний надати орендарю для підписання: два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, та/або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об`єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача майном; як вбачається з умов укладеного договору оренди, обов`язок надання проєктів договорів відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг покладено саме на Південну філію ДП АМПУ;

- листом від 11.11.2022 №1984/06/26-22, не дочекавшись ініціативи від позивача, ПМГУ звернулось до Південної філії ДП АМПУ з наданням інформації про реквізити, необхідні для укладення договорів про відшкодування витрат балансоутримувача майна; у відповідь на лист ПМГУ, Південною філією ДП АМПУ було надано на підписання та укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна від 19 грудня 2022 року №21-П-ПВФ-22/81, предметом якого є забезпечення балансоутримувачем утримання будівлі з прибудинковою територією за адресою: Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, 11, зобов`язання за яким було виконано ПМГУ в повному обсязі;

- в той же час, договір про відшкодування витрат за надані послуги між Південною філією ДП АМПУ та ПМГУ, предметом якого є забезпечення балансоутримувачем послугами з електроенергії, тепла, води та відведенням стоків за адресою: Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, 11, в порушення позивачем пункту 6.5 договору оренди, надано на підписання ПМГУ майже через рік з моменту укладення договору оренди - договір між Південною філією ДП АМПУ та ПМГУ про відшкодування витрат за надані послуги укладено 11 жовтня 2023 року №25-П-ПВФ-23/108;

- згідно з вимогами Бюджетного кодексу України та Порядку №309, сплата коштів за придбання товару та або послуги, за будь-яким укладеним договором відбувається лише після реєстрації бюджетних зобов`язань та бюджетних фінансових зобов`язань щодо відповідних платежів в Державній казначейській службі України; відповідно до статті 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року; пунктом 9.1 договору №25-П-ПВФ-23/108 визначено термін його дії - з моменту підписання та до 31.12.2023; сторони домовились, що згідно з частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України, умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.01.2023, тобто позивач та відповідач за взаємною згодою визначили період дії договору, враховуючи специфіку бюджетного законодавства (один бюджетний рік); водночас, за жовтень-грудень 2022 року договір між Південною філією ДП АМПУ та ПМГУ про відшкодування витрат за надані послуги не укладався; його і не могло бути укладено з огляду на особливості укладення будь-яких договорів однією із сторін якого виступає орган державної влади (в даному випадку відповідач);

- позивач знав про необхідність укладення договору відшкодування витрат за послуги з забезпечення електроенергією, теплом, водою та відведенням стоків (в іншому випадку позивачем було б надано на підписання інший договір - про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна не в 2022 році, а також в 2023), проте, у зв`язку з відсутністю налагодженої договірної роботи, зволіканням та умисним ігноруванням необхідності укладення зазначеного договору, позивач надав примірники договорів про відшкодування витрат за надані послуги на підписання відповідачу лише в кінці 2023 року, а не в 2022 році;

- позивач зазначає, що договір №25-П-ПВФ-23/108 не охоплює період жовтня-грудня 2022 року, та наводить картку взаєморозрахунків за період з 01.10.2022 по 31.01.2023, та зауважує, що відповідачем здійснено відшкодування витрат пов`язаних з утриманням будівель і споруд за жовтень-грудень 2022 року за договором №21-П-ПВФ-22/81, проте відповідач наголошує, що позовні вимоги позивача стосуються саме відшкодування витрат за послуги з забезпечення електроенергією, теплом, водою та відведенням стоків, за іншим договором - №25-П-ПВФ-23/108, а договір від 19 грудня 2022 року №21-П-ПВФ-22/81 має зовсім інший предмет, загальну суму договору;

- підставою для нарахування заборгованості є наявність правочину (договору), вчиненого у письмовій формі, та у змісті якого, визначені, поміж іншого, зобов`язання сторін, проте, між Південною філією ДП АМПУ та ПМГУ станом на 2022 рік були відсутні договірні зобов`язання з відшкодування витрат за надані послуги, які є предметом даного позову;

- відповідач наголошує, що позивач помилково ототожнює договір оренди та зобов`язання по ньому, як факт користування відповідачем орендованим приміщенням у жовтні-грудні 2022 року, з договором про відшкодування витрат за надані послуги; на думку відповідача договір відшкодування витрат балансоутримувача є похідним від договору оренди та не може бути ототожнений з ним.

12.03.2024 за вх.№10545/24 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду. У поданій відповіді на відзив позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та вказує, зокрема, про те, що:

- як вже зазначалось у позовній заяві, першочергово, відносини між сторонами виникли на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 26.10.2022 №209840912194; пунктом 2.1 розділу ІІ договору оренди визначено, що орендар вступає в строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна; 26.10.2022 балансоутримувачем та орендарем підписаний акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності, таким чином, майно вважається таким, що орендоване, саме з 26.10.2022;

- у п.3.1 договору оренди визначено, що до складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою; орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору;

- на підставі договору оренди у відповідача виникло зобов`язання щодо відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо); поряд з цим, зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідач у період з 26.10.2022 (початок дії договору оренди) по 31.12.2022 користувався орендованим майном, яке в свою чергу забезпечувалось усіма необхідними комунальними послугами; у своєму відзиві на позовну заяву відповідач жодним чином не спростовує факт користування ним орендованим майном у період з 26.10.2022 по 31.12.2022, відповідачем не додано до свого відзиву на позовну заяву жодного належного та допустимого доказу, підтверджуючого, що він не використовував орендовані приміщення та, відповідно, не користувався комунальним послугами, якими такі приміщення обладнані;

- факт використання відповідачем орендованого майна підтверджений зі сторони адміністрації усіма належними доказами, а саме: договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна від 19.12.2022 №21-П-ПВФ-22 (що також укладений на підставі договору оренди) та карткою взаєморозрахунків за період з 01.10.2022 по 31.01.2023; із вказаних доказів вбачається, що відповідач фактично використовував орендовані приміщення у жовтні-грудні 2022 року, таким чином, вартість отриманих відповідачем комунальних послуг підлягає відшкодуванню на користь адміністрації.

- позивач не є підприємством, яке надає послуги у сфері житлово-комунальних послуг, адміністрація для забезпечення своїх будівель і приміщень (в тому числі орендованих відповідачем) електроенергією, водопостачанням та водовідведенням укладає відповідні договори із енергопостачальними організаціями, які є надавачами таких комунальних послуг, а також з іншими суб`єктами господарювання, які надають послуги (транспортування води, відведення стічних вод); в подальшому, враховуючи орендовану площу або ж показники приладів обліку, орендарями державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі адміністрації, здійснюється відшкодування отриманих та сплачених адміністрацією комунальних послуг;

- виставлені рахунки від 18.10.2023 на загальну суму 58439,37 грн. були отримані відповідачем 30.10.2023, та станом на сьогоднішній день жодних заперечень відносно їх розміру зі сторони користувача не надходило; так, на лист позивача від 26.10.2023 №2288/27-04-04 відповідач надав відповідь від 13.11.2023 №Вих-1733/06.2/26-23, у якій зазначено про відсутність підстав для оплати виставлених рахунків у зв`язку із відсутністю укладеного договору про відшкодування витрат та закінченням бюджетного періоду, проте, жодних заперечень щодо розміру заборгованості користувачем зазначено не було.

15.03.2024 за вх.№11037/24 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих запереченнях відповідач вказує, зокрема, про те, що:

- позивач у поданій позовній заяві та відповіді на відзив підкреслює те, що майно вважається таким, що орендоване саме з 26.10.2022 (дати укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.10.2022 №209840912194/63), не беручи до уваги той факт, що саме позивачем було надано на підписання і узгодження договір про відшкодування витрат за надані послуги лише в кінці 2023 року (договір від 11 жовтня 2023 року №25-П-ПВФ-23/108); позивач, який вже не один рік являється балансоутримувачем державного майна, мав знати як про особливості такої оренди, так і про необхідність укладення та узгодження договорів відшкодування комунальних витрат з відповідачем;

- позивач проігнорував пункт 6.5 договору оренди, протягом п`яти робочих днів з дати укладення цього договору надати для підписання відповідачу примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг; викликає здивування і твердження позивача щодо можливості оплати відповідачем наданих послуг на підставі лише договору оренди, у такому разі, можливо позивач, на підтвердження цього факту, надасть документальне підтвердження хоча б одного такого факту оплати державним органом послуг без двосторонньо підписаного договору та реєстрації бюджетних зобов`язань в органах казначейства;

- позивачем не надано жодного доказу фактичного використання послуг в орендованому приміщенні працівниками ПМГУ окрім рахунків за надані послуги з 26.10.2022 по 31.12.2022; укладення договору оренди нерухомого майна не означає використання працівниками ПМГУ послуг в цьому приміщенні; позивач мав би надати суду докази не лише використання орендованого майна, а і факту використання самих послуг;

- ПМГУ є бюджетною установою та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, то мало можливість здійснювати оплату будь-яких послуг виключно у тому році, коли було укладено договори; відповідно, підстави для здійснення оплати на відшкодування витрат за послуги за 2022 рік при відсутності підписаного договору (бюджетне зобов`язання), у ПМГУ були відсутні.

18.03.2024 за вх.№11257/24 до суду від позивача надійшли оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду, які були оглянуті судом.

Судове засідання 22.03.2024 о 16:40 не відбулось у зв`язку з аварійним відключенням енергопостачання в адміністративній будівлі суду. Ухвалою суду від 27.03.2024 судове засідання призначено на 18.04.2024 о 14:00. У судовому засіданні 18.04.2024 судом оголошено перерву до 09.05.2024 о 14:30.

08.05.2024 за вх.№18694/24 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, які залучено судом до матеріалів справи У поданих поясненнях позивач додатково надає детальні пояснення щодо розрахунку розміру заборгованості, що підлягає до стягнення з відповідача (у розрізі кожного окремого рахунку).

Судове засідання 09.05.2024 о 14:30 не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 15.05.2024 судове засідання призначено на 30.05.2024 о 12:00.

15.05.2024 за вх.№19616/24 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, які залучено судом до матеріалів справи У поданих поясненнях відповідач додатково вказує, зокрема, що надані позивачем до позовної заяви та наведені в поясненнях посилання на рахунки за надані послуги були виставлені позивачем до відповідача, однак вони не відображають фактично понесених позивачем витрат, тому що у такому випадку позивач мав би надати суду акти приймання-передавання послуг та оплачені ним рахунки за надані послуги, які було надано позивачу надавачами послуг, і за якими позивачем було здійснено оплату, та які мав би відшкодувати відповідач.

29.05.2024 за вх.№21589/24 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.05.2024 представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.05.2024 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 5 лютого 2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Справа №916/668/24 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В судовому засіданні 30.05.2024 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 30.05.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

26.10.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (орендодавець), Південним міжрегіональним головним управлінням Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні (орендар, відповідач) та Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Південної філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Південний) (балансоутримувач, позивач) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840912194.

Відповідно до розділу І договору оренди №209840912194 від 26.10.2022 - Змінювані умови договору (далі - умови):

- інформація про об`єкт оренди - нерухоме майно: нежитлові приміщення в будівлі митниці (інв.№1146), загальною площею 61,60 кв.м, розташовані за адресою: Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, 11, що обліковується на балансі ДП АМПУ (ПФ ДП АМПУ) (п.4.1 умов);

- процедура, в результаті якої майно отримано в оренду: без аукціону (п.5.1 умов);

- цільове призначення майна: розміщення співробітників Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні (п.7.1 умов);

- місячна орендна плата: 1 грн. на рік, без податку на додану вартість (п.9.1 умов);

- витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю: компенсуються орендарем в порядку передбаченому п.6.5 договору (п.9.2 умов);

- строк договору: на період воєнного стану та 1 рік після припинення чи скасування воєнного стану (п.12.1 умов).

Згідно з розділом ІІ договору оренди №209840912194 від 26.10.2022 - Незмінювані умови договору (договір):

- орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 умов; майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 умов (п.п. 1.1, 1.2 договору);

- орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна; акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору (п.2.1 договору);

- до складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою; орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору (п.3.1 договору);

- протягом п`яти робочих днів з дати укладення цього договору балансоутримувач зобов`язаний надати орендарю для підписання: два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, та/або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об`єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача майном; орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю: підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору; або подати балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем за договором; орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання від балансоутримувача відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем, підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору (п.6.5 договору);

- цей договір укладено на строк, визначений у пункті 12 умов; перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором; цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами; строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору (п.11.1 договору).

26.10.2022 між Південним міжрегіональним головним управлінням Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні (орендар, відповідач) та Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Південної філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Південний) (балансоутримувач, позивач) був підписаний акт приймання-передачі до договору №209840912194 від 26.10.2022.

У листі від 11.11.2022 №Вих-1984/06/26---22 відповідач з метою укладання договору про відшкодування витрат балансоутримувача майна надав позивачу інформацію про реквізити Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні.

19.12.2022 між Південним міжрегіональним головним управлінням Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні (орендар, відповідач) та Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Південної філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Південний) (балансоутримувач, позивач) відповідно до укладеного договору оренди №209840912194 від 26.10.2022 був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна №21-П-ПВФ-22.

Відповідно до п.1.1 договору балансоутримувач забезпечує утримання будівлі з прибудинковою територією (далі - будівля) за адресою: 65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, буд. 11, в якій знаходиться орендоване орендарем за договором оренди державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення в будівлі митниці (інв.№1146, реєстровий №38727770.19.ФНЕНДМ146), загальною площею 61,60 кв.м (далі - майно), яке перебуває на балансі балансоутримувача, а орендар відшкодовує витрати балансоутримувача на утримання будівлі та за орендоване майно, згідно з договором оренди та додатком №1 - Розрахунок, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п.3.1 договору загальна вартість цього договору становить 13727,10 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 2745,42 грн., разом з ПДВ ціна цього договору становить 16472,52 грн., та визначена сторонами на підставі Додатку №1 - Розрахунок, який є невід`ємною частиною цього договору; орендар зобов`язується здійснювати оплату за цим договором протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту виставлення рахунку балансоутримувачем, на підставі актів наданих послуг балансоутримувача за утримання будівлі за орендовану орендарем площу цій будівлі за договором оренди.

За п.п. 7.1, 7.2 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов?язань; сторони домовились, що згідно з ч.3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 26.10.2022.

Додатком №1 до договору №21-П-ПВФ-22 від 19.12.2022 є Розрахунок, відповідно до якого щомісячна плата за утримання орендованого майна будівлі починаючи з 26.10.2022 складає 7509,53 грн., загальна сума договору з 26.10.2022 по 31.12.2022 складає 13727,10 грн., без ПДВ та 16472,52 грн. з ПДВ.

11.10.2023 між Південним міжрегіональним головним управлінням Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні (користувач, відповідач) та Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Південної філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Південний) (балансоутримувач, позивач) відповідно до укладеного договору оренди №209840912194 від 26.10.2022 був укладений договір про відшкодування витрат за надані послуги №25-П-ПВФ-23/108.

Відповідно до п.1.1 договору балансоутримувач, згідно з договором оренди, забезпечує послугами (електроенергією, теплом, водою і відведенням стоків) користувача, в орендованих нежитлових приміщеннях в будівлі митниці за адресою: 65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, буд. 11 (інв.№1146, реєстровий №38727770.19.ФНЕНДМ146), загальною площею 61,60 кв.м (далі - послуги), а користувач забезпечує раціональне використання електроенергії, тепла, води і скидання стоків, що не мають агресивних компонентів, та своєчасно сплачує виставлені балансоутримувачем рахунки за користування наданими послугами в орендованих приміщеннях.

Згідно з п.9.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє до 31.12.2023, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань; сторони домовились, що згідно з ч.3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.01.2023.

В матеріалах справи наявні підписані з обох сторін акти приймання-передачі наданих послуг по договору №25-П-ПВФ-23/108 від 11.10.2023 за період з жовтня 2023 року по грудень 2023 року.

В матеріалах справи наявні рахунки від 18.10.2023 за період 26.10.2022-31.12.2022 (договір - Б/Д) на загальну суму 58439,37 грн., а саме:

- №0468-АЮ на суму 38,70 грн. (найменування - вода);

- №0470-АЮ на суму 76,73 грн. (найменування - транспортування води);

- №0472-АЮ на суму 121,31 грн. (найменування - стоки);

- №0474-АЮ на суму 500 грн. (найменування - утримання та обслуговування мереж водовідведення);

- №0476-АЮ на суму 43238,77 грн. (найменування - відшкодування витрат за електроенергію);

- №0478-АЮ на суму 14463,86 грн. (найменування - відшкодування витрат за послуги розподілу електроенергії).

Листом від 26.10.2023 №2288/27-04-04/Вих позивач направив відповідачу для оплати рахунки за надані послуги з 26.10.2022-31.12.2022 відповідно до п.3.1 та п.6.5 договору оренди №209840912194 від 26.10.2022.

Також в матеріалах справи наявна картка взаєморозрахунків за період з 01.10.2022 по 31.01.2023.

У листі від 13.11.2023 №Вих-1733/06.2/26---23 відповідач повідомив позивачу, що за період 26.10.2022-31.12.2022 договір між Південною філією та ПМГУ про відшкодування витрат балансоутримувача не укладався, а тому оскільки ПМГУ є бюджетною установою та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, то має можливість здійснювати оплату будь-яких послуг виключно у 2023 році за укладеними договорами; відповідно, підстави для здійснення оплати на відшкодування витрат за послуги за 2022 рік при відсутності підписаного договору (бюджетне зобов`язання), у ПМГУ відсутні.

Також в матеріалах справи наявні надані відповідачем накази: №16-ОД від 24.02.2022 Про встановлення простою та запровадження дистанційної роботи на період введення військового стану, №28-ОД від 31.03.2023 Про припинення дистанційної роботи та відновлення звичайного режиму роботи.

Окрім того, в матеріалах справи наявні надані позивачем на підтвердження факту понесення позивачем витрат за період з 26.10.2022 по 31.12.2012 додаткові документи, а саме: договір про надання послуг централізованого водопостачання та акти приймання-передачі послуг, рахунки, платіжні доручення; договір про постачання електричної енергії споживачу та акти приймання-передачі послуг, рахунки, платіжні доручення; договір про надання послуг з розподілу електричної енергії та акти приймання-передачі послуг, рахунки, платіжні доручення.

Несплата відповідачем витрат за комунальні послуги за період з 26.10.2022 по 31.12.2022 стала підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом про стягнення основного боргу та нарахованих 3% річних і інфляційних втрат.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч.1, п.1 ч.4 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 184 ГК України встановлено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

За ч.1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

За ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд зазначає, що з матеріалів справи вбачаються наступні обставини та факти:

- 26.10.2022 був укладений договір оренди нерухомого майна №209840912194, за умовами якого визначено, що витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю: компенсуються орендарем в порядку передбаченому п.6.5 договору (п.9.2 умов); разом з тим, п.6.5 договору передбачає, що протягом п`яти робочих днів з дати укладення цього договору балансоутримувач (позивач) зобов`язаний надати орендарю для підписання: два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю;

- 19.12.2022, відповідно до укладеного договору оренди №209840912194 від 26.10.2022, був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна №21-П-ПВФ-22, за умовами якого орендар (відповідач) зобов`язався відшкодовувати витрати балансоутримувача (позивача) на утримання будівлі та сторони домовились, що згідно з ч.3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 26.10.2022;

- 11.10.2023 був укладений договір про відшкодування витрат за надані послуги №25-П-ПВФ-23/108, за умовами якого балансоутримувач (позивач), згідно з договором оренди, забезпечує послугами (електроенергією, теплом, водою і відведенням стоків) користувача (відповідача), а користувач (відповідач) зобов`язався своєчасно сплачувати виставлені балансоутримувачем (позивачем) рахунки за користування наданими послугами в орендованих приміщеннях та сторони домовились, що згідно з ч.3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.01.2023.

Господарський суд вказує, що відповідно до позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 58439,37 грн. основного боргу, який складається з суми наданих рахунків на оплату комунальних послуг (водопостачання, стоки, електроенергія), в яких визначено період нарахування 26.10.2022-31.12.2022. Разом з тим, господарський суд зауважує, що в матеріалах справи відсутній договір про відшкодування витрат за надані комунальні послуги за період 2022 року (спірний період), який відповідно до п.6.5 договору оренди мав би бути наданий балансоутримувачем (позивачем) орендарю (відповідачу) для підписання, тобто саме на позивача був покладений обов`язок з надання такого договору відповідачу та узгодження порядку визначення розміру та порядку компенсації витрат на електроенергію, опалення та витрат, пов?язаних з водопостачанням, в той період, проте свій обов`язок позивачем не виконано.

Господарський суд не приймає до уваги посилання позивача на факт користування відповідачем орендованими приміщеннями у жовтні-грудні 2022 року, як на підставу для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки у договорі оренди чітко визначений, що відшкодування витрат на утримання орендованого майна та комунальних послуг відбувається шляхом укладення окремих договорів. Так, у 2022 році сторонами укладено договір з відшкодування витрат на утримання орендованого майна, проте з незрозумілих причин договір з відшкодування комунальних послуг за 2022 рік укладено не було, що на думку суду унеможливлює, з урахуванням того, що відповідач є державним органом, який фінансується з державного бюджету, стягнення коштів без реєстрації бюджетних фінансових зобов`язань на підставі відповідного договору, на підставі якого мали виникнути фінансові зобов`язання для органу державної влади з оплати комунальних послуг. Окрім того, господарський суд звертає увагу, що через рік, 11.10.2023, сторонами врешті був укладений такий договір про відшкодування витрат за надані комунальні послуги, проте у вказаному договорі сторони застосували його положення до відносин між ними, які виникли з 01.01.2023, а не з 26.10.2022, як зараз у судовому порядку стверджує позивач. Причин неможливості застосування положень цього договору за період заявленого боргу позивачем суду не доведено, за таких обставин у період з 26.10.2022 по 31.12.2022 у сторін були відсутні відповідні зобов`язання з оплати таких послуг.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи вищевстановлені судом обставини, приймаючи до уваги, що за спірний період (з 26.10.2022 по 31.12.2022) між сторонами були відсутні зобов`язання з відшкодування комунальних послуг, як то вимагав договір оренди, господарський суд дійшов висновку, що у відповідача відповідні зобов`язання зі сплати комунальних послуг не виникли, позовні вимоги та заявлені суми є недоведеними та задоволенню не підлягають, а тому господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача 58439,37 грн. основного боргу.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи встановлені судом обставини, зокрема, щодо неукладення договору з відшкодування комунальних послуг за спірний період, а як наслідок і не виникнення у відповідача грошових зобов`язань по сплаті послуг у заявленій позивачем сумі, недоведення підстав і строків оплат таких послуг, приймаючи до уваги відмову у задоволенні позову про стягнення основного боргу, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат також є безпідставними, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Південної філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Південний) в повному обсязі.

Іншого позивачем не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують та не створюють підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Південної філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Південний) - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 13 червня 2024 р.

Суддя Ю.С. Бездоля