Постанова

від 04.11.2024 по справі 916/668/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/668/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Філінюка І.Г.

суддів Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний)

на рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024

по справі №916/668/24

за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний)

до відповідача: Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні

про стягнення 59553,91 грн.

суддя суду першої інстанції Бездоля Ю.С.

місце винесення рішення: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області.

Повний текст рішення складено та підписано: 13 червня 2024.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні про стягнення 59553,91 грн., з яких: 58439,37 грн. основного боргу, 470,04 грн. 3% річних та 644,47 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги ДП «АМПУ» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) обґрунтовані наявністю заборгованості у відповідача з відшкодування витрат за комунальні послуги за період з 26.10.2022 по 31.12.2022.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 у задоволенні позову Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) - відмовлено повністю.

В мотивах прийнятого судового рішення, суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутній договір про відшкодування витрат за надані комунальні послуги за період 2022 року (спірний період), який відповідно до п.6.5 договору оренди мав би бути наданий балансоутримувачем (позивачем) орендарю (відповідачу) для підписання, тобто саме на позивача був покладений обов`язок з надання такого договору відповідачу та узгодження порядку визначення розміру та порядку компенсації витрат на електроенергію, опалення та витрат, пов?язаних з водопостачанням, в той період, проте свій обов`язок позивачем не виконано.

Узагальнені вимоги та доводи апеляційної скарги:

Не погодившись із вказаним, судовим рішенням, Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить:

-Долучити до матеріалів справи додаткові докази: Картку взаєморозрахунків за період з 01.01.2023-31.12.2023; Технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (комплекс) №11 по вулиці Береговій м. Южне Одеської області (Додаток 7 до інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна); Технічний паспорт на виробничий будинок (комплекс) №11 по вулиці Береговій м. Южне Одеської області (додаток 8 до інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна);

-Рішення Господарського суду Одеської області від 30 травня 2024 року у справі № 916/668/24 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги державного підприємства «Адміністрація морських портів України», в особі Південної філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації морського порту Південний) у повному обсязі.

-Здійснити розподіл судових витрат.

Скаржник зазначає, що між Позивачем та Відповідачем виникли зобов`язання щодо відшкодування витрат Позивача за надані комунальні послуги:

по-перше, на підставі діючого Договору оренди, який прямо передбачає обов`язок Орендаря здійснювати таке відшкодування;

по-друге, оскільки Адміністрація забезпечувала комунальними послугами приміщення Орендаря, а Орендар їх фактично споживав, Апелянт вважає, що зобов`язання між сторонами щодо відшкодування витрат Позивача виникли також з актів цивільного законодавства, а саме з юридичного факту споживання Відповідачем комунальних послуг.

Скаржник зазначає, що положення статей 901, 903 Цивільного кодексу України, що презюмують виникнення правовідносин щодо надання послуг за договором, не виключають застосування до цих правовідносин у передбачених Законом випадках положень частини третьої статті 11 Цивільного кодексу України, за якими цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства». Така позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 червня 2022 року у справі № 911/27/21.

Таким чином, скаржникт вважає, що Відповідач і Позивач знаходяться у фактичних договірних відносинах та мають права і обов`язки, передбачені ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України.

Скаржник зауважує, що відсутність окремого письмового договору між сторонами на відшкодування коштів Позивача, витрачених на забезпечення Відповідача комунальними послугами, що були фактично спожиті, не може бути підставою для звільнення Відповідача від обов`язку відшкодувати Адміністрації такі витрати у повному обсязі.

Проте, в якості підстав для задоволення заявлених позовних вимог Позивач посилався не лише на факт користування відповідачем орендованим приміщенням у спірний період, як зазначив суд першої інстанції, а перш за все, на Договір оренди, який зобов`язує Відповідача відшкодовувати Балансоутримувачу сплачені комунальні послуги, та на факт споживання Відповідачем наданих комунальних послуг.

Адміністрація вважає, що Позивачем долучено до матеріалів справи усі необхідні докази, які підтверджують факт споживання Відповідачем комунальних послуг, однак суд залишив їх поза своєї уваги та не надав їм належної правової оцінки.

Процесуальний рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Таран С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2024.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/668/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 доручено Господарського суду Одеської області невідкладно надіслати на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи №916/668/24.

Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Південної філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Південний)на рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 по справі №916/668/24 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

09.07.2024 матеріали справи №916/668/24 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням керівника апарату суду від 11.07.2024, №217 по справі №916/668/24 було призначено повторний автоматичний розподіл справи, у зв`язку з відпусткою судді члена-колегії Таран С.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2024 для розгляду справи №916/668/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюка І.Г., суддів Аленіна О.Ю., Принцевську Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) на рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 по справі №916/668/24.

Визначено розглянути апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) на рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 по справі №916/668/24 у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи. Встановлено іншим учасникам провадження у справі строк для подання відзиву.

23.07.2024 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, відповідно до якого відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

01.08.2024 до суду надійшли заперечення скаржника на відзив на апеляційну скаргу.

11.10.2024 до суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів, а саме Акти приймання передачі наданих послуг.

Згідно з частини 13 статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог статті 282 ГПК України, зазначає, наступне.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.

26.10.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (орендодавець), Південним міжрегіональним головним управлінням Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні (орендар, відповідач) та Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) (балансоутримувач, позивач) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №209840912194.

Відповідно до розділу І договору оренди №209840912194 від 26.10.2022 - Змінювані умови договору (далі - умови):

- інформація про об`єкт оренди - нерухоме майно: нежитлові приміщення в будівлі митниці (інв.№1146), загальною площею 61,60 кв.м, розташовані за адресою: Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, 11, що обліковується на балансі ДП «АМПУ» (ПФ ДП «АМПУ») (п.4.1 умов);

- процедура, в результаті якої майно отримано в оренду: без аукціону (п.5.1 умов);

- цільове призначення майна: розміщення співробітників Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні (п.7.1 умов);

- місячна орендна плата: 1 грн. на рік, без податку на додану вартість (п.9.1 умов);

- витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю: компенсуються орендарем в порядку передбаченому п.6.5 договору (п.9.2 умов);

- строк договору: на період воєнного стану та 1 рік після припинення чи скасування воєнного стану (п.12.1 умов).

Згідно з розділом ІІ договору оренди №209840912194 від 26.10.2022 - Незмінювані умови договору (договір):

- орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 умов; майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 умов (п.п. 1.1, 1.2 договору);

- орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна; акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору (п.2.1 договору);

- до складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою; орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору (п.3.1 договору);

- протягом п`яти робочих днів з дати укладення цього договору балансоутримувач зобов`язаний надати орендарю для підписання: два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, та/або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об`єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача майном; орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю: підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору; або подати балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем за договором; орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання від балансоутримувача відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем, підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору (п.6.5 договору);

- цей договір укладено на строк, визначений у пункті 12 умов; перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором; цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами; строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору (п.11.1 договору).

26.10.2022 між Південним міжрегіональним головним управлінням Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні (орендар, відповідач) та Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) (балансоутримувач, позивач) був підписаний акт приймання-передачі до договору №209840912194 від 26.10.2022.

У листі від 11.11.2022 №Вих-1984/06/26---22 відповідач з метою укладання договору про відшкодування витрат балансоутримувача майна надав позивачу інформацію про реквізити Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні.

19.12.2022 між Південним міжрегіональним головним управлінням Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні (орендар, відповідач) та Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) (балансоутримувач, позивач) відповідно до укладеного договору оренди №209840912194 від 26.10.2022 був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна №21-П-ПВФ-22.

Відповідно до п.1.1 договору балансоутримувач забезпечує утримання будівлі з прибудинковою територією (далі - будівля) за адресою: 65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, буд. 11, в якій знаходиться орендоване орендарем за договором оренди державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення в будівлі митниці (інв.№1146, реєстровий №38727770.19.ФНЕНДМ146), загальною площею 61,60 кв.м (далі - майно), яке перебуває на балансі балансоутримувача, а орендар відшкодовує витрати балансоутримувача на утримання будівлі та за орендоване майно, згідно з договором оренди та додатком №1 - Розрахунок, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п.3.1 договору загальна вартість цього договору становить 13727,10 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 2745,42 грн., разом з ПДВ ціна цього договору становить 16472,52 грн., та визначена сторонами на підставі Додатку №1 - Розрахунок, який є невід`ємною частиною цього договору; орендар зобов`язується здійснювати оплату за цим договором протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту виставлення рахунку балансоутримувачем, на підставі актів наданих послуг балансоутримувача за утримання будівлі за орендовану орендарем площу цій будівлі за договором оренди.

За п.п. 7.1, 7.2 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов?язань; сторони домовились, що згідно з ч.3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 26.10.2022.

Додатком №1 до договору №21-П-ПВФ-22 від 19.12.2022 є Розрахунок, відповідно до якого щомісячна плата за утримання орендованого майна будівлі починаючи з 26.10.2022 складає 7509,53 грн., загальна сума договору з 26.10.2022 по 31.12.2022 складає 13727,10 грн., без ПДВ та 16472,52 грн. з ПДВ.

11.10.2023 між Південним міжрегіональним головним управлінням Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні (користувач, відповідач) та Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) (балансоутримувач, позивач) відповідно до укладеного договору оренди №209840912194 від 26.10.2022 був укладений договір про відшкодування витрат за надані послуги №25-П-ПВФ-23/108.

Відповідно до п.1.1 договору балансоутримувач, згідно з договором оренди, забезпечує послугами (електроенергією, теплом, водою і відведенням стоків) користувача, в орендованих нежитлових приміщеннях в будівлі митниці за адресою: 65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, буд. 11 (інв.№1146, реєстровий №38727770.19.ФНЕНДМ146), загальною площею 61,60 кв.м (далі - послуги), а користувач забезпечує раціональне використання електроенергії, тепла, води і скидання стоків, що не мають агресивних компонентів, та своєчасно сплачує виставлені балансоутримувачем рахунки за користування наданими послугами в орендованих приміщеннях.

Згідно з п.9.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє до 31.12.2023, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань; сторони домовились, що згідно з ч.3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.01.2023.

В матеріалах справи наявні підписані з обох сторін акти приймання-передачі наданих послуг по договору №25-П-ПВФ-23/108 від 11.10.2023 за період з жовтня 2023 року по грудень 2023 року.

В матеріалах справи наявні рахунки від 18.10.2023 за період 26.10.2022-31.12.2022 (договір - Б/Д) на загальну суму 58439,37 грн., а саме:

- №0468-АЮ на суму 38,70 грн. (найменування - вода);

- №0470-АЮ на суму 76,73 грн. (найменування - транспортування води);

- №0472-АЮ на суму 121,31 грн. (найменування - стоки);

- №0474-АЮ на суму 500 грн. (найменування - утримання та обслуговування мереж водовідведення);

- №0476-АЮ на суму 43238,77 грн. (найменування - відшкодування витрат за електроенергію);

- №0478-АЮ на суму 14463,86 грн. (найменування - відшкодування витрат за послуги розподілу електроенергії).

Листом від 26.10.2023 №2288/27-04-04/Вих позивач направив відповідачу для оплати рахунки за надані послуги з 26.10.2022-31.12.2022 відповідно до п.3.1 та п.6.5 договору оренди №209840912194 від 26.10.2022.

Також в матеріалах справи наявна картка взаєморозрахунків за період з 01.10.2022 по 31.01.2023.

У листі від 13.11.2023 №Вих-1733/06.2/26---23 відповідач повідомив позивачу, що за період 26.10.2022-31.12.2022 договір між Південною філією та ПМГУ про відшкодування витрат балансоутримувача не укладався, а тому оскільки ПМГУ є бюджетною установою та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, то має можливість здійснювати оплату будь-яких послуг виключно у 2023 році за укладеними договорами; відповідно, підстави для здійснення оплати на відшкодування витрат за послуги за 2022 рік при відсутності підписаного договору (бюджетне зобов`язання), у ПМГУ відсутні.

Також в матеріалах справи наявні надані відповідачем накази: №16-ОД від 24.02.2022 «Про встановлення простою та запровадження дистанційної роботи на період введення військового стану», №28-ОД від 31.03.2023 «Про припинення дистанційної роботи та відновлення звичайного режиму роботи».

Окрім того, в матеріалах справи наявні надані позивачем на підтвердження факту понесення позивачем витрат за період з 26.10.2022 по 31.12.2012 додаткові документи, а саме: договір про надання послуг централізованого водопостачання та акти приймання-передачі послуг, рахунки, платіжні доручення; договір про постачання електричної енергії споживачу та акти приймання-передачі послуг, рахунки, платіжні доручення; договір про надання послуг з розподілу електричної енергії та акти приймання-передачі послуг, рахунки, платіжні доручення.

Несплата відповідачем витрат за комунальні послуги за період з 26.10.2022 по 31.12.2022 стала підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом про стягнення основного боргу та нарахованих 3% річних і інфляційних втрат.

Норми права.

Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч.1, п.1 ч.4 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 184 ГК України встановлено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

За ч.1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

За ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позиція Південно західного апеляційного господарського суду.

Матеріалами справи підтверджено, наступні обставини:

- 26.10.2022 був укладений договір оренди нерухомого майна №209840912194, за умовами якого визначено, що витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю: компенсуються орендарем в порядку передбаченому п.6.5 договору (п.9.2 умов); разом з тим, п.6.5 договору передбачає, що протягом п`яти робочих днів з дати укладення цього договору балансоутримувач (позивач) зобов`язаний надати орендарю для підписання: два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю;

- 19.12.2022, відповідно до укладеного договору оренди №209840912194 від 26.10.2022, був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна №21-П-ПВФ-22, за умовами якого орендар (відповідач) зобов`язався відшкодовувати витрати балансоутримувача (позивача) на утримання будівлі та сторони домовились, що згідно з ч.3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 26.10.2022;

- 11.10.2023 був укладений договір про відшкодування витрат за надані послуги №25-П-ПВФ-23/108, за умовами якого балансоутримувач (позивач), згідно з договором оренди, забезпечує послугами (електроенергією, теплом, водою і відведенням стоків) користувача (відповідача), а користувач (відповідач) зобов`язався своєчасно сплачувати виставлені балансоутримувачем (позивачем) рахунки за користування наданими послугами в орендованих приміщеннях та сторони домовились, що згідно з ч.3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.01.2023.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача 58439,37 грн. основного боргу, який складається з суми наданих рахунків на оплату комунальних послуг (водопостачання, стоки, електроенергія), в яких визначено період нарахування 26.10.2022-31.12.2022.

Разом з тим, як вірно зауважено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутній договір про відшкодування витрат за надані комунальні послуги за період 2022 року (спірний період), який відповідно до п.6.5 договору оренди мав би бути наданий балансоутримувачем (позивачем) орендарю (відповідачу) для підписання, тобто саме на позивача був покладений обов`язок з надання такого договору відповідачу та узгодження порядку визначення розміру та порядку компенсації витрат на електроенергію, опалення та витрат, пов?язаних з водопостачанням, в той період, проте свій обов`язок позивачем не виконано.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги та зазначає наступне.

Згідно п. 6.5 Розділу ІІ договору оренди №209840912194 від 26.10.2022 протягом п`яти робочих днів з дати укладення цього договору балансоутримувач зобов`язаний надати орендарю для підписання: два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю відповідно до примірного договору, затвердженого наказом Фонду державного майна, та/або проекти договорів із постачальниками комунальних послуг, якщо стосовно об`єкта оренди такими постачальниками комунальних послуг відкриті окремі особові рахунки або якщо окремі особові рахунки були відкриті на попереднього користувача майном; орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю: підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору; або подати балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем за договором; орендар зобов`язаний протягом десяти робочих днів з моменту отримання від балансоутримувача відповіді на свої зауваження, яка містить документальні підтвердження витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем, підписати і повернути балансоутримувачу примірник договору (п.6.5 договору);

Частиною першою статті 903 ЦК України унормовано, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. При цьому загальне правило статті 903 ЦК України передбачає оплатність послуги за договором про надання послуги, якщо договором передбачено надання послуг за плату, у зв`язку з чим правила та вимоги щодо оплатності послуг застосовуються у разі їх надання. Тоді як за відсутності факту та доказів надання відповідних послуг надавач послуг позбавлений права та підстав вимагати їх оплати від отримувача послуг.

Водночас положення статей 901, 903 ЦК України, що презюмують виникнення правовідносин щодо надання послуг за договором, не виключають застосування до цих правовідносин у передбачених Законом випадках положень частини третьої статті 11 ЦК України, за якими цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Позивач не надав доказів вчинення ним дій по укладенню договору на відшкодування комунальних послуг у відповідності до п. 6.5 договору оренди нерухомого майна та доказів укладення між сторонами договору на відшкодування витрат за надані комунальні послуги за цей період.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, що у 2022 році сторонами укладено договір з відшкодування витрат на утримання орендованого майна, проте з незрозумілих причин договір з відшкодування комунальних послуг за 2022 рік укладено не було, що унеможливлює, з урахуванням того, що відповідач є державним органом, який фінансується з державного бюджету, стягнення коштів без реєстрації бюджетних фінансових зобов`язань на підставі відповідного договору, на підставі якого мали виникнути фінансові зобов`язання для органу державної влади з оплати комунальних послуг.

Окрім того, через рік, 11.10.2023, сторонами врешті був укладений такий договір про відшкодування витрат за надані комунальні послуги, проте у вказаному договорі сторони застосували його положення до відносин між ними, які виникли з 01.01.2023, а не з 26.10.2022. Причин неможливості застосування положень цього договору за період заявленого боргу позивачем суду не доведено, за таких обставин у період з 26.10.2022 по 31.12.2022 у сторін були відсутні відповідні зобов`язання з оплати таких послуг.

Колегія суддів звертає увагу на те , що у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 року у справі №911/27/21, зокрема вказано, що якщо на обов`язок сплачувати орендну плату за період фактичного користування майном (до укладення договору оренди) можна поширити умови цього договору (зокрема, і в частині розміру орендної плати), то на правовідносини зі споживання в той же період комунальних послуг в орендованому приміщенні (його неподільній частині тощо) та послуг з утримання нерухомого майна за відсутності відповідного договору (у сфері комунальних послуг тощо) таку аналогію застосовувати не можна, оскільки правовідносини з надання/споживання/оплати комунальних послуг та послуг з утримання нерухомого майна мають розрахунково-фактичний характер, а виконання відповідного обов`язку - позадоговірний. Тобто, за відсутності доказів факту наданння/отриманння та розміру отриманої (спожитої) орендарем відповідної послуги обов`язок з її оплати у нього не виникає. Отже, для встановлення розміру цього обов`язку орендаря нерухомого майна (вартості спожитих послуг) визначальним є не факт оренди конкретного нерухомого майна, а факт споживання відповідної послуги орендарем та її розмір. А тому, за відсутності доказів на підтвердження розміру фактично спожитої у відповідному періоді орендарем (наданої йому безпосереднім надавачем відповідних послуг або державним підприємством, організацією, господарським товариством, на балансі яких перебуває орендоване майно) послуги (послуг) у орендаря не виникає обов`язку оплачувати ці послуги.

Таким чином, за відсутності укладеного між сторонами договору для встановлення наявності обов`язку користувача нерухомого майна сплатити вартість спожитих послуг позивачу слід довести факт споживання відповідної послуги та її розмір у спірний період.

Відповідно до приписів ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Однак, позивач не надав доказів, що підтверджували б факт надання безпосередньо і саме відповідачу комунальних послуг, доказів які б підтверджували їх склад, обсяг і вартість, зокрема, актів приймання-передачі наданих послуг за відповідний період, доказів зняття показників засобів обліку, обґрунтованих розрахунків обсягу і вартості наданих послуг тощо. В матеріалах справи взагалі відсутні будь-які акти приймання-передачі наданих спірних послуг у заявлений період.

При цьому надані позивачем рахунки на оплату послуг за відсутності підписаного між сторонами договору про надання послуг з відшкодування вартості комунальних послуг, актів приймання-передачі наданих послуг, актів зняття показників засобів обліку, обґрунтованих розрахунків обсягу та вартості наданих послуг не можуть бути розглянуті судом як вірогідні докази розміру відшкодування, який позивач просить стягнути з відповідача.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів також не приймає додаткові докази подані позивачем до суду апеляційної інстанції, відповідно до наступного.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз ст. ст. 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази в підтвердження позову повинні існувати на момент звернення до суду з позовною заявою, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовом (в разі неможливості подання доказів у встановлений строк позивач повинен повідомити, який доказ не може бути подано). Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача).

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи

Подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013.

Проте, у даному випадку, позивач просить залучити копії Актів надання послуг, технічного паспорту будівлі та картки взаєморозрахунків без зазначення наявності виняткових та об`єктивних обставин неможливості подання доказів до суду першої інстанції, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції, керуючись імперативними положеннями частини третьої статті 269 ГПК України, відхиляє клопотання позивача про долучення до матеріалів справи нових доказів.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Колегія суддів зауважує, що доводи скаржників зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою доказів та встановленими обставинами, які не спростовані в апеляційному порядку, відтак відхиляються судом апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин, оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2024 у справі № 916/668/24 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Головуючий суддяФілінюк І.Г.

СуддяАленін О.Ю.

СуддяПринцевська Н.М.