Рішення

від 05.06.2024 по справі 922/304/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2024м. ХарківСправа № 922/304/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Ахпаш Іллі Ілліча, Харківська обл., Красноградський район, с. Слобожанське до Акціонерного товариства "Харківобленерго", м.Харків 3-я особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", м.Харків про скасування акту та нарахувань за участю представників:

позивача: Петро Кадун (адвокат);

відповідача: Марина Яковлева (самопредставництво).

третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Ахпаш Ілля Ілліч звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Харківобленерго" про визнання недійсним акту контрольного огляду засобів обліку №461 від 30.06.2022 року з, нібито, споживання ФОП Ахпаш І.І. за червень 2022 року 34506 кВт/год та скасування даних нарахувань.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що нарахований відповідачем обсяг спожитої електроенергії ФОП Ахпаш І.І. за червень 2022 за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №58228 від 01.01.2019 не відповідає середньомісячному споживанню електроенергії Кафе "Арка", власником якого є ФОП Ахпаш І.І..Після звернення ФОП Ахпаш І.І до АТ "Харківобленего" з питанням необхідності перевірки справності лічильника АТ "Харківобленерго" будь-яких недоліків лічильника виявлено не було, при цьому перевірка лічильника АТ "Харківобленего" відбувалася без участі ФОП Ахпаш І.І., підпис у акті контрольного огляду засобів обліку №461 від 30.06.2022 року ФОП Ахпаш І.І., суттєво відрізняється від підпису позивача. Вважає,що показники за червень 2022 у кількості 34506 кВт/год є значно завищеними через потрапляння блискавки у електромережу, що живить Кафе "Арка" та пошкодження електролічильника.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів, в якому просить витребувати у Акціонерного товариства Харківобленерго оригінал акту контрольного огляду засобів обліку № 461 від 30.06.2022 року та оригінал акту № 154в проведення експертизи лічильника електроенергії СПДФО Ахпаш І.І. від 7 липня 2022 року.

Також до позовної заяви додано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи,в якому просить суд, після витребування оригіналу акту контрольного огляду засобів обліку № 461 від 30.06.2022 року призначити судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Харківського НДІСЕ ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса (м. Харків, вул. Золочівська, 8а). На вирішення експертизи поставити питання чи виконаний від імені СПДФО Ахпаш І.І. підпис, зображення якого міститься на акті контрольного огляду засобів обліку № 461 від 30.06.2022 року у СПДФо Ахпаш І.І. де у графі при огляді був присутній, з актом ознайомлений, споживач Ахпаш І.І. самим Ахпаш І.І., чи іншою невідомою особою?.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.02.2023 позовну заяву залишено без руху; надано позивачу десятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви.

08.02.2024 позивачем разом з заявою (вх.№3637) усунено недоліки, які були зазначені в ухвалі суду від 05.02.2024.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/304/24 за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання на 20.03.2024 о 10:00. Також цією ухвалою залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут".

01.03.2024 від відповідача (АТ «Харківобленерго») надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 5698), в якому просить у задоволені позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень вказує на те, що твердження позивача про те, що відповідачем було проігноровано його бажання бути присутнім при перевірки лічильника не підтверджені жодними доказами. Приписи розділу 6.5 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП №311 від 14.03.2018 передбачають право споживача бути присутнім при проведенні експертизи, але при цьому не встановлюють обов`язку оператору системи розподілу повідомляти споживача про проведення експертизи та не забороняють її проведення без участі споживача або його представника. Посилання позивача на технічну несправність лічильника, яка нібито виникла через попадання блискавки в електромережу, яка живить позивача є тільки його припущенням. Нарахування позивачу обсягів розподіленої електричної енергії за червень 2022 в кількості 34506 кВт.год було здійснено відповідачем згідно придатного до експлуатації приладу обліку та з наявною технічною можливістю споживання кількості електричної енергії в червні 2022.

Протокольною ухвалою від 20.03.2024 підготовче засідання відкладено на 03.04.2024 о 10:00; розгляд клопотань позивача про витребування доказів та про призначення почеркознавчої експертизи відкладено до наступного судового засідання.

27.03.2024 позивачем подано до суду відповідь на відзив (вх.№ 8201), в якій наголошує на тому, що відповідач не мав права без його присутності знімати лічильник. Зняття електролічильника та його направлення на проведення експертизи здійснено відповідачем з порушенням Положення про проведення експертизи приладів обліку електричної енергії у побутових споживачів, затвердженого Наказом Міністерства палива та енергетики України 21.06.2003 № 322. Вказує, що Акт контрольного огляду засобів обліку №461 від 30.06.2022 складався набагато пізніше і позивач його не підписував. Наголошує на тому, що позивач не міг спожити 34506 кВт.год електричної енергії у червні 2022 року.

02.04.2024 позивач надав до суду заперечення на клопотання про витребування доказів та про призначення почеркознавчої експертизи (вх.№8722), в яких просив відмовити позивачу в задоволенні клопотання про витребування доказів та клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, вказуючи, що предметом розгляду цієї справи не є стягнення вартості поставленої електричної енергії постачальником універсальних послуг. Позивач у позові посилається на те, що після влучання блискавки в електромежу, що живить об`єкт споживача (позивача) електронні компоненти встановлені в середині лічильника почали працювати не в штатному режимі, що призвело до накручування, нібито спожитої позивачем електричної енергії, при цьому сам факт фіксації показників лічильника не спростовує. Вирішення судовим експертом питання про те, чи виконаний від імені СПДФО Ахпаш І.І. підпис, зображення якого міститься на акті контрольного огляду засобів обліку № 461 від 30.06.2022 року у СПДФо Ахпаш І.І. де у графі при огляді був присутній, з актом ознайомлений, споживач ОСОБА_1 самим Ахпаш І.І., чи іншою невідомою особою не буде свідчити про відсутність фіксації показників лічильника, з огляду на заяву самого позивача, яка була подана до АТ Харківобленерго (вх. № 30/252 від 01.07.2023 р.) та в якій сам позивач вказував період та спірні обсяги електричної енергії. Щодо клопотання позивача про витребування оригіналу акту контрольного огляду засобів обліку № 461 від 30.06.2022 року та оригіналу акту № 154в проведення експертизи лічильника електроенергії СПДФО Ахпаш І.І. від 7 липня 2022 року відповідач вказує, що відповідні оригінали документів були надані відповідачем на виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 06.12.2023 року та знаходяться в матеріалах справи № 922/3922/23.

02.04.2024 від третьої особи надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів та на клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (вх.№8757). За змістом вказаних заперечень просить у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів та про призначення почеркознавчої експертизи відмовити, вказуючи на наявність в матеріалах справи акту №154в про проведення експертизи лічильника електроенергії від 07.07.2022 р, в якому вже були встановлені висновки про відсутність пошкоджень у лічильнику та придатності його для подальшої експлуатації. У зв`язку із викладеними проти клопотання про проведення почеркознавчої експертизи запереченнями, вважає, що відсутня необхідність й у задоволені клопотання про витребування доказів.

З огляду на характер спору та предмет доказування у вказаній справі, зважаючи також на відсутність у відповідача оригіналів документів , які просить витребувати позивач, протокольною ухвалою від 03.04.2024 відмовлено позивачу у клопотанні про витребування доказів та у клопотанні про призначення почеркознавчої експертизи; на підставі ч.1 ст..177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 01.05.2024.

04.04.2024 від відповідача надійшли заперечення (вх.№ 9012), в яких вказує на те, що в даному випадку Положення про проведення експертизи приладів обліку електричної енергії у побутових споживачів, затвердженого Наказом Міністерства палива та енергетики України 21.06.2003 № 322 не підлягає застосуванню, оскільки позивач не відноситься до категорії побутових споживачів. Позивач був присутній при заміні лічильника, що вбачається з листа позивача за вх. № 30/269 від 12.07.2022 року. Твердження позивача про те, що акт контрольного огляду засобів обліку № 461 від 30 червня 2022 року складався набагато пізніше взагалі є безпідставним та незрозумілим і спростовується заявою самого позивача від 01.07.2022 року. Технічна можливість споживання позивачем у червні 2022 року електроенергії у кількості 34506 кВт.год підтверджується Актом технічної перевірки та заміни розрахункових засобів обліку до 1 кВ від 01.07.2022 року.

30.04.2024 від позивача до суду надійшло клопотання про призначення електротехнічної експертизи (вх.№ 11425).

Протокольною ухвалою від 01.05.2024 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про призначення електротехнічної експертизи (вх.№ 11425), оскільки ,на думку суду, в матеріалах справи містяться достатньо доказів за якими суд може надати правову оцінку, що не потребує спеціальних знань у іншій сфері та розгляду справи по суті; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.05.24 о 12 год. 00 хв.

Слід зазначити, що заява позивача про відкладення слухання справи (вх.№ 11494) надійшла через систему «Електронний суд» 01.05.2024 вже після судового засідання, а отже з цих підстав не була розглянута судом по суті.

21.05.2024 від представника позивача надійшло клопотання (вх.№ 13171) про перенесення слухання справи на іншу дату.

Протокольною ухвалою від 22.05.2024 клопотання представника позивача (вх.№13171) було задоволено судом та розгляд справи по суті відкладено на 05.06.024 об 11:50.

У судовому засіданні 05.06.2024 представник позивача підтримав позов у повному обсязі, наполягав на його задоволенні.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Третя особа у судове засіданння 05.06.2024 свого представника не направила, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена шляхом доставлення ухвали суду від 22.05.2024 до електронного кабінету третьої особи.

Відповідно до ч. 1ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В ході розгляду справи судом, відповідно до п. 4 ч. 5ст. 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановленихГПК України.

Розглянувши матеріалисправи,заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив наступне.

01.01.2019 Фізична особа-підприємець Ахпаш Ілля Ілліч приєднався до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №58228 за особистим рахунком №58228.

Відповідно до п.3.6 Договору, постачальник послуг комерційного обліку та оператор системи мають право здійснювати контрольні зняття показань лічильника електричної енергії Споживача. Оператор системи не рідше одного разу на шість місяців здійснює контрольний огляд засобів комерційного огляду та формує обсяг розподіленої (переданої) та спожитої електричної енергії за площадкою комерційного обліку Спожива.

У відповідності до п.3.6 Договору працівником АТ «Харківобленерго» 30.06.2022 було складено Акт контрольного огляду засобів обліку №461 , а саме лічильника №76924134 типу ZMD120ASer53 та зняті показання лічильника 206693,6. Вказаний акт також містить підпис ОСОБА_1 про його ознайомлення з актом.

01.07.2022 позивач звернувся до АТ «Харківобленерго з заявою, в якій просив направити представника на зняття лічильника для технічного обслідування в зв`язку з тим, що позивач не згоден з його роботою, так як у період з 01.06.2022 по 01.07.2022 лічильник нарахував 32000 кВт.год при середньому споживанні 1200 кВт.год у місяць.

За вказаною заявою позивача прилад обліку - лічильник №76924134 типу ZMD120ASer53 був знятий представниками АТ «Харківобленерго» для проведення його технічного дослідження, за наслідком чого були складені акт технічної перевірки та заміни розрахункового засобу обліку до 1 кВ від 01.07.2022 та акт пломбування та здачу пломб і приладів обліку на збереження від 01.07.2022.

Згідно акту технічної перевірки та заміни розрахункового засобу обліку до 1 кВ від 01.07.2022 показання лічильника №76924134 типу ZMD120ASer53 на дату заміни становили 206838,1.

На підставі акту контрольного огляду засобів обліку №461 від 30.06.2022 за особистим рахунком позивача №58228 були зроблені нарахування обсягів розподіленої електричної енергії за червень 2022 в кількості 34506 кВт.год.

Позивач у позовній заяві вказує, що при складанні акту контрольного огляду засобів обліку №461 від 30.06.2022 він не був присутній, а підпис у графі при огляді був присутній, з актом ознайомлений,споживач» не належить позивачу, а отже з огляду на фіктивність вказаного документу позивач вважає, що є всі правові підстави для визнання його недійсним.

З огляду на вказане суд зазначає наступне.

Приписамист. 15 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, вказана норма встановлює об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК, положення якої кореспондуються з положеннямист. 20 ГК, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбаченийзаконом, зокремаст. 16 ЦК, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

В розумінні чинного законодавства акт нормативного характеру це юридична форма рішень державного чи іншого органу, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки,спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Натомість ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Акт контрольного огляду засобів обліку №461 від 30.06.2022 року за своїми ознаками до вищевказаних актів не відноситься, оскільки не носить характеру обов`язкового до виконання, а лише фіксує огляд даних лічильника.

Вимога про визнання недійсним акту контрольного огляду засобів обліку №461 від 30.06.2022 року, є неналежним способом захисту порушених прав, оскільки задоволення такої позовної вимоги не призведе до скасування обов`язку позивача виконувати умови договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №58228 від 30.06.2022 року щодо оплати обсягу спожитої електроенергії, визначеного відповідно до умов договору.

З огляду на зазначене, обрання позивачем неналежного способу захисту права, суд вважає, що позовна вимога про визнання недійсним акту контрольного огляду засобів обліку №461 від 30.06.2022 року з, нібито, споживання ФОП Ахпаш І.І. за червень 2022 року 34506 кВт/год не підлягає задоволенню, оскільки обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).

Судом відхиляються посилання позивача на те, що зняття,направлення і проведення експертизи проведено відповідачем з порушенням Положення про проведення експертизи приладів обліку електричної енергії у побутових споживачів, затвердженого Наказом Міністерства палива та енергетики України 21.06.2003 № 322, оскільки такі дії здійснювались без присутності Позивача, як Споживача за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №58228 від 01.01.2019.

Відповідно до п. 1.1 вказаного Положення, це положення розроблено відповідно до Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99), визначає порядок проведення експертизи розрахункових одно- та трифазних індукційних і електронних лічильників електричної енергії (далі лічильники), які встановлені у побутових споживачів (громадян).

Згідно п. 1.2 Положення про проведення експертизи приладів обліку електричної енергії у побутових споживачів, застосування цього Положення є обов`язковим для енергопостачальних організацій усіх форм власності та громадян.

Приписами п. 1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 встановлено, що побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).

З огляду на наведене вбачається, що Положення про проведення експертизи приладів обліку електричної енергії у побутових споживачів, затвердженого Наказом Міністерства палива та енергетики України 21.06.2003 № 322, не підлягає застосуванню в даному випадку з огляду на те, що позивач не відноситься до категорії побутових споживачі та споживає електричну енергію по об`єкту на якому було встановлено лічильник № 76924134 для здійснення своєї господарської діяльності, а саме розміщення кафе.

Слід також зазначити, що у заяві позивача від 01.07.2022 відсутня інформація про його бажання особисто приймати участь при огляді або знятті лічильника №76924134 типу ZMD120ASer53.

Щодо вимог про скасування нарахувань, суд зазначає наступне.

Позивач у позові посилається на відсутність у нього технічної можливості для споживання у червні 2022 року електроенергії у кількості 34506 кВт.год. Наполягає на тому, що завищені показники спожитої електричної енергії у червні 2022 сталися через потрапляння блискавки в електромережу , що живить споживача, та пошкодження внаслідок цього електричного лічильника №76924134 .

Судом встановлено, що в Акті технічної перевірки та заміни розрахункових засобів обліку до 1 кВ від 01.07.2022 зазначено, що розрахункові прилади обліку, шафа обліку, встановлені огорожі не мають зовнішніх пошкоджень корпусу, інших елементів, ланцюги обліку пошкодження ізоляції, скруток також немає.

Також судом встановлено, що після проведеної за заявою позивача перевірки лічильника №76924134 типу ZMD120ASer53 комісією ЦРЗВТ АТ «Харківобленерго» був складений акт проведення експертизи лічильника електроенергії №154в від 07.07.2022, в якому зазначено, що електролічильник №76924134 визнаний придатним для подальшої експлуатації та пошкоджень не виявлено.

Зазначені в акті технічної перевірки та заміни розрахункових засобів обліку до 1 кВ від 01.07.2022 та акті проведення експертизи лічильника електроенергії №154в від 07.07.2022 висновки позивачем не спростовані, проте як обставини технічної несправності лічильника №76924134 на які посилається позивач не підтверджені жодними доказами, а є тільки припущеннями позивача.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відмови у задоволенні позову не спростовує.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 74, 76-77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно дост. 241 ГПК Українита може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.254,256,257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "13" червня 2024 р.

СуддяС.Ч. Жельне