Рішення

від 19.10.2010 по справі 2-2022-10

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                         

                                                                                          Справа № 2-2022-10

                Р І Ш Е Н Н Я

                 Іменем   України

19 жовтня 2010 року   Уманський міськрайонний суд Черкаської області

В складі: головуючого-судді  Михайленко В.Г.

          при секретарі      Щербаковій Л.А.

          адвоката           ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,

                   В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_3 з 19 липня 2003 року і від шлюбу в них народилися дві доньки.

Згідно рішення Виконавчого комітету Уманської міської ради від 12 травня 2005 року №272 на їхню сім‘ю з 3-х чоловік було надане службове жиле приміщення, а саме квартира АДРЕСА_1, де вони мешкали з 25 травня 2005р.

ОСОБА_3 з жовтня місяця 2009 року перестала проживати однією сім‘єю з ОСОБА_2 і забравши свої речі перейшла проживати в інше помешкання.

26 липня 2010 року шлюб між сторонами було розірвано.

Оскільки ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 не проживала тривалий час, а йому приходилось сплачувати кошти за квартирну плату, тому в нього виникло питання про визнання ОСОБА_3 втратившою право на житло і він звернувся до суду.

Пізніше з зустрічним позовом до суду звернулась ОСОБА_3 посилаючись на те, що вони з ОСОБА_2 дійсно проживали однією сім‘єю і від шлюбу мають двох доньок, але після народження другої дитини в їх сім‘ї виникли матеріальні проблеми і ОСОБА_2 поїхав на заробітки в м.Київ, а ОСОБА_3 в той час залишилася з дітьми без грошей і їй сестра запропонувала працювати з нею в кафе, але це в свою чергу ОСОБА_2 не влаштовувало і він створив нестерпні умови для проживання і така поведінка вплинула на їхні стосунки. Одного разу коли вона з їхньою меншою донькою поверталась додому, то в квартиру попасти не змогла так як були зміненні вхідні замки до дверей і тому вимушена була перебувати у своєї сестри, знайомих. Тому таке посилання на те, що вона по добрій волі залишила квартиру є не правдивим і вказувала на те, що після того як її визнають втратившою право на житло, де вона буде проживати разом з дітьми.

В судовому засіданні ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити, при цьому зустрічний позов ОСОБА_3 не визнав, але дійсно підтвердив, що замінив замки в квартирі, ключі від замінених замків ОСОБА_3 не передавав і вказав, що без його дозволу вона не має права знаходитись у вказаній квартирі, так як він проводить ремонтні роботи.

ОСОБА_3 позов ОСОБА_2 не визнала, а свої позовні вимоги просила задоволити.

Представник служби у справах дітей Уманської міської Ради Калинчук А.М. вважає, що позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, а позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню, так як він захищає інтереси неповнолітніх дітей.

Суд заслухавши ОСОБА_2, ОСОБА_3, свідків, представника РЕУ-1, представника служби дітей Уманської міської Ради, дослідивши матеріали справи, суд керуючись ст.ст.3, 15, 118, 119 ЦК України, ст.ст.10, 15, 57, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

                      В И Р І Ш И В :

    В позові ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право на користування квартирою АДРЕСА_1 відмовити.

    Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про вселення та усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 задоволити та вселити у вказану квартиру.

Зобов‘язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 Черкаської області.    

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Головуючий                               В.Г.Михайленко