Постанова

від 12.06.2024 по справі 520/34962/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 р.Справа № 520/34962/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2024, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків, по справі № 520/34962/23

за позовом Приватного акціонерного товариства «Інвестиційна компанія «Восток-Інвест»

до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року Приватне акціонерне товариство «Інвестиційна компанія «Восток-Інвест» (далі позивач, ПрАТ «ІК «Восток-Інвест», Товариство) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі відповідач, Комісія, НКЦПФР) визнання протиправною та скасування постанови, в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №219-ІФДУ від 10 жовтня 2023 року про накладення на Приватне акціонерне товариство «Інвестиційна компанія «Восток-Інвест» (ЄДРПОУ 23467096) санкції за правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року у справі № 520/34962/23 задоволено адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Інвестиційна компанія «Восток-Інвест» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправною та скасування постанови.

Визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №219-ІФДУ від 10 жовтня 2023 року про накладення на Приватне акціонерне товариство «Інвестиційна компанія «Восток-Інвест» (ЄДРПОУ 23467096) санкції за правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

Стягнуто з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Інвестиційна компанія «Восток-Інвест» сплачений судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи, на невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та на неправильне застосування норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати та увалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказав, що за вимогами абзацу 84 частини першої статті 11 Закону №448/96-ВР, Комісії надано право власного розсуду для вирішення питання щодо анулювання ліцензії. В той же час, пунктом 20 частини першої статті 73 Закону №3480-IV, до якого відсилає пункт 1 розділу V Порядку №982, Комісії надано право анулювати видану ліцензію з інших підстав, прямо передбачених законом. Отже, відповідачем оскаржуваною постановою правомірно застосовано до позивача анулювання ліцензії.

Окрім того, Товариством порушено вимоги пункту 2 розділу ІІ Ліцензійних умов № 819 та пункту 4 глави 3 розділу II Ліцензійних умов № 114, у частині недотримання пруденційних нормативів, а саме, нормативу ліквідності активів починаючи з 16.08.2023. Окрім того, таке порушення вчинено повторно на протязі року. Водночас ліцензіат повинен виконувати всі Ліцензійні умови, протягом усього строку провадження депозитарної діяльності (пункт 3 розділу І Ліцензійних умов №114). Отже, за допущені повторно та систематично порушення за вимогами статті 73 Закону №3480-IV до позивача обґрунтовано застосовано анулювання ліцензії.

Також відповідач зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків та вийшов за межі завдань адміністративного судочинства та втрутився у дискреційні повноваження Комісії.

Не погоджуючись із доводами апеляційної скарги позивачем подано до суду апеляційної інстанції письмовий відзив, в якому просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає дане рішення суду законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які сторони посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку винесено постанову №111-ІФДУ від 06.06.2023, якою за порушення вимог законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки застосовано у відношенні ПрАТ «Інвестиційна компанія «Восток-Інвест» санкцію у вигляді попередження.

Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку складено акт про правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках №233-ІФДУ від 19.09.2023, в якому зазначено, що позивачем порушено вимоги пункту 2 розділу ІІ Ліцензійних умов № 819 та пункту 4 глави 3 розділу II Ліцензійних умов № 114, у частині недотримання пруденційних нормативів, а саме нормативу ліквідності активів починаючи з 16.08.2023. Також, в акті зазначено, що дія вчинена позивачем повторно, оскільки у відношенні ПрАТ «Інвестиційна компанія «Восток-Інвест» винесено постанову про, накладення санкції за правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках №111-1ФДУ від 06.06.2023, відповідно до якої товариство порушило вимоги пункту 2 розділу її Ліцензійних умов № 819 та пункту 4 глави 3 розділу II Ліцензійних умов № 114 у частині недотримання пруденційних нормативів, а саме нормативу ліквідності активів.

Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку винесено постанову №219-ІФДУ від 10 жовтня 2023 року, якою у відношенні до ПрАТ «ІК «Восток-Інвест» застосовано санкцію у вигляді анулювання ліцензій на провадження професійної діяльності на ринках капіталу:

- діяльності з торгівлі фінансовими інструментами, а саме: дилерської діяльності, брокерської діяльності, виданих на підставі рішення Комісії №920 від 09.10.2012 із необмеженим строком дії з 17.10.2012, субброкерської діяльності, відповідно рішення Комісії № 420 від 23.06.2021 із необмеженим строком дії з 01.07.2021;

- депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності депозитарної установи, виданої на підставі рішення Комісії № 1794 від 10.09.2013 із необмеженим строком дії з 12.10.2013.

У вищевказаній постанові зазначено, що позивачем порушено вимоги пункту 2 розділу ІІ Ліцензійних умов № 819 та пункту 4 глави 3 розділу II Ліцензійних умов № 114, у частині недотримання пруденційних нормативів, а саме нормативу ліквідності активів починаючи з 16.08.2023. Також, вказано, що дія вчинена позивачем повторно, оскільки у відношенні ПрАТ «Інвестиційна компанія «Восток-Інвест» винесено постанову про, накладення санкції за правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках №111-1ФДУ від 06.06.2023, відповідно до якої товариство порушило вимоги пункту 2 розділу ІІ Ліцензійних умов № 819 та пункту 4 глави 3 розділу II Ліцензійних умов № 114 у частині недотримання пруденційних нормативів, а саме нормативу ліквідності активів.

Вважаючи протиправним оскаржуване рішення, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що приписами абзацу 84 частини першої статті 11 Закону України «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків» не встановлено, що повторне правопорушення юридичною особою, допущене під час діяльності на ринках капіталу та/або організованих товарних ринках, є підставою для застосування саме такого виду відповідальності, як анулювання ліцензії.

Відтак, постанова Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №219-ІФДУ від 10 жовтня 2023 року про накладення на Приватне акціонерне товариство «Інвестиційна компанія «Восток-Інвест» санкції за правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках є протиправною та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, адміністративні суди при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряють їх, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Колегія суддів, перевіряючи вчинені відповідачем дії та прийняті рішення на відповідність вищезазначеним критеріям, дійшла до висновку, що вони вчинені відповідачем не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері здійснення державного регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків визначаються Законом України «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків» від 30.10.1996 № 448/96-ВР (надалі Закон № 448/96-ВР).

Так, за вимогами статті 2 Закону № 448/96-ВР державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків здійснюється з метою, зокрема, дотримання учасниками ринків капіталу та організованих товарних ринків вимог актів законодавства.

У відповідності до частини першої статті 5 Закону № 448/96-ВР державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Основний перелік завдань, який покладається на Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку визначено у статті 7 Закону № 448/96-ВР. Між тим, частина друга приведеної статті визначає, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань у випадках і межах, встановлених законом, зокрема, встановлює порядок та видає ліцензії, передбачені статтею 4 цього Закону, а також анулює зазначені ліцензії в разі порушення вимог законодавства.

Згідно з вимогами статті 8 Закону № 448/96-ВР закріплено основні повноваження Комісії, за якими Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у випадках і межах, встановлених законом, в тому числі:

-у разі порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, у тому числі про систему накопичувального пенсійного забезпечення, виносити попередження, зупиняти або анулювати дію ліцензій, передбачених статтею 4 цього Закону (пункт 5);

-накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, у тому числі про систему накопичувального пенсійного забезпечення, на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках (пункт 14).

Як вбачається із матеріалів даної справи, ПрАТ «ІК «Восток-Інвест» є професійним учасником ринків капіталу та організаційних товарних ринків, здійснює професійну діяльність на ринках капіталу з торгівлі фінансовими інструментами, що передбачає брокерську діяльність (ліцензія від 17.10.2012 АЕ №185180), субброкерську діяльність (ліцензія від 01.07.2021 №420), професійну діяльність на ринках капіталу з торгівлі фінансовими інструментами, що передбачає дилерську діяльність (ліцензія від 17.10.2012 АЕ №185181) та депозитарну діяльність депозитарної установи (ліцензія від 10.09.2013 АЕ №263305).

06 червня 2023 року НКЦПФР винесено постанову №111-ІФДУ (а.с.35-40 том 1), якою застосовано у відношенні ПрАТ «ІК «Восток-Інвест» санкцію у вигляді попередження за порушення вимог законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, а саме: за порушення вимог пункту 2 розділу ІІ Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) - діяльності з торгівлі цінними паперами, затверджених рішенням НКЦПФР від 14.05.2013 № 819 (надалі - Ліцензійні умови №819) та пункту 4 глави 3 розділу ІІ Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на ринках капіталу - депозитарної діяльності, затверджених рішенням НКЦПФР від 10.02.2022 № 114 (надалі - Ліцензійні умови №114) у частині недотримання пруденційних нормативів щодо нормативу ліквідності активів з 01.03.2023.

На виконання пункту 9 Рішення НКЦПФР № 1221 від 29.09.2022 «Щодо пруденційних нормативів професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках» позивачем підготовано та подано до Комісії план заходів щодо поліпшення свого фінансового стану у разі недотримання професійним учасником ринків капіталу та організованих товарних ринків нормативного значення нормативу ліквідності активів за вих.№97 від 25.08.2023 разом із копією договору купівлі-продажу фінансових інструментів (а.с. 23-26, 27-28 том 1).

Рішенням Комісії від 01.09.2023 №948 відмовлено ПрАТ «ІК «ВОСТОК-ІНВЕСТ» у погодженні плану заходів на підставі абзацу другого та четвертого пункту 11 Рішення №1221 (а.с. 29-30 том 1).

Водночас, 19 вересня 2023 року Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку складено акт про правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках №233-ІФДУ (а.с. 14-18 том 1), в якому зазначено, що позивачем порушено вимоги пункту 2 розділу ІІ Ліцензійних умов № 819 та пункту 4 глави 3 розділу II Ліцензійних умов № 114, у частині недотримання пруденційних нормативів, а саме нормативу ліквідності активів починаючи з 16.08.2023. Також, в акті зазначено, що дія вчинена позивачем повторно, оскільки у відношенні ПрАТ «ІК «Восток-Інвест» винесено постанову про накладення санкції за правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках №111-ІФДУ від 06.06.2023, відповідно до якої товариство порушило вимоги пункту 2 розділу ІІ Ліцензійних умов № 819 та пункту 4 глави 3 розділу II Ліцензійних умов № 114 у частині недотримання пруденційних нормативів, а саме нормативу ліквідності активів.

Відтак, 10 жовтня 2023 року уповноваженими особами НКЦПФР прийнято Постанову №219-ІФДУ (далі оскаржувана постанова) (а.с. 7-13 том 1), якою у відношенні до ПрАТ «ІК «Восток-Інвест» застосовано санкцію у вигляді анулювання ліцензій на провадження професійної діяльності на ринках капіталу:

- діяльності з торгівлі фінансовими інструментами, а саме: дилерської діяльності, брокерської діяльності, виданих на підставі рішення Комісії №920 від 09.10.2012 із необмеженим строком дії з 17.10.2012, субброкерської діяльності, відповідно рішення Комісії № 420 від 23.06.2021 із необмеженим строком дії з 01.07.2021;

- депозитарної діяльності, а саме депозитарної діяльності депозитарної установи, виданої на підставі рішення Комісії № 1794 від 10.09.2013 із необмеженим строком дії з 12.10.2013.

Правовими підставами для накладення зазначеної санкції Комісією визначено пункт 1 розділу V Порядку видачі, зупинення дії та анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на ринках капіталу, затвердженого рішенням НКЦПФР від 21.10.2021 № 982 (надалі Порядок №982), пункт 20 частини першої статті 73 Закону №3480-IV, абзац 84 частини першої статті 11, пункт 5 статті 8 Закону № 448/96-ВР та пункт 1 розділу XV Правил №405.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, підставою для анулювання ліцензій визначена повторність правопорушення, допущеного позивачем, оскільки, у відношенні ПрАТ «ІК «Восток-Інвест» 06.06.2023 винесено постанову №111-ІФДУ про накладення санкції за правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринків, у вигляді попередження, відповідно до якої товариство порушило вимоги абзацу сьомого пункту 2 розділу II Ліцензійних умов №819 та пункту 4 глави 3 розділу II Ліцензійних умов №114 у частині недотримання пруденційних нормативів, а саме нормативу ліквідності активу.

Колегія суддів з такими висновками відповідача не погоджується, виходячи з наступного.

Положеннями статті 11 Закону № 448/96-ВР, на посилається відповідач в обґрунтування оскаржуваної постанови, передбачено підстави для застосування відповідальності за правопорушення на ринках капіталу та/або організованих товарних ринках.

Окрім того, абзацом 84 частини першої статті 11 Закону №448/96-ВР закріплено, що крім застосування фінансових санкцій за правопорушення, зазначені у цій статті, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може зупиняти або анулювати ліцензію, передбачену статтею 4 цього Закону.

Отже, з системного аналізу вказаної норми Закону вбачається, що фінансова санкція у вигляді анулювання ліцензії може застосована за правопорушення, які допущені на ринках капіталу та/або організованих товарних ринках, та передбачені статтею 11 Закону №448/96-ВР.

Між тим, відповідачем застосовано санкцію до позивача у вигляді анулювання ліцензії за правопорушення, яке не передбачене статтею 11 Закону №448/96-ВР.

Окрім того, відповідачем у своїх письмових поясненнях поданих до суду апеляційної інстанції не зазначено про допущення позивачем будь-яких з наведених у переліку частини першої статті 11 Закону №448/96-ВР порушень.

За таких обставин колегія суддів вважає такі посилання відповідача на приведену норму безпідставними.

Порядок та строки розгляду НКЦПФР справ про порушення громадянами, посадовими особами та юридичними особами вимог законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, про ринки капіталу та організовані товарні ринки, у тому числі про систему накопичувального пенсійного забезпечення та порядку оприлюднення фінансової звітності разом з аудиторським звітом (далі - законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки) визначено Правилами розгляду справ про порушення вимог законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, застосування санкцій або інших заходів впливу, який затверджено рішенням НКЦПФР від 28 липня 2020 року № 405 (надалі Правила №405).

Пункт 1 розділу XV вказаних Правил передбачає, що за правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках, до юридичних осіб застосовуються санкції або інші заходи впливу, передбачені чинним законодавством.

Також, за вимогами частини першої статті 4 Закону №448/96-ВР визначено, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку в межах відповідних видів професійної діяльності на ринках капіталу видає ліцензії на такі види діяльності, зокрема: субброкерська діяльність; брокерська діяльність; дилерська діяльність; депозитарна діяльність депозитарної установи тощо.

Поряд з цим, відносини, що виникають під час вчинення правочинів щодо фінансових інструментів на ринках капіталу та під час провадження професійної діяльності на ринках капіталу і організованих товарних ринках врегульовані Законом України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» від 23.02.2006 № 3480-IV (надалі Закон № 3480-IV).

Підстави для анулювання ліцензії на провадження певного виду діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках визначені у статті 73 Закону № 3480-IV.

У свою чергу, пунктом 20 частини першої статті 73 Закону №3480-IV передбачено, що з інших підстав, прямо передбачених законом Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право анулювати видану ліцензію на провадження певного виду діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

В той же час, процедуру видачі ліцензії на провадження професійної діяльності на ринках капіталу, підстави для відмови у її видачі, процедуру і підстави зупинення дії та анулювання ліцензії визначено в Порядку видачі, зупинення дії та анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на ринках капіталу, який затверджено рішенням НКЦПФР від 21.10.2021 № 982 (надалі Порядок №982).

Зокрема, у відповідності до пункту 1 розділу V Порядку №982 підстави для анулювання ліцензії визначені статтею 73 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», частиною третьою статті 32 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та статтею 66 Закону України «Про інститути спільного інвестування» (для компаній з управління активами).

З приведеного вище вбачається, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право застосовувати до професійних учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків санкцію у вигляді анулювання ліцензії на провадження певного виду діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, лише у випадках передбачених наведеними законами, зокрема, статтею 73 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки». Однак, наявність підстав для анулювання ліцензії, що передбачені вказаною нормою, відповідачем також не доведено.

В той же час, пункт 20 частини 1 статті 73 Закону №3480-IV («з інших підстав, прямо передбачених законом») є банкетною нормою права, що відсилає до інших приписів законодавчих актів, які містять відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування саме такого виду відповідальності, як анулювання ліцензії (тобто підстави, прямо визначені законом). У зв`язку із чим, наведена норма закону має застосуватися у разі, якщо відповідним законом встановлений єдиний можливий вид санкції за допущене правопорушення, у вигляді анулювання ліцензії. У свою чергу, оскаржувана постанова посилання на такий законодавчий акт не містить.

Крім того, абзацом сьомим пункту 2 розділу ІІ Ліцензійних умов № 819 визначено, що ліцензіат при провадженні діяльності з торгівлі цінними паперами має відповідати вимогам, зокрема: нормативно-правових актів Комісії, що регулюють правила (порядок) провадження професійної діяльності на фондовому ринку за кожним видом діяльності - діяльності з торгівлі цінними паперами, на який ліцензіат отримав відповідну ліцензію.

Згідно пункту 4 глави 3 розділу ІІ Ліцензійних умов № 114 ліцензіат повинен дотримуватися нормативних значень пруденційних нормативів, встановлених НКЦПФР для осіб, які провадять депозитарну діяльність.

За текстом оскаржуваної постанови Комісією визначено, що позивачем порушено саме вимоги рішення НКЦПФР від 29.09.2022 №1221, яким визначено пруденційні нормативи професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках на період дії воєнного стану та на строк 90 днів після припинення його дії.

Окрім того, в оскаржувані постанові містяться посилання на рішення НКЦПФР № 314 від 23.04.2022 та Закон України «Про ринки капіталу та організаційні товарні ринки».

Проте, жодне з приведених рішень Комісії не передбачає, що за недотримання пруденційних нормативів професійної діяльності та Ліцензійних умов до професійного учасника ринків капіталів та організованих товарних ринків може бути застосовано такий вид відповідальності як анулюванні ліцензії.

В той же час, посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що Ліцензійними умовами №114 визначено обов`язок ліцензіата виконувати вимоги цих умов, протягом усього строку провадження депозитарної діяльності (пункту 3 розділу І Ліцензійних умов № 114), у зв`язку з чим анулювання ліцензії як вид відповідальності за недотримання Ліцензійних умов № 114 вчинене повторно, чітко передбачено законом, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки положеннями приведених вище нормативно-правових актів прямо не передбачено застосування санкції у вигляді анулювання ліцензій за недотримання Ліцензійних умов та пруденційних нормативів професійної діяльності.

Доводи відповідача щодо незастосування судом першої інстанції правових висновків приведених у постановах Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №826/19399/15 та від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18, колегія суддів вважає нерелевантними до спірних правовідносин, оскільки застосовані у приведених справах правові норми вже не чинні на час виникнення спірних правовідносин.

Окрім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №826/19399/15, задовольняючи касаційну скаргу Комісії, Верховний Суд відзначив, що положеннями Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами), затверджених рішенням НКЦПФР від 23.07.2013 № 1281 (у редакції на час винесення оскаржуваної постанови) прямо передбачені підстави, наслідком яких є анулювання виданих ліцензій. А саме, акт про повторне порушення ліцензіатом Ліцензійних умов (тобто, повторне порушення ліцензіатом Ліцензійних умов). В той же час, ані положення Ліцензійних умов №819, ані положення Ліцензійних умов №114 (у редакції на час прийняття оскаржуваної постанови) не містять таких підстав анулювання виданих ліцензій, як повторне порушення, чи складення акту про повторне порушення, що є підтвердженням висновку місцевого адміністративного суду про те, що само по собі повторне порушення ліцензіатом Ліцензійних умов не тягне за собою обов`язкове накладення санкції у вигляді анулювання виданих ліцензій. У зв`язку із чим застосування такого виду санкції має бути належним чином обґрунтовано відповідним органом.

З наведеного можливо дійти висновку, що під час винесення оскаржуваної Постанови відповідні уповноважені особи Комісії керувалися положеннями Ліцензійних умов у редакції, яка вже не діяла на час винесення оскаржуваної Постанови. У зв`язку із чим вважали, що лише сам по собі факт повторного порушення ліцензіатом Ліцензійних умов є підставою для застосування санкції у вигляді анулювання ліцензії.

Посилання відповідача на те, що підставою застосування до позивача санкції у вигляді анулювання ліцензії є порушення чинного законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки як визначено пунктами 5 та 14 статті 8 Закону №448/96-ВР, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до пунктів 5 та 14 статті 8 Закону №448/96-ВР передбачено, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у випадках і межах, встановлених законом уповноважена у разі порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, у тому числі про систему накопичувального пенсійного забезпечення, виносити попередження, зупиняти або анулювати дію ліцензій, передбачених статтею 4 цього Закону, а також накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, у тому числі про систему накопичувального пенсійного забезпечення, на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

Разом з тим, враховуючи зміст норм дає підстави для висновку, що Комісія уповноважена застосовувати санкцію у вигляді анулювання ліцензій лише у випадках і межах, встановлених законом. Таким чином стаття 8 Закону №448/96-ВР є банкетною нормою права, що відсилає до інших приписів законодавчих актів, які містять перелік відповідних випадків, за наявності яких відповідач уповноважений на застосування саме такого виду відповідальності, як анулювання ліцензії (тобто підстави, прямо визначені законом).

Між тим, вимогами пункту 6 частини першої статті 73 Закону №3480-IV передбачено, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право анулювати видану ліцензію на провадження певного виду діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках у разі, якщо професійний учасник ринків капіталу та організованих товарних ринків вчинив системне та грубе порушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

Порушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках вважається вчиненим системно, якщо:

а) таке порушення є повторним протягом року з дня притягнення до відповідальності за попереднє порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки або законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг (далі - перше порушення) порушенням тих самих норм такого законодавства, за умови що рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яким встановлено таке повторне порушення, не скасовано судом або щодо такого рішення судом не розглядається провадження у справі про оскарження його законності та скасування.

Встановлення судом законності рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про притягнення до відповідальності за повторне порушення після спливу одного року з дня притягнення до відповідальності за перше порушення (незалежно від дати прийняття судом такого рішення) не позбавляє Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку права анулювати ліцензію професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків відповідно до цього пункту;

б) таке порушення є третім протягом року з дня притягнення до відповідальності за перше порушення порушенням будь-яких норм такого законодавства, за умови що рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яким встановлено таке третє порушення, не скасовано судом або щодо такого рішення судом не розглядається провадження у справі про оскарження його законності та скасування.

Грубим порушенням на ринках капіталу та організованих товарних ринках є порушення вимог, вчинене з вини професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків шляхом дії або бездіяльності такого професійного учасника, якщо таке порушення завдало матеріальної шкоди клієнту/інвестору професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків та належить до грубих порушень згідно з класифікацією порушень на ринках капіталу та організованих товарних ринках, встановленою законом.

Факт завдання матеріальної шкоди клієнту/інвестору професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків та наявність у його діях вини або бездіяльності повинен бути встановленим судом.

З аналізу пункту 6 частини першої статті 73 Закону №3480-IV вбачається, що Комісія має право анулювати ліцензію на провадження певного виду діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках при наявності одночасно двох умов, а саме: системності порушення та ознак грубого порушення.

При цьому, грубим у такому випадку вважається порушення, яке, зокрема, завдало матеріальної шкоди клієнту/інвестору професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків та належить до грубих порушень згідно з класифікацією порушень на ринках капіталу та організованих товарних ринках, встановленою законом.

Таким чином, сам по собі факт повторності під час вчинення правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках, не є безумовною підставою для застосування такого виду санкції, як анулювання ліцензії, оскільки виходячи з приведених положень, факт завдання матеріальної шкоди клієнту/інвестору професійного учасника ринків капіталу та організованих товарних ринків та наявність у його діях вини або бездіяльності також повинен бути встановленим.

Проте, як вбачається із тексту оскаржуваної постанови та акту про порушення, останні не містить висновків про те, що вчинене позивачем порушення завдало матеріальну шкоду будь-якому, а також, що воно належить до грубих порушень згідно з класифікацією порушень. В оскаржуваній постанові міститься лише посилання на повторність вчиненого позивачем порушення вимог законодавства на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

Поряд з цим, в ході перегляду справи судом апеляційної інстанції не було встановлено інших підстав для застосування до позивача анулювання ліцензії.

Отже, з приведеного вбачається, що ані положення пункту 6 частини першої статті 73 Закону №3480-IV, ані пункту 20 частини першої статті 73 Закону №3480-IV не давали позивачу правових підстав для застосування до позивача анулювання ліценції за допущене ним порушення вимог абзацу сьомого пункту 2 розділу II Ліцензійних умов №819 та пункту 4 глави 3 розділу II Ліцензійних умов №114 у частині недотримання пруденційних нормативів, а саме нормативу ліквідності активу.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на дискреційність повноважень Комісії у питаннях застосування до професійних учасників на ринках капіталу та організованих товарних ринках, колегія суддів вважає безпідставними, адже у даній справі судом вирішалось питання про обґрунтованість та достатність правових підстав для застосування до позивача такої санкції, як анулювання ліцензії. В той же час, колегія суддів надаючи оцінку вказаним обставинам, досліджували межі дискреційних повноважень Комісії при прийнятті спірного рішення та вказає, що наявність дискреції не звільняє суб`єкта владних повноважень належним чином обґрунтовувати свої рішення.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Так, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду даної справи судом не було вирішено питань, які віднесено до повноважень відповідача, зокрема, щодо застосування чи не застосування до позивача анулювання ліцензії. Напроти, за результатами розгляду даної справи адміністративним судом вирішувалось питання правовірності та обґрунтованість прийнятого рішення відповідачем щодо анулювання ліцензії позивача.

Відтак, питання колегія суддів не приймає посилання апеляційної скарги відповідача щодо виключної дискреції та неможливості перегляду судом його рішень, оскільки такі доводи є такими, що унеможливлюють сам факт звернення особи з позовом до суб`єкта владних повноважень, що не узгоджується як з приписами КАС України так і з відповідними нормами Конституції України щодо судового контролю за діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що частиною другою статті 6 та частиною першою статті 7 КАС України передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (метою цього Закону є впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини) суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Враховуючи зазначені положення Конституції та законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також правову природу спору у цій справі, Верховним Судом з метою забезпечення дії в Україні принципу верховенства права враховано судову практику Європейського суду з прав людини.

У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

У рішенні Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 (справа №1-6/2018) зазначено, що основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005). Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.

Наведене узгоджується із сталою практикою ЄСПЛ, яка знайшла своє відображення у справі «Звежинський проти Польщі», в якій ЄСПЛ підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти конкретно і дуже послідовно (рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен бути якісним, щоби виключити будь-який ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, які вплинуть на їхні конвенційні права (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» (C.G. and Others v. Bulgaria, заява №1365/07, пункт 39), «Олександр Волков проти України» (Oleksandr. Ukraine, заява №21722/11, пункт 170)).

За вказаних обставин, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок відповідача щодо застосування до позивача за порушення Ліцензійних умов у частині недотримання пруденційних нормативів (а саме нормативу ліквідності активу) відповідності у вигляді анулювання ліцензії, оскільки чинні на час виникнення спірних правовідносин положення не передбачали відповідність професійного учасника ринку капіталу та організованих товарних ринків у вигляді анулювання ліцензії за недотримання Ліцензійних умов.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Враховуючи встановлені у справі обставини та вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про те, що оскаржувана постанова Комісії прийнята не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та діючими законами України.

Таким чином, суд першої інстанції всебічно і повно встановив обставини справи в їх сукупності і ухвалив рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, отже відсутні підстави для його скасування.

Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 по справі № 520/34962/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 14.06.2024