Ухвала

від 04.11.2024 по справі 520/34962/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 листопада 2024 року

м. Київ

справа №520/34962/23

адміністративне провадження № К/990/26915/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Інвестиційна компанія «Восток-Інвест» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправною та скасування постанови, за касаційною скаргою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року, ухвалене у складі судді Бабаєва А.І., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів Макаренко Я.М., Любчич Л.В., Жигилія С.П.,

УСТАНОВИВ:

I. ІСТОРІЯ СПРАВИ

I.I Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2023 року Приватне акціонерне товариство «Інвестиційна компанія «Восток-Інвест» (далі також ПрАТ «ІК «Восток-Інвест», Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі також Національна комісія, Комісія, Нацкомісія, НКЦПФР, відповідач), у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10 жовтня 2023 року № 219-ІФДУ про накладення на Приватне акціонерне товариство «Інвестиційна компанія «Восток-Інвест» (ЄДРПОУ 23467096) санкції за правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках (далі також спірна, оскаржена постанова).

2. В обґрунтуванні підстав позову та зазначених у ньому вимог Товариство наводило аргументи про те, що чинне станом на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не передбачало повноважень Національної комісії щодо застосування санкцій у вигляді анулювання ліцензії за ті порушення, які були виявлені відповідачем.

3. Підприємство вважало, що відповідач діяв усупереч вимог частини другої статті 19 Конституції України, а прийнята ним постанова є протиправною і не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які повинні бути дотримані суб`єктами владних повноважень при прийнятті ними адміністративних актів.

I.II Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року, позов задоволено, а саме: визнано протиправною та скасовано спірну постанову відповідача, вирішено питання про розподіл судових витрат.

5. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що законодавство, яким урегульовані спірні у цій справі правовідносини, не містить норм, які б передбачали відповідальність за вчинені позивачем правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках у вигляді саме анулювання ліцензії та надавали Національній комісії відповідні повноваження.

6. Відповідно суди попередніх інстанцій констатували, що спірна постанова відповідача є протиправною, порушує права Товариства, а отже підлягає скасуванню.

I.III Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, Національна комісія подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПрАТ «ІК «Восток-Інвест» є професійним учасником ринків капіталу та організованих товарних ринків, здійснює професійну діяльність на ринках капіталу з торгівлі фінансовими інструментами, що передбачає брокерську діяльність (ліцензія від 17 жовтня 2012 року АЕ №185180), субброкерську діяльність (ліцензія від 1 липня 2021 року № 420), професійну діяльність на ринках капіталу з торгівлі фінансовими інструментами, що передбачає дилерську діяльність (ліцензія від 17 жовтня 2012 року АЕ №185181) та депозитарну діяльність депозитарної установи (ліцензія від 10 вересня 2013 року АЕ №263305).

9. 6 червня 2023 року НКЦПФР прийняло постанову № 111-ІФДУ, якою до ПрАТ «ІК «Восток-Інвест» застосовано санкцію у вигляді попередження за порушення вимог законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, а саме: пункту 2 розділу ІІ Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) - діяльності з торгівлі цінними паперами, затверджених рішенням Національної комісії від 14 травня 2013 року № 819 та пункту 4 глави 3 розділу ІІ Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на ринках капіталу - депозитарної діяльності, затверджених рішенням НКЦПФР від 10 лютого 2022 року № 114 у частині недотримання пруденційних нормативів щодо нормативу ліквідності активів з 1 березня 2023 року.

10. На виконання пункту 9 Рішення НКЦПФР від 29 вересня 2022 року № 1221 «Щодо пруденційних нормативів професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках» (яким визначено пруденційні нормативи професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках на період дії воєнного стану та на строк 90 днів після припинення його дії) позивачем підготовано та подано до Комісії план заходів щодо поліпшення свого фінансового стану у разі недотримання професійним учасником ринків капіталу та організованих товарних ринків нормативного значення нормативу ліквідності активів за вих. № 97 від 25 серпня 2023 року разом із копією договору купівлі-продажу фінансових інструментів.

11. Рішенням Комісії від 1 вересня 2023 року № 948 відмовлено ПрАТ «ІК «ВОСТОК-ІНВЕСТ» у погодженні плану заходів на підставі абзацу другого та четвертого пункту 11 Рішення № 1221.

12. Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку складено акт про правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках від 19 вересня 2023 року № 233-ІФДУ, в якому зазначено, що позивачем порушено вимоги пункту 2 розділу ІІ Ліцензійних умов № 819 та пункту 4 глави 3 розділу II Ліцензійних умов № 114, у частині недотримання пруденційних нормативів, а саме - нормативу ліквідності активів починаючи з 16 серпня 2023 року.

13. У цьому ж акті зазначено, що така дія вчинена позивачем повторно, оскільки у відношенні ПрАТ «Інвестиційна компанія «Восток-Інвест» прийнята постанова про накладення санкції за правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках №111-1ФДУ від 6 червня 2023 року, відповідно до якої товариство порушило вимоги пункту 2 розділу ІІ Ліцензійних умов № 819 та пункту 4 глави 3 розділу II Ліцензійних умов № 114 у частині недотримання пруденційних нормативів, а саме - нормативу ліквідності активів.

14. 10 жовтня 2023 року Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку прийнято постанову № 219-ІФДУ, якою до ПрАТ «ІК «Восток-Інвест» застосовано санкцію у вигляді анулювання таких ліцензій на провадження професійної діяльності на ринках капіталу:

- діяльності з торгівлі фінансовими інструментами, а саме: дилерської діяльності, брокерської діяльності, виданих на підставі рішення Комісії № 920 від 9 жовтня 2012 року із необмеженим строком дії з 17 жовтня 2012 року, субброкерської діяльності, відповідно рішення Комісії від 23 червня 2021 року № 420 із необмеженим строком дії з 1 липня 2021 року;

- депозитарної діяльності, а саме - депозитарної діяльності депозитарної установи, виданої на підставі рішення Комісії № 1794 від 10 вересня 2013 року із необмеженим строком дії з 12 жовтня 2013 року.

15. У вищевказаній постанові зазначено, що позивачем порушено вимоги пункту 2 розділу ІІ Ліцензійних умов № 819 та пункту 4 глави 3 розділу II Ліцензійних умов № 114, у частині недотримання пруденційних нормативів, а саме нормативу ліквідності активів починаючи з 16 серпня 2023 року.

16. Також вказано, що це порушення вчинене позивачем повторно, оскільки у відношенні ПрАТ «ІК «Восток-Інвест» винесено постанову про накладення санкції за правопорушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках № 111-1ФДУ від 6 червня 2023 року, відповідно до якої товариство порушило вимоги пункту 2 розділу ІІ Ліцензійних умов № 819 та пункту 4 глави 3 розділу II Ліцензійних умов № 114 у частині недотримання пруденційних нормативів, а саме - нормативу ліквідності активів.

17. Вважаючи, що така постанова відповідача не ґрунтується на законі та порушує права Товариства, останнє звернулось до суду з позовом про визнання її протиправною та скасування.

III. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ІІІ.І Доводи касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі

18. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанції у оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 30.04.2020 у справі №826/19399/15, та втрутились у дискреційні повноваження Комісії.

19. На думку Національної комісії, судами першої та апеляційної інстанцій не враховано того, що позивач двічі, тобто повторно, упродовж одного року вчинив аналогічні за своїм складом порушення вимог законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, а саме - пункту 2 розділу ІІ Ліцензійних умов № 819 та пункту 4 глави 3 розділу II Ліцензійних умов № 114, у частині недотримання пруденційних нормативів - нормативу ліквідності активів, за яке вперше було застосовано санкцію у вигляді попередження.

20. Такі обставини, як вважає НКЦПФР, підтверджує неможливість виконання позивачем ліцензійних умов, а отже й правомірність анулювання ліцензій на відповідний вид діяльності.

21. Крім того, у касаційній скарзі наголошувалось на наявності підстав для касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень, визначених підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, позаяк судами різних інстанцій приймаються неоднакові судові рішення, що створює суперечливу судову практику та викликає значний суспільний інтерес, має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

ІІІ.ІІ Позиція інших учасників справи стосовно наведених у касаційній скарзі доводів

22. Позивач проти доводів та вимог касаційної скарги заперечує й вважає, що наявне у нормах Закону України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків» регулювання спірних правовідносин передбачає можливість застосування санкцій у вигляді анулювання ліцензій виключно за правопорушення, які допущені на ринках капіталу та/або організованих товарних ринках й передбачені статтею 11 вказаного Закону, однак згідно з установленими у справі обставинами таких порушень Товариство не допускало і це не спростовано відповідачем під час розгляду справи в усіх інстанціях.

23. У зв`язку з цим ПрАТ «ІК «Восток-Інвест» наполягає на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано констатували безпідставність покликань Національної комісії на норми статті 11 вищезгаданого Закону як на підставу для анулювання виданих Товариству ліцензій.

24. Товариство також наголошує на тому, що в оскаржених судових рішеннях судів попередніх інстанцій обґрунтовано відхилені покликання Національної комісії на пункт 20 частини першої статті 73 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», які містить лише загальні бланкетні норми про повноваження відповідача й відсилає до інших приписів законодавчих актів, які безпосередньо визначають відповідні порушення, що тягнуть за собою застосування саме такого виду відповідальності як анулювання ліцензії.

25. У зв`язку із цим Товариство переконане у тому, що наведена норма закону може застосуватися Регулятором лише у разі, якщо відповідним законом встановлений єдиний можливий вид санкції за допущене правопорушення у вигляді анулювання ліцензії, однак оскаржена постанова Національної комісії посилання на такий законодавчий акт не містить.

26. У відзиві на касаційну скаргу звертається увага й на те, що самим же відповідачем (рішення Національної комісії від 21 жовтня 2021 року № 982) було затверджено Порядок видачі, зупинення дії та анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на ринках капіталу, у пункті 1 розділу V якого чітко встановлено, що підстави для анулювання ліцензії визначені, зокрема статтею 73 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», однак зі змісту спірної постанови відповідача та встановлених судами обставин цієї справи наявності таких підстав не вбачається, їх існування не доведено.

27. Звертає увагу Товариство й на те, що ані Закон України «Про ринки капіталу та організаційні товарні ринки», ані жодне із тих рішень Національної комісії, на які вона посилається у оскарженій постанові, не передбачають того, що за недотримання пруденційних нормативів професійної діяльності та Ліцензійних умов до професійного учасника ринків капіталів та організованих товарних ринків може бути застосовано такий вид відповідальності як анулюванні ліцензії.

28. Покликання на висновки щодо застосування норм права, які наведені у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі № 826/19399/15 позивач вважає безпідставними, оскільки така прийнята у справі, спір у якій виник у правовідносинах, які не є подібними тим, у яких виник спір у справі, що розглядається, а також за різних фактичних обставин справи, у зв`язку з чим вказана постанова не може вважатися релевантною.

29. Також наголошено на помилковості тверджень скаржника щодо нібито втручання судів попередніх інстанцій у дискреційні повноваження Національної комісії, адже у цій справі судами вирішувалося питання про обґрунтованість та достатність правових підстав для застосування відповідачем до позивача такої санкції як анулювання ліцензії.

30. З огляду на вищевикладене, Товариство просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

ІV.I Оцінка доводів касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, та наявних у відзиві на неї контраргументів.

31. Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, що розглядається, Верховний Суд, враховуючи межі касаційного перегляду справи, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить із такого.

32. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

33. Такі виключні випадки визначені у частині четвертій вищезгаданої статті, згідно з якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

34. Отже законодавець чітко визначив які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.

35. Згідно з положеннями цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:

суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;

спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

36. Верховний Суд зауважує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття «подібні правовідносини» як і будь - яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку щодо застосування норм права, а тому для розуміння відповідних термінів необхідно звернутися до правових позицій з указаного питання, які викладені у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

37. Так, у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

38. З урахуванням таких позицій Великої Палати Верховного Суду вбачається, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду.

39. Встановлюючи обов`язок врахування при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України презюмує застосування норм права саме у подібних правовідносинах.

40. У постанові Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі № 826/19399/15, на яку як на приклад неоднакового правозастосування посилається скаржник в обґрунтуванні підстав касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у справі, яка розглядається, відображені такі фактичні обставини.

41. Зокрема встановлено, що ліцензіатом було порушено вимоги:

пункту 1 розділу II та пункту 3 розділу III Положення про розкриття інформації компаніями з управління активами та особами, що здійснюють управління активами недержавних пенсійних фондів, та подання відповідних документів до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яке затверджене рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 2 жовтня 2012 року № 1343 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2012 року за № 1764/22076);

та підпункту 3 пункту 3 розділу III Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), затверджених рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23 липня 2013 рок № 1281 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України12 вересня 2013 року за № 1576/24108),

яким встановлено обов`язок ліцензіата подавати звіти до органу ліцензування відповідно до вимог нормативно-правових актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку і Комісії, що регулюють провадження діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами).

42. Це порушення було вчинене двічі упродовж одного року, за що ліцензіат притягався до відповідальності відповідними постановами Комісії від 17 грудня 2014 року про накладення фінансової санкції за правопорушення на ринку цінних паперів та від 12 серпня 2015 року, якою за повторне аналогічне правопорушення була застосована санкція у вигляді анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами), яка й охоплювалась предметом спору у справі № 826/19399/15.

43. Верховний Суд у своїй постанові підкреслював, що вищезазначене правопорушення на ринку цінних паперів охоплювалось переліком правопорушень, визначених у пункті 7 частини першої статті 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», яка також передбачала, що крім застосування фінансових санкцій за правопорушення, зазначені у цій статті, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може зупиняти або анулювати ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, яку було видано такому професійному учаснику фондового ринку.

44. Окрім цього, відповідно до правового регулювання спірних у справі № 826/19399/15 правовідносин, чинного станом на момент їх виникнення, підпунктом 3 пункту 2 розділу X Ліцензійних умов було передбачено, що підставами для анулювання ліцензії (копії ліцензії) може бути акт про повторне порушення ліцензіатом цих Ліцензійних умов.

45. До того ж, суди у справі № 826/19399/15 застосовували норми законодавства, чинні станом на дату оскарженої у тій справі постанови Національної комісії, а саме - на 12 серпня 2015 року.

46. Тобто спірні у вищенаведеній справі правовідносини станом на момент їх виникнення регулювались Порядком зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів), затвердженим рішенням Національної комісії від 14 травня 2013 року № 816 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 червня 2013 року за № 862/23394), який не містив приписів про те, що підстави для анулювання ліцензії визначені, зокрема, статтею 73 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», у якій на той час ще не існувало норм про право Нацкомісії анулювати видану ліцензію на провадження певного виду діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках у разі, якщо професійний учасник ринків капіталу та організованих товарних ринків вчинив системне та грубе порушення на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

47. Тож з вищевикладеного констатується, що відповідно до обставин, встановлених судовим розглядом справи № 826/19399/15, ліцензіат вчинив порушення, яке містилось у переліку правопорушень на ринку цінних паперів, зазначених у частині першій статті 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», яка передбачала право Національної комісії анулювати ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, яку було видано такому професійному учаснику фондового ринку, за такі порушення Ліцензійних умов, підпунктом 3 пункту 2 розділу X яких було передбачено як підставу для анулювання ліцензії (копії ліцензії) - акт про повторне порушення ліцензіатом цих Ліцензійних умов.

48. У справі ж, яка розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що Товариство допустило у своїй діяльності порушення, яке не передбачено нормами частини першої статті 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», а Ліцензійними умовами, які порушені позивачем, а також чинним станом на момент виникнення спірних правовідносин Порядком видачі, зупинення дії та анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на ринках капіталу не було передбачено акт про повторне порушення ліцензіатом цих Ліцензійних умов або акт про повторне порушення, допущене під час діяльності на ринках капіталу та/або організованих товарних ринках.

49. У зв`язку з вищенаведеним Верховний Суд констатує, що установлені у справі № 826/19399/15 та у справі, яка розглядається, фактичні обставини й наявне у них матеріально - правове регулювання спірних правовідносин - суттєво відрізняються і є різними.

50. У зв`язку з цим відсутні підстави стверджувати про те, що спір у вказаних вище справах виник у правовідносинах, які є подібними.

51. Тому колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, викладених у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 826/19399/15, оскільки правовідносини у вказаній справі та у справі, яка розглядається, не є подібними як за обставинами справи так і за правовим регулюванням цих правовідносин, чинним станом на момент їх виникнення.

52. Колегія суддів визнає обґрунтованими наведені у відзиві на касаційну скаргу аргументи про нерелевантність вищезгаданої постанови Верховного Суду, яка не повинна була враховуватись апеляційним судом під час апеляційного перегляду справи, що наразі розглядається у касаційному порядку.

53. Апеляційний суд у своїй постанові надав належну правову оцінку доводам апеляційної скарги щодо необхідності врахування під час розгляду справи висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, викладених у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 826/19399/15, й обґрунтовано їх відхилив як безпідставні.

54. Наведені у касаційній скарзі аргументи таких висновків не спростовують.

55. Це виключає можливість касаційного перегляду оскаржених судових рішень за поданою щодо них касаційною скаргою, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІV.ІІ Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

56. За правилами пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

57. З урахуванням вищенаведеного, касаційне провадження, відкрите у цій справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає закриттю.

58. Керуючись статтями 328, 339, 340, 341, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження, відкрите у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Інвестиційна компанія «Восток-Інвест» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправною та скасування постанови, за касаційною скаргою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2024 року - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями й не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук