Рішення

від 31.05.2024 по справі 160/7609/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2024 рокуСправа №160/7609/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), відповідача-2: Соборного відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), відповідача-3: Головного управління державної Казначейської служби України у Дніпропетровській області, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Акцент» про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2024 року представник ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача-1: Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), відповідача-2: Соборного відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відповідача-3: Головного управління державної Казначейської служби України у Дніпропетровській області, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Акцент», в якій просить:

визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Куліковської А.О. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 23.03.2021 року у виконавчому провадженні №52477617, якою стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір в розмірі 186 551,18 грн.;

визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сапарової А.С. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 30.10.2023 року у виконавчому провадженні № 52477617, якою стягнуто із ОСОБА_1 виконавчий збір в розмірі 186 551,18 грн.;

визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Куліковської А.О. від 23.03.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 186 551,18 грн.;

визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сапарової А.С. від 30.10.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 186 551,18 грн.;

визнати неправомірними дії державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Петрової К.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 74138340;

визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Петрової К.В. від 12.02.2024 року про відкриття виконавчого провадження № 74138340;

стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму стягнутих коштів в рамках виконавчого провадження №74138340 в розмірі 5342,48 грн.

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що на виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.04.2016 року, яким рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2015 року в справі № 201/13777/15-ц скасовано в частині задоволення позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, як поручителя, 04 серпня 2016 року було видано виконавчий лист №201/13777/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 059/07-ФЛ від 30.05.2007 року в розмірі 1 865 511,88 грн. (один мільйон вісімсот шістдесят п`ять тисяч п`ятсот одинадцять гривень 88 копійок), яка складається з: заборгованості за кредитом - 1 523 736,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом - 103 912,88 грн., суми відсотків - 15 191,30 грн., суми відсотків за простроченим кредитом - 66 881,73 грн., 155 789,97 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту.

Кредитор, ПАТ «Банк Фінанси та кредит», звернулося з заявою від 27.09.2016 року за вих.№23-23/1257 про відкриття виконавчого провадження до Жовтневого ВДВС міста Дніпропетровська.

04 жовтня 2016 року старшим державним виконавцем Жовтневого ВДВС м.Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження №52477617 із примусового виконання виконавчого листа №201/13777/15-ц виданого 04.08.2016 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська про стягнення заборгованості у розмірі 1 865 511,88 грн. з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_1 .

Виконавче провадження № 52477617 відносно позивача передано до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області 10.05.2019 року.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Куліковською А.О. на підставі постанови про прийняття виконавчого провадження було прийнято до свого провадження виконавче провадження № 52477617.

23 березня 2021 року державним виконавцем Куліковською А.О. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження закінчено.

Також 23 березня 2021 року державним виконавцем Куліковською А.О. винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору на користь держави в розмірі 186 551,18 грн.

Постанову про стягнення виконавчого збору від 23 березня 2021 року державний виконавець направила до Соборного ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області.

Соборним ВДВС в місті Дніпрі 22 квітня 2021 року відкрито виконавче провадження № 65221267 про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 186 551,18 грн.

12.12.2022 року головним державним виконавцем Куліковською А.О. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження на підставі ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження".

24.10.2023 року на адресу відділу примусового виконання рішень надійшла заява стягувача ТОВ "ФК "Акцент" про повернення документа без виконання.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сапарової А.С. від 27.10.2023 року виконавчий лист Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська повернуто стягувачу.

При цьому, 30 жовтня 2023 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сапаровою А.С. винесено у виконавчому провадженні №52477617 повторну (другу) постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 186 551,18 гри.

Вказану постанову направлено для виконання на адресу відповідача-2.

Постановою державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Петрової К.В. від 12.02.2024 року відкрито виконавче провадження № 74138340 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 186 551,18 гри.

В рамках вказаного виконавчого провадження із позивача стягнуто 5 357,31 грн.

ОСОБА_1 вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, постанову про стягнення виконавчого збору від 23.03.2021 року (державного виконавця Куліковської А.О.) та постанову про стягнення виконавчого збору від 30.10.2023 року (головного державного виконавця Сапарової А.С.) в рамках виконавчого провадження №52477617, так як під час проведення виконавчих дій з позивача не було стягнуто жодної гривні в рахунок погашення заборгованості, а тому відсутні законодавчі підстави для стягнення виконавчого збору.

Враховуючи вищевказане, постанова про відкриття виконавчого провадження державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Петрової К.В. від 12.02.2024 року про відкриття виконавчого провадження № 74138340 також є протиправною та підлягає скасуванню, а грошові кошти, які було стягнуто, поверненню позивачеві.

У зв`язку з цим представник позивача звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року клопотання представника ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

17 квітня 2024 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Головного управління державної Казначейської служби України у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№14413/24, в якому представник відповідача-3 не погоджується з позовними вимогами в повному обсязі на підставі наступного.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Повернення виконавчого збору повинно здійснюватись на підставі Порядку №787 від 03.03.2013 року «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», який має чіткий та визначений механізм повернення цієї суми.

Цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії.

Дія Порядку не поширюється на операції з відшкодування ПДВ та повернення з бюджету коштів за рішенням суду.

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Подання в довільній формі надається платником до органу Казначейства України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету.

Таким чином, територіальний орган Державної казначейської служби України є органом, який здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету за поданням органу стягнення, яким у цьому спорі виступають органи Державної виконавчої служби.

Відповідно до частини 7 статті 27 Закону у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, тобто органу Державної виконавчої служби разом зі заявою про повернення коштів з бюджету.

Тобто на Міністерство юстиції, територіальним органом якого є відповідач, законодавчо покладено обов`язок оформлення подання до органу Казначейства про повернення виконавчого збору.

Відтак, представник відповідача-3 зазначив, що в позовній заяві відсутні обґрунтовані вимоги до Казначейства як до відповідача, оскільки передбачені законодавством заходи з повернення надміру сплаченого виконавчого збору можливі лише за поданням органів Державної виконавчої служби, а за діяльність органів Державної виконавчої служби щодо позивача Казначейство будь-якої відповідальності не може нести.

22 квітня 2024 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому представник відповідача-1 вважає вимоги, зазначені в позові, безпідставними, необґрунтованими та такими, в задоволенні яких необхідно відмовити в повному обсязі, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом приписів пункту 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Заходами примусового виконання рішень, за визначенням частини першої статті 10 Закону №1404-VIII, є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження АСВП №52477617 по виконанню вимог виконавчого листа №201/13777/15-ц від 04.08.2016, виданого Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованості у розмірі 1 865 511,88 грн.

Відповідно до постанови заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області П`ятницького А.В. від 03.05.2019 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області передано виконавче провадження АСВП №52477617 (дата прийняття 16.05.2019) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованості у розмірі 1 865 511,88 грн.

23.03.2021 за вих.№02.1-33/6839 державним виконавцем було направлено постанову про стягнення виконавчого збору на примусове виконання Соборному відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Постановою заступника начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гуленко С.О. про результати перевірки законності виконавчого провадження від 12.12.2022 №18/2022 скасовано постанову про закінчення ВП № 52477617 від 23.03.2021.

24.10.2023 за вх.№12973 на адресу відділу надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа, ураховуючи викладене, керуючись п.3 ч.3 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем була винесена постанова про припинення розшуку майна боржника, копії якої направлені до Державної інспекції з безпеки на річковому та морському транспорті та ГУНП в Дніпропетровській області до виконання та сторонам виконавчого провадження поштовим зв`язком 27.10.2023 за вих.№38861.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п.1 ч. 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувану, копії якої направлені сторонам виконавчого провадження поштовим зв`язком 27.10.2023 за вих.№38862.

Відповідно до приписів частини 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини 1 статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження.

Керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору.

З урахуванням викладеного, на думку представника відповідача-1, за наявними доказами у справі, ґрунтуючись на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні та враховуючи всі наведені обставини, можна дійти висновку, що позов задоволенню не підлягає.

22 травня 2024 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Акцент» надійшли письмові пояснення вх.№19671/24, в яких представник третьої особи вважає позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

04 жовтня 2016 року для виконання в примусовому порядку рішення від 04.08.2016 року в справі №201/13777/15-ц старшим державним виконавцем Жовтневого ВДВС м.Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження №52477617.

На підставі постанови від 10.05.2019 року виконавче провадження №52477617 про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості було передано до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області.

25 грудня 2017 року були проведені відкриті електронні торги (аукціон).

Найменування майна (лот) право вимоги за кредитним договором №059/07-ФЛ від 30.05.2007 року, що укладений з фізичною особою із забезпеченням - будівля автомийки та станції техобслуговування, загальною площею 322,7 кв.м., які розташовані за адресою: м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.154А.

Власником даного активу виступав ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Оператором через електронний майданчик якого було заведено інформацію про лот в ЕТС, було ТОВ «Е-Тендер».

Згідно з протоколом електронних торгів №UА-ЕА-2017-12-13-000053-с переможцем було визначено ОСОБА_3 , який запропонував найвищу цінову пропозицію.

Після чого, 22.01.2018 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В.Ю., за реєстровим №721.

На підставі Акту приймання-передачі до Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 22.01.2018 року передано договори та документи, права вимоги, за якими відступаються відповідно до Договору, а саме право вимоги за договором про відкриття кредитної лінії №059/07-ФЛ від 30.05.2007 року.

12.01.2021 року між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Акцент» було укладено договір відступлення права вимоги №ВПВ 1/01/21.

Відповідно до пункту 1.1 Договору №ВПВ 1/01/21, первісний кредитор ( ОСОБА_3 ) передає, а Новий кредитор (ТОВ ФК «Акцент») приймає на умовах і в порядку, передбаченому даним Договором право грошової вимоги боргу до Позичальника ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), поручителя ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), надалі по тексту цього договору іменуються «Боржники») за Договором про відкриття кредитної лінії №059/07-ФЛ від 30.05.2007 року укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Банк «Фінанси та Кредит», за Договором поруки № 059/07/02 від 30.05.2007 року, укладеного між АТ «Банк «Фінанси та Кредит», боржником ОСОБА_1 та поручителем ОСОБА_2

ТОВ «ФК «Акцент» повідомило боржника, про те, що з 12.01.2021 року його новим кредитором стало ТОВ «ФК «Акцент», а тому всі платежі за договором про відкриття кредитної лінії №059/07-ФЛ від 30.05.2007 року боржник має здійснювати на рахунки Нового Кредитора.

ТОВ «ФК «Акцент» звернулось з заявою про заміну сторони у виконавчому документі, постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.01.2022 року в цивільній справі №201/13777/15-ц було вирішено, зокрема, заяву ТОВ «ФК «Акцент» задовольнити, та у виконавчому листі №201/13777/15-ц, виданому 04 серпня 2016 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, у справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості замінити стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Акцент».

Таким чином, починаючи з 18.01.2022 року ТОВ «ФК «Акцент» набуло статусу стягувача за виконавчим листом №201/13777/15-ц, виданим 04.08.2016 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська та отримав право на виконання судового рішення та стягнення на його користь суми заборгованості в розмірі 1 865 511,88 грн. із ОСОБА_1 .

Після цього ТОВ «ФК «Акцент» зверталося зі скаргою на дії державного виконавця щодо безпідставного закриття виконавчого провадження.

Після поновлення виконавчого провадження №52477617 у вказаному виконавчому провадженні було здійснено заміну стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ТОВ ФК «Акцент».

Починаючи з моменту заміни ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ТОВ «ФК «Акцент» та до моменту закінчення виконавчого провадження №52477617 державною виконавчою службою не було стягнуто на користь стягувача суму заборгованості ані повністю, ані частково.

Незважаючи на ту обставину, що в боржника ОСОБА_1 було наявне майно, жодних дій по примусовому виконанню рішення суду в рамках виконавчого провадження №52477617 та по примусовій реалізації майна боржника державними виконавцями не було вчинено.

Викладене підтверджує доводи позивача, що фактично в рамках виконавчого провадження №52477617 не було стягнуто суму заборгованості, а тому й відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.

Державна виконавча служба не тільки не стягнула суму заборгованості, так ще й своїми діями призвела до декількох судових процесів, в яких стягувачеві потрібно було поновляти свої порушені права, що додатково підтверджує наявність системних порушень прав як стягувача, так і боржника діями та/або бездіяльністю державних виконавців в рамках виконавчого провадження №52477617.

24.10.2023 року ТОВ «ФК «Акцент» подало на адресу відділу примусового виконання рішень заяву про повернення виконавчого документа без виконання.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сапарової А.С. від 27.10.2023 року, винесеною у виконавчому провадженні №52477617, було виконавчий документ: виконавчий лист №201/13777/15-ц виданий 04.08.2016 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська про стягнення заборгованості повернуто стягувачу.

Викладене підтверджує, що в рамках виконавчого провадження №52477617 не було стягнуто ані повністю, ані частково суму заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Акцент», а тому, на думку представника третьої особи, позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року було отримано Соборним відділом державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) через систему "Електронний суд" 10 квітня 2024 року, що підтверджується довідкою про отримання електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.

Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, відповідач-2 відзиву на позовну заяву не надав, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.

Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23.10.2015 року в цивільній справі №201/13777/15-ц за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, було солідарно стягнуто із відповідачів на користь позивача заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №059/07-ФЛ від 30.05.2007 року в розмірі 1 865 511,88 грн. (один мільйон вісімсот шістдесят п`ять тисяч п`ятсот одинадцять гривень 88 копійок), яка складається із: заборгованості за кредитом - 1 523 736,00 грн., простроченої заборгованості за кредитом - 103 912,88 грн., суми відсотків - 15 191,30 грн., суми відсотків за простроченим кредитом - 66 881,73 грн., 155 789,97 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту, та на користь держави судовий збір у розмірі 3 654 грн., по 1 827 грн. із кожного.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.04.2016 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2015 року в справі №201/13777/15-ц, скасовано в частині задоволення позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, як поручителя.

На виконання рішення суду видано виконавчий лист №201/13777/15-ц від 04.08.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №059/07-ФЛ від 30.05.2007 року в розмірі 1 865 511,88 грн. (один мільйон вісімсот шістдесят п`ять тисяч п`ятсот одинадцять гривень 88 копійок), яка складається з: заборгованості за кредитом - 1 523 736,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом - 103 912,88 грн., суми відсотків - 15 191,30 грн., суми відсотків за простроченим кредитом - 66 881,73 грн., 155 789,97 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту.

04 жовтня 2016 року для виконання в примусовому порядку рішення від 04.08.2016 року в справі №201/13777/15-ц старшим державним виконавцем Жовтневого ВДВС м.Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області Ясюкевичем О.В. було відкрито виконавче провадження №52477617.

Відповідно до постанови заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області П`ятницького А.В. від 03.05.2019 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області передано виконавче провадження АСВП № 52477617 (дата прийняття 16.05.2019) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованості у розмірі 1 865 511,88 грн.

Відповідно до автоматизованого розподілу, визначеного ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованості у розмірі 1 865 551,88 грн. переданий на примусове виконання державному виконавцю відділу Куліковській А.О.

Державним виконавцем 16.05.2019 року на підставі частини 4 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» була винесена постанова про прийняття виконавчого провадження, копії якої направлені сторонам виконавчого провадження поштовим зв`язком 16.05.2019 року за вих.№02.1-33/6734.

З метою встановлення майнового стану боржника державним виконавцем систематично проводилась перевірка майнового стану боржника шляхом направлення запитів до реєструючих органів.

При перевірці майнового стану боржника встановлено, що за боржником зареєстрований транспортний засіб, в зв`язку з чим державним виконавцем 11.07.2019 року на підставі статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» була винесена постанова про розшук майна боржника, копії якої направлені до Управління інформаційної підтримки та координації поліції "102" ГУНП в Дніпропетровській області до виконання та сторонам виконавчого провадження для відома поштовим зв`язком 11.07.2019 за вих.№02.1-33/9929.

У зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, виконавче провадження АСВП №52477617 було передано на виконання до новоутвореного Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

При перевірці майнового стану боржника встановлено, що за боржником зареєстрований транспортний засіб, в зв`язку з чим державним виконавцем 07.02.2020 року, на підставі статті 36 Закону України «Про виконавче провадження», була винесена постанова про розшук майна боржника, копії якої направлені до ГУНП у Дніпропетровській області та Державної інспекції з безпеки на річковому та морському транспорті до виконання та сторонам виконавчого провадження для відома поштовим зв`язком 07.02.2020 за вих.№02.1-33/6349.

Національний банк України 17 грудня 2015 року за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняв постанову №898 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Керуючись вимогами пункту 4 частини 1 статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, копії якої направлені сторонам виконавчого провадження поштовим зв`язком 23.03.2021 за вих. №02.1-33/6834.

Відповідно до приписів частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини 1 статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем Куліковською А.О. 23 березня 2021 року була винесена постанова про стягнення виконавчого збору, копії якої направлені сторонам виконавчого провадження поштовим зв`язком 23.03.2021 за вих.№02.1-33/6837.

23 березня 2021 за вих.№02.1-33/6839 державним виконавцем було направлено постанову про стягнення виконавчого збору на примусове виконання до Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Постановою заступника начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Гуленко С.О. про результати перевірки законності виконавчого провадження від 12.12.2022 №18/2022 скасовано постанову про закінчення ВП №52477617 від 23.03.2021 року.

Керуючись статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем була винесена постанова про відновлення виконавчого провадження, копії якої направлені до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська та сторонам виконавчого провадження поштовим зв`язком 12.12.2022 року за вих. №28640.

21.03.2023 року за вх.№3302 на адресу відділу надійшла заява про заміну стягувача у виконавчому провадженні з оригіналом постанови Дніпропетровського апеляційного суду від 18.01.2022 по справі № 201/13777/15 згідно якої замінено стягувача на правонаступника - ТОВ "ФК "Акцент".

Керуючись абзацом 1 частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем була винесена постанова про заміну сторони виконавчого провадження, копії якої направлені сторонам виконавчого провадження поштовим зв`язком 23.03.2023 за вих.№12185.

13 квітня 2023 року за вих.№14634 на адресу Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) направлено заяву про повернення без подальшого виконання постанови про стягнення виконавчого збору №52477617 від 23.03.2021 року винесеної Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)

Керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем була винесена постанова про арешт коштів боржника, копії якої направлені банківським установам до виконання та сторонам виконавчого провадження поштовим зв`язком 17.05.2023 за вих.№19267.

24 жовтня 2023 року за вх.№12973 на адресу відділу надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа.

Враховуючи викладене, керуючись пунктом 3 частини 3 статті 36 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем була винесена постанова про припинення розшуку майна боржника, копії якої направлені до Державної інспекції з безпеки на річковому та морському транспорті та ГУНП в Дніпропетровській області до виконання та сторонам виконавчого провадження поштовим зв`язком 27.10.2023 року за вих.№38861.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу, копії якої направлені сторонам виконавчого провадження поштовим зв`язком 27.10.2023 за вих.№38862.

Відповідно до приписів частини 3 статті 40 Закону України про виконавче провадження у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини 1 статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження.

Керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем Сапаровою А.С. 30.10.2023 року було винесено постанову про стягнення виконавчого збору, копії якої направлені сторонам виконавчого провадження поштовим зв`язком 30.10.2023 за вих.№38960.

Зі спірних правовідносин судом вбачається, що при обізнаності про наявність постанови про стягнення виконавчого збору №52477617 від 23.03.2021 року головним державним виконавцем Сапаровою А.С. було винесено ще одну постанову про стягнення виконавчого збору № 52477617 від 30.10.2023 року.

Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) направив на виконання до Соборного ВДВС у м.Дніпрі Південного управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) постанову про стягнення виконавчого збору від 30.10.2023 року, винесену в рамках ВП № 52477617.

Постановою державного виконавця Соборного ВДВС у м.Дніпрі Південного управління Міністерства юстиції України (м.Одеса) Петрової К.В. від 12.02.2024 року було відкрито виконавче провадження №74138340 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 186 551,18 грн., в рамках якого з ОСОБА_1 стягнуто суму в розмірі 5 357,31 грн.

ОСОБА_1 вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню постанови: про стягнення виконавчого збору від 23.03.2021 року (державного виконавця Куліковської А.О.); про стягнення виконавчого збору від 30.10.2023 року (головного державного виконавця Сапарової А.С.) в рамках виконавчого провадження №52477617, про відкриття виконавчого провадження від 12.04.2024 року про стягнення виконавчого збору в рамках виконавчого провадження №74138340, а також протиправними дії щодо стягнення з нього 5 357,31 грн. у зв`язку з чим представник позивача звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору та відкриття провадження, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 3 Закону визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до статті 10 Закону, заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 18 Закону визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 статті 26 Закону встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною 2 статті 27 Закону, в редакції, яка діяла на момент відкриття виконавчого провадження, було визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Частиною 2 статті 27 Закону, в редакції, яка діяла на момент винесення оскаржуваних постанов, передбачалось, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Згідно з частиною 5 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частиною 3 статті 40 Закону передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини 1 статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною 9 статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Положеннями пункту 20 розділу III Наказу Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону.

У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Пунктом 22 розділу III Інструкції визначено, що в постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною 1 статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Беручи до уваги зміст вищевикладених положень Інструкції, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору.

Таким чином, судом вбачається, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим документом.

Викладене підтверджує, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Відповідно до висновків викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 року в справі № 2540/3203/18 (провадження № 11-445апп19):

"При стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 цього Закону без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Тобто, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону №1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону №1404-VIII.

Велика Палата Верховного Суду вважає вмотивованими висновки суду першої інстанції про те, що на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були:

1) фактичне виконання виконавчого документа;

2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення."

Як було зазначено вище, на виконання заочного рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 23.10.2015 року в цивільній справі №201/13777/15-ц було видано виконавчий лист №201/13777/15-ц від 04.08.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №059/07-ФЛ від 30.05.2007 року в розмірі 1 865 511,88 грн. (один мільйон вісімсот шістдесят п`ять тисяч п`ятсот одинадцять гривень 88 копійок), яка складається з: заборгованості за кредитом - 1 523 736,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом - 103 912,88 грн., суми відсотків - 15 191,30 грн., суми відсотків за простроченим кредитом - 66 881,73 грн., 155 789,97 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту.

04 жовтня 2016 року старшим державним виконавцем Жовтневого ВДВС м.Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження №52477617 з примусового виконання виконавчого листа №201/13777/15-ц, виданого 04.08.2016 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська, про стягнення заборгованості у розмірі 1 865 511,88 грн. з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_1 .

Так, відповідно до положень частини 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, яка діяла на час відкриття виконавчого провадження №52477617 (на 04.10.2016 року), було передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Положеннями частини 2 статті 27 Закону, в редакції, яка діяла на момент винесення оскаржуваних постанов про стягнення виконавчого збору від 23.03.2021 року та від 30.10.2023 року, було передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Тобто, з моменту відкриття виконавчого провадження №52477617 та до моменту винесення оскаржуваних постанов положення Закону України «Про виконавче провадження» щодо порядку та обставин стягнення виконавчого збору змінилися, наслідком чого стало погіршення положення ОСОБА_1 в частині виникнення обов`язку у боржника на сплату виконавчого збору при відсутності стягнення заборгованості в рамках виконавчого провадження.

Положення частини 3 статті 40 Закону кореспондуються з нормою абзацу 10 пункту 8 розділу III Інструкції.

При цьому, пункт 21 розділу III Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту вищевказаних положень Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору.

Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Крім цього, пунктом 20 розділу III Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону.

У постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд приходить до висновку, що з урахуванням положень частини 3 статті 40 Закону без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Суд бере до уваги ту обставину, що редакція статті 27 Закону змінювалась та за період існування заборгованості ОСОБА_1 були чинні різні редакції Закону України «Про виконавче провадження».

Так, в період з моменту відкриття виконавчого провадження й до 28.08.2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а в період після 28.08.2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Зі змісту постанов про стягнення виконавчого збору від 23.03.2021 року та від 30.10.2023 року вбачається, що державні виконавці під час прийняття оскаржуваних постанов про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 186 551,18 грн. визначили суму виконавчого збору в розмірі 10% від суми, яка зазначена у виконавчому документі.

Тож державний виконавець визначив суму виконавчого збору у розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом, застосувавши редакцію Закону України «Про виконавче провадження», яка діяла після 28.08.2018 року.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в Рішенні від 09.02.1999 року в справі №1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Таким чином, положення статті 27 Закону в редакції, яка була чинна на момент відкриття виконавчого провадження №52477617 (тобто в редакції до 28.08.2018 року), зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, яка була чинна після 28.08.2018 року, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

З урахуванням того, що внесені Законом України від 03.07.2018 року №2475-VІІІ зміни до статті 27 Закону погіршили становище боржника ОСОБА_1 , а також того, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, суд приходить до висновку про відсутність у державної виконавчої служби правових підстав для стягнення з боржника у виконавчому провадженні виконавчого збору у розмірі 186 551,18 грн. і, відповідно, винесення постанов про стягнення виконавчого збору від 23.03.2021 року та від 30.10.2023 року.

До аналогічного правового висновку приходить Верховний Суд в постанові від 28.12.2021 року в справі № 400/4863/20 (провадження № К/9901/14374/21).

"При цьому, суд вважає, що факт повернення виконавчого документа стягувачеві є належною та достатньою підставою для стягнення з боржника виконавчого збору, водночас розмір такого виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що фактично стягнута, а не суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом.

Відтак у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII та підлягає скасуванню».

З урахуванням викладеного та правових висновків Верхового Суду, суд приходить до висновку про необхідність:

визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Куліковської А.О. від 23.03.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 186 551,18 грн.;

визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сапарової А.С. від 30.10.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 186 551,18 грн.;

визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Петрової К.В. від 12.02.2024 року про відкриття виконавчого провадження №74138340.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суми стягнутих коштів в рамках виконавчого провадження №74138340 в розмірі 5342,48 грн., суд виходить з наступного.

Процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787.

Згідно з пунктом 3 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Відповідно до пункту 5 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причина повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.

Згідно з пунктом 10 Порядку №787 заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подаються до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

Платник подає до відповідного головного управління Казначейства, Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів, з урахуванням норм статті 253 та частини 2 статті 255 Цивільного кодексу України.

Міністерство юстиції є органом, який відповідно до підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 року №106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» зобов`язаний забезпечувати відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

Отже, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, тобто органу Державної виконавчої служби разом зі заявою про повернення коштів з бюджету.

Тобто, на Міністерство юстиції, територіальним органом якого є відповідач, законодавчо покладено обов`язок оформлення подання до органу Казначейства про повернення виконавчого збору.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вказана позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки передбачені законодавством заходи з повернення надміру сплаченого виконавчого збору можливі лише за поданням органів Державної виконавчої служби, а за діяльність органів Державної виконавчої служби щодо позивача Казначейство будь-якої відповідальності не може нести.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 4844,80 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ "Приватбанк" №0.0.3544093846.1 від 21 березня 2024 року.

А отже, враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529) судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 4400,00 грн. (чотири тисячі чотириста гривень нуль копійок).

Щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, у розмірі 35000,00 грн., суд виходить з наступного.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено вичерпний перелік видів судових витрат.

Так, згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу та витрати по підготовці справи до розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частинами 1-7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження наданих послуг адвокатом до позовної заяви та до клопотання про стягнення судових витрат від 09 травня 2024 року надано:

- договір на надання безоплатної правової допомоги №1/40 від 12 березня 2024 року;

- копію ордеру серії АН №1381394 від 22 березня 2024 року, який виданий на підставі договору на надання безоплатної правової допомоги №1/40 від 12 березня 2024 року;

- копію додаткової угоди №1 до договору на надання безоплатної правової допомоги №1/40 від 12 березня 2024 року;

- копію акту надання послуг №03/05 від 03 травня 2024 року;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я ОСОБА_4 серія НОМЕР_3 від 30 вересня 2020 року.

Як вбачається з наданих позивачем документів, витрати на професійну правову допомогу в цій справі позивачем та його представником оцінено в розмірі 35000,00 грн.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Акцент» в долучених письмових поясненнях підтримав клопотання представника позивача про стягнення судових витрат в повному обсязі.

Представник Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) заперечень щодо стягнення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, не викладав, з заявами та клопотаннями до суду не звертався.

Представник Соборного відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) заперечень щодо стягнення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, не викладав, з заявами та клопотаннями до суду не звертався.

Представник Головного управління державної Казначейської служби України у Дніпропетровській області заперечував проти задоволення вказаного клопотання, зазначивши у відзиві на позовну заяву наступне.

Згідно положень частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається із вказаної норми стороні необхідно до суду подати детальний опис послуг, наданих адвокатом.

Відповідно до конкретної, послідовної та сталої практики Верховного Суду, зокрема до положень постанови КАС ВС від 14.07.2021 у справі №808/1849/18, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У постанові КАС ВС від 27.07.2021 у справі №671/1957/20 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані:

-договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше);

-документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження);

-документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.

Таким чином, складність підготовлених адвокатом процесуальних документів суди оцінюють не лише з огляду на їх кількість і обсяг, а й з урахуванням наведеного в них обґрунтування.

ВП ВС зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані, як із врахуванням, чи були вони фактично понесені, так і, знову ж таки, надаючи оцінку їх необхідності.

Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Казначейство вважає, що позивач не обґрунтовує розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 35 000 гривень, тоді як у спірних правовідносинах просить стягнути з Державного бюджету 5 342, 48 гривень.

З огляду на наведене, Казначейство зазначає про наявну і очевидну неспівмірність суми витрат на правову допомогу з самою ціною позову.

З урахуванням наданих доказів, суд приходить до висновку, що понесені витрати позивача на правову допомогу адвоката Теліус Дар`ї Володимирівни є завищеними, а розмір витрат не співмірним зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, а тому суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529) судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень нуль копійок).

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), відповідача-2: Соборного відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), відповідача-3: Головного управління державної Казначейської служби України у Дніпропетровській області, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Акцент» про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Куліковської А.О. від 23.03.2021 року ВП № 52477617 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 186 551,18 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Сапарової А.С. від 30.10.2023 року ВП № 52477617 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 186 551,18 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Петрової К.В. від 12.02.2024 року про відкриття виконавчого провадження №74138340.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4400,00 грн. (чотири тисячі чотириста гривень нуль копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529) судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник