Ухвала

від 27.09.2024 по справі 160/7609/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 160/7609/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 в адміністративній справі №160/7609/24 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Акцент про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 в адміністративній справі №160/7609/24 адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись рішення суду першої інстанції, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.08.2024 апеляційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали шляхом надання доказу надсилання обґрунтоване клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску.

У строк визначений судом відповідачем на адресу суду направлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування зазначеного клопотання скаржником зазначено, що Указом Президента України № 64 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан. Воєнний стан регулярно продовжується у зв`язку з тим, що агресія проти нашої країни триває. Оскільки, прояви тероризму країни-агрессора призвели до критичного стану в енергосистемі НЕК Укренерго запроваджені стабілізаційні, аварійні та екстрені відключення енергопостачання, у зв`язку з чим відділ примусовоговиконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), був позбавлений можливості вчасно підготувати та направити апеляційну скаргу. Таким чином, просять поновити строк на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.3024 по справі № 160/7609/24.

Надаючи оцінку викладеним у заяві і клопотанні доводам, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Оскаржуване рішення винесено судом першої інстанції 31.05.2024, тоді як апеляційна скарга була подана лише 23.07.2024, тобто з пропуском встановленого строку ст. 287 КАС України.

Норми статті 295 КАС України регулюють загальний порядок апеляційного оскарження судових рішень.

Однак, предметом позову у даній справі є постанова державного виконавця, що відповідно до норм КАС України відноситься до категорій термінових справ.

Статтею 287 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Так, у відповідності до ч. 6 ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Таким чином, вказана норма встановлює строк подання апеляційної скарги, а саме десять днів з дня проголошення рішення, прийнятого в порядку статті 287 КАС України, а не з часу отримання копії рішення суду.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що норми ст.287 КАС України є спеціальними відносно ст. 295 КАС України, а відтак строк на апеляційне оскарження судового рішення становить десять днів з моменту його проголошення.

З огляду на зазначене, учасники процесу, реалізуючи свої процесуальні права, повинні вимагати у суду видачі повного судового рішення невідкладно після його проголошення, оскільки строк на апеляційне оскарження обчислюється саме з цієї дати.

Проте, апелянт, знаючи про скорочені строки оскарження судових рішень у термінових справах, чекав на отримання рішення суду, не приймаючи жодних заходів чи дій для його своєчасного отримання, що розцінюється судом як неналежна процесуальна поведінка, яка не сприяє терміновому розгляду цієї категорії справ.

Разом з тим, відлік строку на апеляційне оскарження судового рішення з дати отримання особою рішення суду для термінових справ нормами КАС України не передбачений.

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

У постанові від 28 листопада 2022 року (справа № 140/11951/21) Верховний Суд також вказував, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.

Колегія суддів зазначає, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. Такий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що лише посилання на введення воєнного стану на території України та відключення електроенергії не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України Про правовий режим воєнного стану в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Отже, наведені скаржником доводи не можуть бути свідченням того, що останній без зайвих зволікань скористався своїм правом на подання апеляційної скарги, а також підтвердженням поважності причин пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

З урахуванням приписів статті 44 КАС України відповідач, який діє як суб`єкти владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Відтак, посилання апелянта на наявність підстав для поновлення судом пропущеного строку на апеляційне оскарження, колегією суддів відхиляються, оскільки за встановлених обставин, в діях останнього не вбачається наміру добросовісної реалізації належного суб`єкту владних повноважень права на апеляційне оскарження. Зазначене свідчить виключно про формальний підхід скаржника до оформлення апеляційної скарги.

Тотожній підхід був застосований Верховним Судом при розгляді справи № 640/11452/19 12 жовтня 2022 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому, невмотивоване задоволення клопотання апелянта про поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою до суду суб`єкта владних повноважень, утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення до судового захисту в тому числі фізичних та юридичних осіб, порушить принцип рівності сторін у адміністративному судочинстві.

Відповідно частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Шевченко проти України від 26 квітня 2007 року та рішення у справі Трух проти України від 14 жовтня 2003 року).

У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу належного урядування, який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання обов`язків.

Відповідно частини 2 статті 44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Для цього апелянт як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Тобто, виходячи з принципу належного урядування, державні органи загалом, зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок позивача у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого його користь).

Апелянт як на підстави поважності пропуску строку звернення зі скаргою посилається на те, що прояви тероризму країни-агрессора призвели до критичного стану в енергосистемі НЕК Укренерго запроваджені стабілізаційні, аварійні та екстрені відключення енергопостачання, у зв`язку з чим відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), був позбавлений можливості вчасно підготувати та направити апеляційну скаргу.

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішніх процедур державними органами. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для реалізації права на оскарження судових рішень є суто суб`єктивною перешкодою, у зв`язку з чим не може бути визнано поважною причиною пропуску строку.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року (справа № 320/3537/19, № 640/14960/20), від д27 вересня 2022 року (справа №500/8835/21), постанові від 27 вересня 2022 року (справа №500/8835/21).

У світлі наведеного вище колегія суддів звертає увагу скаржника на частину другу статті 44 КАС України, відповідно до якої учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. При вирішенні питання про поновлення процесуального строку саме на особу, яка подає відповідну заяву (клопотання), покладається обов`язок із приведення поважних причин такого пропуску та надання належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин. Невиконання такого обов`язку (за умови, що суд надав заявнику строк для наведення таких обставин та долучення відповідних доказів) унеможливлює поновлення особі пропущеного процесуального строку.

Сукупність обставин у цій справі вказує на те, що скаржником у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції. Належних доказів на підтвердження наявності обмежень для підготовки апеляційної скарги у період, навіть з дати фактичного отримання 15.06.2024 по 23.07.2024 не було надано до суду апеляційної.

Така поведінка суб`єкта владних повноважень не може бути визнаною сумлінною, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні підстави для поновлення відповідачу пропущеного строку звернення до суду.

Отже, суд зазначає, що з клопотання апелянта не вбачається, що неможливість подання скарги у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з введенням воєнного стану. Апелянтом будь-яких доказів в підтвердження того, що пропущення процесуальних строків зумовлено обмеженнями, впровадженими у зв`язку з введенням воєнного стану, не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити апелянту у задоволені клопотання.

Отже, станом на 27.09.2024, недоліки, зазначені в ухвалі апеляційної інстанції, апелянтом не усунуті.

Відповідно до частини 4 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно частини 3 зазначеної статті, питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

З огляду на зазначене, вважаю необхідним відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись статтями 298, 299, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволені клопотання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 в адміністративній справі №160/7609/24 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Акцент про визнання протиправними та скасування постанов.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяЮ. В. Дурасова

суддяО.М. Лукманова