Ухвала

від 29.05.2024 по справі 947/27547/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/861/24

Справа № 947/27547/23 1-кс/947/6434/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий - суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

підозрюваної - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 42023162240000037 від 02.05.2023 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 11.05.2024 року про обрання запобіжного заходу у виді застави, щодо:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Чорноморськ Одеської області, громадянки України, яка обіймає посаду директора ПП «ЦЕНТР ПРОЕКТУВАННЯ І ПРИВАТИЗАЦІЇ», одруженої, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст.190, ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України,

встановив:

СУ ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023162240000037 від 02.05.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст.190, ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.

10 травня 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.

11.05.2024 року старший слідчий СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді з погодженим заступником начальника Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури ОСОБА_10 , клопотанням про застосування до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 1651 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Клопотання мотивоване обґрунтованістю підозри та наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а застосування більш м`якого запобіжного заходу не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за поведінкою підозрюваної та забезпечити виконання покладених на неї судом обов`язків.

Ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотання слідчого та відносно підозрюваної ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 1419 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 4300000 гривень, з покладанням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що сторона обвинувачення, попри встановлені в судовому засіданні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, всупереч п.6 ч.1 ст.184 КПК України, не обґрунтувала неможливість запобігання існуючим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зокрема, у вигляді застави. Слідчий суддя при прийнятті рішення врахував обставини ймовірного вчинення підозрюваною ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, її роль, та встановлені в судовому засіданні обставини щодо існування ризиків, а також те, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в даному випадку є недоцільним з огляду на дані про особу підозрюваної.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді застави в розмірі від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Захисник посилається на необґрунтованість обраного розміру застави, оскільки визначений для підозрюваної розмір застави є непомірним. Звертає увагу, що підприємство, директором якого є підозрювана, на теперішній час перебуває у стані припинення. У підозрюваної на утриманні перебуває неповнолітня дитина. Захисник посилається на те, що підозрювана має постійне місце реєстрації та проживання, а будучи обізнаною щодо існування кримінального провадження на протязі восьми місяців до повідомлення їй про підозру, не вживала дій, направлених на переховування від органу досудового розслідування, що вказує на відсутність ризиків. Також захисник звертає увагу, що у підозрюваної діагностовано тяжке захворювання підшлункової залози, яке потребує постійного нагляду лікарів.

Заслухавши суддю-доповідача; захисника та підозрювану, які просили апеляційну скаргу задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судові дебати; колегія суддів дійшла висновків про таке.

Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні/продовженні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені положеннями ст.ст. 177, 178, 183 КПК.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Так, відповідно до ст.ст. 177, 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

При цьому, слідчому судді слід мати на увазі, що обмеження розгляду клопотання про застосування/продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).

Обґрунтовуючи рішення про відмову в застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувавши запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя з достатньою повнотою мотивував своє рішення та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування такого запобіжного заходу.

Слідчий суддя обґрунтовано зазначив, що органом досудового розслідування та прокурором не було доведено, що більш м`які запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, та вважав за можливе застосувати запобіжний захід у виді застави, який є співмірним з ризиками, які визнані доведеними за результатами розгляду клопотання.

Колегія суддів вважає, що в даному кримінальному провадженні слідчим та прокурором надано достатньо доказів, які підтверджують обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України.

Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість підозрюваного у скоєнні злочину, та правильність або не правильність кваліфікації дій підозрюваного, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Дослідивши долучені до клопотання слідчого докази, апеляційний суд дійшов висновку, що підстав передбачених ст.87 КПК для визнання цих доказів недопустимими, не встановлено та стороною захисту щодо існування таких підстав відомостей не надано.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрювана обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваної та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Колегією суддів встановлено, що поведінка підозрюваної після застосування відносно неї запобіжного заходу у виді застави, зокрема те, що органом досудового розслідування та прокурором не зафіксовано порушень ОСОБА_8 , покладених на неї обов`язків, свідчать про відсутність у підозрюваної мети переховуватися від органу досудового розслідування та суду, або вона настільки мала, що не може бути вирішальною під час застосування найсуворішого запобіжного заходу, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчиняти дії, передбачені п.п.2,3 ч.1 ст.177 КПК.

Підозрювана особисто з`явилась до суду апеляційної інстанції за викликом, що вказує на дотримання останньою обов`язків, визначених слідчим суддею.

Вказані обставини дають підстави дійти висновку, що обраний підозрюваній запобіжний захід у виді застави в достатній мірі забезпечує виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків та слугує достатнім стримуючим фактором для забезпечення належної процесуальної поведінки.

Водночас, апеляційний суд вважає, що на момент розгляду апеляційної скарги захисника застава, визначена слідчим суддею у розмірі 1419 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 4300000 гривень, не внесена. За твердженням сторони захисту підозрювана та її родина не має можливості внести визначену заставу, оскільки вона є непомірною.

Перевіривши доводи сторони захисту в частині визначення розміру застави та заперечення прокурора, колегія суддів приходить до висновку, що при визначені розміру альтернативного запобіжного заходу у виді застави, слідчий суддя не дотримався вимог ч.5 ст.182 КПК, з огляду на таке.

Так, відповідно до зазначеної норми процесуального закону, розмір застави визначається у таких межах:

1)щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2)щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3)щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Таким чином, слід констатувати, що процесуальним законом визначено, що до особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину може бути застосовано розмір застави виключно в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у виді застави та призначення її розміру цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010 року, в якому Суд зазначає, що розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі».

Апеляційний суд вважає, що слідчим суддею не було враховано майновий стан підозрюваної ОСОБА_8 , та в порушення ч. 4 ст. 182 КПК України, без наявності та доведеності слідчим та прокурором існування виключних обставин, визначено непомірний розмір застави.

Така позиція апеляційного суду узгоджується з висновками викладеними в 2-ому реченні п. 31 рішення ЄСПЛ «Істоміна проти України» від 13.01.2022 року, відповідно до якого: хоча національне законодавство дозволяло суду у «виключних випадках» встановлювати більші розміри застави (див. пункт 19), таке рішення мало передбачати ретельний аналіз обставин справи для обґрунтування її «виключного» характеру.

Апеляційний суд констатує, що ухвала слідчого судді в частині визначення розміру застави, яка перевищує навіть максимальний розмір застави, який передбачений у разі вчинення особливо тяжкого злочину, обґрунтована лише посиланням на наявність ризиків, передбачених п.п.1-3 ч.1 ст.177 КПК України.

Разом з тим, до клопотання слідчого долучено щорічну декларацію за 2023 рік чоловіка ОСОБА_8 - ОСОБА_11 , відповідно до якої у власності підозрюваної наявні особисті грошові кошти в сумі 200000 гривень. Будь-яке інше задеклароване майно у підозрюваної відсутнє.

Відповідно до наданого захисником суду апеляційної інстанції Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у підозрюваної відсутнє нерухоме майно.

Із долученої роздруківки з сайту «Опендатабот» ПП «ЦЕНТР ПРОЕКТУВАННЯ І ПРИВАТИЗАЦІЇ», керівником якого є ОСОБА_8 , вбачається, що підприємство з 29.07.2021 року перебуває в стані припинення.

Крім того, відповідно до наданих стороною захисту медичних документів, ОСОБА_8 протягом тривалого часу перебуває на лікуванні, в том числі з 27.05.2024 року по день видачі довідки КПН «Білгород-Дністровською МБЛ» №50/313 від 29.05.2024 року, перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом «Гіпертонічна хвороба. Кризова течія».

Слідчий суддя, при визначені розміру застави, не звернув уваги на розмір майнової шкоди, яка за версією органу досудового розслідування, завдана в результаті вчинення кримінальних правопорушень, яке інкримінується ОСОБА_8 у складі організованої групи - вжиття заходів щодо заволодіння 6 земельними ділянками загальною вартістю 639826,09 грн., частину з яких (2 земельні ділянки) організатору вдалось за попередньою змовою легалізувати, шляхом вчинення правочинів з ними, а також щодо 1 земельної ділянки вартістю 133823,4 грн. здійснено завершений замах на шахрайське заволодіння правами на земельну ділянку.

Не зважаючи на вказані обставини, слідчий суддя визначив підозрюваній розмір застави у розмірі 1419 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 4300000 грн, взагалі не мотивувавши свого рішення.

Згідно положень ст. 182 КПК України та практики Європейського суду з прав людини згідно яких уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

Крім того, апеляційний суд враховує висновки викладені в 2-ому реченні п. 31 рішення ЄСПЛ «Істоміна проти України» від 13.01.2022 року, відповідно до якого: хоча національне законодавство дозволяло суду у «виключних випадках» встановлювати більші розміри застави (див. пункт 19), таке рішення мало передбачати ретельний аналіз обставин справи для обґрунтування її «виключного» характеру.

При цьому, зважаючи на відсутність доказів сторони обвинувачення щодо майнового стану підозрюваної, а також відсутності доведеності прокурором існування виключних обставин, які б слугували підставами для визначення розміру застави у розмірі, який перевищує визначений процесуальним законом, слідчим суддею, окрім не врахування майнового стану підозрюваної, не було враховано наявність на її утриманні малолітньої дитини та стану здоров`я підозрюваної, яка потребує надання постійного медичного обстеження та лікування, яке також потребує значних фінансових затрат.

Апеляційний суд вважає, що в даному кримінальному провадженні, з урахуванням правової кваліфікації злочинів, які інкримінується ОСОБА_8 , слідчий та прокурор не мали права ініціювати перед слідчим суддею визначення застави в розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, без належного обґрунтування, а слідчий суддя, відповідно, не мав законних підстав для визначення розміру застави, більшого ніж визначений положеннями ч.5 ст.182 КПК.

За таких обставин, враховуючи недотримання органом досудового розслідування вимог процесуального закону при зверненні з клопотанням про обрання запобіжного заходу, а також слідчим суддею при ухвалені оскарженого рішення, колегія суддів, враховуючи дані про особу підозрюваної, визнає слушними доводи сторони захисту в частині необґрунтованого визначення розміру застави, що слугує підставою для скасування ухвали слідчого судді, з постановленням апеляційним судом нової ухвали.

Скасовуючи ухвалу слідчого судді та ухвалюючи нове рішення за результатами розгляду клопотання слідчого, при визначенні розміру альтернативного запобіжного заходу у виді застави, апеляційний суд керується положеннями ч.5 ст.182 КПК.

Апеляційний суд вважає, що розмір застави повинен відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого на даному етапі досудового розслідування підозрюється ОСОБА_8 , та тим ступенем довіри щодо належної процесуальної поведінки підозрюваної, яка за версією органу досудового розслідування вчинила низку кримінальних правопорушень, в тому числі тяжких злочинів.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне визначити розмір застави в межах ч.5 ст.182 КПК, який буде стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника задовольнити, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді застави в розмірі, передбаченому ч.5 ст.182 КПК, з покладенням на підозрювану обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 11.05.2024 року, якою підозрюваній ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні №42023162240000037 від 02.05.2023 року застосовано запобіжний захід у виді застави - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , погоджене заступником начальника Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному проваджені №42023162240000037 від 02.05.2023 року відносно ОСОБА_8 - відмовити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн.

Підозрювана або заставодавець не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у виді застави зобов`язаний внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум (отримувач: Одеський апеляційний суд; Код ЄДРПОУ отримувача 42268321; Код банку отримувача (МФО) 820172; розрахунковий рахунок UA308201720355299001001086720; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; Призначення платежу: Згідно ухвали Одеського апеляційного суду від 29.05.2024 року; Заставна сума за підозрювану ОСОБА_8 (номер провадження суду апеляційної інстанції №11-сс/813/861/24; судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ).

Покласти на підозрювану ОСОБА_8 обов`язки, передбачені п.п. 1,2,3,4,8 ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

1) прибувати за викликом до слідчого, прокурора, суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії покладених на підозрювану ОСОБА_8 обов`язків, передбачених п.п.1,2,3,4,8 ч.5 ст.194 КПК України, становить до 08.07.2024 року.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_8 , що вона не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у виді застави зобов`язана внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_8 наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави, слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого суворого запобіжного заходу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4