Постанова

від 17.06.2024 по справі 139/843/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 139/843/23

Провадження № 22-ц/801/1318/2024

№ 22-ц/801/1406/2024

Категорія: 68

Головуючий у суді 1-ї інстанції Тучинська Н. В.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2024 рокуСправа № 139/843/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач),

суддів: Голоти Л. О., Копаничук С. Г.,

за участю секретаря судового засідання Литвина С. С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіку ти піклування в особі Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань № 4 цивільну справу № 139/843/23 за апеляційними скаргами адвоката Григор`єва Р. І. в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 30 квітня 2024 року, постановлену у складі судді Тучинської Н. В. у залі суду, рішення цього ж суду від 23 квітня 2024 року, повний текст якого складено 02 травня 2024 року та апеляційною скаргою адвоката Сидор А. В. в інтересах ОСОБА_1 на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2024 року, ухвалене у складі судді Тучинської Н. В. у залі суду, повний текст якого складено 02 травня 2024 року,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року адвокат Сидор А. В. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Козелецька селищна рада Чернігівського району Чернігівської області, про усунення перешкод та визначення способу участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні, компенсацію моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що з 12 квітня 2018 року ОСОБА_1 перебував з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 травня 2022 року.

Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після розлучення дочка залишилась проживати з відповідачем, яка неодноразово без попередження змінювала місце проживання.

Указує, що позивач позбавлений можливості спілкуватися та виховувати дочку, оскільки йому не відоме місце її проживання.

Рішенням виконавчого комітету Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області № 124 від 24 серпня 2023 року встановлено прядок участі ОСОБА_1 у вихованні дочки ОСОБА_4 , який не виконується відповідачем.

Зазначає, що у позасудовому порядку вирішити питання щодо порядку та способу участі позивача у вихованні дитини не вдається, а встановлений органами опіки та піклування графік не задовольняє вимоги батька щодо участі у спілкуванні з дитиною.

Крім того, унаслідок неправомірних дій відповідача, що виразились у здійсненні перешкод позивачу у спілкуванні та вихованні їх спільної дитини, ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, розмір якої він оцінює у 100 000 грн.

Посилаючись на ці обставини, адвокат Сидор А. В. в інтересах ОСОБА_1 просила суд:

зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити такі способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною та її вихованні:

надати ОСОБА_1 можливість вільно спілкуватися з дитиною засобами телефонного зв`язку в будь-який день тижня та час без встановлення конкретних часових обмежень (за винятком нічного часу);

зобов`язати ОСОБА_5 забезпечувати технічну готовність та придатність телефонного пристрою до спілкування дитини з ОСОБА_1 , а саме його справність, зарядження, перебування в розблокованому та увімкненому стані як самого телефону, так і звуку, зображення на ньому, а також надавати телефонний пристрій в розпорядження дитини для цієї мети;

визначити графік особистих побачень ОСОБА_1 з дитиною без присутності ОСОБА_2 , членів її сім`ї чи будь-яких інших сторонніх осіб з правом забирати дитину до себе за адресою його місця проживання у м. Києві щотижня на вихідні в суботу та неділю (сумарно вісім днів на місяць), а у випадках, коли ОСОБА_1 перебуває у службових відрядженнях або з інших, незалежних від нього причин, не може забирати її саме по вихідним, - на таку саму кількість днів у будь-які дні тижня відповідно до документів, що підтверджують дату його прибуття у місто Київ;

визначити ОСОБА_1 . графік проведення відпочинку разом з дитиною за місцем його перебування без присутності ОСОБА_2 , членів її сім`ї чи будь-яких інших сторонніх осіб під час літніх (строком на один місяць) та зимових (строком на один місяць) канікул дитини за умови узгодженості графіку відпусток ОСОБА_1 та графіку канікул дитини в дитячому садочку, а в подальшому у школі;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 100 000 грн та понесені судові витрати.

У квітні 2024 року адвокат Григор`єв Р. І. в інтересах ОСОБА_2 подав заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді першої інстанції.

Заява мотивована тим, що 19 січня 2024 року ОСОБА_2 уклала з ним договір про надання правничої допомоги.

Витрати відповідача на професійну правничу допомогу становлять 50 000 грн витрат.

На підтвердження факту понесення відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу, розміру та її вартості адвокатом надано: договір про надання правничої допомоги від 19 січня 2024 року та акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 25 квітня 2024 року.

Посилаючись на ці обставини, адвокат Григор`єв Р. І. в інтересах ОСОБА_2 просив суд:

стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення та ухвали суду першої інстанції

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2024 року позов задоволено частково.

Визначено ОСОБА_1 спосіб його участі у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким способом:

надано ОСОБА_1 можливість вільно спілкуватися з дочкою засобами телефонного зв`язку в будь-який день тижня та час за винятком часу, коли дитина перебуває у закладі дошкільної освіти, та нічного часу;

зобов`язано ОСОБА_2 забезпечувати технічну готовність та придатність телефонного пристрою до спілкування дочки з батьком, а також надавати телефонний пристрій в розпорядження дитини для цієї мети;

встановлено дні та години особистих побачень ОСОБА_1 з дочкою за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 два рази на місяць у суботу чи неділю з 10 до 18 години, враховуючи стан здоров`я дитини, без присутності матері за місцем проживання дитини;

визначено ОСОБА_1 час та період спільного відпочинку з дочкою за місцем його перебування за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 у літній та зимовий період протягом 7 днів підряд, враховуючи стан здоров`я та бажання дитини, без присутності матері.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що:

позивач, як батько, має право на участь у спілкуванні та вихованні дочки та підтримання з нею родинних зв`язків;

відповідач протиправно чинить перешкоди у спілкуванні батька з дочкою, що є підставою для визначення судом порядку і способу спілкування батька з дитиною;

встановлюючи порядок побачень батька з дитиною судом ураховано запропонований органом опіки та піклування графік спілкування та побачень, який з урахуванням віку дитини, стану її здоров`я, потреб та інтересів обох батьків, характеру служби позивача на період воєнного стану, відстань між місцями проживання позивача та дитини, а також необхідності додаткового часу для налагодження стосунків батька з дитиною, створює на даному етапі вікового розвитку дитини можливість для адекватних стосунків між батьком і дочкою, він сприятиме підтриманню родинних зв`язків та гармонійному розвитку дитини за присутності в її житті обох батьків;

ураховуючи специфіку служби ОСОБА_1 . суд вважає необґрунтованим та дискримінаційним обмежити його телефонне спілкування з дитиною одним днем тижня та конкретною годиною;

зобов`язання ОСОБА_2 забезпечувати технічну справність і готовність мобільного телефону для спілкування дитини з батьком не є діянням, спрямованим на обмеження прав відповідача, а є складовою контакту з дитиною, який має забезпечити той з батьків, з ким проживає дитина, по відношенню до того з батьків, хто проживає окремо;

судом не встановлено, а матеріали справи не містять доказів щодо неналежного ставлення батька до виконання своїх обов`язків, особистої неприязності дитини до батька, чи обставин, які б свідчили, що спілкування батька з дочкою перешкоджало б нормальному розвитку дитини, або обумовлювало необхідність проведення побачень позивача з дитиною лише у присутності матері;

тривале побачення позивача з дитиною під час канікул, не може визнатися таким, що в повній мірі відповідає інтересам дитини, тому доцільним буде на початку відновлення особистого спілкування позивача і дитини визначити нетривалий термін побачень у сім днів з обов`язковим попереднім узгодженням таких побачень з матір`ю дитини, а також бажанням самої дитини;

визначений судом графік і способи участі позивача у спілкуванні та вихованні дочки є таким, що не суперечить віковим потребам дитини та за сумлінного ставлення батька і матері до виконання своїх батьківських обов`язків мають бути на цьому етапі достатніми для забезпечення належної участі батька у процесі виховання дитини та її гармонійного розвитку;

дії/бездіяльність ОСОБА_2 не можна кваліфікувати як ухилення від виконання рішення органу опіки та піклування, оскільки указаним рішенням на відповідача ніяких обов`язків не покладалось, відтак відповідальність за частиною другою статті 158 СК України остання нести не зобов`язана.

Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 30 квітня 2024 року заяву адвоката Григор`єва Р. І. в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок;

останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу;

заява про ухвалення додаткового рішення у цій справі подана поза межами встановленого строку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У травні 2024 року адвокат Григор`єв Р. І. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У травні 2024 року адвокат Григор`єв Р. І. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання ОСОБА_2 забезпечувати технічну готовність, придатність телефонного пристрою до спілкування дочки з батьком, надавати телефонний пристрій в розпорядження дитини для цієї мети та визначення ОСОБА_1 часу та періоду спільного відпочинку з дочкою за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 у літній та зимовий період протягом 7 днів підряд, ураховуючи стан здоров`я та бажання дитини, без присутності матері скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні указаних вимог. У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У травні 2024 року адвокат Сидор А. В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 100000 грн скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення указаної вимоги, а також доповнити резолютивну частину рішення місцевого суду абзацом такого змісту: «Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ». У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 08 травня 2024 року для розгляду цієї справи за апеляційною скаргою адвоката Григор`єва Р. І. в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 30 квітня 2024 року визначено склад колегії суддів: головуючий - суддя Медвецький С. К., судді: Голота Л. О., Оніщук В. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження у цій справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21 травня 2024 року для розгляду цієї справи за апеляційною скаргою адвоката Григор`єва Р. І. в інтересах ОСОБА_2 на рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2024 року визначено склад колегії суддів: головуючий - суддя Медвецький С. К., судді: Голота Л. О., Оніщук В. В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 22 травня 2024 року для розгляду цієї справи замінено суддю Копаничук С. Г. та визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Голота Л. О., Копаничук С. Г.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22 травня 2024 року для розгляду цієї справи за апеляційною скаргою адвоката Сидор А. В. в інтересах ОСОБА_1 на рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2024 року визначено склад колегії суддів: головуючий - суддя Медвецький С. К., судді: Голота Л. О., Копаничук С. Г.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду Вінницької області від 23 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою адвоката Григор`єва Р. І. в інтересах ОСОБА_2 на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2024 року та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду Вінницької області від 23 травня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Сидор А. В. в інтересах ОСОБА_1 на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2024 року залишено без руху з підстав несплати судового збору.

27 травня 2024 року на виконання вимог ухвали адвокат Сидор А. В. в інтересах ОСОБА_1 подала квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою адвоката Сидор А. В. в інтересах ОСОБА_1 на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2024 року та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2024 року призначено справу до розгляду на 13 червня 2024 року о 09:30 год з повідомленням сторін.

13 червня 2024 року в судовому засіданні оголошено перерву до 17 червня 2024 року 13:30 год.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга адвоката Григор`єва Р. І. в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу суду першої інстанції мотивована тим, що:

постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції помилково застосував частину п`яту статті 124 ЦПК України;

строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку;

подача документів та доказів через підсистему «Електронний кабінет» є відповідним способом зв`язку з судом;

Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи не містить часових обмежень щодо користування системою, не обмежує діяльність системи окремим визначеним графіком роботи конкретного суду.

Апеляційна скарга адвоката Григор`єва Р. І. в інтересах ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції мотивована тим, що:

судом першої інстанції не було досліджено усі обставини справи;

з листопада 2021 року ОСОБА_1 не цікавиться дитиною, не бере участі у її вихованні, не забезпечує дитину матеріально;

позивачем не доведено належними та допустимими доказами, які перешкоди йому чинить ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною;

заявлений позов не відповідає дійсній поведінці позивача, який самостійно усунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, спрямований на створення негативного образу матері та ініційований останнім після звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про стягнення аліментів;

висновок суду першої інстанції про можливість спільного відпочинку ОСОБА_1 з дочкою без присутності матері у період літніх та зимових канікул є помилковим та передчасним, оскільки тривале відлучення дитини від матері та проживання з малознайомим батьком вплине на її психологічний розвиток та не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини;

тривалий відпочинок батька з донькою можливий після налаштування більш тісного спілкування між ними;

судом не ураховано психологічну характеристику малолітньої ОСОБА_3 , згідно якої особистої приязні дитина до батька не має.

зобов`язання ОСОБА_2 забезпечувати технічну справність і готовність мобільного телефону для спілкування дитини з батьком є втручанням в права та обов`язки останньої.

Апеляційна скарга адвоката Сидора А. В. в інтересах ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції мотивована тим, що:

суд першої інстанції вірно установивши фактичні обставини справи дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в заявленому розмірі;

судом невірно застосовано частину другу статті 158 СК України, оскільки ОСОБА_2 не забезпечила виконання рішення органу опіки та піклування;

моральна шкода ОСОБА_1 полягає, зокрема у вимаганні відповідачем грошових коштів взамін на спілкування з дитиною; неодноразової зміни місця проживання дитини без його узгодження з батьком; нервово-емоційного стресу спричиненого хвилюванням за безпеку дитини, відсутності інформації щодо стану здоров`я дитини, її дошкільне навчання та розвиток, звернення відповідача до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав; неможливість спілкування з дитиною через дії відповідача, які вчинені останньою для розірвання зв`язку батька з дитиною;

наявними у матеріалах справи доказами підтверджено наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та наслідками у формі глибоких душевних страждань позивача;

у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції встановлено, що відповідач чинить ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з дочкою, однак резолютивна частина рішення суду не містить зобов`язання відповідача щодо усунення указаних перешкод.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзивах на апеляційну скаргу адвокат Сидор А. В. в інтересах ОСОБА_1 указує, що:

ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують;

заява адвоката Григор`єва Р. І. в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цій справі подана поза межами процесуального строку, встановленого ЦПК України;

рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують;

факт чинення відповідачем перешкод у спілкуванні батька з дитиною доведено позивачем та встановлено судом;

зобов`язання ОСОБА_2 забезпечувати технічну справність мобільного телефону для спілкування дитини не є втручанням в права відповідача, а є складовою контакту батька з дитиною;

визначений судом першої інстанції період спільного відпочинку позивача з дочкою за місцем його перебування у літній та зимовий період протягом 7 днів відповідає принципу рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 указує, що:

доводи сторони позивача щодо приховування місця проживання дитини є безпідставними та не відповідають дійсності;

телефонні розмови ОСОБА_1 . беззмістовні, спрямовані на дискредитацію особистості матері;

судом безпідставно не ураховано психологічну характеристику дитини;

вимога про стягнення моральної шкоди є безпідставною та необґрунтованою.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 квітня 2018 року.

У шлюбі у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 травня 2022 року шлюб між сторонами розірвано.

Дочка після розірвання шлюбу проживає з матір`ю.

22 листопада 2022 року ОСОБА_6 зареєструвала повторний шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».

04 квітня 2022 року та 07 грудня 2023 року ОСОБА_1 звертався до відповідача та її матері ОСОБА_8 з письмовими вимогами та попередженнями про усунення перешкод у вихованні дочки ОСОБА_3 .

У період з травня 2022 року по травень 2023 року ОСОБА_1 надавав матеріальну допомогу на утримання доньки, шляхом грошових переказів та надсиланням посилок (іграшок, книг, одягу) на ім`я ОСОБА_8 , з якою вона тимчасово проживала.

Рішенням виконавчого комітету Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області № 106 від 13 липня 2023 року затверджено висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням виконавчого комітету Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області № 124 від 24 серпня 2023 року встановлено порядок участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом спілкування з дитиною по телефону щовівторка з 17:00 год до 18:00 год.

23 вересня 2023 року позивач звернувся до ОСОБА_2 з письмовою вимогою про виконання рішення органу опіки та піклування, однак указана вимога залишилась без реагування.

23 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Служби у справах дітей Мурованокуриловецької селищної ради зі скаргою на невиконання рішення органу опіки та піклування ОСОБА_2 в якій просив забезпечити виконання рішення виконавчого комітету Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області № 124 від 24 серпня 2023 року.

19 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Служби у справах дітей Вінницької обласної військової адміністрації зі скаргою на бездіяльність служби у справах дітей Мурованокуриловецької селищної ради в якій просив перевірити рішення Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області № 124 від 24 серпня 2023 року, зобов`язати Мурованокуриловецьку службу у справах дітей переглянути рішення № 124 від 24 серпня 2023 року та прийняти рішення про зміну графіку спілкування з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та провести бесіду з ОСОБА_2 про її обов`язок щодо виконання указаного рішення.

Рішенням виконавчого комітету Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області № 2690-76/VIII від 15 березня 2024 року затверджено висновок про усунення перешкод та визначення способу участі батька у спілкуванні з малолітньою дитиною та її вихованні яким визнано за доцільне ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначено такі способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною та її вихованні:

надано ОСОБА_1 можливість вільно спілкуватись з його дитиною засобами телефонного зв`язку в будь-який день тижня та час без встановлення конкретних часових обмежень (за винятком нічного часу);

зобов`язано ОСОБА_2 забезпечувати технічну готовність та придатність телефонного пристрою до спілкування дитини з ОСОБА_1 , а також надавати телефонний пристрій в розпорядження дитини для цієї мети;

визначено способи спілкування ОСОБА_1 з дитиною за попередньою домовленістю з матір`ю дитини, з урахуванням бажання дитини та стану її здоров`я: два рази на місяць по суботах з правом забирати дитину о 10:00 год та повертати дитину матері о 18:00 год (спілкуватись з дитиною без присутності матері).

З психологічної характеристики на ОСОБА_3 , складеної психологом та директором закладу дошкільної освіти № 1 Козелецької селищної ради слідує, що з грудня 2023 року дитина відвідує старшу групу «Непосиди». Має сім`ю: маму ОСОБА_2 , вітчима ОСОБА_9 , брата ОСОБА_10 , 2023 року народження. Дитина найбільше прив`язана до матері та маленького братика, вітчима називає татом. Вихованням і розвитком займається мама. З рідним татом дитина підтримує стосунки, інколи спілкується по телефону. У ході первинної діагностики дитини, не було виявлено зацікавленості батьком.

Заявами від 16 січня 2024 року, 18 лютого 2024 року, 21 лютого 2024 року звертався до ОСОБА_2 з проханням повідомити реквізити карткового рахунку для перерахунку коштів на утримання малолітньої ОСОБА_3 .

Позиція суду апеляційної інстанції щодо оскарження рішення суду

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається, предметом спору є усунення перешкод у вихованні та спілкуванні батька з дитиною, тому апеляційний суд керується положеннями Конвенції про права дитини, Сімейного кодексу України (далі - СК України), Законом України «Про охорону дитинства», а також іншими правовими актами.

Статтею 18 Конвенції про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції про права дитини передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України встановлено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, у тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків з сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Отже визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19 (провадження № 61-5501св22), від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22 (провадження № 61-2097св23), від 27 лютого 2024 року у справі № 295/12894/20 (провадження № 61-1143св24).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріалами справи встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю.

Між сторонами існують неприязні стосунки, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дитиною.

Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною шляхом встановлення графіка його спілкування та систематичних побачень з донькою.

Визначаючи спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною, суд першої інстанції, урахувавши принцип рівності батьків у реалізації їх права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, бажання батька проводити більше часу разом з донькою, з урахуванням інтересів дитини, для якої спілкування з батьком є необхідним для гармонійного розвитку, дійшов правильного висновку про встановлення способу участі у спілкуванні та вихованні доньки шляхом їх спільного відпочинку за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 у літній та зимовий період протягом 7 днів підряд, ураховуючи стан здоров`я та побажання дитини, без присутності матері.

Колегія суддів наголошує на тому, що основним завданням суду є здійснення своєї базової функції ухвалення обов`язково рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень для сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитися.

З матеріалів справи слідує, що позивач, який є батьком дитини, піклується про доньку та любить її, активно і наполегливо проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, періодично сплачує кошти на утримання доньки, позитивно характеризується за місцем служби, є матеріально-забезпеченою людиною та має належні житлові умови для проживання, виховання та розвитку дитини, зокрема для неї наявна окрема кімната з необхідними меблями, місцем для занять та дозвілля та санітарно-гігієнічних потреб.

Жодних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б унеможливлювали право батька на спілкування з малолітньою ОСОБА_3 , чи обставин, які б свідчили, що спілкування батька з дочкою порушує інтереси дитини та такі дії позивача негативно впливають на психологічне та фізичне здоров`я дочки, судом не встановлено, відповідачем не доведено, а матеріали справи таких доказів не містять.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позбавлення доньки повноцінної можливості спілкуватися зі своїм батьком може призвести до того, що стійкий психологічний зв`язок між ними не буде відновлений, і дитина не зможе сприймати позивача ОСОБА_1 як одного зі своїх батьків, який бажає брати участь у її житті й вихованні.

Крім того, проживання позивача у іншому населеному пункті жодним чином не повинно впливати на спілкування дитини з її батьком, а, відповідно, мати дитини зобов`язана надавати можливість бачитися дочці з батьком, захищаючи і поважаючи право дитини на сімейне виховання

Апеляційний суд наголошує, що, визначаючи способи участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, потрібно надавати системну оцінку фактам та обставинам, які впливають на ухвалення певного рішення, зокрема, суд має ураховувати, насамперед, інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням віку, стану здоров`я, психоемоційного стану.

Суд першої інстанції, урахувавши інтереси дитини, які переважають над інтересами батьків, зробив обґрунтований висновок, що визначений порядок зустрічей батька з дитиною, шляхом їх спільного відпочинку у літній та зимовий період протягом 7 днів підряд відповідатиме законним інтересам як батьків, так і дитини.

Разом зтим,колегія суддівдійшла висновкупро змінууказаного способуучасті батькау спілкуванніта вихованнідитини,а саме:визначити ОСОБА_1 час таперіод спільноговідпочинку здочкою замісцем йогореєстрації заадресою: АДРЕСА_1 , за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 у літній та зимовий період протягом 7 днів підряд, враховуючи стан здоров`я та бажання дитини, без присутності матері.

Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. При цьому відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.

На переконання колегії суддів визначений спосіб у повній мірі забезпечує справедливу рівновагу між інтересами дитини та закріпленим у положеннях міжнародних та національних норм законодавства принципом рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною, участь у її вихованні та за сумлінного відношення батька до виконання свого обов`язку, буде достатнім для забезпечення його участі у процесі виховання дитини.

Ба більше, з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені права у майбутньому змінити як добровільно, так і в судовому порядку встановлений судовим рішенням у цій справі спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати її інтересам.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов`язання ОСОБА_2 забезпечувати технічну готовність та придатність телефонного пристрою для спілкування дочки з батьком та надавати телефонний пристрій в розпорядження дитини для цієї мети та розцінює такі діє обтяжливими для матері.

Крім того, ненадання телефону, не запрошення дитини до спілкування, тощо є невиконанням судового рішення, за що чинним законодавством України передбачена відповідальність, у тому числі, накладення штрафу, оскільки такі заходи фактично стосуються виконання та здійснення контролю виконання рішення суду, а не відновлення спілкування між батьком та дочкою.

Відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення указаної вимоги.

Доводи апеляційної скарги адвоката Григор`єва Р. І. в інтересах ОСОБА_2 про те, що мати не чинить перешкод батьку дитини у спілкуванні з нею не заслуговують на увагу, оскільки відповідач заперечує проти позовних вимог та оспорює визначений судом першої інстанції спосіб спілкування батька з дитиною, іншого можливого, на її думку, порядку спілкування батька з дочкою не наводить, відтак спір щодо участі позивача у спілкуванні та вихованні дитини наявний.

У іншій частині встановлений судом першої інстанції спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітньої ОСОБА_3 не оскаржується, тому апеляційним судом не перевіряється.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про зміну судового рішення у частині визначення ОСОБА_1 способу його участі у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким способом:

надати ОСОБА_1 можливість вільно спілкуватися з дочкою засобами телефонного зв`язку в будь-який день тижня та час за винятком часу, коли дитина перебуває у закладі дошкільної освіти, та нічного часу;

встановити дні та години особистих побачень ОСОБА_1 з дочкою за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 два рази на місяць у суботу чи неділю з 10 до 18 години, враховуючи стан здоров`я дитини, без присутності матері за місцем проживання дитини;

визначити ОСОБА_1 час та період спільного відпочинку з дочкою за місцем його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 у літній та зимовий період протягом 7 днів підряд, враховуючи стан здоров`я та бажання дитини, без присутності матері.

Оскільки суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , однак не урахував у повній мірі принципу рівності батьків у реалізації їх права на вільне спілкування з дитиною та участі у її вихованні, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу адвоката Григор`єва Р. І. в інтересах ОСОБА_2 рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2024 року слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в частині визначення порядку та способу участі батька у вихованні дочки.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення дійшов правильного висновку про чинення відповідачем перешкод щодо спілкування ОСОБА_1 з донькою, проте не зазначив у резолютивній частині рішення про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Тому судове рішення слід змінити, доповнивши резолютивну частину абзацом такого змісту:

«Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Відтак апеляційна скаргу адвоката Сидор А. В. в інтересах ОСОБА_1 на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2024 року слід задовольнити частково, а рішення суду змінити, доповнивши резолютивну частину абзацом указаного змісту.

В іншій частині рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2024 слід залишити без змін.

Щодо моральної шкоди

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Частиною першою статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Частиною другою статті 158 СК України встановлено, що рішення органу опіки та піклування щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, є обов`язковим до виконання, а особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Виходячи з тлумачення цієї норми сімейного законодавства, обов`язковою умовою наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, має бути: 1) наявність рішення органу опіки та піклування щодо участі у вихованні дитини, яким того з батьків, який проживає з дитиною, зобов`язано вчинити певні дії, що забезпечили б участь у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від дитини; 2) умисні дії того з батьків, який проживає з дитиною, щодо ухилення від виконання покладених на нього рішенням органу опіки та піклування обов`язків.

Установлено, що рішенням виконкому Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області № 124 від 24 серпня 2023 року встановлено порядок участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , лише у спосіб спілкування з дитиною по телефону щовівторка з 17:00 до 18:00 год.

Указаним рішенням органу опіки та піклування для забезпечення участі ОСОБА_1 у вихованні дочки не було зобов`язано ОСОБА_2 вчиняти якість дії чи утримуватися від чинення будь-яких дій.

Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії/бездіяльність відповідача не можна кваліфікувати як ухилення від виконання рішення органу опіки та піклування.

Ба більше, ОСОБА_1 не доведено належними та допустими доказами заподіяння йому моральної шкоди у виді моральних (душевних) чи фізичних страждань, погіршення стану здоров`я, порушення нормальних життєвих зв`язків з підстав указаних у позові, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діянням відповідача та нанесенням моральної шкоди позивачу.

Відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні указаної позовної вимоги.

Наведені в апеляційній скарзі адвоката Сидора А. В. аргументи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального і процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Позиція суду апеляційної інстанції щодо оскарження ухвали суду

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 137 ЦПК встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, перевірка доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання такого порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Ураховуючи викладене, заява про відшкодування судових витрат має бути зроблена до закінчення проведення судового засідання в суді, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судового засідання, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/13193/19.

Відповідно до частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідно календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частинами третьою шостою статті 124 ЦПК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.

Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Згідно з частиною п`ятою статті 124 ЦПК України для строків, які обчислюються днями, процесуальний кодекс під днем розуміє час у 24 години, але із застереженням про дії, які вчиняються в суді.

Матеріалами справи встановлено, що днем ухвалення судового рішення у справі є 23 квітня 2024 року.

До закінчення судових дебатів у справі сторони зробили заяви, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду нададуть докази про розмір витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи.

Встановлений цивільним процесуальним законодавством строк для подання у цій справі доказів понесених стороною судових витрат розпочався 24 квітня 2024 року та тривав до 29 квітня 2024 року (перший робочий день після вихідного).

З поданої до суду заяви адвоката Григор`єва Р. І. про ухвалення додаткового рішення слідує, що останній разом з доказами на підтвердження понесених відповідачем ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, направлені заявником через систему «Електронний суд» 29 квітня 2024 року.

З указаного слідує, що заявником в один із визначених цивільним процесуальним кодексом України спосіб в електронній формі через систему «Електронний суд», в останній день встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України строку, подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення і таке подання відповідно до частини шостої статті 124 ЦПК України не вважається пропуском строку.

Відтак адвокатом Григор`євим Р. І. не пропущений п`ятиденний строк з дня ухвалення рішення суду, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, для надання указаних доказів.

Суд першої інстанції на вказане належної уваги не звернув, та дійшов помилкового висновку про залишення заяви адвоката Григор`єва Р. І. про ухвалення додаткового рішення у справі без розгляду, пославшись на пропуск заявником строків, встановлених частиною восьмою статті 141 ЦПК України, для подачі заяви.

Апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Підсумовуючи викладене, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для залишення заяви адвоката Григор`єва Р. І. про ухвалення додаткового рішення без розгляду відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України є передчасним та помилковим, тому ухвалу суду слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг

Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 376 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, з урахуванням меж апеляційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, дають підстави для висновку, що судове рішення в оскаржуваній частині ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги адвоката Сидор А. В. в інтересах ОСОБА_1 на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2024 року та адвоката Григор`єва Р. І. в інтересах ОСОБА_2 на рішення цього ж суду слід задовольнити частково, рішення змінити у частині визначення ОСОБА_1 способу його участі у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_3 та доповнивши резолютивну частину абзацом такого змісту:

«Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

В іншій частині рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2024 слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на те, що в результаті часткової зміни апеляційним судом ухваленого судом першої інстанції рішення не відбулося збільшення чи зменшення розміру задоволених позовних вимог, колегія суддів вважає, що підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Крім того, оскільки апеляційним судом не вирішувався спір по суті заявлених вимог, підстави для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду ухвали Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 30 квітня 2024 року відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 379, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Григор`єва Р. І. в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 30 квітня 2024 року задовольнити.

Ухвалу Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 30 квітня 2024 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційну скаргу адвоката Григор`єва Р. І. в інтересах ОСОБА_2 на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2024 року задовольнити частково.

Апеляційну скаргу адвоката Сидор А. В. в інтересах ОСОБА_1 на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2024 року задовольнити частково.

Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2024 року змінити.

Визначити ОСОБА_1 спосіб його участі у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким способом:

надати ОСОБА_1 можливість вільно спілкуватися з дочкою засобами телефонного зв`язку в будь-який день тижня та час за винятком часу, коли дитина перебуває у закладі дошкільної освіти, та нічного часу;

встановити дні та години особистих побачень ОСОБА_1 з дочкою за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 два рази на місяць у суботу чи неділю з 10 до 18 години, враховуючи стан здоров`я дитини, без присутності матері за місцем проживання дитини;

визначити ОСОБА_1 час та період спільного відпочинку з дочкою за місцем його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 у літній та зимовий період протягом 7 днів підряд, враховуючи стан здоров`я та бажання дитини, без присутності матері.

Доповнити резолютивну частину абзацом такого змісту:

«Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у вихованні та спілкуванні ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

В іншій частині рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2024 слід залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції залишити за сторонами.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ

судді: Людмила ГОЛОТА

Світлана КОПАНИЧУК