Постанова

від 15.08.2024 по справі 139/843/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 139/843/23

Провадження № 22-ц/801/1840/2024

Категорія: 68

Головуючий у суді 1-ї інстанції Тучинська Н. В.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 рокуСправа № 139/843/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач),

суддів: Оніщука В. В., Рибчинського В. П.,

за участю секретаря судового засідання Литвина С. С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування в особі Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 в режимі відеоконференції цивільну справу № 139/843/23 за апеляційною скаргою адвоката Григор`єва Р. І. в інтересах ОСОБА_2 на додаткове рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 08 липня 2024 року, ухвалене у складі судді Тучинської Н. В. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У грудні 2023 року адвокат Сидор А. В. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Козелецька селищна рада Чернігівського району Чернігівської області, про усунення перешкод та визначення способу участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні, компенсацію моральної шкоди.

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2024 року позов задоволено частково.

Визначено ОСОБА_1 спосіб його участі і спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким способом:

надано ОСОБА_1 можливість вільно спілкуватися з дочкою засобами телефонного зв`язку в будь-який день тижня та час за винятком часу, коли дитина перебуває у закладі дошкільної освіти, та нічного часу;

зобов`язано ОСОБА_2 забезпечувати технічну готовність та придатність телефонного пристрою до спілкування дочки з батьком, а також надавати телефонний пристрій в розпорядження дитини для цієї мети;

встановлено дні та години особистих побачень ОСОБА_1 з дочкою за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 два рази на місяць у суботу чи неділю з 10 до 18 години, враховуючи стан здоров`я дитини, без присутності матері за місцем проживання дитини;

визначено ОСОБА_1 час та період спільного відпочинку з дочкою за місцем його перебування за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 у літній та зимовий період протягом 7 днів підряд, враховуючи стан здоров`я та бажання дитини, без присутності матері.

У решті позовних вимог відмовлено.

26 квітня 2024 року представник позивача адвокат Сидор А. В. подала до суду заяву про розподіл судових витрат на правничу допомогу у сумі 35800 грн.

29 квітня 2024 року через систему «Електронний суд» представник відповідача адвокат Григор`єв Р. І. подав заяву про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на правничу допомогу у сумі 50000 грн.

Короткий зміст рішення суду

Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 30 квітня 2024 року заяву адвоката Григор`єва Р. І. в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 17 червня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Григор`єва Р. І. в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 30 квітня 2024 року задоволено.

Ухвалу Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 30 квітня 2024 року скасовано.

Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Додатковим рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 08 липня 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Сидор А. В. про ухвалення додаткового рішення про розподіл та відшкодування судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, в сумі 17900 грн.

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Григор`єва Р. І. відмовлено.

Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції керувався положеннями статей 133, 134, 137, 141 ЦПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У липні 2024 року адвокат Григор`єв Р. І. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове про задоволення заяви ОСОБА_2 та стягнення судових витрат у розмірі 50000 грн.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 25 липня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий - суддя Медвецький С. К., судді: Оніщук В. В., Рибчинський В. П.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 серпня 2024 року справу призначено до розгляду на 15 серпня 2024 року 09:40 год з повідомленням сторін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

судом першої інстанції порушено строк ухвалення додаткового рішення у цій справі;

якщо на рішення суду подано апеляційну чи касаційну скаргу і разом з цим порушено питання про ухвалення додаткового рішення, суд повинен спочатку ухвалити додаткове рішення, а потім надсилати справу для перегляду до суду вищої інстанції;

заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт;

стороною відповідача надано достатні докази на підтвердження наявності зобов`язання з оплати послуг за правничу допомогу, при цьому факт відсутності оплати чи наявності певних умов для її здійснення не має значення для розгляду питання про відшкодування правничої допомоги, а є правовідносинами між адвокатом та клієнтом;

розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини;

при визначенні суми відшкодування суд має виходити з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін;

відповідач перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, має незначний дохід, що позбавляє її можливості відшкодувати суму присуджених до сплати на користь позивача витрат на правничу допомогу.

Доводи особи,яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 указує, що:

додаткове рішення є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують;

у порушення вимог частини третьої статті 137 ЦПК України стороною відповідача не надано детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом;

з наданих документів неможливо встановити, заявлений розмір витрат у сумі 50000 грн на предмет їх реальності, дійсності та співмірності;

порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги, однак, укладений між відповідачем та адвокатом Григор`євим Р. І. договір про надання правничої допомоги від 19 січня 2024 року указаних вимог не містить;

докази на підтвердження розміру витрат на оплату вартості правничої допомоги подані поза межами строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України встановлено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Отже розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

У постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 03 березня 2021 року у справі № 640/18964/17 (провадження № 61-9690св20) звернуто увагу на те, що:

«при обчисленні гонорару слід керуватися, зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зроблено висновок, що:

«розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено».

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

Отже ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2021 року у справі № 550/936/18.

Відтак при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.

Верховний Суд неодноразово указував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі №911/739/15 та від 1 серпня 2019 року у справі № 915/237/18).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Ураховуючи вимоги статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріалами справи встановлено, що інтереси позивача під час розгляду справи у суді першої інстанції представляла адвокат Сидор А. В.

Про стягнення судових витрат на правничу допомогу адвокат Сидор А. В. в інтересах ОСОБА_1 заявляла у позовній заяві та у своєму виступі у судових дебатах, відтак строк на подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу стороною позивача не пропущений.

На підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Сидор А. В. подано до суду першої інстанції:

ордер серії АІ № 1461095 від 22 листопада 2023 року про надання правничої допомоги ОСОБА_1 (т. 1. А. с. 10);

договір про надання правничої допомоги № 3 від 03 серпня 2023 року укладений між адвокатським бюро «Сидор Аліни» в особі керівника Сидор А. В., та ОСОБА_1 (т. 3 а. с. 75-76);

рахунки на оплату послуг адвоката, зазначених у додатку № 1 до договору (т. 3 а. с. 77, 80, 83, 86, 89, 92, 95, 98, 101, 104, 107, 110, 113);

акти надання послуг (т. 3 а. с. 79, 82, 85, 88, 91, 94, 97, 100, 103, 106, 109, 112, 115), згідно яких загальна вартість складає 35 800 грн;

платіжні інструкції, згідно яких ОСОБА_1 оплатив надані послуги адвоката (т. 3 а. с. 78, 81, 84, 87, 90, 93, 96, 99, 102, 105, 108, 111, 114).

Отже витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 35 800 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має керуватися такими критеріями: дійсність витрат, необхідність витрат, розумність розміру витрат, співмірність витрат.

ОСОБА_2 своїм правом на заперечення проти заявленого розміру судових витрат на правничу допомогу не скористалась та не надала суду аргументованого клопотання про зменшення судових витрат на оплату правничої допомоги.

Ураховуючи викладене, результат розгляду цієї справи (часткове задоволення позовних вимог у розмірі 50 %), заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та відсутність аргументованих заперечень відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви позивача та стягнення з ОСОБА_2 на користь останнього витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 17 900 грн (35 800 х 50%).

Указаний гонорар адвоката є співрозмірним з категорією справи, її складністю та кількістю витраченого адвокатом часу.

Щодо заяви представника відповідача адвоката Григор`єва Р. І., про відшкодування судових витрат, які понесла відповідач ОСОБА_2 у зв`язку з правовою допомогою адвоката, апеляційний суд виходить з такого.

Установлено, що інтереси відповідача під час розгляду справи у суді першої інстанції представляв адвокат Григор`єв Р. І.

Про стягнення судових витрат на правничу допомогу адвокат Григор`єв Р. І. в інтересах ОСОБА_2 заявляв у відзиві на позовну заяву, отже строк на подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу стороною позивача не пропущений.

Згідно заяви представника відповідача «сума компенсації витрат на правничу допомогу за повний супровід у суді першої інстанції за домовленістю сторін складає 50 000 гривень» (т. 3 а. с. 127-129).

На підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Григор`євим Р. І. подано до суду першої інстанції:

ордер серії АІ № 1439630 від 29 квітня 2024 року на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_2 (т. 2 а. с. 132, зворот);

договір про надання правничої допомоги від 19 січня 2024 року укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Григор`євим Р. І., розділом 5 якого встановлено, що вартість послуг та порядок розрахунків сторони зазначають в актах приймання-передачі послуг (т. 3 а. с. 131);

акт приймання-передачі послуг № 1 від 25 квітня 2024 року, згідно якого виконавець надав такі послуги: попередня консультація та аналіз наданих документів, складання письмової консультації щодо подальших дій замовника, складання та подання відзиву і заперечень на відповідь на відзив, участь у судових засіданнях, та їх загальна вартість складає 50 000 грн, які виконавець отримає після стягнення таких витрат за додатковим рішенням суду (т. 3 а. с. 132).

Указані умови договору про надання правничої допомоги не відповідають вимогам статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Колегія суддів звертає увагу на те, що представник відповідача не надав детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який є необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу.

Відсутність детального опису робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, зокрема з зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт, ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та кількості витраченого адвокатом часу.

У постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18 зроблено висновок, що:

«відсутність розрахунку витрат на правничу допомогу є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу. Заявник має право на компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними, неминучими, а їх розмір обґрунтованим».

Відтак апеляційний суд дійшов висновку про те, що в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження витрат щодо надання правової допомоги відповідачу (розрахунку витрат на правничу допомогу, платіжних доручень, квитанцій, рахунків на оплату, касових чеків на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо), що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні вимоги про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 380/3142/20.

Установивши, що стороною відповідача не підтверджено належними та допустимими доказами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у цій справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимога адвоката Григор`єва Р. І. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено строк ухвалення додаткового рішення не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до частини третьою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення у тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється у тому самому порядку, що й судове рішення.

Установлено, що 26 квітня 2024 року адвокат Сидор А. В. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про ухвалення додатково рішення у цій справі.

Згідно повідомленняМурованокуриловецького районногосуду Вінницькоїобласті від29квітня 2024року розглядзаяви призначенона 06травня 2024року о09:00год (умежах визначеногодесятиденного строку) з повідомленням сторін.

29 квітня 2024 року через систему «Електронний суд» представник відповідача адвокат Григор`єв Р. І. подав заяву про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 30 квітня 2024 року заяву адвоката Григор`єва Р. І. в інтересах ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду.

Згідно довідки Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 06 травня 2024 року розгляд заяви адвоката Сидор А. В. в інтересах ОСОБА_1 призначений на 06 травня 2024 року 09:00 год знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці. Розгляд заяви призначено на 21 травня 2024 року о 11:00 год.

21 травня 2024 року справу знято з розгляду у зв`язку з направленням матеріалів цивільної справи для розгляду апеляційних скарг до Вінницького апеляційного суду.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 17 червня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Григор`єва Р. І. в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 30 квітня 2024 року задоволено.

Ухвалу Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 30 квітня 2024 року скасовано.

Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційну скаргу адвоката Григор`єва Р. І. в інтересах ОСОБА_2 на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2024 року задоволено частково.

Апеляційну скаргу адвоката Сидор А. В. в інтересах ОСОБА_1 на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2024 року задоволено частково.

Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2024 року змінено в частині визначення ОСОБА_1 способу його участі у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2024 залишено без змін.

Указана справа повернулась до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області 28 червня 2024 року та розгляд заяв про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат призначено на 08 липня 2024 року 09:00 год.

08 липня 2024 року місцевим судом ухвалено додаткове рішення у цій справі.

Абзацом шостим пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, якщо на рішення суду подано апеляційну чи касаційну скаргу і разом з цим порушено питання про ухвалення додаткового рішення, суд повинен спочатку ухвалити додаткове рішення, а потім надсилати справу для перегляду до суду вищої інстанції. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Установлено, що за наслідками апеляційного перегляду та часткової зміни апеляційним судом ухваленого судового рішення у цій справі не відбулося збільшення чи зменшення розміру задоволених вимог, що не є безумовною підставою для скасування додаткового рішення суду.

Відтак колегія суддів не вбачає підстав для скасування додаткового судового рішення з підстав порушення строку розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки таке не є порушенням норм процесуального права та обумовлено об`єктивними обставинами, а саме переглядом справи апеляційним судом.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального і процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, тому не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Григор`єва Р. І. в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 08 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ

судді: Віталій ОНІЩУК

Віктор РИБЧИНСЬКИЙ