Ухвала

від 11.06.2024 по справі 910/6180/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"11" червня 2024 р. Справа№ 910/6180/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю учасників апеляційного провадження: згідно протоколу судового засідання від 11.06.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН" Сучасна комерційна нерухомість", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді.Ер.Ай"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 26.11.2020 (повний текст складено на 15.12.2020)

у справі № 910/6180/20 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариство "Банк "Фінанси та Кредит"

до Акціонерного товариства "КИЇВМЕДПРЕПАРАТ"

треті особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

Національний банк України

про стягнення 207 213 652,96 грн,

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "КИЇВМЕДПРЕПАРАТ"

до Публічного акціонерного товариство "Банк "Фінанси та Кредит"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання недійсним договору в частині,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

У 2020 році Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" про стягнення 206 644 826,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про мультивалютну кредитну лінію №1276м-08 від 16.12.2008 в частині своєчасного та повного повернення кредитних коштів і сплати інших передбачених умовами договору платежів, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нарахована пеня.

22.06.2020 Акціонерного товариства "КИЇВМЕДПРЕПАРАТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариство "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання недійсним п. 2.6 договору про мультивалютну кредитну лінію № 1276м-08 від 16.12.2008 року, з наступними змінами і доповненнями, з моменту ухвалення рішення суду.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Акціонерне товариство "Київмедпрепарат" посилалося на той факт, що положення кредитного договору, які передбачають обов`язок боржника сплачувати комісію за користування кредитом, суперечать положенням ч. 1 ст. 1048, ст. ст. 1054, 1056-1 ЦК України, принципам справедливості, добросовісності та розумності і є несправедливими, що є підставою для визнання п. 2.6 договору недійсним згідно зі ст. ст. 203 та 215 ЦК України в судовому порядку.

Від позивача за первісним позовом надійшла заява про уточнення заявлених позовних вимог, у якій Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" просило стягнути заборгованість у загальному розмірі 207 213 652, 96 грн., з яких 126 471 142, 02 грн. - прострочена заборгованість по основному боргу кредиту, 7913022,08 грн. - прострочена заборгованість по відсотках, 52 430 000, 00 грн. - прострочена заборгованість по сплаті щомісячної комісії за управління кредитом, 14 061 879, 34 грн. - пеня за прострочення заборгованості по сплаті основного боргу кредиту, 508 103, 10 грн. - пеня за прострочення заборгованості по сплаті відсотків та 5 829 506, 42 грн. - пеня за прострочення сплати заборгованості комісії за обслуговування кредиту.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/6180/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022, позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "КИЇВМЕДПРЕПАРАТ" на користь Публічного акціонерного товариство "Банк "Фінанси та Кредит" 120 347 029,90 грн. простроченої заборгованості по основному боргу, 52 430 000,00 грн. простроченої заборгованості по сплаті комісії, 10 270 577,67 грн. пені за прострочення погашення основної заборгованості по кредиту та 649 899,86 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.02.2023 касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/6180/20 закрито.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "СКН" Сучасна комерційна нерухомість" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Ді.Ер.Ай", особи, яка не брали участі у розгляді справи, звернули до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним п. 2.6 договору про мультивалютну кредитну лінію № 1276м-08 від 16.12.2008.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю "СКН" Сучасна комерційна нерухомість" зазначає, що є акціонером АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КИЇВМЕДПРЕПАРАТ», що підтверджується Випискою з депозитарної установи, з якою він уклав договір на обслуговування рахунку в цінних паперах, що володіє простими акціями, що забезпечує йому участь у 9,5922 % статутного капіталу АТ «Київмедпрепарат». А відтак наявність грошових зобов`язань у Товариства впливає на обсяг корпоративних прав та обов`язків акціонера такого боржника, оскільки пов`язано з участю в розподілі прибутків товариства. Крім цього, відповідні обмеження корпоративних прав акціонера Товариства є втручанням у право на вільне володіння майном у розумінні статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції з прав людини. Як наслідок, зазначені обмеження у разі їх протиправності надають акціонеру Товариства право на звернення до суду з метою захисту відповідних прав.

На переконання Товариство з обмеженою відповідальністю "СКН" Сучасна комерційна нерухомість" під час прийняття оскаржуваного рішення судом не було враховано, що при укладенні додаткових угод між сторонами договору про мультивалютну кредитну лінію №1276м-08 від 16.12.2008 було порушено базові принципи справедливості, добросовісності та розумності.

При цьому, скаржник зазначив, що про наявність рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі 910/6180/20 стало відомо з єдиного реєстру судових рішень 12 січня 2024 року, у зв`язку з чим просив поновити строк на апеляційне оскарження та зупинити дії постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/6180/20.

Вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді.Ер.Ай" мотивовані тим, що при прийнятті рішення судом першої інстанції, а також при перегляді цього рішення Київським апеляційним господарським судом за апеляційною скаргою відповідача, суд не звернув увагу та не дослідив тієї обставини, що відповідач є акціонерним товариством, діяльність якого регулюється спеціальним Законом України «Про акціонерні товариства» та відповідно не застосував закон, який підлягав застосуванню, а саме Закон України «Про акціонерні товариства».

Апелянт вказує, що є акціонером АТ «КИЇВМЕДПРЕПАРАТ», що підтверджується Випискою з депозитарної установи, з якою він уклав договір наобслуговування рахунку в цінних паперах, що володіє 6834 простими акціями, що забезпечує йому участь у 0,058893 % статутного капіталу АТ «Київмедпрепарат».

Про порушення своїх прав та інтересів, як акціонера Акціонерного товариства «Київмедпрепарат», Товариству з обмеженою відповідальністю « ДІ.ЕР.АЙ.» стало відомо лише після отримання відповіді на вимогу акціонера про надання інформації від Акціонерного товариства «Київмедпрепарат» від 25 квітня 2024 року. Акціонерне товариство «Київмедпрепарат» надало інформацію про те, що воно має кредиторську заборгованість перед ПАТ « Банк « Фінанси та Кредит», зокрема, але не виключно, яка виникла на підставі кредитного договору № 1276м-08 від 16.12.2008. В даній відповіді також було зазначено про те, що для ТОВ «ДІ.ЕР.АЙ.», як акціонера АТ «Київмедпрепарат» сплата зазначеної суми комісії в вище зазначеному кредитному договорі є надмірним платіжним навантаженням, а враховуючи складний критичний стан економіки в цілому в умовах воєнного стану та необхідність сплачувати постачальникам сировини матеріалів передоплатою, сплата заборгованості призведе до дефіциту оборотних коштів та погіршення фінансового стану підприємства.

Заперечення учасників апеляційного провадження

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН" Сучасна комерційна нерухомість" позивач подав відзив, у якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін, наголошуючи на тому, що доводи апеляційної скарги не містять належних доказів того, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/6180/20 вирішувались права, інтереси та (або) обов`язки скаржника.

У відзивах на апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН" Сучасна комерційна нерухомість" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді.Ер.Ай", Національний банк України просить відмовити у їх задоволенні, рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/6180/20 залишити без змін. Третя особа звертає увагу на те, що оскаржуване рішення безпосередньо не стосується їх прав, інтересів та обов`язків, в апеляційних скаргах не наведено обґрунтованих підстав, з настанням яких, Закон пов`язує недійсність правочину, не вбачається порушення прав скаржників.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційні скарги в письмовій формі згідно з частиною 1 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання, подані учасниками справи до суду апеляційної інстанції

Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та Національним банком України через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду (сформовано через систему «Електронний суд») 01.02.2024, 07.02.2024, 10.05.2024 та 14.05.2024 подані заяви про закриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН" Сучасна комерційна нерухомість" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді.Ер.Ай" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/6180/20.

Дані заяви мотивовано тим, що скаржники не є учасниками даної справи, судом першої інстанції не було вирішено питання про їх права та обов`язки, тобто в мотивувальній та резолютивній частинах рішення відсутні висновки суду про права та обов`язки таких осіб, відповідно вони не наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020.

Явка учасників справи у судове засідання

В судове засідання 11.06.2024 представники апелянтів - Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН" Сучасна комерційна нерухомість" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді.Ер.Ай" не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується довідками про доставку 07.05.2024 електронного документа (ухвали суду від 30.04.2024) до електронного кабінету означених учасників апеляційного провадження.

Неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (частина 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Вислухавши думку учасників апеляційного провадження, колегія суддів приходить до висновку про можливість провести розгляд справи у відсутності представників скаржників, які не скористалися правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН" Сучасна комерційна нерухомість" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді.Ер.Ай" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/6180/20 та дослідивши підстави, з яких вони подані, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження у даній справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.

За змістом частин 1, 2 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абз. 3 п. 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 року № 11-рп/2007).

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява № 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Реалізація конституційного права, зокрема на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення. Не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

З наведеного слідує, що Господарським процесуальним кодексом України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки (п. 18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 по справі № 921/730/13-г/3) і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 року по справі № 904/897/19).

Отже, особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. При цьому обов`язковою умовою для наявності такого права є вирішення судом у справі питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки. У такому разі особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї такого права, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) права, (2) інтереси та (3) обов`язки. У свою чергу суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.

Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Наведену правову позицію викладено також Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 03.06.2019 у справі № 910/6767/17, від 25.10.2019 у справі № 910/16430/14, від 05.05.2020 у справі № 910/9254/18, від 22.09.2020 у справі № 908/2913/19.

Якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги (п. 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 по справі № 921/730/13-г/3).

При цьому, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 911/2635/17, від 09.06.2020 у справі № 908/2805/19.

Як слідує з матеріалів справи, предметом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду від 26.11.2020 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" до Публічного акціонерного товариство "Банк "Фінанси та кредит" про визнання недійсним п. 2.6 договору про мультивалютну кредитну лінію №1276м-08 від 16.12.2008, укладеного зі змінами і доповненнями.

Звертаючись до суду з апеляційними скаргами Товариство з обмеженою відповідальністю "СКН" Сучасна комерційна нерухомість" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ді.Ер.Ай" стверджують, що оскаржуваним рішенням зачіпаються їх права та інтереси, оскільки вони є учасником Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" з часткою у розмірі 9,5922 % та 0,058893 % відповідно, тоді як наявність грошових зобов`язань у товариства впливає на обсяг корпоративних прав та обов`язків акціонера такого боржника, оскільки пов`язано з участю в розподілі прибутків товариства та одержанням частки його майна.

Північний апеляційний господарський суд не погоджується з наведеними доводами скаржника, з огляду на таке.

Згідно зі статтями 92, 97 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

За положеннями статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Відповідно до статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства, зокрема, мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (статті 239 Цивільного кодексу України).

Повноваження органу управління товариства, який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства не мають права.

Відповідні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17 (провадження №12-77гс19), від 15.10.2019 у справі №905/2559/17 (провадження №12-264гс18).

Вказані висновки мають загальний характер, а їх застосування не залежить від розміру частки учасника у статутному капіталі (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 у справі №916/1731/18 (провадження №12-207гс19).

Водночас скаржники як учасники Акціонерного товариства "Київмедпрепарат", які вважають свої корпоративні права порушеними, не позбавлений права у будь-який час ініціювати питання щодо скликання позачергових загальних зборів товариства з метою розгляду питання щодо порушення або не порушення прав та законних інтересів товариства (його учасників). Якщо збори товариства дійдуть висновку про порушення прав та законних інтересів товариства (його учасників), останнє вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Належним способом захисту права учасника юридичної особи може бути також подання ним позову в інтересах юридичної особи до її посадової особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, на підставі п. 12 ч. 1 ст. 20, ст. 54 ГПК України. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №904/10956/16 (провадження №12-90гс19).

Ураховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що укладення Акціонерним товариством "Київмедпрепарат" п. 2.6 договору про мультивалютну кредитну лінію №1276м-08 від 16.12.2008 з порушенням, як стверджують скаржники, базових принципів справедливості, добросовісності, пропорційності та розумності, може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав його учасників.

Отже, колегія суддів зазначає, що укладення Акціонерним товариством "Київмедпрепарат" спірного пункту договору про мультивалютну кредитну лінію №1276м-08 від 16.12.2008 не порушує прав та інтересів учасників такого товариства, зокрема скаржників, оскільки це є не прямим порушенням прав скаржника на участь у товаристві та управлінні ним, а наслідком господарської діяльності товариства та результатом розпорядження юридичною особою власним майном.

З огляду на відсутність при укладанні спірного пункту договору порушення корпоративних прав та інтересів скаржника, Північний апеляційний господарський суд не вбачає необхідності надавати оцінку його законності.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому, доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Так, Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. п. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення у справі "Устименко проти України").

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Згідно ч. 2 наведеної статті про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Зважаючи на викладені вище обставини та враховуючи, що скаржники не є учасниками даної справи, судом першої інстанції не було вирішено питання про ї права та обов`язки, а саме як мотивувальна частина рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/6180/20 не містить жодного висновку суду про права та обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН" Сучасна комерційна нерухомість" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді.Ер.Ай", так і резолютивна частина даного рішення не стосується прав та обов`язків скаржників, і відповідно вони не наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/6180/20, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН" Сучасна комерційна нерухомість" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді.Ер.Ай" підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак інші доводи апеляційних скарг щодо розгляду оскаржуваного рішення по суті не підлягають дослідженню судом апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 234, 235, пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "СКН" Сучасна комерційна нерухомість" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді.Ер.Ай" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/6180/20.

Матеріали справи № 910/6180/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено: 12.06.2024.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

Ю.Б. Михальська