Рішення

від 11.06.2024 по справі 907/281/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/281/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Світязь», м. Ужгород

про стягнення 52 075,77 грн

За участю представників:

позивача Підлипенський Д.В., адвокат, довіреність №608 від 20.11.2023 року;

відповідача Єрьоменко В.В., адвокат, ордер серії СА №1081600 від 29.03.2024 року.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світязь» 24 034,97 грн пені та 28 040,80 грн штрафу, посилаючись на несвоєчасне викання відповідачем зобов`язання за договором від 01.06.2021 № 2106000006 з урахуванням додаткових угод до нього.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/281/24 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 березня 2024 року.

Ухвалою від 18.03.2024 суд відкрив провадження у справі, постановив розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Надалі, зважаючи на наявність невідповідностей в документах, копії яких долучені до позову, а також необхідність з`ясування всіх обставин справи, суд ухвалою від 10 травня 2024 призначив справу №907/281/24 до розгляду у судовому засіданні та повідомив учасників справи, що воно відбудеться 20 травня 2024 року.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 30.05.2024 у зв`язку з заявленим позивачем клопотанням. Крім того, протокольною ухвалою суду від 20.05.2024 судом в порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України надано позивачу можливість в строк до 27.05.2024 надати суду додаткові пояснення (з підтверджуючими доказами) щодо фактичного виконання відповідачем робіт з порушенням встановлених договором від 01.06.2021 № 2106000006 строків.

28 травня 2024 року через систему «Електронний суд» від позивача надійшли відповідні письмові пояснення від 27.05.2024 з долученими до них доказами листами, які надавалися сторонами щодо допуску представників відповідача на об`єкт позивача (КС Лубни) в червні-липні 2023 року.

В судовому засіданні 30.05.2024 оголошено перерву до 11.06.2024 для надання можливості відповідачу надати суду письмові пояснення щодо поданих позивачем доказів.

06 червня 2024 року ТОВ «Світязь» подано суду письмові пояснення від 06.06.2024 за змістом яких відповідач спростовує аргументи позивача, що викладені в позовній заяві та письмових поясненнях від 28 травня 2024 року.

В судовому засіданні 11.06.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги з визначених в позовній заяві та додаткових поясненнях підстав.

Відповідач в судовому засіданні 11.06.2023 заперечує проти задоволення позовних вимог та, з урахуванням поданого суду відзиву на позов, додаткових письмових пояснень, - просить в позові відмовити.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов Договору №2106000006 від 01.06.2021 в частині виконання визначених договором ізоляційних робіт (ремонт фундаментів та ізоляційного покриття технологічної трубної обв`язки КС Лубни) у визначений п. 4.1. Договору, Додатку №3 до Договору строк (до 01 червня 2023 року), у зв`язку з чим позивачем за період прострочення виконання робіт з 02.06.2023 по 31.07.2023 в порядку п. 10.2. Договору нараховано відповідачу 24 034,97 грн пені та 28 040,80 грн штрафу, з вимогами про примусове стягнення яких подано означений позов до Господарського суду.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідач згідно з відзивом на позов від 29.03.2024 заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вважає, що строк виконання робіт за Договором не закінчився, у зв`язку з надісланням позивачем на адресу відповідача 05.03.2022 повідомлення про настання обставин непереборної сили.

Доводить, при цьому, що роботи за Договором виконані відповідачем якісно та у встановлені договором строки, тобто до 01 червня 2023 року, а сам акт виконаних робіт форми №КБ-2в №20 був неодноразово безпідставно, з порушенням п.п. 5.2., 5.4. Договору відхилений позивачем, без мотивованих заперечень від його підписання та прийняття робіт за Договором в травні 2023 року.

Звертає увагу, що 29.08.2023 позивач прийняв роботи за актом, підписавши черговий варіант акту № 21 та 30.11.2023 сторони оформили акт про завершення робіт до Договору підряду, в якому зазначили, що відповідач виконав роботи згідно цього договору. Водночас, відповідач стверджує, що після 15.05.2023 ним не виконувалися жодні роботи за Договором підряду.

Зауважує, що на момент звернення Позивача до суду, останній вже отримав задоволення своїх вимог за рахунок банківської гарантії в порядку підпункту 10.9.5 Договору підряду та наразі між сторонами існує спір щодо правомірності отримання позивачем суми гарантії, який розглядається Господарським судом міста Києва у справі № 910/1759/24.

Відповідь на відзив.

Позивач у відповіді на відзив від 08.04.2024 відхиляє означені заперечення відповідача, зазначаючи, що відповідно до умов Договору та положень чинного законодавства повідомлення про обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) повинні підтверджуватися сертифікатом Торгово-промислової палати України, чого відповідачем зроблено не було, у зв`язку з чим помилковими є твердження ТОВ «Світязь» стосовно того, що строк виконання робіт за Договором № 2106000006 від 01.06.2021 не закінчився.

Пояснюючи хронологічну послідовність дій, які вживалися сторонами в спірних правовідносинах з приводу підписання акту приймання-передачі виконаних робіт позивач зазначає, що

-26.05.2023 за допомогою системи онлайн-сервісу погодження та підписання електронних документів «DEALS» Підрядником був завантажений акт № 21 від 24.05.2023 на суму 700 765,20 грн., однак 30.05.2023 даний акт був відхилений Замовником, та надано коментар зауваження: «Акт містить позиції що не виконувались»;

-31.05.2023 в систему DEALS Підрядником був завантажений акт № 21 від 24.05.2023 на суму 697 670,40 грн., проте 06.06.2023 даний акт був також відхилений Замовником, та надано коментар зауваження: «Завищені об`єми виконаних робіт»;

-07.06.2023 в систему DEALS Підрядником був повторно завантажений акт № 21 від 24.05.2023, цього разу на суму 505 140,00 грн., проте 09.06.2023 даний акт також був відхилений Замовником, та надано коментар зауваження: «Виконання не відповідає зафіксованому в акті виконаних робіт»;

-13.06.2023 в систему DEALS Підрядником був повторно завантажений акт № 21 від 24.05.2023, на суму 505 140,00 грн., 14.06.2023 даний акт був знову відхилений Замовником, та надано коментар зауваження: «Використані матеріали не відповідають Договору»;

-18.06.2023 в систему DEALS Підрядником був завантажений акт № 21 від 01.06.2023, на суму 505 140,00 грн., 22.06.2023 даний акт був також відхилений Замовником, та надано коментар зауваження: «Акт містить роботи, що не виконувались»;

-24.07.2023 в систему DEALS Підрядником був завантажений акт № 21 від 01.07.2023, на суму 416 563,20 грн., 28.07.2023 даний акт був також відхилений Замовником, та надано коментар зауваження: «Фактичні об`єми виконаних робіт не відповідають наданому акту»;

-01.08.2023 в систему DEALS Підрядником був завантажений акт № 21 від 01.08.2023, на суму 400 582,80 грн., який і був підписаний Замовником без зауважень.

З урахуванням викладеного, доводить, що кожен акт відхилявся Замовником через наявність мотивованих зауважень з боку ТОВ «Оператор ГТС України» щодо об`ємів виконаних робіт та/або інформації, яка була відображена у даних актах, а в разі відсутності зауважень до наданого документу (як у випадку з актом № 21 від 01.08.2023), - такий документ приймався та був підписаний без жодних зауважень.

Звертає увагу також, що гарантія є окремим видом забезпечення виконання зобов`язання, яка застосовується незалежно від іншого виду забезпечення виконання зобов`язання таких як штраф та пеня, а відтак кошти, які були сплачені відповідачем на користь позивача на умовах банківської гарантії, не можуть бути зараховані у виконання забезпечувальних заходів по оплаті штрафу та пені.

Крім того, згідно з додатковими письмовими поясненнями від 27.05.2024 позивач зауважує, що за наслідками виявлених при прийнятті виконаних позивачем недоліків робіт останній неодноразово листами №5 від 16.06.2023, №14 від 26.07.2023, №15 від 26.07.2023 просив надати допуск працівникам ТОВ «Світязь» до об`єкту виконання робіт, що підтверджує їх фактичне виконання за межами встановленого в Договорі строку.

Заперечення.

Відповідачем не подано суду заперечення в розумінні ст. 167 ГПК України. Позатим, згідно з письмовими поясненнями від 06.06.2024 відповідач зауважує, що позивач не надсилав мотивованих заперечень проти підписання актів приймання виконаних робіт у передбачений Договором строк, а надані суду повідомлення та листи не є такими запереченнями, оскільки не відповідають умовам Договору та вимогам цивільного законодавства.

Пояснює, що за змістом п. 5.2. Договору у «мотивованому» запереченні має бути зазначено, в чому саме полягають недоліки (невідповідність змісту акту фактично виконаним роботам, показникам якості), або відступи від умов Договору (некомплектність виконавчої документації), а добросовісність і розумність зобов`язання передбачають, що «мотивоване» заперечення має містити всю наявну у Позивача інформацію про недоліки, а також бути несуперечливим.

Доводить, що обставини спірних відносин свідчать, що надіслані відповідачем акти приймання виконаних робіт містять декілька десятків позицій (робіт та матеріалів). Отже, «мотивоване» заперечення має містити вказівку на відповідну позицію (позиції), або хоча б назву робіт (матеріалів).

З урахуванням викладеного, доводить, що прийняття робіт після 01.06.2023 є наслідком прострочення позивача, а саме - невчинення ним дій, до вчинення яких відповідач не міг виконати свій обов`язок щодо передачі робіт.

При цьому, пояснює, що у зв`язку з недотримання позивачем визначеного договором порядку подання заперечень щодо прийняття робіт для відповідача було створено максимально невизначену ситуацію, у зв`язку з чим листи останнього про допуск до Лубенського ЛВУМГ свідчать про добру волю ТОВ «Світязь», спрямовану на усунення такої невизначеності, а протилежне тлумачення вказаних обставин порушуватиме засаду справедливості.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

01 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», як Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світязь», як Підрядником укладено договір №2106000006 (надалі Договір), за змістом п. 1 якого Підрядник за завданням Замовника, відповідно до умов цього Договору про закупівлю зобов`язується на свій ризик надати послуги: Ізоляційні роботи (ремонт фундаментів та ізоляційного покриття технологічної трубної обв`язки КС Лубни) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (надалі Роботи), а Замовник, в свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити такі Роботи відповідно до умов цього Договору.

Склад, обсяги, вартість Робіт та строки визначені Технічними вимогами і якісними характеристиками (Додаток №1), Договірною ціною (Додаток №2) та Графіком виконання робіт (Додаток №3), які є невід`ємною частиною Договору (п. 1.2. Договору).

Додатковою угодою №1 від 28.10.2021 до Договору сторонами погоджено можливість здійснювати електронний документообіг електронними документами, у тому числі створювати, пересилати та підписувати Електронні документи із застосування системи, яка забезпечує обмін електронними документами: онлайн-сервіс погодження та підписання електронних документів «Deals» відповідно до положень Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронні довірчі послуги», що вбачається, зокрема, зі змісту п. 2.1. Додаткової угоди №1 від 28.10.2021 до Договору.

Крім того, Додатковою угодою №2 від 08.11.2022 до Договору сторонами внесено зміни в п. 3.1. Договору та викладено в новій редакції Додаток №1 (Технічні, якісні та кількісні характеристики) та Додаток №2 (Договірна ціна) до Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору (в редакції додаткової угоди №2 від 08.11.2022 до Договору), загальна вартість виконаних робіт згідно з Договірною ціною становить: 15 409 504,00 грн (з ПДВ).

Згідно з п. 4.4. Договору місцем виконання робіт є с. Піски Лубенського району Полтавської області, вул. П`ятикопа, 2А, КС Лубни.

Підрядник зобов`язується виконати Роботи протягом 24 місяців з дати підписання Договору з обов`язковим дотриманням погодженого із Замовником Графіку виконання робіт (Додаток №3), що додається до цього Договору та є його невід`ємною частиною. Строки виконання Робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у цей Договір у випадках, передбачених чинним законодавством України (п.п. 4.1., 4.2. Договору).

Відповідно до Додатку №3 до Договору (Графік виконання робіт) сторонами погоджено граничний термін виконання Робіт з ремонту фундаментів та ізоляційного покриття технологічної трубної обв`язки КС Лубни 24 місяці, тобто до 01.06.2023 року. Вказана обставина визнається обома сторонами у справі.

За змістом п. 4.3. Договору, датою закінчення виконаних Підрядником робіт вважається дата їх прийняття Замовником у порядку, передбаченому Розділом 5 договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору, передача виконання робіт Підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість робіт готує Підрядник і надає його Замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця.

Разом з актом приймання виконаних робіт Підрядник надає Замовнику повний комплект виконавчої документації за звітний період, оформленої належним чином, відповідно до вимог чинних нормативних документів у галузі будівництва.

Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів перевіряє достовірність отриманих акту приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт в частині фактично виконаних Робіт, їх відповідність показникам якості, комплектність виконавчої документації, та, у разі відсутності явних недоліків, підписує його в рамках цього ж строку, або направляє мотивоване заперечення проти такого підписання.

При прийманні виконаних Робіт Замовник може витребувати сертифікати/паспорти на застосовані матеріали, документи, що підтверджую вартість матеріалів, розрахунки на інші витрати та іншу документацію, визначену чинним законодавством.

Згідно з умовами пункту 5.4 Договору, у разі виявлення в процесі приймання-передачі робіт недоліків, Замовник письмово повідомляє Підрядника про такі недоліки, та повідомляє його про час та місце зустрічі для складання акту про недоліки виконаних робіт, у якому обов`язково фіксується дата виявлення недоліків і дата щодо їх безкоштовного усунення.

Відповідно до пункту 6.10 Договору, сторони залишають за собою право зупинити виконання робіт у межах строку дії договору на підставі письмового звернення Підрядника до Замовника про настання умов, за яких виконання робіт заборонено чи не рекомендовано чинними нормативними, галузевими документами, національним стандартами та правилами, що регламентують предмет таких робіт.

Пунктом 6.11. Договору передбачено, що у випадку зупинення виконання робіт на підставі причин, наведених у п. 6.10., сторони складають Акт про зупинку виконання робіт.

В п. 6.18. Договору сторони обумовили, що роботи вважаються прийнятими Замовником у повному обсязі шляхом підписання сторонами без зауважень останнього Акту приймання виконаних робіт та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт за договором.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору ТОВ «Світязь» виконано визначені Договором роботи з ремонту фундаментів та ізоляційного покриття технологічної трубної обв`язки КС Лубни, на підтвердження чого суду надано підписаний сторонами Акт №21 від 01.08.2023 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2023 року форми № КБ-2в на суму 400 582,80 грн.

Встановлено також, що 30.11.2023 між сторонами складено та підписано Акт про завершення робіт за договором №2106000006 від 01.06.2023, за яким Підрядник виконав, а Замовник прийняв роботи «Ремонт опор, теплової, звукової ізоляції та окожушування ТТО компресорної станції Лубни Лубенського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (перехідна 2020). Загальна вартість виконаних робіт за зазначеним Актом склала 15 037 921,60 грн.

Позивач, при цьому, стверджує про порушення відповідачем умов Договору в частині своєчасного, у встановлений в п. 4.1. Договору, Додатку №3 до Договору строк виконання Робіт, тобто до 01.06.2023, у зв`язку з чим в порядку п. 10.2. Договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» нараховано Підряднику за період з 02.06.2023 року по 31.07.2023 року включно 24 034,97 грн пені та 28 040,80 грн штрафу, з вимогами про стягнення яких подано даний позов до Господарського суду.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією №2 від 11.10.2023, у якій, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору, зокрема через порушення ним строків виконання робіт, які встановлені Графіком виконання робіт, висловив вимогу терміново перерахувати грошові кошти у сумі 52 075,76 грн на поточний рахунок позивача. Надіслання означеної претензії на адресу відповідача підтверджується наявними у матеріалах справи копіями опису вкладення, поштової накладної за трек номером рекомендованого відправлення 0306507558439 та фіскального чеку від 11.10.2023 року.

Відповідно до змісту листа №9 від 08.11.2023, щодо виконання вимог претензії №2 від 11.10.2023 за Договором, відповідач визнав безпідставними вимоги позивача, вказуючи при цьому, що ТОВ «Світязь» неодноразово виставлялися за допомогою системи «Deals» для підписання і оплати акти фактично виконаних робіт, однак Замовником вони відхилялися без обґрунтування причини, що свідчить про необґрунтованість вимог претензії.

На підтвердження означених заперечень щодо заявлених позивачем вимог відповідачем надано суду копію Загального журналу робіт №1 ТОВ «Світязь», в якому зазначено, що датою початку робіт є 01 червня 2021 року (фактично 31.07.2021), моментом фактичного закінчення - 15 травня 2023 року, а за договором 01 червня 2023 року.

Крім того, з наданих суду доказів вбачається, що протягом травня-липня 2023 року відповідачем неодноразово оформлялися, підписувалися на направлялися у встановленому Додатковою угодою №1 від 28.10.2021 до Договору порядку сервісом погодження та підписання електронних документів «Deals» Акти приймання виконаних будівельних робіт №21 за травень 2023 року від 24.05.2023 на суму 697 670,40 грн, №21 за травень 2023 року від 24.05.2023 на суму 505 140,00 грн (двічі), №21 за червень 2023 року від 01.06.2023 на суму 505 140,00 грн, №21 за липень 2023 року від 01.07.2023 на суму 416 563,20 грн, які засобами сервісу погодження та підписання електронних документів «Deals» були відхилені позивачем із зазначенням причин неприйняття робіт та непідписання таких актів: «Акт містить позиції що не виконувались», «Завищені об`єми виконаних робіт», «Виконання не відповідає зафіксованому в акті виконаних робіт», «Використані матеріали не відповідають Договору», «Акт містить роботи, що не виконувались», «Фактичні об`єми виконаних робіт не відповідають наданому акту».

Виконавча документація, за твердженням відповідача, направлялась позивачу 08.06.2024, на підтвердження чого суду надано лист №3 від 07.06.2023 року.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги підстави заявленого позову, заперечення відповідача щодо суті позовних вимог, предметом доведення у даній справі є підставність аргументів позивача, що відповідач не виконав роботи у строки встановлені Графіком виконання робіт (Додаток №3 до Договору), тобто, що роботи за Договором проводилися після 01.06.2023 та, відповідно, наявність обов`язку сплатити у зв`язку з цим передбачені Договором штрафні санкції в нарахованих позивачем розмірах - 24 034,97 грн пені та 28 040,80 грн штрафу.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Проаналізувавши укладений сторонами договір № Л\П -20481/НЮ від 06.11.2020 р., суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини підпадають під регулювання Глави 33 Господарського кодексу України та норм глави 61 Цивільного кодексу України.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, правовідносини з якого регулюються Главою 61 ЦК України.

Так, статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За умовами пункту 4.1. укладеного між сторонами Договору Підрядник зобов`язується виконати Роботи протягом 24 місяців з дати підписання Договору з обов`язковим дотриманням погодженого із Замовником Графіку виконання робіт (Додаток №3), що додається до цього Договору та є його невід`ємною частиною, а відповідно до Додатку №3 до Договору (Графік виконання робіт) сторонами погоджено граничний термін виконання Робіт з ремонту фундаментів та ізоляційного покриття технологічної трубної обв`язки КС Лубни 24 місяці, тобто до 01.06.2023 року, що не заперечується сторонами у справі.

Доказів внесення змін до Договору в частині зміни строку виконання робіт суду не надано, а одним з обов`язків Підрядника згідно з п. 7.3.1. Договору є виконання якісно та у встановлені Графіком виконання робіт (Додаток №3) строки Роботи відповідно до Технічних вимог та якісних характеристик (Додаток №1), ДБН та іншої нормативної документації.

Роботи вважаються прийнятими Замовником у повному обсязі шляхом підписання сторонами без зауважень останнього Акту приймання виконаних робіт та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт за договором (п. 6.18. Договору).

За встановленими у справі обставинами такий останній Акт приймання виконаних будівельних робіт №21 форми №КБ-2в за серпень 2021 року датований 01 серпня 2023 року, підписаний Підрядником 01.08.2023 та Замовником 29.08.2023 кваліфікованим електронним підписом з використанням передбаченого Додатковою угодою №1 від 28.10.2021 до Договору сервісу погодження та підписання електронних документів «Deals», що також визнається сторонами у справі.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина друга статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Аналогічний принцип закріплено у ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 13 ГПК України.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Чинною нормою ст. 79 ГПК України впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів" встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач та їх оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, який, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") звернув увагу, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України" зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Даючи оцінку аргументам відповідача щодо виконання усіх Робіт за Договором в строк до 15.05.2023 та безпідставне ухилення позивача від підписання актів прийому-передачі, які формувалися Підрядником у визначеному розділом 5 Договору порядку, суд зважає, що за встановленими у справі обставинами протягом травня-липня 2023 року відповідачем неодноразово оформлялися, підписувалися на направлялися у встановленому Додатковою угодою №1 від 28.10.2021 до Договору порядку сервісом погодження та підписання електронних документів «Deals» Акти приймання виконаних будівельних робіт №21 за травень 2023 року від 24.05.2023 на суму 697 670,40 грн, №21 за травень 2023 року від 24.05.2023 на суму 505 140,00 грн (двічі), №21 за червень 2023 року від 01.06.2023 на суму 505 140,00 грн, №21 за липень 2023 року від 01.07.2023 на суму 416 563,20 грн, які засобами сервісу погодження та підписання електронних документів «Deals» були відхилені позивачем із зазначенням причин неприйняття робіт та непідписання таких актів: «Акт містить позиції що не виконувались», «Завищені об`єми виконаних робіт», «Виконання не відповідає зафіксованому в акті виконаних робіт», «Використані матеріали не відповідають Договору», «Акт містить роботи, що не виконувались», «Фактичні об`єми виконаних робіт не відповідають наданому акту».

При цьому, в спірних правовідносинах встановленню підлягає не правомірність дій Замовника під час виявлення недоліків в ході прийняття виконаних робіт Підрядника за зазначеними Актами №21 від 24.05.2023, 01.06.2023, 01.07.2023, як це визначено в п. 5.4. Договору, а факт належного виконання Робіт відповідачем у визначений Договором строк.

Іншими словами, при доведенню ТОВ «Світязь», що усі Роботи за Договором відповідно до Технічних вимог та якісних характеристик (Додаток №1) були виконані Товариством Підрядником в строк до 01.06.2023 року, сама по собі дата підписання останнього Акту приймання виконаних робіт в спірних правовідносинах правового значення не мала б та саме в такому разі встановленню підлягали б обставини добросовісності Замовника щодо своєчасного прийняття Робіт.

Позатим, відповідачем, як особою, яка намагається довести своєчасне виконання робіт за Договором, суду не надано усіх Актів приймання виконаних робіт за Договором з яких можна було б дійти переконливого висновку про своєчасне виконання ТОВ «Світязь» Робіт за Договором в обсягах, що визначені Додатком №1 до Договору (з урахуванням додатків 1а, 1б, 1в, 1г, 2а, 2б, 2в, в редакції Додаткової угоди №2 від 08.11.2022 до Договору), а відповідно до підписаного сторонами Акту приймання виконаних будівельних робіт №21 за серпень 2023 року від 01.08.2023 обсяги усіх робіт, які виконані Підрядником та прийняті у встановленому Договором порядку Замовником є більшими, ніж обсяги такого ж виду робіт, які зазначені в непідписаних Замовником Актах приймання виконаних будівельних робіт №21 за травень 2023 року від 24.05.2023, №21 за травень 2023 року від 24.05.2023 (двічі), №21 за червень 2023 року від 01.06.2023, №21 за липень 2023 року від 01.07.2023 року.

Наведена обставина безпосередньо вбачається з колонки 5 «Кількість» Акту приймання виконаних будівельних робіт №21 та в сукупності з наданими позивачем листами ТОВ «Світязь» №5 від 16.06.2023, №6 від 16.06.2023, №14 від 26.07.2023, №15 від 26.07.2023, наказом про відрядження по ТОВ «Світязь» №3/07 від 27.07.2023, згідно з якими відповідач протягом червня-липня 2023 року просив позивача надати допуск працівникам ТОВ «Світязь» до об`єкту виконання Робіт за Договором в м. Лубни, - підтверджує, що фактичне виконання Робіт за Договором здійснювалося відповідачем за межами встановленого в Договорі строку (01.06.2023), що в свою чергу, підтверджує підставність аргументів позивача про порушення ТОВ «Світязь» встановленого Договором строку виконання робіт, а заперечення відповідача в цій частині відхиляються судом.

Суд, при цьому, приймає до уваги, що надані відповідачем Акти приймання виконаних будівельних робіт №21 за травень 2023 року від 24.05.2023 на суму 697 670,40 грн, №21 за травень 2023 року від 24.05.2023 на суму 505 140,00 грн (двічі), №21 за червень 2023 року від 01.06.2023 на суму 505 140,00 грн, №21 за липень 2023 року від 01.07.2023 на суму 416 563,20 грн як підтвердження виконання Робіт за Договором в строк до 15.05.2023 є взаємосуперечливими між собою, як за видами робіт, їх обсягом та вартістю, що при дійсному добросовісному виконанні Підрядником робіт за Договором у встановлений Договором строк є неможливим, позаяк Підрядник, як особа, яка безпосередньо виконує певні роботи не об`єкті за всіма обставинами повинна володіти інформацією про перелік виконаних робіт, їх обсяг та ціну, тоді як усі надані відповідачем Акти №21 (від 24.05.2023 (три акти), від 01.06.2023, від 01.07.2023) відрізняються між собою, а зазначені в них обсяги робіт є меншими від прийнятих позивачем за Актом №21 від 01.08.2023 року.

Наведена обставина позбавляє суд можливості встановити дійсних обсяг виконаних відповідачем станом на 01.06.2023 Робіт за Договором та дає підстави для переконливого висновку, що станом на момент закінчення строку виконання робіт, тобто на 01 червня 2023 року, загальна вартість невиконаних робіт становила 400 582,80 грн, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт №21 за серпень 2023 року від 01.08.2023, який підписаний представниками обох сторін та є базою нарахування позивачем штрафних санкції за Договором.

Критично оцінюються судом заперечення відповідача про те, що згідно з даними загального журналу робіт № 1 відповідач завершив виконання робіт до 15.05.2023, позаяк положеннями п.п. 5.1., 6.18. Договору передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін, а не даними загального журналу робіт.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Як встановлено судом, згідно з п. 10.2 укладеного сторонами Договору, у випадку несвоєчасного виконання Робіт, передбачених Графіком виконання, до Підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості Робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання Робіт, а при порушенні строку виконання Робіт більш ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, і цивільним, і господарським законодавством допускається можливість забезпечувати виконання зобов`язань таким способом, як пеня.

Господарський кодекс України не містить поняття пені, яка згідно із частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України є способом забезпечення виконання лише грошового зобов`язання.

Разом з тим, господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України).

Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Як наслідок, враховуючи частину 2 статті 9 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, суд вважає, що сторони не позбавлені права у господарському договорі забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тлумачення положень частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України в аспекті меж свободи договору дає можливість зробити висновок, що сторони у договорі можуть забезпечити за допомогою пені виконання негрошового зобов`язання (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.04.2021 у справі № 904/3565/18).

Визнаючись з підставністю позову в частині заявленого позивачем до стягнення штрафу, нарахованого за порушення строку виконання Робіт більш ніж на 30 календарних днів, суд враховує, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідна правова позиція узгоджується з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 9 лютого 2018 року у справі № 911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 17 травня 2018 року у справі № 910/6046/16, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 9 липня 2018 року у справі № 903/647/17, від 8 серпня 2018 року у справі № 908/1843/17 та від 01 червня 2021 року в справі №910/12876/19.

Судом встановлено, що сторони договору, врегульовуючи між собою правовідносини щодо виконання Робіт за Договором, досягли згоди щодо його умов, тобто вільно, на власний розсуд визначили та погодили умови Договору, підписавши його та передбачивши, окрім нарахування пені за несвоєчасне виконання Робіт відповідно до п. 10.2. Договору, також і штраф у випадку, якщо термін прострочення виконання триває більше 30 календарних днів.

Доказів того, що під час укладення правочину сторони пропонували інші умови в частині відповідальності за порушення договірних зобов`язань надано не було, протоколу розбіжностей стосовно застосування до Підрядника відповідальності у виді нарахування штрафних санкцій у разі порушення договірних зобов`язань, передбачених розділом 10 Договору, сторони не склали, тож дійшли висновку про можливість стягнення і пені, і штрафу, вказавши про різні види відповідальності, передбачені умовами Договору.

Відхиляються судом також заперечення відповідача, що на момент звернення позивача до суду, останній вже отримав задоволення своїх вимог за рахунок банківської гарантії в порядку підпункту 10.9.5. Договору підряду, позаяк неустойка (штраф, пеня) та гарантія є різними видами забезпечення виконання зобов`язань, нормативно врегульовані різними положеннями чинного законодавства (§ 2, 4 глави 49 ЦК України), а застосування кредитором в зобов`язанні одного з виді передбаченого Договором забезпечення виконання зобов`язання у вигляді сплати гарантії не виключає можливість застосування до боржника в зобов`язанні іншого виду забезпечення у вигляді сплати пені та штрафу.

При цьому, реалізація позивачем передбаченого в п. 10.9.5. Договору права на отримання забезпечення виконання зобов`язання за банківською гарантією могла б бути підставою для зменшення нарахованих відповідачу штрафних санкцій у випадку подання ТОВ «Світязь» клопотання суду з даного приводу, позаяк в силу принципів змагальності та диспозитивності господарського судочинства суд позбавлений у спірних правовідносинах вирішувати відповідне питання без його ініціювання стороною в справі.

Крім того, оцінюючи підставність доводів відповідача, що в ході виконання ним Робіт за Договором виникли обставини, які не залежали від його волі, що призвело до невчасного виконання умов договору, суд вважає за необхідне зазначити, що настання форс-мажору не є підставою для зміни умов договору та звільнення від виконання зобов`язання. Навіть, якщо під час війни сторона не може своєчасно виконати свої зобов`язання за договором - це не є підставою для звільнення від відповідальності за таке невиконання.

Посилаючись на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, відповідачу потрібно довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов`язання. Одного лише посилання на наявність форс-мажору (а зокрема на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України) недостатньо.

Відтак, суд констатує, що не є достатнім формальне посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, оскільки суд має досліджувати докази в сукупності.

Відповідна правова позиція наведена і в постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року по справі №922/854/21, від 29.06.2023 у справі №922/999/22.

Обставини непереборної сили засвідчуються сертифікатом Торгово-промислової палати України, про що також зазначено в п. 8.2. Договору.

Проте, листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Поряд з тим, існування листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 не є автоматичним звільненням від виконання зобов`язань за договором (чи сплати штрафних санкцій) під час воєнного стану. Втім, це може бути підставою від такого звільнення, якщо сторона за Договором доведе, що виключно внаслідок агресії сусідньої держави неможливо було виконати свої зобов`язання.

Однак головне, це те що, наявність форс-мажорних обставин це не амністія, а лише відстрочка від виконання зобов`язання без штрафних санкцій і у разі фактичного доведення цих обставин.

Слід зазначити, що засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є однією з функцій ТПП, затверджених Статутом ТПП України та Законом України «Про торгово-промислові палати України».

Засвідчення форс-мажорних обставин є послугою в розумінні Цивільного кодексу України, яку ТПП надає для фізичних та юридичних осіб.

Звернення суб`єктів господарської діяльності до ТПП України за отриманням сертифіката для засвідчення форс-мажорних обставин є належним доказом їх засвідчення відповідно до законодавства України.

Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків сторін. У разі судового процесу сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами, і лише в їх сукупності на підставі наданих доказів суд приймає рішення.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин.

Відповідно до регламенту форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб щодо кожного окремого договору, зобов`язання, контракту, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тягар доказування форс-мажорних обставин покладено на заявника, а посилання на лист не буде визнано таким.

Тож сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події «форс-мажору»: подія (форс-мажорна обставина); непередбачуваність обставин; причинно-наслідковий зв`язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань; неможливість виконання і альтернативного виконання.

Суд при цьому зазначає, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та виконувати Роботи за Договором. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану, у зв`язку з чим відповідні посилання відповідача відхиляються судом.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, на який посилається відповідач у відзиві на позов та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Таким чином, лист Торгово-промислової палати України взагалі не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та наведена практика щодо оцінки означеного листа є послідовною та зазначена в численній судовій практиці судів касаційної інстанції, зокрема й в уже згадуваній постанові Верховного суду від 29.06.2023 у справі №922/999/22.

Більше того, про ймовірну наявність обставин непереборної сили відповідача повідомляв сам позивач, а ТОВ «Світязь» не подано суду доказів повідомлення Замовника за Договором, як це визначено у п. 8.2. Договору про наявність форс-мажорних обставин з долученням сертифікату Торгово-промислової палати України, що в силу п. 8.3. Договору позбавляє сторону права посилатися на обставину звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань.

З урахуванням викладеного, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено наявності обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) у спірних правовідносинах.

Частиною другою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання

Таким чином, з огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасного виконання Робіт є доведеним, тобто мало місце порушення відповідачем строків встановлених договором, врахувавши те, що в договорі передбачено право Замовника на нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу), як захід відповідальності за порушення строків виконання Робіт, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу заявлені позивачем обґрунтовані та правомірні.

Проаналізувавши поданий позивачем у відповідності до пункту 10.2. Договору розрахунок заявленої до стягнення суми пені в розмірі 0,1 % від вартості Робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання Робіт, що становить 24 034,97 грн та суму 28 040,80 грн штрафу за прострочення виконання Робіт більш як на 30 календарних днів, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки позивачем виконані відповідно до умов Договору, є арифметично вірними, а позов в цій частині підлягає до задоволення судом.

Водночас, суд погоджується з аргументами позивача щодо безпідставності заперечень відповідача з посиланням на прострочення позивачем строків оплати вартості виконаних відповідачем Робіт протягом строку дії Договору, позаяк своєчасність розрахунку позивачем за виконані роботи не перебуває в причинно-наслідковому зв`язку з нарахованими ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» штрафними санкціями за несвоєчасну поставку товару. В такому разі, у випадку документального підтвердження прострочення оплати вартості виконаних робіт, відповідач не позбавлений права нарахування позивачу штрафних санкцій в розмірі, що визначені в п. 10.10. Договору.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світязь» (88015, м. Ужгород, вул. Легоцького, буд. 9, кв. 14, код ЄДРПОУ 13599852) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, просп. Любомира Гузара, буд. 44, код ЄДРПОУ 42795490) 24 034,97 грн (двадцять чотири тисячі тридцять чотири гривні 97 копійок) пені, 28 040,80 грн (двадцять вісім тисяч сорок гривень 80 копійок) штрафу та 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 17 червня 2024 року.

СуддяЛучко Р.М.