Рішення

від 03.06.2024 по справі 911/569/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2024 р. м. Київ Справа № 911/569/24

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬЯНС-МК (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77)

до Товариства з обмеженою відповідальністю БК-БЕТІ (08131, Київська обл., Бучанський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леменівська, буд. 9)

про стягнення 1094318,76 грн. за непоставлений товар за договором поставки № 18/10-2023 від 18.10.2023 р. та визнання розірваним договору,

секретар судового засідання: Невечера С.А.

Представники сторін:

від позивача: Климчук А.В. (ордер на надання правової допомоги серії АА № 1389080 від 22.02.2024 р.);

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЬЯНС-МК звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю БК-БЕТІ про стягнення 1094318,76 грн. за непоставлений товар за договором поставки № 18/10-2023 від 18.10.2023 р. та визнання розірваним договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо поставки оплаченого позивачем товару за договором № 18/10-2023 від 18.10.2023 р., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача вартість непоставленого товару у сумі 1094318,76 грн., визнати розірваним договір поставки № 18/10-2023 від 18.10.2023 р. та стягнути судовий збір.

Окрім того, до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС-МК» було подано заяву б/н від 01.03.2024 р. (вх. № 20/24 від 08.03.2024 р.) про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2024 р. у даній справі було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС-МК» заяву б/н від 01.03.2024 р. (вх. № 20/24 від 08.03.2024 р.) про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2024 р. було відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 08.04.2024 р., встановлено учасникам процесу строки для подання заяв по суті спору.

13.03.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС-МК» було подано заяву б/н від 12.03.2024 р. (вх. № 2097 від 13.03.2024 р.) про забезпечення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК БЕТІ», відповідно до якої заявник просив суд: 1) накласти арешт на грошові кошти у розмірі 1094318,76 грн. в готівковій формі та на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «БК БЕТІ» (08131, Київська обл., Бучанський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леменівська, буд. 9, код 45042171); 2) застосувати захід забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії, тобто заборонити відповідачу вчиняти дії, спрямовані на проведення видаткових операцій в межах ціни позову на всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «БК БЕТІ» (код 45042171) в будь-яких банківських установах, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, та заборонити усім банківським установам вчиняти будь-які дії, видаткові операції в межах ціни позову за рахунками Товариства з обмеженою відповідальністю «БК БЕТІ», інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.03.2024 р. було відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС-МК» б/н від 12.03.2024 р. (вх. № 2097 від 13.03.2024 р.) про забезпечення позову у даній справі.

У судовому засіданні 08.04.2024 р. представник позивача підтримувала позовні вимоги, зазначала про неотримання відзиву від відповідача, а також, що на претензії, які направлялись на адресу відповідача, жодних відповідей позивач не отримував, заявила про подання всіх наявних у позивача доказів, що мають значення для вирішення спору, та про наявність підстав для закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті; представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час та місце судового засідання усі учасники були повідомлені належно в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.04.2024 р. було закрито підготовче провадження і призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 09.05.2024 р.

У зв`язку з оголошенням по місту Києву повітряної тривоги, у призначений час 09.05.2024 р. судове засідання у даній справі не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.05.2024 р. було призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 03.06.2024 р.

У судовому засіданні 03.06.2024 р. з розгляду справи по суті представник позивача позовні вимоги підтримувала у повному обсязі та просила суд задовольнити їх; представник відповідача у судове засідання не з`явився. Водночас, про дату, час та місце судового засідання усі учасники були повідомлені належно в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

У судовому засіданні 03.06.2024 р. в судових дебатах представник позивача зазначила, що докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, які позивач просить покласти на відповідача, будуть подані в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач не скористався правом, наданим останньому ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, та не подав до суду відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, суд зазначає, що оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДАБСОЛЮТ» відсутній зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС, суд надсилав йому усі судові рішення (ухвали) у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак, вручення останньому поштових відправлень №№ 0600099595717, 0600909238959, 0600919659880 не відбулося, і конверти повернулись на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місця реєстрації відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Слід зазначити, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судове рішення повернуто підприємством зв`язку з посиланням, зокрема, на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 р. у справі № 908/1724/19, від 22.03.2023 р. у справі № 905/1397/21, від 07.02.2024 р. у справі № 904/853/23.

Поряд з цим, у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Київської області у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, які опубліковані та доступні до вільного перегляду.

У судовому засіданні 03.06.2024 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

18.10.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬЯНС-МК (далі позивач, покупець, ТОВ «АЛЬЯНС-МК») та Товариством з обмеженою відповідальністю БК-БЕТІ (далі відповідач, постачальник, ТОВ «БК-БЕТІ») було укладено договір поставки № 18/10-2023, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити тимчасові споруди (товар) у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору. Товари постачаються згідно специфікації (додатку) до даного договору.

Назва, асортимент, кількість та ціна кожної одиниці товару зазначені в додатку до даного договору, які є його невід`ємною частиною (п. 1.2 договору). Загальна кількість товару, поставленого за даним договором, визначається як сумарний об`єм усіх поставок, прийнятих покупцем за даним договором (п. 1.3 договору). Товар постачається згідно наданого постачальником проекту (додаток № 2), який є невід`ємною частиною договору (п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору загальна сума останнього складає сумарну вартість усіх товарів, прийнятих покупцем згідно даного договору.

Згідно з п. 3.1 договору оплата виконується на наступний умовах, зокрема: оплата вартості товару, зазначеного в додатку до даного договору, перераховується протягом 3 банківських днів з дати отримання покупцем рахунку-фактури постачальника; оплата може виконуватися на інших умовах згідно попередніх домовленостей між постачальником та покупцем, про що зазначається у специфікації до цього договору. Платіжні зобов`язання покупця вважаються виконаними в момент списання належної суми з банківського рахунку покупця (п. 3.2 договору).

Розділом 4 договору сторони погодили умови поставки, а саме: товар поставляється в повному обсязі зі специфікацією за адресою, зазначеною у замовленні покупця (п. 4.1 договору); строк поставки погоджується сторонами у специфікаціях до даного договору (п. 4.2 договору); поставка товарів підтверджується видатковою накладною постачальника, датою поставки вважається дата отримання товару покупцем, яка зазначається ним в товаросупровідних документах (п. 4.3 договору).

У відповідності з п. 7.1 договору приймання товару, що постачається за даним договором, проводиться, зокрема, по кількості згідно з видатковою накладною постачальника, з зауваженнями/застереженнями/відмітками, у разі їх наявності.

У випадку виявлення неналежності товару по кількості та/або комплектації та/або асортименту, покупець має право, за власним бажанням: відмовитись від приймання товару, і в такому разі постачальник зобов`язаний протягом 10 календарних днів забрати товар та повернути на банківський рахунок покупця повну суму попередньої оплати, що була отримана за даний товар, або прийняти товар, і в такому разі постачальник зобов`язаний протягом 10 календарних днів допоставити належну кількість/асортимент/комплектацію товару (п. 7. 4 договору).

Пунктом 7.6 договору передбачено, що претензії по кількості, комплектності, асортименту, тара/упаковці (крім претензій по якості), приймаються протягом 10 робочих днів з дати поставки товару.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє протягом гарантійного строку, встановленого п. 8.3 даного договору (гарантійний строк складає 12 календарних місяців з дати поставки товару покупцю), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 12.5 договору).

Відповідно до п. 12.7 договору останній може бути розірваний достроково за взаємною згодою сторін, або розірваний в односторонньому порядку у випадках, передбачених чинним законодавством України та даним договором. У випадку дострокового розірвання даного договору, постачальник зобов`язаний протягом 3 банківських днів від дати відповідного повідомлення покупця, повернути на банківський рахунок покупця усі суми, отримані згідно даного договору за товари, які не були поставлені покупцю до дати розірвання договору.

18.10.2023 р. ТОВ АЛЬЯНС-МК та ТОВ БК-БЕТІ підписали специфікацію № 1 (додаток № 1) до договору поставки № 18/10-2023 від 18.10.2023 р., відповідно до якої постачальник зобов`язався поставити покупцю альтанку (об`єкт 2) у кількості 2 шт., альтанку (об`єкт 4) у кількості 4 шт., альтанку (об`єкт 9) у кількості 2 шт. вартістю 1553426,00 грн.; строк поставки становить 6 тижнів з моменту отримання попередньої оплати, але поставка може бути виконана достроково; умови оплати: попередня оплата у розмірі 70% - 1087398,20 грн. здійснюється протягом 3 календарних днів з дати виставлення рахунку на товар постачальником покупцю; покупець зобов`язується сплатити 15% від вартості товару в розмірі 233013,90 грн. не пізніше 3 робочих днів з моменту доставки товару; покупець зобов`язується сплатити остаточну вартість товару в розмірі 15% у сумі 233013,90 грн. не пізніше 3 робочих днів з моменту завершення монтажу товару та підписання відповідної видаткової накладної.

31.10.2023 р. ТОВ АЛЬЯНС-МК та ТОВ БК-БЕТІ підписали специфікацію № 2 (додаток № 2) до договору поставки № 18/10-2023 від 18.10.2023 р., відповідно до якої постачальник зобов`язався поставити покупцю кафе (об`єкт 6) вартістю 4256465,26 грн.; поставка здійснюється з моменту отримання попередньої оплати, але може бути виконана достроково; умови оплати: попередня оплата у розмірі 70% - 2979525,68 грн. здійснюється протягом 3 календарних днів з дати виставлення рахунку на товар постачальником покупцю; покупець зобов`язується сплатити 15% від вартості товару в розмірі 638469,79 грн. не пізніше 3 робочих днів з моменту доставки товару; покупець зобов`язується сплатити остаточну вартість товару в розмірі 15% у сумі 638469,79 грн. не пізніше 3 робочих днів з моменту завершення монтажу товару та підписання відповідної видаткової накладної.

Поряд з цим, постачальником та покупцем було узгоджено кошторис по виготовленню та монтажу, зокрема, альтанки (об`єкт 4) у розмірі 160288,00 грн., альтанки (об`єкт 2) у розмірі 1898059,68 грн., альтанки (об`єкт 9) у розмірі 161133,00 грн., кафе у розмірі 1898059,69 грн.

На виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу попередню оплату у загальному розмірі 2320412,10 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних інструкцій № 351 від 19.10.2023 р. на суму 1087398,20 грн. з призначенням платежу: «Оплата за товар зг рах №237 від 18.10.2023 до Договору №18/10-2023 від 18.10.2023, у т.ч. ПДВ 20% 181233,03 грн.», № 433 від 09.11.2023 р. на суму 1000000,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата за товар зг рах №264 від 02.11.2023 по Специфікації №2 до Договору №18/10-2023, у т.ч. ПДВ 20% 166666,67 грн.», № 523 від 27.11.2023 р. на суму 233013,90 грн. з призначенням платежу: «Оплата за товар зг рах №294 від 17.11.2023 по Специфікації №1 до Договору №18/10-2023, у т.ч. ПДВ 20% 38835,63 грн.».

Проте, як зазначав позивач, зобов`язання ТОВ БК-БЕТІ з поставки оплаченого ТОВ АЛЬЯНС-МК товару було виконано не в повному обсязі.

У зв`язку з недопоставкою частини товару, позивач направив на адресу відповідача претензію б/н від 26.12.2023 р. про повернення сплачених у якості попередньої оплати за непоставлений товар грошових коштів в сумі 1094318,76 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями поштової накладної № 0315128311522 від 27.12.2023 р. та опису вкладення у цінний лист від 27.12.2023 р.

15.01.2024 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 1201/24 від 12.01.2024 р. про розірвання в силу п. 12.7 договору в односторонньому порядку договору поставки № 18/10-2023 від 18.10.2023 р., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями поштової накладної № 0405050226727 від 15.01.2024 р. та опису вкладення у цінний лист від 15.01.2024 р.

23.02.2024 р. позивач повторно направив на адресу відповідача претензію б/н від 22.02.2024 р. про повернення сплачених у якості попередньої оплати за непоставлений товар грошових коштів в сумі 1094318,76 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями поштової накладної № 0216300930371 від 23.02.2024 р. та опису вкладення у цінний лист від 23.02.2024 р.

Разом з тим, відповідь на претензії не надано, решту товару не поставлено, попередню оплату у сумі 1094318,76 грн. не повернуто.

Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов`язання і не повернув позивачу попередню оплату у сумі 1094318,76 грн., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Стаття 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до вимог ст.ст. 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно вимог ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як зазначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України містить такий стандарт доказування як "вірогідність доказів», який підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процессу.

Тобто, тлумачення змісту згаданої вище статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 21.12.2020 р. у справі № 916/401/17).

Як зазначав позивач та вбачається з матеріалів справи, поставки товару (альтанок та кафе) в обсягах, у строки та в порядку, передбачених договором, не відбулося. Проте, відповідачем було передано позивачеві певну кількість комплектуючих вказаного товару, на підтвердження чого до матеріалів справи позивачем було надано акт приймання-передачі б/н від 20.12.2023 р. комплектуючих згідно специфікації № 2, акт приймання-передачі б/н від 20.12.2023 р. комплектуючих (об`єкт 2) згідно специфікації № 1, акт приймання-передачі б/н від 20.12.2023 р. комплектуючих (об`єкт 4) згідно специфікації № 1, акт приймання-передачі б/н від 20.12.2023 р. комплектуючих (об`єкт 9) згідно специфікації № 1, за якими покупець прийняв товар на загальну суму 1226093,34 грн., а вартість недопоставленого товару склала 1094318,76 грн.

Вказані акти-приймання передачі комплектуючих з боку відповідача не підписані.

Разом з тим, суд відзначає, що факт прийняття ТОВ АЛЬЯНС-МК від відповідача частини товару у вигляді комплектуючих на загальну суму 1226093,34 грн. позивачем не заперечується.

Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідач, в порушення умов договору поставки та норм чинного законодавства, належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання.

Як слідує з матеріалів справи, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідач доводів позивача не спростував, доказів поставки товару за договором № 18/10-2023 від 18.10.2023 р. на залишок попередньої оплати в сумі 1094318,76 грн., як і доказів повернення попередньої оплати у сумі 1094318,76 грн., суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 1094318,76 грн. оплати за непоставлений товар за договором поставки № 18/10-2023 від 18.10.2023 р. є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги ТОВ АЛЬЯНС-МК про визнання розірваним договору поставки № 18/10-2023 від 18.10.2023 р. суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 598 Цивільного кодексу України, припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Положеннями ст. 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення прав та обов`язків сторін договірних зобов`язань.

Як було зазначено вище, згідно з п. 12.7 договору останній може бути розірваний достроково за взаємною згодою сторін, або розірваний в односторонньому порядку у випадках, передбачених чинним законодавством України та даним договором. У випадку дострокового розірвання даного договору, постачальник зобов`язаний протягом 3 банківських днів від дати відповідного повідомлення покупця, повернути на банківський рахунок покупця усі суми, отримані згідно даного договору за товари, які не були поставлені покупцю до дати розірвання договору.

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, 15.01.2024 р. позивач направив на адресу ТОВ БК-БЕТІ лист № 1201/24 від 12.01.2024 р. про розірвання в силу п. 12.7 договору в односторонньому порядку договору поставки № 18/10-2023 від 18.10.2023 р.

Суд відзначає, що матеріали справи містять належні докази направлення зазначеного листа про розірвання договору в односторонньому порядку на юридичну адресу відповідача.

Таким чином, оскільки позивач реалізував своє право, передбачене п. 12.7 договору, надіславши відповідачу відповідний лист про розірвання договору в односторонньому порядку, останній слід вважати розірваним.

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС-МК» у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем у позовній заяві зазначено, що попередній розрахунок суми судових витрат, які ТОВ «АЛЬЯНС-МК» понесло і очікує понести у зв`язку з розглядом справи становить 50000,00 грн. При цьому, у судовому засіданні 03.06.2024 р. в судових дебатах представник позивача зазначила, що докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть подані в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Слід зазначити, що Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що у підтвердження сплати судового збору позивачем до позовної заяви було додано платіжну інструкцію № 931 від 01.03.2024 р. на суму 3028,00 грн. за вимогу немайнового характеру та платіжну інструкцію № 847 від 06.02.2024 р. на суму 22604,70 грн. за вимогу майнового характеру. Тобто, за майнову вимогу позивачем було сплачено судовий збір у більшому розмірі, аніж встановлений ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Водночас, приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як встановлено судом, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС-МК» б/н від 05.03.2024 р. (вх. № 2223 від 05.03.2024 р.) була подана до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд», а відтак позивач мав сплатити судовий збір з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме 15554,22 грн. за обидві вимоги майнового та немайнового характеру (0,8 х (3028 грн. + 16414,78 грн.).

Таким чином, витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» покладаються судом на відповідача в розмірі 15554,22 грн., виходячи з розміру судового збору, який мав сплатити позивач.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Поряд з цим, оскільки станом на час прийняття рішення позивачем у підтвердження понесення решти заявлених судових витрат (витрат на правову допомогу) доказів не подано, то у суду на час вирішення спору відсутні підстави для розгляду та вирішення питання щодо покладення на відповідача вказаних витрат позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати розірваним договір поставки № 18/10-2023 від 18.10.2023 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬЯНС-МК (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77, код 37146283) та Товариством з обмеженою відповідальністю БК-БЕТІ (08131, Київська обл., Бучанський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леменівська, буд. 9, код 45042171).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БК-БЕТІ (08131, Київська обл., Бучанський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леменівська, буд. 9, код 45042171) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬЯНС-МК (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 77, код 37146283) 1094318 (один мільйон дев`яносто чотири тисячі триста вісімнадцять) грн. 76 коп. оплати за непоставлений товар, 15554 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 22 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 17.06.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна