Ухвала

від 17.06.2024 по справі 916/2550/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"17" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2550/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О., розглянувши заяву заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси (вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65009) за вх. ГСОО № 2-1003/24 від 14.06.2024 про забезпечення позову у справі № 916/2550/24

за позовом: заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси (вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65009) в інтересах держави в особі 1) Одеської обласної ради (просп. Шевченка, 4, м. Одеса, 65032) 2) Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) 3) Південного офісу Держаудитслужби (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012)

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Бліц Сервіс (вул. Омеляна Пріцака, 4, офіс 303, м. Київ, 03142) 2) Комунальної установи Одеська обласна база спеціального медичного постачання (вул. Буніна, 30, м. Одеса, 65045)

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 503830,04 грн,

УСТАНОВИВ:

Заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації та Південного офісу Держаудитслужби до Товариства з обмеженою відповідальністю Бліц Сервіс та Комунальної установи Одеська обласна база спеціального медичного постачання, в якій просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 18.12.2023 до договору закупівлі від 05.12.2023 № 36/23, укладеного між Комунальною установою Одеська обласна база спеціального медичного постачання та Товариством з обмеженою відповідальністю Бліц Сервіс;

- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 25.03.2024 до договору закупівлі від 05.12.2023 № 36/23, укладеного між Комунальною установою Одеська обласна база спеціального медичного постачання та Товариством з обмеженою відповідальністю Бліц Сервіс;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бліц Сервіс на користь Одеської обласної ради штрафні санкції у сумі 503830,04 грн.

В обґрунтування підстав позову прокурор посилається на те, що відповідачі безпідставно внесли зміни до договору закупівлі від 05.12.2023 № 36/23 в частині продовження строків поставки товару та дії договору, шляхом укладення спірних додаткових угод, за відсутності належних доказів існування форс-мажорних обставин при виконанні зобов`язання відповідачем-1, а також порушення відповідачем-1 строку поставки товару, визначеного договором.

14.06.2024 прокурором було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача-1 в розмірі 503830,04 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках товариства, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

В обґрунтування поданої заяви прокурор посилається на те, що відповідач-1 не перебуває ані в процесі припинення, ані в банкрутстві та займається оптовою торгівлею фармацевтичними товарами, виробництвом медичних і стоматологічних інструментів і матеріалів тощо, а статутний капітал відповідача-1 становить 20000 грн. У даному випадку прокурор зазначив, що процедура закупівлі вже відбулась, сторонами укладено договір поставки, а також підтверджено його виконання, через що забезпечення позову не протирічить вимогам ч. 12 ст. 137 ГПК України. За наявних підстав позову прокурор вважає, що вжиття заходів забезпечення позову є реальною гарантією ефективного захисту порушених інтересів держави.

Розглянувши заяву прокурора про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 916/2550/24, проаналізувавши подані прокурором докази та пояснення, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Так, виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 року у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Отже, саме забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні, у разі задоволення / часткового задоволення позову судом.

Між цим, згідно з усталеною практикою Верховного Суду при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається, а оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Також, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Так, співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому суд наголошує, що умовою застосування заходів забезпечення позову з урахуванням предмету позову може бути достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Водночас достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд враховує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів держави, юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового акту. Водночас, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову та особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Так, згідно зі ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оцінивши заяву прокурора про забезпечення позову, суд вважає, що остання не містить доводів та обґрунтованих припущень щодо які саме дії чи бездіяльність відповідача-1 після подання прокурором позову чи до його подання можуть призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у цій справі, у разі задоволення позову судом.

При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд враховує, зокрема, висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, які зводяться до того, що: У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін..

В цей же час суд зазначає, що такий підхід не є абсолютним, адже умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача-1 на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, про що також вказав Верховний Суд у вищезгаданій постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

Суд наголошує, що використання судом лише стандарту доказування, який полягає у потенційній можливості відповідача-1 у будь-який час розпорядитись своїм майном, є невиправданим, оскільки за таких умов будь-який спір з майновими вимогами може бути забезпечений судом у разі подання відповідним учасником заяви.

Тобто, у кожній окремій справі суд, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, у будь-якому випадку має оцінити доводи заявника, зокрема, на предмет обґрунтованості припущення заявника, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а вжиті судом обмеження відповідача у розпорядженні належного йому майна є виправданим та необхідним. При цьому, суд наголошує, що пред`явлення грошових вимог прокурора до відповідача-1 та подання позову автоматично не свідчить про потенційну можливість ухилення відповідача-1 від сплати спірних коштів у добровільному порядку за рішенням суду, а є, в першу чергу, свідченням про наявність спору між учасниками справи. В цей же час, наявність/відсутність обставин, якими прокурор обґрунтовує позовні вимоги, в тому числі наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача спірних коштів, суд буде встановлювати лише на стадії розгляду справи по суті.

Суд зауважує, що подані прокурором докази свідчать про те, що відповідач-1 здійснює господарську діяльність, в цей же час, як зазначалось, прокурором не подано суду жодного доказу наявності обставин, з яких можна обґрунтовано припустити, що виконання судового рішення, у разі задоволення/часткового задоволення позову прокурора, може бути утруднено чи унеможливлено внаслідок дій або бездіяльності відповідача після подання позову прокурора або внаслідок дій інших учасників у правовідносинах з відповідачем-1.

При цьому суд наголошує, що спірні правовідносини виникли внаслідок укладення між відповідачами додаткових угод, а майнова вимога прокурора є вимогою про стягнення неустойки, а не суми боргу. В цей же час, обставина правомірності укладення спірних правочинів буде встановлена судом за результатом вирішення спору після дослідження всіх доказів та доводів сторін.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що прокурором не подано належних доказів, з якими діюче законодавство пов`язує необхідність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду або ефективного захисту чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся, в разі невжиття таких заходів, а тому у задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову у справі № 916/2550/24 слід відмовити.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси за вх. ГСОО № 2-1003/24 від 14.06.2024 про забезпечення позову у справі № 916/2550/24 відмовити.

2. Судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покласти на заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси.

Ухвала набирає законної сили 17.06.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Суддя Д.О. Бездоля