Постанова

від 05.06.2024 по справі 910/14962/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14962/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача 1 - Березюк Л.В.;

відповідача 2 - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 (у складі колегії суддів: Скрипка І.М. (головуючий), Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс"

до: 1. Підприємства з іноземною інвестицією "Ост-Вест Експрес",

2. Компанії MAC-GmbH

про стягнення 18 400,00 євро та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс"

(далі - ТОВ "ВВ Імекс", Позивач, Скаржник) звернулося до суду із позовом до Підприємства з іноземною інвестицією "Ост-Вест Експрес" (далі - ПІІ "Ост-Вест Експрес", Відповідач 1) та "MAC-GmbH" (далі - Відповідач 2) у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило:

- стягнути з ПІІ "Ост-Вест Експрес" вартість простою за договорами-заявками №14/02 та № 15/02 від 28.02.2020 у національній валюті України в еквіваленті 18 400,00 євро за курсом НБУ на день платежу;

- зобов`язати Відповідача 2 вчинити дії щодо звільнення вантажівки від вантажу - гербіцидів Клетомекс, відповідно до СМR № 379111, що знаходиться у вантажному автомобілі ТОВ"ВВ Імекс" (реєстраційний номер НОМЕР_1 /НОМЕР_4), який перебуває в зоні митного контролю в м. Дорогуськ (Республіка Польща) упродовж 15 діб з часу набрання рішенням законної сили;

- зобов`язати Відповідача 2 вчинити дії щодо звільнення вантажівки від вантажу: гербіцидів Клетомекс, відповідно до СМR № 379116, що знаходиться у вантажному автомобілі ТОВ"ВВ Імекс" (реєстраційний номер НОМЕР_2 / НОМЕР_3 ), який перебуває в зоні митного контролю в м. Дорогуськ (Республіка Польща) упродовж 15 діб з часу набрання рішенням законної сили.

1.2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем 1 умов договорів-заявок № 14/02 та № 15/02 від 28.02.2020 щодо оплати вартості простою автомобільного транспорту Позивача під час здійснення перевезення вантажу, власником якого є Відповідач 2, унаслідок бездіяльності якого порушуються права Позивача вільно розпоряджатись своєю власністю та використовувати вантажні автомобілі у своїй господарській діяльності.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 у справі

№ 910/14962/21 позов задоволено частково. Стягнуто з ПІІ "Ост-Вест Експрес" на користь ТОВ "ВВ Імекс" 18 400 євро плати за простій. У іншій частині позову відмовлено.

2.2. Приймаючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що затримка перевезення вантажу та подальший простій транспортних засобів Позивача у спірний період відбулися з вини Відповідача 1, який не надав належного пакету документів, необхідного для митного оформлення вантажу на території Польщі. Відсутність спеціального дозволу на вантаж, яким є гербіциди, стало причиною затримки митного оформлення на кордоні з Польщею і, як наслідок, виникнення простою транспортних засобів. У свою чергу, про необхідність спеціального дозволу на ввезення гербіцидів на територію Польщі ПІІ "Ост-Вест Експрес" повинно було дізнатися до початку перевезення вантажу. З огляду на викладене суд задовольнив вимоги про стягнення вартості простою транспортних засобів ТОВ "ВВ Імекс" на кордоні Україна - Польща за договорами-заявками № 14/02 та № 15/02 від 28.02.2020. Разом з тим, в іншій частині позову суд відмовив, оскільки перевезення вантажу, доставку якого замовив Відповідач 2, триває, Позивачу не надходили інструкції щодо відвантаження вантажу, і такі дії ним самовільно не вчинялись.

ТОВ "ВВ Імекс", як перевізник отримує плату за простій, викликаний неможливістю доставки вантажу, а відтак відсутні умови, з якими законодавство пов`язує припинення зобов`язання.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 у справі

№ 910/14962/21 та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

2.4. Зазначена постанова мотивована тим що, відповідно до статті 11 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, яка набрала чинності для України 17.05.2007 (далі - Конвенція), Відповідач 1 повинен був забезпечити Позивача усіма необхідними документами та інформацією для належного виконання перевезення (у тому числі надати усі дозволи на вантаж). Проте, ПІІ "Ост-Вест Експрес" (відправник) не надало усіх документів, необхідних для здійснення міжнародного перевезення вантажу на підставі договорів-заявок № 14/02 та № 15/02 від 28.02.2020, що спричинило простій транспортних засобів Позивача на митному кордоні із Польщею з 02.03.2020.

Разом з тим, враховуючи положення чинного законодавства та встановлені у справі № 910/7507/21 обставини невиконання ТОВ "ВВ Імекс" договорів перевезення в редакціях, змінених ПІІ "Ост-Вест Експрес" в односторонньому порядку, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення штрафу за простій автотранспортних засобів Позивача у спірному періоді. З квітня 2021 року, за висновком суду апеляційної інстанції, винною особою за простій вантажних автомобілів ТОВ "ВВ Імекс" є сам Позивач, який зобов`язаний був виконати вказівки ПІІ "Ост-Вест Експрес" та в квітні 2021 року повернути вантаж на територію України.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Позивач просить повністю скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення місцевого суду.

3.2. Обґрунтовуючи наявність підстав для подання вказаної скарги заявник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 538, 613, частин першої, другої статті 614 Цивільного кодексу України, частин першої, другої статті 218 Господарського кодексу України, статей 2, 13, частин четвертої, сьомої статті 75, статті 86, частини п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постановах від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 14.12.2021 у справі № 910/7841/20, від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 07.06.2022 у справі № 910/5814/17, від 26.12.2019 у справі № 904/5424/18, від 17.05.2017 у справі № 911/151/16, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 31.10.2019 у справі № 904/5340/18, від 01.04.2021 у справі № 910/1102/20, від 31.01.2023 у справі № 910/12671/21, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 19.01.2023 у справі № 910/11699/20, від 29.01.2021 у справі № 922/51/20.

Позивач зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду при застосуванні частин четвертої та сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 14.12.2021 у справі № 910/7841/20, від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 07.06.2022 у справі № 910/5814/17 (щодо дослідження обставин у межах справи, правової оцінки та наявності преюдиційних обставин).

Також Позивач вказує на неправильне застосування положень частин першої, другої статті 614 Цивільного кодексу України та частин першої, другої статті 218 Господарського кодексу України, неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.12.2019 у справі № 904/5424/18, від 17.05.2017 у справі № 911/151/16.

3.3. У якості підстави для подання касаційної скарги Скаржник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм частин першої - третьої статті 11, частини сьомої статті 12 Конвенції та неправильне застосування зазначених норм судом апеляційної інстанції, статті 538, частини четвертої статті 612, частини першої статті 613 Цивільного кодексу України, частини третьої статті 220, частини першої статті 221 Господарського кодексу України, у частині неможливості завершення перевезення та виконання інструкцій внаслідок прострочення надання необхідних документів вантажовідправником.

Крім того, Скаржник посилається на пункт 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки справа має виняткове значення для Скаржника адже протягом трьох років був позбавлений можливості використовувати транспортні засоби у комерційній діяльності. Простій призвів до неможливості вчасно обслуговувати цільовий кредит, отриманий для купівлі автомобілів. З метою захисту своїх прав Скаржнику, за його твердженням, довелось ініціювати звернення до судів з позовними заявами у справах № 910/11766/20, № 910/3259/21, № 910/8822/21, № 910/14962/21, № 910/1545/22, № 910/9354/22, № 910/1419/23.

Також, на думку Скаржника, апеляційний суд не дослідив належним чином достатність і належність документів та інформації, наданих Відповідачем 1, а також не надав оцінки доказам, наданим Позивачем, в частині, яка стосується ненадання ПІІ "Ост-Вест Експрес" в період простою, що досліджується у цій справі, будь-яких документів для продовження перевезення (виконання інструкцій).

3.4. У відзиві на касаційну скаргу ПІІ "Ост-Вест Експрес" просить відмовити в її задоволенні у повному обсязі, оскаржувану постанову апеляційного суду вважає законною та прийнятою у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

3.5. Відповідач 2 правом на надання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

4. Рух справи у касаційному суді

4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2023 (у складі колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.) було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі № 910/14962/21 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 13.09.2023.

Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 19.09.2023 № 29.2-02/2717 було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/14962/21, у зв`язку з ухвалою про самовідвід суддів Огородніка К.М., Білоуса В.В., Пєскова В.Г.

4.2. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2023 для розгляду справи № 910/14962/21 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В.А. - головуючий, Берднік І.С., Міщенко І.С.

4.3. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.09.2023 прийнято до провадження справу № 910/14962/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 18.10.2023.

4.4. Позивач 17.10.2023 надав Суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат.

4.5. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2023 відкладено розгляд касаційної скарги до 17.04.2024, зобов`язано Позивача надати суду в строк до 17.11.2023 нотаріально засвідчений переклад на німецьку мову ухвал Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2023 та від 18.10.2023 у цій справі, касаційної скарги з доданими до неї документами, прохання про вручення судових та позасудових документів, підтвердження та короткий виклад документа, що підлягає врученню, згідно з формуляром, що додається до Конвенції. Після надходження від Позивача витребуваних документів ухвалено їх направити компанії MAC-GmbH за адресою: Альте Ландштрассе, 15, Д-88138 Зігмарсцелль, Німеччина; Vat No De812748704 поштою до Центрального органу федеративної землі Баварія - Prasident des Oberlandesgerichts Munchen (Prielmayerstrasse 5, 80097 Munchen) з проханням про вручення судових документів.

Позивачу роз`яснено наслідки невиконання вимог зазначеної ухвали Суду, касаційне провадження у справі № 910/14962/21 зупинено та надано компанії

MAC-GmbH 15-денний строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 03.04.2024.

4.6. Суд звертає увагу, що Вищий регіональний суд Мюнхена, на виконання вищевказаної ухвали, отримав пакет документів для передання компанії MAC-GmbH 12.04.2024.

4.7. Позивач 20.11.2023 надав Суду клопотання про поновлення строку та надання документів на виконання ухвали Суду від 18.10.2023 у справі № 910/14962/21.

4.8. Позивач 15.04.2024 надав Суду клопотання про розподіл судових витрат.

4.9. Відповідач 1 16.04.2024 надав Суду заперечення щодо заяви Позивача про стягнення судових витрат.

4.10. Ухвалою Суду від 17.04.2024 поновлено провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі № 910/14962/21, визначено дату та час судового засідання, розгляд 29.05.2024.

4.11. Позивач 28.05.2024 надав Суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.

4.12. У судовому засіданні 29.05.2024 оголошено перерву до 05.06.2024.

4.13. 04.06.2024 Відповідач 1 надав пояснення, у яких просить Суд поновити строк для їх подання та подання додаткових доказів.

У судовому засіданні 05.06.2024 зазначені пояснення були залишені Судом без розгляду протокольною ухвалою.

5. Обставини, встановлені судами

5.1. Відповідач 2, що зареєстрований за законодавством Німеччини та є її резидентом, 28.02.2020 направив заявку Відповідачу 1 на перевезення засобів захисту рослин Клетомекс 240 КЕ в кількості 23325 л з митного складу

Відповідача 1: Вишгородський район, с. Нижня Дубечня, вул. Кружки-1, до м. Прушков, Польща.

5.2. Вказана заявка надана у зв`язку з відмовою ТОВ "МАК Україна ЛТД" від отримання цього товару, набутого за Контрактом від 20.02.2017 № 2017100/001, укладеним з Відповідачем 2. Відмова оформлена сторонами контракту (ТОВ "МАК Україна ЛТД" та Відповідача 2) додатковими угодами від 20.02.2020 № 7 та № 8.

На виконання заявки Відповідача 2 від 28.02.2020, того ж дня Відповідач 1 та Позивач уклали договір-заявку № 14/02 та договір-заявку № 15/02 про перевезення вантажів.

5.3. Згідно з кожним договором-заявкою вантажем є гербіцид Клетомекс вагою до 20 тонн, дата завантаження 29.02.2020, вартість фрахту складає 1 200 євро за курсом НБУ.

У договорах-заявках зазначено, що Відповідач 1 є відправником вантажу (у реквізитах заявки) та експедитором (у реквізитах для підписання), а

Позивач - перевізником.

5.4. На підставі вищевказаних договорів-заявок 29.02.2020 товар було завантажено на два транспортні засоби, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR № 379116, CMR № 379111 і CARNET TIR №, CARNET TIR № XQ83257786.

У CMR № 379116 та № 379111 у графі "Відправник" зазначено ТОВ "МАК Україна ЛТД". Водночас ці документи складені Відповідачем 1 і в графі "Підпис та штамп відправника" значиться печатка (штамп) останнього як відправника. Також CMR № 379116 та № 379111 підписані Позивачем як перевізником.

5.5. Оскільки перевезення вантажу пов`язане з вивезенням його за митну територію України, 29.02.2020 здійснено митне оформлення товару, наслідком чого мало місце складення імпортних митних декларацій № UA100340/2020/501389 (стосовно 11788 кг гербіциду, перевезення якого здійснювалось транспортними засобами з державними номерними знаками НОМЕР_2 / НОМЕР_3 ) та UA100340/2020/501388 (стосовно 14336 кг гербіциду, перевезення якого здійснювалось транспортними засобами з державними номерними знаками НОМЕР_1 / НОМЕР_4 ).

5.6. Транспортні засоби з вантажем 02.03.2020 прибули на митний пункт пропуску Дорогуск, Польща. Через відсутність дозволу на ввезення товару для захисту рослин на територію Польщі з 02.03.2020 вищевказані транспортні засоби перебувають на митному пункті пропуску Дорогуськ РL під митним наглядом. Ці обставини визнаються сторонами, а також встановлені у судових рішеннях у справах № 910/11766/20, № 910/3259/21, № 910/8822/21, у яких предметом розгляду були вимоги ТОВ "ВВ Імекс" до ПІІ "Ост-Вест Експрес" про стягнення коштів за простій транспортних засобів з державними номерними знаками НОМЕР_2 / НОМЕР_3 та НОМЕР_1 / НОМЕР_4 , що завантажені і здійснюють перевезення за договорами-заявками № 14/02 і № 15/02, а також у справі № 910/7507/21, предметом розгляду якої було зобов`язання Позивача виконати інструкції Відповідача 1, як відправника.

5.7. Відповідач 1 звернувся до Позивача з листом від 09.04.2021 № 41 про повернення до 13.04.2021 вантажу на територію України через митний пост Ягодин.

Позивач відмовився від виконання інструкцій Відповідача 1, повідомивши останнього про необхідні умови такого повернення, якими є наявність:

- письмової інструкції від Відповідача 2, як відправника товару;

- перших примірників CMR № 379116 та CMR № 379111;

- оформлених митних декларацій;

- зазначення місця доставки;

- інформації про відповідальну особу за митне оформлення вантажу;

- надання нових договорів - заявок.

5.8. 14.04.2021 Відповідач 1 надіслав на адресу Позивача лист від 14.04.2021 № 43 з копіями перших примірників вантажних накладних CMR № 379116 та CMR № 379111 з новими інструкціями. Відповідно до цих інструкцій було змінено адресу доставки вантажу, новою адресою є адреса місцезнаходження митного складу Відповідача 1: м. Київ, вул. Дніпроводська,1, оформлені для митної процедури повернення (ввезення) товару (від 09.04.2021 № UA100000/2021/846246 та UA100000/2021/846463). Інструкції видані з посиланням на підпункт "а" пункту 5 статті 12 Конвенції.

5.9. Відповідно до листа від 22.04.2021 № 46, який 22.04.2021 Відповідачем 1 надіслано на адресу Позивача з інструкціями по розпорядженню товаром за договорами-заявками від 28.02.2020 № 14/2 та 15/2, додатками до нього є перші примірники вантажних накладних CMR № 379116 та CMR № 379111, а також попередні декларації № UA100000/2021/846246 та № UA100000/2021/846463, оформлені 09.04.2021. У цих деклараціях зазначено, що відправником товару є Відповідач 2, одержувачем - ТОВ "МАК Україна ЛТД", а Відповідач 1 є декларантом/представником.

5.10. Позивачем отримано листи Відповідача 1 з додатками від 14.04.2021 та від 22.04.2021. Лист від 22.04.2021 отримано Позивачем 28.04.2021, однак при його отриманні у поштовому відділенні ВПЗ 02099 складено акт № 28/04, згідно з яким при розкритті поштового відправлення виявлені скан-копії документів замість їх оригіналів, як зазначено в описі вкладення.

5.11. Позивач не виконав нових інструкцій Відповідача 1 CMR № 379116 та CMR № 379111 щодо зміни місця доставки вантажу, заперечуючи наявність у останнього статусу відправника, та зазначаючи про відсутність перших примірників CMR № 379116 та CMR № 379111 з інструкціями такого відправника.

5.12. Наведене обумовило звернення ПІІ "ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС" до суду з позовом до ТОВ "ВВ ІМЕКС" про зобов`язання виконати інструкції, викладені в перших примірниках вантажних накладних CMR № 379111 та №379116, а саме: здійснити повернення вантажу на територію України на адресу Відповідача 1: Україна, м. Київ, вул. Дніпроводська, 1.

5.13. Листом від 12.07.2021 Відповідач 2 повідомив Позивача, що він не надавав Відповідачу 1 розпоряджень щодо транспортування його вантажу у місто Київ; також зазначено, що Відповідач 2 планує перевезти вантаж на митний склад у Німеччині в липні 2021 року.

5.14. У листі від 14.09.2021 Відповідач 2 просив виконати перевезення вантажу з польсько-українського кордону і доставити на митний склад Відповідача 1 за адресою: 04077, Україна м. Київ, вул. Дніпроводська, 1, у зв`язку з чим було оформлено інвойси № 2017009 та № 2018064 на вантаж Клетомекс 240 КЕ в кількості 10 525 л та 12 800 л, відповідно.

5.15. 10.11.2021 Позивач звернувся до Волинської митниці Державної митної служби України за наданням роз`яснень щодо імпорту вказаного вантажу, на що отримав відповідь, оформлену листом від 25.11.2021 № 7.3-17/6222, у якій зазначено, що порядок імпорту небезпечних відходів регулюється Положенням про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів, згідно з пунктом 16 якого небезпечні відходи імпортуються тільки за умови наявності письмової згоди Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - Міндовкілля).

5.16. У листі від 07.12.2021 № 115 Позивач повідомив про необхідність отримання згоди Міндовкілля для імпорту вантажу.

5.17. Спори щодо стягнення з Відповідача-1 вартості простою з 02.03.2020 розглядалися в судовому порядку, зокрема:

- в межах справи № 910/11766/20 спірним періодом є 02.03.2020 по 31.07.2020 (рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 про задоволення позовних вимог ТОВ "ВВ Імекс" набрало законної сили);

- у справі № 910/3259/21 спірним періодом є 01.08.2020 по 28.02.2021 (рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 про задоволення позову ТОВ "ВВ Імекс" залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 та постановою Верховного Суду від 21.06.2022);

- у справі № 910/8822/21 розглянуто вимоги про стягнення вартості простою за період з 01.03.2021 по 31.05.2021 (рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 скасовано постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 в частині стягнення з Відповідача 1 на користь Позивача 3 300,00 євро штрафу за простій (період з квітня 2021); ухвалою Верховного Суду від 08.09.2022 відмовлено у відкритті касаційного провадження);

- у справі № 910/1545/22 розглядаються вимоги про стягнення вартості простою за період з 01.09.2021 по 31.01.2022 (рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 про відмову у задоволенні вимог ТОВ "ВВ Імекс" переглядається в апеляційному порядку).

5.18. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у справі № 910/7507/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 та постановою Верховного Суду від 30.06.2022, задоволено позов ПІІ "ОСТ-ВЕСТ ЕКСПРЕС" до ТОВ "ВВ ІМЕКС". Зобов`язано ТОВ "ВВ ІМЕКС" повернути вантаж згідно з міжнародними товарно-вантажними накладними № 379111, № 379116 на територію України за адресою: м. Київ, вул. Дніпроводська, 1.

5.19. Листом від 03.05.2022 № 012 Позивач повідомив Відповідача 1, що у зв`язку із набранням законної сили рішенням суду у справі № 910/7507/21 він планує ввезення вантажу на митну територію України, у зв`язку з чим просить до 17.05.2022 надати письмову згоду Міндовкілля для безперешкодного перетину кордону та доставки вантажу.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Предметом спору є стягнення з Відповідача 1 заборгованості за простій транспортних засобів Позивача за період з 01.06.2021 по 31.08.2021, позовні вимоги обґрунтовані наявністю вини Відповідача 1, яка полягає у ненаданні необхідних документів для оформлення митних формальностей, у тому, що транспортні засоби Позивача перебувають у зоні митного оформлення під митним наглядом.

При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі оцінених доказів, було досліджено та встановлено обставини справи, відповідно до яких між Сторонами склалися правовідносини з міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Особливістю такого перевезення, зокрема, є те, що під час його здійснення є необхідним забезпечення дотримання учасниками правовідносин митного законодавства.

Як вбачається з аналізу рішень у справі та доводів касаційної скарги, для правильного вирішення цього спору, судам необхідно було надати відповіді на наступні питання: 1) чи мало право ПІІ "Ост-Вест Експрес" надати ТОВ "Імекс" вказівку про зміну місця призначення вантажу? і, якщо відповідь ствердна, 2) чи було виконано ТОВ "Імекс" вказівки ПІІ "Ост-Вест Експерес"?

6.2. Як встановили суди попередніх інстанцій, між Сторонами склалися договірні відносини з перевезення вантажу автомобільним транспортом.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої-третьої статті 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

При цьому, згідно з частиною першою статті 10 Цивільного кодексу України, чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.

Правила укладання, зміни, припинення та виконання договорів перевезення вантажу автомобільним транспортом закріплені Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про автомобільний транспорт", "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортними кодексами (статутами) та міжнародними договорами, ратифікованими Україною. До останніх, зокрема, належить Конвенція.

Водночас, враховуючи, транскордонний характер такого переміщення в процесі їх реалізації підлягають врахуванню і норми Митного кодексу України. Частинами першою-другою статті 3 Митного кодексу України визначено, що при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

У разі якщо законодавством України передбачена можливість виконання митних формальностей без подання митної декларації, застосовуються норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день виконання таких формальностей.

6.3. За приписами статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. При перевезенні вантажів автомобільним транспортом складається міжнародна автомобільна накладна (CMR).

6.4. Статтею 1 Конвенції встановлено, що вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

За приписами статті 5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (частина 1 статті 9 Конвенції).

Відповідно до положень статті 11 Конвенції для цілей митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до доставки вантажу, відправник додає до вантажної накладної необхідні документи або надає їх в розпорядження перевізника, і забезпечує його всією інформацією, якої він може потребувати.

Перевізник не зобов`язаний перевіряти вірність і адекватність цих документів та інформації. Відправник несе відповідальність перед перевізником за будь-які збитки, заподіяні відсутністю, недостатністю чи невірністю таких документів та інформації, за винятком випадків незаконних дій або недбалості перевізника.

Перевізник несе відповідальність як представник за наслідки втрати чи невірного використання документів, зазначених у вантажній накладній і доданих до неї або наданих в його розпорядження; сума відшкодування, яка сплачується перевізником, не повинна, однак, перевищувати ту, яка підлягала б сплаті у випадку втрати вантажу.

6.5. За змістом статті 14 Конвенції, якщо з будь-якої причини виконання договору на встановлених вантажною накладною умовах є чи стає неможливим до прибуття вантажу до передбаченого для його доставки місця, перевізник запитує інструкції в особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до положень статті 12.

Незважаючи на це, якщо обставини дозволяють виконати перевезення на умовах, відмінних від передбачених у вантажній накладній, і якщо перевізник не зміг вчасно одержати інструкції від особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до статті 12, перевізник повинен вжити заходів, які він вважає найбільш придатними в інтересах особи, яка має право розпоряджатись вантажем.

Згідно з частинами першою та другою статті 12 Конвенції відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати від перевізника припинення перевезення, зміни місця, передбаченого для доставки вантажу, або здачі вантажу одержувачу, іншому, ніж зазначений у вантажній накладній.

Відправник втрачає це право з того моменту, коли другий примірник накладної переданий одержувачу або коли останній здійснює свої права, передбачені в пункті 1 статті 13; з цього моменту і надалі перевізник керується вказівками одержувача.

6.6. Таким чином, оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що Відповідач 1 є Відправником товару, передача якого Відповідачу 2 не відбулася, колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що Відправник мав право надати вказівку на повернення вантажу в Україну, яка повинна була бути виконана Перевізником, що випливає з аналізу приписів статті 12 Конвенції.

При цьому, Сторонами не доведено, а судами не встановлено, що між Позивачем та Відповідачем 1 погоджувалися інші умови зміни пункту призначення, аніж визначені Конвенцією.

6.7. У такий спосіб, отримавши ствердну відповідь на питання, чи мало право ПІІ "Ост-Вест Експрес" надати ТОВ "Імекс" вказівку про зміну місця призначення вантажу, судам було необхідно дати відповідь на друге питння, а саме чи було виконано ТОВ "Імекс" вказівки ПІІ "Ост-Вест Експерес"?

6.8. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою та третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

6.9. Позивач зазначає, що Відповідач 1 не виконав своїх обов`язків за договорами-заявками № 14/02, № 15/02 та не надав документів для можливості виконання Позивачем рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 у справі № 910/7507/21, а саме щодо надання необхідних документів Позивачеві, які повинні бути надані для доставки вантажу, не надав інших інструкцій щодо розпорядження вантажем, тому простій виник з вини Відповідача 1.

6.10. Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 194 Митного кодексу України, у разі ввезення товарів на митну територію України декларант або уповноважена ним особа попередньо повідомляють митний орган, у зоні діяльності якого товари будуть пред`явлені для митного оформлення, про намір ввезти ці товари.

Попереднє повідомлення про намір ввезти товари на митну територію України здійснюється шляхом надання митному органу, в зоні діяльності якого товари будуть пред`явлені для митного оформлення, попередньої митної декларації або іншого документа, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Під час надання митному органу попереднього повідомлення про намір здійснити переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України цьому митному органу надаються документи та/або відомості, у тому числі засобами інформаційних технологій, передбачені частиною четвертою статті 335 цього Кодексу.

Статтями 196, 197 Митного кодексу України встановлено випадки заборон та обмежень щодо пропуску товарів через митний кордон України.

Відповідно до частини третьої статті 196 Митного кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, визначає коди товарів згідно з УКТ ЗЕД, на переміщення яких через митний кордон України у відповідному напрямку встановлено заборону законом або міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або відповідно до закону чи міжнародного договору України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, і розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті та в єдиному державному інформаційному веб-порталі "Єдине вікно для міжнародної торгівлі".

Частиною другою статті 197 Митного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, визначає коди товарів згідно з УКТ ЗЕД, на переміщення яких через митний кордон України у відповідному напрямку встановлено обмеження, та розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті та на єдиному державному інформаційному веб-порталі "Єдине вікно для міжнародної торгівлі".

6.11. Згідно з частинами другою, третьою, п`ятою та шостою статті 4 Закону України "Про пестициди та агрохімікати", забороняються ввезення на митну територію України, виробництво, торгівля, застосування та рекламування пестицидів і агрохімікатів до їх державної реєстрації, крім випадків, встановлених цим Законом. Вимоги щодо проведення державної реєстрації пестицидів і агрохімікатів не поширюються на дослідні партії, що використовуються для державних випробувань та наукових досліджень; виробництво для експорту та виробництво дослідних партій, що використовуються для державних випробувань, науково-технологічних досліджень та випробувань, а також на агрохімікати за переліком згідно з додатком до цього Закону.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, вносить до єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" у формі електронного документа, засвідченого електронним цифровим підписом, видані дозволи або інформацію про державну реєстрацію пестицидів і агрохімікатів в день видачі таких дозволів або реєстрації пестицидів і агрохімікатів.

Митні органи здійснюють відповідні митні формальності, необхідні для випуску у вільний обіг на митній території України пестицидів і агрохімікатів, на підставі Переліку агрохімікатів, дозволених до ввезення на митну територію України, виробництва, торгівлі, застосування та рекламування без їх державної реєстрації згідно з додатком до цього Закону, а також відповідних дозволів або інформації про державну реєстрацію пестицидів і агрохімікатів, отриманих від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, з використанням механізму "єдиного вікна" відповідно до Митного кодексу України.

Використання, застосування, зберігання, транспортування і торгівля пестицидами і агрохімікатами, термін реєстрації яких закінчився, може здійснюватися протягом двох років після закінчення зазначеного терміну, але не більш як до дати закінчення строку придатності таких пестицидів і агрохімікатів.

6.12. Згідно з частиною другою статті 335 Митного кодексу України, незалежно від виду транспорту, яким здійснюється переміщення товарів, під час прибуття товарів у пункт пропуску через державний кордон України надаються документи (відомості) або їх реквізити, у тому числі засобами інформаційних технологій (або у вигляді електронного документа), які підтверджують дотримання заборон та/або обмежень згідно із законами України щодо пропуску товарів через митний кордон України, крім тих, що необхідні виключно для поміщення товарів у митний режим.

Якщо цим Кодексом та іншими законами України передбачено надання таких документів (відомостей) митним органам державними органами, установами та організаціями, уповноваженими на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, у формі електронних документів, на які накладено електронний підпис, через єдиний державний інформаційний веб-портал "Єдине вікно для міжнародної торгівлі", митним органам забороняється вимагати надання таких документів (відомостей) декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником чи іншою заінтересованою особою.

Частиною четвертою статті 335 Митного кодексу України передбачено, що під час надання митному органу попереднього повідомлення про намір здійснити переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України митному органу надаються такі документи та/або відомості, у тому числі засобами інформаційних технологій:

1) для ввезення товарів на митну територію України:

а) заява встановленої форми про намір здійснити ввезення товарів на митну територію України (попереднє повідомлення або попередня митна декларація);

б) відомості про найменування, обсяг (кількість) та вартість товарів, які планується ввезти на митну територію України;

в) вид транспорту, яким планується здійснити ввезення товарів на митну територію України;

г) назва пункту пропуску через державний кордон України (митного органу), через який планується ввезення товарів;

ґ) відомості про документи, що підтверджують дотримання встановлених відповідно до закону заборон та/або обмежень щодо пропуску товарів через митний кордон України.

За приписами статті 259 Митного кодексу України попередня митна декларація (інший документ, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 цього Кодексу) подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України.

Попередня митна декларація подається декларантом або уповноваженою ним особою митному органу, в зоні діяльності якого товари, транспортні засоби комерційного призначення будуть пред`явлені для митного оформлення, з метою проведення аналізу ризиків та прискорення виконання митних формальностей.

Попередня митна декларація повинна містити відомості, достатні для ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення доставки їх до митного органу призначення.

Попередня митна декларація приймається митним органом, якщо її перевіркою встановлено, що вона містить необхідні відомості щодо товару і до неї додано необхідні документи або їх копії, у тому числі у вигляді електронного документа або електронної (сканованої) копії паперового документа, засвідченої електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи. У разі відсутності на момент подання попередньої митної декларації оригіналів документів дозволяється подання їх копій. Факт прийняття декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

6.13. Згідно з частиною шостою статті 264 Митного кодексу України, митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

За змістом частини дванадцятої статті 264 цього ж Кодексу, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Водночас, суд апеляційної інстанції наголосив, що матеріали справи не містять доказів звернення Позивача до митного органу за митним оформленням товару протягом 2021 - 2022 років та доказів відмови у митному оформленні. Натомість Позивачем надано лише докази листування з Державною митною службою, зокрема щодо необхідності отримання згоди Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України на ввезення відходів або вантажу гербіциду Клетомекс, якщо гарантійний термін зберігання встановлений виробником сплив у 2020 році.

При цьому, листи Волинської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України за вих. № 7.3-17/6222 від 25.11.2021, Київської митниці за вих. № 77 від 10.11.2021 не стосуються спірного періоду, за який в межах даної справи Позивач заявляє вимоги про стягнення вартості простою, як і інші отримані сторонами відповіді у 2022 році від Київської митниці, Міндовкілля, звернення Позивача до митних органів мало місце вже після невиконання інструкцій вантажовідправника.

6.14. Частиною першою, другою статті 256 Митного кодексу України передбачено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Згідно з частинами шостою та сьомою статті 264 Митного кодексу України, митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

У випадках, коли з причин, визнаних митним органом обґрунтованими, окремі документи, визначені цим Кодексом, не можуть бути представлені разом з митною декларацією, дозволяється подання таких документів протягом часу, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

В контексті наведених норм, апеляційний суд правомірно визнав передчасними висновки суду першої інстанції щодо невиконуваності інструкцій відправника з огляду на відсутність дозволу Міндовкілля, оскільки обставини щодо необхідності отримання вантажовідправником відповідного дозволу не входять до предмета доказування у даній справі виходячи з предмету та підстав заявленого позову; до компетенції суду не входить встановлення можливості виконання інструкцій вантажовідправника в майбутньому, а Позивачем суду не надано належних доказів, що у спірному періоді з 01.06.2021 по 31.08.2021 ним вчинялися дії щодо виконання вказівок Відправника та здійснення перевезення вантажу, однак отримано відмову у митному оформленні через відсутність конкретних документів (того ж дозволу тощо), відповідальність за забезпечення наявності яких покладена на Відповідача 1.

6.15. Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, слід встановити доведеність такою особою відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання.

Таким чином, апеляційний господарський суд, перевіривши доводи сторін, обґрунтовано виходив з того, що за встановлених обставин справи, зокрема щодо надання Відправником Перевізнику вказівки щодо повернення вантажу в Україну та надання відповідних доказів, підтвердженням неможливості виконання, у тому числі з підстав ненадання комплекту необхідних документів, було можливим виключно у випадку надання відповідної вказівки уповноваженим митним органом. Натомість документи, які підтверджують вчинення відповідних дій, у справі відсутні та судами не досліджувалися.

Відповідно до приписів частин третьої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України щодо того, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на зазначене, встановлені апеляційним судом обставини надання Відповідачем 1 документів для митного оформлення щодо вантажу, відсутність вини Відповідача 1 у даній справі та відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача, колегія суддів погоджується з обґрунтованістю висновків апеляційного суду щодо скасування рішення суду першої інстанції.

6.16. Скаржник у касаційній скарзі в якості підстави для касаційного оскарження постанови апеляційного суду посилається на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду при застосуванні частин четвертої та сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 14.12.2021 у справі № 910/7841/20, від 08.08.2019 у справі №922/2013/18, від 07.06.2022 у справі № 910/5814/17 (щодо дослідження обставин у межах справи, правової оцінки та наявності преюдиційних обставин).

Зміст перелічених Скаржником постанов не свідчить про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах, оскільки судом апеляційної інстанції не лише взято до уваги встановлені судами обставини при розгляді справи № 910/7507/21, а й досліджено обставини та докази наявні в матеріалах справи № 910/14962/22 і встановлено обставини надання Відповідачем 1 всіх необхідних документів для оформлення митних формальностей щодо вантажу та відсутність його вини у простої транспортних засобів Позивача.

6.17. Також Позивач вказує на неправильне застосування положень частин першої, другої статті 614 Цивільного кодексу України, частин першої, другої статті 218 Господарського кодексу України, неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.12.2019 у справі № 904/5424/18, від 17.05.2017 у справі № 911/151/16.

Верховний Суд у постанові від 26.12.2019 у справі № 904/5424/18, залишаючи без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простій, зазначив, що простій транспортного засобу відбувся не з вини Відповідача.

Верховним Судом взято до уваги рішення у адміністративній справі № 804/670/18, яким визнано протиправними дії Одеської митниці щодо призначення форми митного контролю у вигляді взяття проб (зразків) товару за електронною митною декларацією (ЕМД) від 18.01.2018 №UA500010/2018/000279 за відсутності вмотивованого письмового рішення. Визнано протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС щодо нездійснення митного контролю та митного оформлення за електронною митною декларацією (ЕМД) від 18.01.2018

№ UA500010/2018/000279. Зобов`язано Одеську митницю вчинити дії по митному контролю та митному оформленню товарів за вказаною декларацією. У цій справі встановлено, що Одеська митниці протиправно, з 23.11.2017 до 07.09.2018, без відповідного вмотивованого рішення, не здійснювала митне оформлення товару, за електронною митною декларацією (ЕМД) від 18.01.2018 № UA500010/2018/000279, транспортного засобу.

Верховний Суд України в постанові від 17.05.2017 у справі № 911/151/16, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, вказав на те, що суд має з`ясувати, чи є допущене невиконання зобов`язання навмисним правопорушенням (встановити наявність вини у формі умислу).

6.18. З огляду на викладене, постанови Верховного Суду у зазначених справах, на які посилається Скаржник, та викладені в них правові позиції, були прийняті за інших фактичних обставин, що формують зміст правовідносин у зазначених справах, за іншими доказами, поданими сторонами на їх підтвердження та оціненими судами.

Крім того, Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано частин першої - третьої статті 11, частини сьомої статті 12 Конвенції та не застосовано положення статті 538, частини четвертої статті 612, частини першої статті 613 Цивільного кодексу України, частини третьої статті 220, частини першої статті 221 Господарського кодексу України, висновки Верховного Суду щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутні (у даному випадку - у частині неможливості завершення перевезення та виконання інструкцій внаслідок прострочення надання необхідних документів вантажовідправником).

6.19. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). Водночас формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Верховний Суд зазначає, що фактично доводи Скаржника у цій частині зводяться до оцінки судами попередніх інстанцій матеріалів справі і заперечення Скаржником встановлених судом апеляційної інстанції обставин на підставі оцінених доказів, намагання переоцінити докази, яким надана оцінка апеляційним господарським судом, без урахування меж розгляду справи касаційним судом. Тому у Верховного Суду відсутні підстави для формування висновку щодо питання застосування зазначених норм права.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що саме по собі посилання Скаржника на відсутність висновку Верховного Суду не є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, оскільки постанова суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, прийнята без порушення норм процесуального та матеріального права.

6.20. Позивач у касаційній скарзі наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, чим порушив норми процесуального права статей 2, 13, частин четвертої, сьомої статті 75, статті 86, частини п`ятої статті 236, висновок щодо застосування яких викладено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 19.01.2023 у справі № 910/11699/20, від 29.01.2021 у справі № 922/51/20.

Верховний Суд вказує, що відповідно до частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається Скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Проте, підстави касаційного оскарження, наведені Скаржником у касаційній скарзі, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, Верховний Суд відхиляє доводи Позивача про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме ненадання судом оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

7.2. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.3. За змістом частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.4. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів та встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку Скаржника, свідчить про наявність підстав для задоволення його позовних вимог.

7.5. Відхиляючи доводи Скаржника щодо не дослідження судом апеляційної інстанції доказів, Верховний Суд констатує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до ст. 300 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

7.6. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені Скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, судові витрати судом касаційної інстанції покладаються на Скаржника (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі

№ 910/14962/21 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі № 910/14962/21 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко