Постанова

від 19.06.2024 по справі 910/14962/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14962/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Случа О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача 1 - не з`явився;

відповідача 2 - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Підприємства з іноземною інвестицією "Ост-Вест Експрес"

про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс"

до: 1. Підприємства з іноземною інвестицією "Ост-Вест Експрес",

2. MAC-GmbH,

про стягнення 18 400,00 євро та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Постанова Верховного Суду, щодо якої ухвалюється додаткове рішення

1.1. Постановою Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14962/21 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі № 910/14962/21 залишено без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі № 910/14962/21 залишено в силі.

2. Підстави прийняття додаткової постанови

2.1. Підприємство з іноземною інвестицією "Ост-Вест Експрес" 10.06.2024 звернулося до Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" 109 000,00 грн таких витрат за результатом розгляду справи в суді касаційної інстанції.

2.2. Заява обґрунтована нормами статей 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України та договором про надання правової допомоги від 01.04.2019 № 2 (далі - договір), що передбачає абонентське обслуговування, укладеним Відповідачем 1 та Березюк Л.В., додатковою угодою до нього від 12.10.2023, договором від 25.12.2023 про внесення змін до додаткової угоди від 12.10.2023 до договору та актом приймання-передачі наданих послуг від 05.06.2024 № 05-06/24 до договору про надання правової допомоги.

Згідно з наведеним у заяві розрахунком, заявлена до стягнення сума складається з наступних витрат: 4000,00 грн ознайомлення з касаційною скаргою Позивача; 5000,00 грн підготовка відзиву на касаційну скаргу; 20000,00 грн участь у судових засіданнях, а також винагорода адвоката за прийняття Судом рішення на користь Замовника ("гонорар успіху") у розмірі 80 000,00 грн.

2.3. Позивач у клопотанні щодо заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу від 10.06.2024 просить Суд відмовити у її задоволенні. В обґрунтування заперечень Позивач посилається на те, що Заявником пропущено процесуальний строк, встановлений частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, на неспівмірність розміру витрат на правничу допомогу наданим послугам, а також на відсутність коштів для сплати таких витрат.

Крім цього, Позивач вважає, що послуги на правничу правову допомогу Відповідача 1 повинні бути адекватні матеріалам справи і не перевищувати суму 20 000,00 грн, враховуючи "гонорар успіху".

2.4. Відповідач 1 18.06.2024 надав заяву, у якій зазначає, що підтримує заяву про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі. Щодо твердження Позивача про пропуск строків для подачі зазначеної заяви зазначає, що повідомлення про судові витрати було ним подано 17.10.2023, а докази на підтвердження відповідних витрат - в межах строку, передбаченого частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

3. Позиція Верховного Суду

3.1. Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

3.2. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

3.3. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

3.4. Згідно з частиною першою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четверті статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

3.5. За змістом статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

3.6. Згідно з положеннями частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

3.7. Відповідач 1 у заяві від 17.10.2023 заявив, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення Суду, у разі наявності такого права, буде подано заяву про стягнення витрат на правову допомогу. Разом із цією заявою також були надані копії договору та додаткової угоди від 12.10.2023 до нього.

10.06.2024 Відповідач 1, разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, надав копії договору про внесення змін до додаткової угоди від 12.10.2023 до договору від 25.12.2023 (де погоджені умови строків оплати вартості послуг), додаткових угод до договору (щодо погодження строку дії договору та представництва інтересів Відповідача 1 Березюк Л.В., зокрема й у всіх судах всіх інстанцій). Також Відповідачем 1 надано акт приймання-передачі наданої правової допомоги за договором від 05.06.2024 та докази направлення зазначеної заяви іншим Сторонам.

3.8. Відповідно до пункту 3 додаткової угоди від 12.10.2023 року до договору, адвокатом Березюк Л.В. було надано Відповідачу 1 такі послуги:

- ознайомлення з касаційною скаргою ТОВ "ВВ Імекс" (17 сторінок) - 4 000,00 грн;

- підготовка відзиву на касаційну скаргу (12 сторінок) - 5 000,00 грн;

- участь в 5 судових засіданнях - 20 000,00 грн.

Також Відповідач 1 зазначає про домовленість з оплати винагороди адвоката за прийняття Судом рішення на користь Замовника ("гонорар успіху") у розмірі 80 000,00 грн.

3.9. Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

3.10. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

3.11. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

3.12. Відповідно до частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

3.13. Позивач стверджує, що, у зв`язку із тим, що заява про розподіл витрат подана Відповідачем 1 10.06.2024, а Постанова Верховного суду у справі № 910/14962/21 прийнята 05.06.2024, у Суду не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу та винесення додаткової постанови. В обґрунтування своєї позиції Позивач посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.03.2018 у справі № 910/9111/17 та від 14 .01.2019 у справі № 927/26/18 щодо здійснення відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі.

3.14. При цьому, відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

3.15. Суд звертає увагу на те, що застосування відповідних положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Зі змісту частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

З огляду на викладене, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Такі висновки щодо застосування частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №922/1897/18, від 24.12.2019 у справі №909/359/19, від 13.02.2020 у справі №911/2686/18, від 19.02.2020 у справі №910/16223/18, від 21.05.2020 у справі №922/2167/19, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19, від 31.03.2021 №916/2087/18, від 22.06.2023 у справі №912/164/20, від 29.08.2023 у справі №911/174/22, від 13.06.2023 у справі №923/515/21, від 28.11.2023 у справі №947/21726/20, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №295/3068/20. Судова практика є сталою та послідовною.

Застосування відповідних положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи.

3.16. Проаналізувавши зміст та обсяг наданих представником Відповідача 1 послуг, значення цієї справи для сторін, складність самої справи та співмірність вимог касаційної скарги з виконаною роботою адвоката в суді касаційної інстанції, Суд виходить з такого.

17.10.2023 Відповідачем 1 надано попередній розрахунок суми судових витрат, 10.06.2024 надано заяву про ухвалення додаткового рішення, Позивач 13.06.2024 скористався своїм правом надати заперечення щодо заяви Відповідача 1. Таким чином, принцип змагальності не порушено, інших обставин, які б свідчили про перешкоди Стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат Судом не встановлено.

В контексті складності спору Суд ураховує предмет та підстави позову у справі № 910/14962/21, а також проміжок часу, з якого тривають спірні правовідносини (спір між Сторонами виник ще на початку 2020 року).

Так позовні вимоги у справі № 910/14962/21 обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем 1 умов договорів-заявок № 14/02 та № 15/02 від 28.02.2020 щодо оплати вартості простою автомобільного транспорту Позивача під час здійснення перевезення вантажу за період з 01.06.2021 по 31.08.2021.

Спори щодо стягнення з Відповідача-1 вартості простою, обґрунтовані неналежним виконанням умов договорів-заявок № 14/02 та № 15/02 від 28.02.2020, розглядалися неодноразово у судовому порядку, зокрема:

- в межах справи № 910/11766/20 спірним періодом є 02.03.2020 по 31.07.2020 (рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 про задоволення позовних вимог ТОВ "ВВ Імекс" набрало законної сили);

- у справі № 910/3259/21 спірним періодом є 01.08.2020 по 28.02.2021 (рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 про задоволення позову ТОВ "ВВ Імекс" залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 та постановою Верховного Суду від 21.06.2022);

- у справі № 910/8822/21 розглянуто вимоги про стягнення вартості простою за період з 01.03.2021 по 31.05.2021 (рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 скасовано постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 в частині стягнення з Відповідача 1 на користь Позивача 3 300,00 євро штрафу за простій (період з квітня 2021); ухвалою Верховного Суду від 08.09.2022 відмовлено у відкритті касаційного провадження);

- у справі № 910/1545/22 розглядаються вимоги про стягнення вартості простою за період з 01.09.2021 по 31.01.2022 (рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 про відмову у задоволенні вимог ТОВ "ВВ Імекс" переглядається в апеляційному порядку).

Враховуючи вищезазначені обставини, зміст правовідносин що склалися між Сторонами, а також те, що Березюк Л.В. тривалий час (майже чотири роки) представляє інтереси Відповідача 1 у судових спорах, пов`язаних із виконанням умов договорів-заявок № 14/02 та № 15/02 від 28.02.2020 і у судових спорах фактично змінюється тільки період нарахування штрафних санкцій (отже підготовка процесуальних документів у судовому спорі у даній справі не мала викликати труднощів у адвоката), колегія суддів вважає, що обґрунтованим та розумним розміром компенсації за вказані послуги буде стягнення з Позивача 20 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

4. Висновки Верховного Суду

4.1. Враховуючи зазначене, заява Підприємства з іноземною інвестицією "Ост-Вест Експрес" про винесення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу у справі № 910/14962/21, пов`язаних з її розглядом у суді касаційної інстанції, підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 123, 129, 240, 244, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Підприємства з іноземною інвестицією "Ост-Вест Експрес" про винесення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу у справі № 910/14962/21, пов`язаних з її розглядом у суді касаційної інстанції, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Імекс" (02093, місто Київ, вулиця Бориспільська, 11, код ЄДРПОУ 32156999) на користь Підприємства з іноземною інвестицією "Ост-Вест Експрес" (04080, місто Київ, вулиця В. Хвойки, 18/14, код ЄДРПОУ 22918017) судові витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень).

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

О. Случ