Ухвала

від 11.06.2024 по справі 372/1838/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

11 червня 2024 року

м. Київ

Справа № 372/1838/22

Провадження № 61-7843ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Крата В. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Кириленко Олександр Михайлович (далі - адвокат),

на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 25 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року

у справі за позовом скаржника до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 (далі - третя особа) - про визнання права власності за правом спадкування та витребування майна з чужого незаконного володіння і

в с т а н о в и в :

1. Справа перебуває у провадженні Обухівського районного суду Київської області. 25 серпня 2023 року цей суд постановив ухвалу, згідно з якою зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 372/1749/21 за позовом третьої особи до ОСОБА_4 , скаржника, ОСОБА_5 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Гринько Ангеліни Павлівни - про визнання заповіту недійсним.

2. 25 квітня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

3. 27 травня 2024 року адвокат в інтересах скаржника подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати зазначені судові рішення щодо зупинення провадження у справі та скерувати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

4. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

4.1. За змістом пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

4.2. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

4.3. Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу (частина перша статті 406 ЦПК України).

4.4. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України).

4.5. Адвокат подав касаційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, яку суд апеляційної інстанції залишив без змін. Пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України визначив виключний перелік ухвал суду першої інстанції, які у касаційному порядку можна оскаржити окремо від рішення суду після їхнього перегляду в апеляційному порядку. Ухвала суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі (пункт 14 частини першої статті 353 ЦПК України) у цьому переліку відсутня. Тому немає гарантованого права касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції за результатами перегляду такої ухвали в апеляційному порядку. З огляду на те, що адвокат подав касаційну скаргу на судові рішення, касаційне оскарження яких не передбачене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

5. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

5.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

5.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

5.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

5.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету, і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

5.5. Скаржник отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій, зокрема мав можливість навести аргументи проти клопотання про зупинення провадження у справі й оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про зупинення цього провадження. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною. Скаржникподав касаційну скаргу на судове рішення, яке не можна оскаржити у касаційному порядку. За таких умов обмеження на подання скаржником касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність його права на доступ до суду.

Керуючись статтями 260, 261, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 25 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 - про визнання права власності за правом спадкування та витребування майна з чужого незаконного володіння.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали скерувати особі, яка подала цю скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков В. І. Крат