Ухвала

від 04.06.2024 по справі 2-819/11

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-819/11

Провадження № 4-с/752/89/24

У Х В А Л А

іменем України

04.06.2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Данілової Т.М.

при секретарі Солодовник Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач - Корпорація «Укрінмаш», -

в с т а н о в и в:

в липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даною скаргою, просила визнати незаконними рішення начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Н.Менчинь, викладені в листі № 32058285)8 від 22 червня 2023 року, зобов`язати Голосіївський відділ державної виконавчої служби у м. Києві виконати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 лютого 2012 року, яким скасовано арешт з майна ОСОБА_1 , виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва № 2-819/11 від 06 квітня 2012 року закрити.

В обґрунтування скарги вказувала, що 04 лютого 2012 року Голосіївським районним судом м. Києва в справі № 2601/18634/12 відмовлено в позові Корпорації «Укрінмаш» про розірвання договору та стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , знято арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1 . На день звернення ОСОБА_1 до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві арешт з належного їй майнане знято, арештовувалось майно в забезпечення позову Корпорації «Укрінмаш» на підставі виданого виконавчого листа № 2-819/11 Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 8419,01 грн. Рішення Апеляційного суду м. Києва від 29 грудня 2012 року, на підставі якого видавався виконавчий лист, скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 03 червня 2012 року. Таким чином, підстав для стягнення з неї боргу в сумі 8419,01 грн. та арешту майна заявниці не існує. Голосіївський відділу державної виконавчої служби м. Києва проігнорував звернення ОСОБА_1 до виконавчої служби з клопотанням про зняття арешту з майна та закриття виконавчого провадження листом, в якому зазначено, що начебто за виконавчим провадженням № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва № 2-819/11 від 06 квітня 2012 року боржником є інша особа - ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 .

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 вересня 2023 року провадження в справі закрито, роз`яснено ОСОБА_3 , що вона має право з метою захисту порушених прав звернутися до суду з позовною заявою. (а.с. 48)

Постановою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року скасована ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 05 вересня 2023 року, а справа за скаргою ОСОБА_3 направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції. (а.с. 144)

В судове засідання представник заявника надав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, задовольнити скаргу ОСОБА_3 .

Дослідивши матеріали справи, встановлено наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11 листопада 2010 року в справі № 2-6438/10 накладено арешт на квартиру за адресою% АДРЕСА_1 , забезпечивши позов Корпорації «Укрінмаш» до ОСОБА_1 про примусове стягнення боргу (а. с. 15).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року в справі № 22-1105/12 скасовано рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 листопада 2011 року про розірвання договору № ЮД-149/2 від 19 серпня 1999 року про надання житла, укладеного між Корпорацією «Укрінмаш» та ОСОБА_1 . В частині вимог про часткове розірвання договору ухвалено нове рішення, яким в позові відмовлено. Рішення суду в іншій частині змінено шляхом зменшення суми боргу, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Корпорації «Укрінмаш» з 55240 грн. до 8419,01 грн. та відповідного зменшення судових витрат (а. с. 16 - 20).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2012 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 листопада 2011 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а. с. 23 - 27).

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04 грудня 2012 року відмовлено в задоволенні позову Корпорації «Укрінмаш» до ОСОБА_1 про розірвання договору, стягнення заборгованості. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 11 листопада 2011 року про забезпечення позову Корпорації «Укрінмаш» до ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення заборгованості скасовано, арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1 , знято (а. с. 28 - 30).

Ухвалами Апеляційного суду м. Києва від 12 лютого 2013 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2013 року залишено без змін рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 грудня 2012 року. (а. с. 31 - 32).

Згідно довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, ОСОБА_1 одержала ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а. с. 11).

Згідно реєстраційної відмітки в паспорті громадянина України, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 14 вересня 1999 року (а. с. 14).

Згідно витягу з Автоматизованої системи виконавчих проваджень щодо виконавчого провадження НОМЕР_3 значиться РНОКПП боржника НОМЕР_1 , місце проживання боржника - АДРЕСА_1 , стягувач - корпорація «Укрінмаш», резолютивна частина виконавчого документа: стягнення з ОСОБА_1 на користь корпорації «Укрінмаш» грошових коштів 8623,18 грн.

23 квітня 2012 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження.

Прізвище, ім`я та по батькові боржника зазначено як « ОСОБА_1 » (а. с. 6 - 7).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 14 червня 2023 року за пошуком по РНОКПП НОМЕР_1 , зазначене таке нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_1 : земельна ділянка з кадастровим номером 3222480401:01:011:5013, площею 0,15 га, земельна ділянка з кадастровим номером 1821780200:02:000:0010, площею 2,7177 га, зазначено відомості про існуючі обтяження - постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, НОМЕР_2, 23 квітня 2012 року, ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві (а. с. 8 - 10).

19 червня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пилипчук Г.В. звернувся з клопотанням до Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві, в якому просив закрити виконавче провадження № НОМЕР_2 та зняти арешт з майна ОСОБА_1 , посилаючись на відсутність підстав для стягнення боргу та скасування рішення, на підставі якого видавався виконавчий лист (а. с. 4).

Листом від 22 червня 2023 року начальник Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) Н.Менчиць повідомила адвоката Пилипчука Г.В. на його запит, що згідно пошукової інформації в АСВП встановлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва № 2-819/11 від 06 квітня 2012 року, боржником за вказаним виконавчим провадженням є ОСОБА_2 , крім того, відповідно до відомостей, які містяться в АСВП, жодних виконавчих проваджень, в яких боржником є ОСОБА_1 , не виявлено. Враховуючи вищевикладене, правові підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, відповідно до п. 5 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», та постанови про зняття арешту з майна боржника в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 відсутні (а. с. 5).

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Звертаючись до суду з даною скаргою, ОСОБА_1 , як на підставу своїх порушених прав, посилалася на те, що їй на праві власності належить нерухоме майно, на яке постановою державного виконавця накладений арешт. ОСОБА_1 зазначала, що судове рішення, на підставі якого було накладено арешт на її майно, було скасоване, а сам арешт - знято, однак державний виконавець відмовляється задовольняти її клопотання про зняття арешту з майна та закриття виконавчого провадження, обґрунтовуючи це тим, що начебто за виконавчим провадженням № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва № 2-819/11 від 06 квітня 2012 року боржником є інша особа - ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 .

Згідно п. 6 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження» (правові висновки, викладені в постановах Об`єднаної Палати Верховного Суду від 24 травня 2021 року в справі № 712/12136/18, провадження № 61-4726сво19, Верховного Суду від 07 червня 2023 року в справі № 200/12288/19, провадження № 61-11030св22, від 06 вересня 2023 року в справі № 404/889/18, провадження № 61-4798св22, від 11 березня 2024 року в справі № 932/6245/22, провадження № 61-11086св23).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження № НОМЕР_2, а наявність арешту майна ОСОБА_1 у завершеному виконавчому провадженні порушує права останньої як власника, оскільки обмежує можливість вчиняти дії щодо розпорядження цим майном, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню.

При цьому, витяг з АСВП, в якому прізвище, ім`я та по-батькові боржника зазначено як « ОСОБА_2 » (а.с. 6-7), суд не приймає до уваги, оскільки його зміст суперечить іншим доказам у справі, з яких вбачається, що ОСОБА_4 була особою, на яку покладався обов`язок щодо виконання рішення, а саме рішення Апеляційного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року (справа №22-1105)12), на підставі якого видавався виконавчий лист № 2-819)11 Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Корпорації «Укрінмаш» боргу в розмірі 8 419,01 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 263-264, 447 - 451 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач - Корпорація «Укрінмаш», - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо незняття арешту з нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язати уповноважених посадових осіб Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)звільнити з під арешту нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який було накладено постановою від 23 квітня 2012 року державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: