Рішення

від 18.06.2024 по справі 759/20834/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/20834/23

пр. № 2/759/3336/24

18 червня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Кривонос Ю.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПЕРЕМОГА 146» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у жовтні 2023 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 6375 грн 75 коп., інфляційні нарахування у розмірі 686 грн 22 коп. та 3 % річних у розмірі 229 грн 50 коп., а також судові витрати по справі, що складаються із судового збору в розмірі 2684 грн 00 коп. та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 6000 грн 00 коп.

В обґрунтування позову зазначає, що ОСББ «ПЕРЕМОГА 146» здійснює управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 через свої органи управління та забезпечує утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку на умовах самозабезпечення, а водопостачання, водовідведення, теплопостачання, опалення - як колективний споживач комунальних послуг, однак відповідачі ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 споживають, але не оплачують комунальні послуги по утриманню будинку та прибудинкової території та не виконують рішення Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку. Відповідач ОСОБА_1 з 19.07.2018 до 22.09.2021 була власником квартири АДРЕСА_2 . Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.08.2021 за №270180438, право власності відповідача 1 на квартиру зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.11.2018 за №29184550 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ласкаржевською І.З. 29.11.2018 за реєстровим №1178. Згідно Актів ОСББ «ПЕРЕМОГА 146» про фактичне проживання від 15.12.2016, 02.04.2023, 13.10.2023 відповідачі (мати та син) разом проживають в квартирі АДРЕСА_2 . Заборгованість відповідачів перед позивачем зі сплати внесків та платежів на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2020 по 21.09.2021 складає 6375 грн 75 коп., та на підставі ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути інфляційні втрати за період з 21.02.2020 по 23.02.2022 у розмірі 686 грн 22 коп., 3% річних за період з 21.02.2020 по 23.02.2022 у розмірі 229 грн 50 коп.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено головуючого - суддю Ул`яновську О.В.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 30.10.2023 справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва (а.с. 31-32).

10.04.2024 постановою Київського апеляційного суду ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30.10.2023 скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.69-70).

23.04.2024 справу передано для вирішення питання про відкриття провадження у справі судді згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями (а.с 83).

24.04.2024 ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва у справі відкрито провадження та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.85-86).

07.05.2024 ухвалою Святошинського районного суду м. Києва у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження відмовлено (а.с. 96-98).

17.05.2024 ухвалою Святошинського районного суду м. Києва у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у порядку загального позовного провадження відмовлено (а.с. 116).

Відповідно до ст.274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідачі не отримали копію ухвали суду про відкриття провадження від 24.04.2024 та позовну заяву з додатками, оскільки конверт повернувся до суду із відміткою - за закінченим терміном зберігання. Однак, 14.05.2024 відповідач ОСОБА_1 ознайомилися з матеріалами справи (а.с. 111). Відзив на позовну заяву відповідачами у визначений термін не надано, жодних заяв з процесуальних питань від сторони відповідачів до суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до положень ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Відповідно до частин 1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

ІІІ. Фактичні обставини справи

судом встановлено, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПЕРЕМОГА 146» створено співвласниками будинку АДРЕСА_1 , а його державну реєстрацію проведено 22.07.2016, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис №10721020000034701 (а.с.7).

На виконання розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.07.2017 №359 Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» передало на баланс об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПЕРЕМОГА 146» житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідним актом приймання - передачі житлового комплексу з балансу на баланс від 31.08.2017 (а.с.5-6).

Відповідно до статуту ОСББ «ПЕРЕМОГА 146» є неприбуткова юридична особа, яка частково шляхом самозабезпечення та частково шляхом залучення суб`єктів господарювання здійснює утримання і експлуатацію багатоквартирного (житлового) будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та утримує його прибудинкову територію за рахунок коштів співвласників будинку, напряму розраховуючись коштами, що є в і її розпорядженні, із безпосередніми виконавцями робіт та надавачами послуг (а.с. 15-20).

ОСББ «ПЕРЕМОГА 146» здійснює управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 через свої органи управління та забезпечує утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку на умовах самозабезпечення, а водопостачання, водовідведення, теплопостачання, опалення - як колективний споживач комунальних послуг.

19.09.2017 загальними зборами співвласників багатоквартирного (житлового) будинку АДРЕСА_1 , були затверджені членські внески на утримання будинку і прибудинкової території в розмірі 6 грн 50 коп. за кв.м. загальної площі квартири, нежитлового приміщення для 2-16 поверхів та 5 грн 91 коп. за кв.м. для першого поверху (а.с. 21).

ОСОБА_1 з 19.07.2018 до 22.09.2021 була власником квартири АДРЕСА_2 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.08.2021 за №270180438, право власності відповідача-1 на квартиру зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.11.2018 за №29184550 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ласкаржевською І.З. 29.11.2018 за реєстровим №1178 (а.с.4).

Згідно Актів ОСББ «ПЕРЕМОГА 146» про фактичне проживання від 15.12.2016, 02.04.2023, 13.10.2023 відповідачі разом проживали в квартирі АДРЕСА_2 (а.с.13-14).

Згідно з розрахунком позивача, відповідачі, не сплачують за надані їм житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим за ними утворилась заборгованість за період із 01.01.2020 по 21.09.2021 у розмірі 6375 грн 75 коп. (а.с.9,10).

Згідно з розрахунками позивача, його вимоги до відповідачів за період з 21.02.2020 по 23.02.2022 про стягнення інфляційних нарахувань становлять 686 грн 22 коп., та 3% річних становлять 229 грн 50 коп. (а.с.11-12).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

Згідно статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Статтею 1 Закону «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку. Управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору. Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно ст. 156 ЖК України, якою встановлюються права і обов`язки членів сім`ї власника жилого будинку (квартири) та передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї, при цьому на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території та проведенню ремонту.

Згідно ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Статтею 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюються з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572 зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 № 45, власники квартир зобов`язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання має право відповідно законодавства та Статуту об`єднання, зокрема, встановлювати порядок сплати, перелік, розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків та платежів.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та Статутом об`єднання внески і платежі.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» правління об`єднання самостійно здійснює функції управителя, воно за договором з постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. Власники несуть відповідальність за своєчасність здійснення платежів на рахунок управителя незалежно від використання приміщень особисто чи надання належних їм приміщень в оренду. Несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об`єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості зі сплати по відповідних рахунках у примусовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ст. 20, ч.ч. 6, 7, 8 ст. 22, ч. 4 ст. 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, функції по утриманню якого і його прибудинкової території здійснює об`єднання співвласників, зобов`язані нести витрати по утриманню спільного неподільного майна незалежно від членства в об`єднанні в розмірі затверджених в установленому порядку внесків та тарифів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку», витрати на управління багатоквартирним будинком в тому числі включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічної переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку та інше. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, власник житлового приміщення несе також обов`язок з витрат на утримання будинку та прибудинкової території.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З аналізу положень ст.ст. 11, 319, 322, 509, 526, 610 ЦК України, ст.ст. 1, 13, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» в їх системному взаємозв`язку вбачається, що кожен власник квартири (нежитлового приміщення) в будівлі несе обов`язок з утримання власного майна, приміщень загального користування та прибудинкової території.

Тобто, згідно із зазначеними правовими нормами споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

З урахуванням наведеного, відсутність укладеного між сторонами договору не є підставою для несплати за надані позивачем і спожиті відповідачем житлово-комунальні та інші послуги. Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного суду у справі №712/8916/17 (14-448цс19) від 07.07.2020, в якій висловлена правова позиція, відповідно до якої: «Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.» (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, постанові Верховного Суду від 26.09.2019 у справі №753/1391/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2019 у справі №642/2858/16, від 21.11.2019 у справі №464/5927/15, постанові від 22.01.2020 у справі №201/9729/18.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами з надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги (частина перша статті 509 ЦК України).

Витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна.

Обов`язок відповідачів з утримання належного їм майна виникає незалежно від обставин звернення до них позивача з пропозиціями щодо оплати зазначених послуг чи укладення договору.

Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Також суд зазначає, що суд позбавлений права збирати докази за власної ініціативи, а лише наділений правом здійснити розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами, що відповідає принципу диспозитивності та змагальності цивільного судочинства.

Матеріали справи не містять доказів про надходження до позивача від відповідачів будь-яких претензій щодо наданих послуг.

Відповідачами всупереч положенню ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів своєчасної та у повному обсязі сплати наданих позивачем житлово-комунальних послуг та відсутності заборгованості перед позивачем по оплаті цих послуг.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт надання житлово-комунальних послуг та наявність зобов`язань у відповідачів, як споживачів відповідних послуг по сплаті їх вартості перед позивачем, які у свою чергу не довели протилежного.

При цьому, відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З позовної заяви вбачається, що ОСББ «ПЕРЕМОГА 146» є виконавцем функцій зі своєчасного та якісного надання житлово-комунальних послуг для потреб споживачів будинку. З 01.01.2020 по 21.09.2021 відповідачі отримували житлово-комунальні послуги.

Матеріали справи не містять доказів про відмову відповідачів від користування житлово-комунальними послугами наданими позивачем, також скарг відповідачів щодо обсягу та якості наданих позивачем послуг.

Що стосується позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів інфляційних нарахувань за період з 21.02.2020 по 23.02.2022 у розмірі 686 грн 22 коп., 3% річних за період з 21.02.2020 по 23.02.2022 у розмірі 229 грн 50 коп. відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№530-ІХ від 17.03.2020 року), на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 зі змінами «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19», з 12.03.2020 року на всій території України запроваджено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року зі змінами, з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 р. установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

При цьому, в постанові від 21.07.2021 у справі № 752/24896/20 Київський апеляційний суд зазначив, що нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу, який виник у період карантину, порушує норми матеріального права, оскільки під час карантину штрафні санкції не нараховуються в силу імперативної вказівки Закону № 530-IX.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Разом з тим, з 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» нарахування та стягнення штрафів або пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних у разі несвоєчасної або неповної оплати за житлово-комунальні послуги населенням - заборонено.

Зважаючи на те, що на території України з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року було запроваджено карантин, на період дії якого заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а також ураховуючи, що з 24 лютого 2022 року в період воєнного стану нарахування та стягнення судом пені, 3% річних та інфляційних втрат - заборонено, тому нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним та таким, що порушує норми матеріального права, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

На підставі вищенаведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

V. Розподіл судових витрат

щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 6000 грн 00 коп. в рахунок отримання правничої допомоги витрат на правову допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До позовної заяви представником ОСББ «ПЕРЕМОГА 146» долучено Договір про надання правової допомоги №20/10/23-1 від 20.10.2023, попередній орієнтовний розрахунок розміру правничих витрат на оплату послуг адвоката згідно Договору №20/10/23-1 про надання професійної правової допомоги від 20.10.2023, Акт №1 виконаних робіт адвоката від 24.10.2023 згідно яких сума оплати за надані адвокатські послуги становить 6000 грн 00 коп. та була понесена позивачем.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК).

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з вимог розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи, що справа не є значної складності, обсяг, якість та характер наданих послуг, виходячи з обсягу фактично наданих послуг з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, враховуючи виконані в акті роботи, суд вважає можливим зменшити їх розмір та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача у розмірі 4000 грн 00 коп., що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 2684 грн 00 коп. Таким чином, з відповідачів солідарно на користь позивача необхідно стягнути сплачену позивачем суму судового збору.

Загальна сума задоволених вимог позивача складає 6375 грн 75 коп. та з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 2346 грн 92 коп. (6375 грн. х 100% : 7291,47 = 87,44% х 2684).

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 2346 грн 92 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 156, 162, 179 ЖК України, ст.ст. 17, 20, 22, 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення прав власності у багатоквартирному будинку», ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 628, 629, 638, 903 ЦК України, ст.ст. 13, 130, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПЕРЕМОГА 146» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога 146» (ЄДРПОУ 40681498) заборгованість зі сплати внесків та платежів на утримання будинку та прибудинкової території з 01.01.2020 по 21.09.2021 у розмірі 6375 грн (Шість тисяч триста сімдесят п`ять) 75 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога 146» (ЄДРПОУ 40681498) судовий збір у розмірі 2346 (Дві тисячі триста сорок шість) 92 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (Чотири тисячі) грн 00 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 цього Кодексу.

Суддя О.В. Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 18.06.2024.