Рішення

від 27.05.2024 по справі 351/1947/20

СНЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №351/1947/20

Номер провадження №2/351/8/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Сегіна І.Р.,

за участі секретаря - Том`юк С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Заболотівська селищна рада, ТзОВ «Геоземкадсервіс», відділ з питань державної реєстрації Снятинської міської ради про визнання недійсним документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав та скасування державної реєстрації прав, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 , Заболотівської селищної ради, треті особи: ТзОВ «Геоземкадсервіс», відділ з питань державної реєстрації Снятинської міської ради про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості та передачу її у приватну власність номер 855, виданий 30.01.2020 р., видавник Борщівська сільська рада; скасувати державну реєстрацію прав та зобов`язати відділ з питань державної реєстрації Снятинської міської ради виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності 35574218; скасувати кадастровий номер: 2625280601:01:001:0714 земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; скасувати державну реєстрації. Права власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 2625280601:01:001:0714 від 1.02.2020 р. ОСОБА_3 .

Пзивачі вимоги мотивували тим, що вони являються власниками домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 .

Із відповідачем ОСОБА_3 у них постійно виникають суперечки щодо межі між їхніми господарствами.

23.12.2019р. Борщівською сільською радою було прийняте рішення № 832 про затвердження акту уточнення меж між суміжними землекористувачами. Згідно вказаного рішення Борщівська сільська рада затвердила акт уточнення меж між суміжними землекористувачами ОСОБА_3 та межівниками ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 . При цьому було визначено ширину земельної ділянки Українець зі сторони вулиці Шкільна, яка становила 13 м, що безпосередньо впливало на місце, де проходить межа між господарствами.

В подальшому відповідачка звернулася до третьої особи ТзОВ «Геоземкадсервіс», яка на її замовлення виготовила технічну документацію на земельну ділянку, кадастровий номер 2625280601:01:001. На підставі вказаних документів третя особа Відділ з питань державної реєстрації Снятинської міської ради внесла відомості до Державного реєстру, номер запису про право власності: 35574218, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51228306 від 20.02.2020р.

Вважають, що документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав повинні бути визнані недійсними, а державна реєстрація прав скасована, зважаючи на наступне.

По - перше, акту уточнення меж між суміжними землекористувачами не існує. Це слідує з відповіді Борщівської сільської ради від 05.02.2020р. на адвокатський запит, в якому вказується, що документами по розмежуванню є акт обстеження земельної ділянки № 2 від 20.12.2019р. та висновок.

По-друге, відповідно до акту обстеження присадибної ділянки жительки с. Борщів ОСОБА_3 від 06.09.2019р., № 3 ширина її ділянки з вужчої сторони складає 13 м, а згідно кадастрового плану, який був виготовлений пізніше 13,76 м (від Б до В 7,56+6,20м).

Ці зайві 76 см є досить суттєвими у даному випадку, адже тоді межа буде проходити через будівлю кухні, тобто складеться така ситуація, що частина будівлі буде знаходитися прямо на межі. По суті, своїм рішенням Борщівська сільська рада узаконила захоплення частини земельної ділянки позивачів ОСОБА_3 .

По-третє, у викопіюванні з плану землекористування публічно-кадастрової карти чітко видно, що ділянки частково накладаються одна на одну, у такому випадку, сільська рада не мала права приймати оскаржуване рішення і затверджувати технічну документацію.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт згідно з ч.1 ст. 155 Земельного Кодексу України визнається недійсним.

По-четверте, у викопіюванні з карти земель с. Борщів, яка є у третьої особи -Борщівської сільської ради, чітко видно, що межа між господарствами позивачів та відповідачки проходить із запасом відстані до будівель, що зобов`язані були врахувати треті особи при виготовленні та затвердженні технічної документації.

ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні позов підтримав, пояснив, що позивач звертався до сільської ради для відновлення межі. Змонтував паркан між господарствами сторін. Ділянка ОСОБА_3 проходить по межі його бетонного паркана, проте його дах заходить за межі його паркана на її територію, що, на його думку, є недопустимим. Відстань між крайнім лівим та правим стовпами відповідачки згідно акту від 06.09.2019р. зі сторони дороги має становити 13 м. І така відстань відповідає карті земель. Відповідно до акта від 10.08.2019р. довжина паркана позивачів зі сторони вулиці 33 м. Ці два акти були затверджені рішенням сільської ради від 12.09.2019р. Зауважень від ОСОБА_3 не було. Це рішення не скасовувалось і є обов`язковим. Технічна документація ОСОБА_1 відповідає розмірам вказаним у акті. А розміри в технічній документації ОСОБА_3 більші за розміри, вказані в акті. Також, фактично межа (паркан) ОСОБА_3 зі сторони вулиці не відповідає межі згідно державного акту. Далі було складання Акт №2 обстеження земельної ділянки ОСОБА_3 від 20.12.2019р. та висновок земельної комісії по розгляду суміжного землекористування ОСОБА_3 від 20.12.2020 р., які були затверджені рішенням сільської ради від 23.12.2019р. Даним рішенням було схвалено межу між господарствами згідно технічної документації ОСОБА_3 . Акт та висновок комісії були складені без позивача, всупереч вимог ст. 59 ЗК України. Акт № 2 та висновок зроблені без врахування попередніх актів № 32 та № 33 від 10.08.2019 р. Листом від 28.08.2023р. Заболотівська селищна рада визнала позов та підтвердила порушення процедури приватизації. Зазначив, що відповідачка самовільно протиправно демонтувала стару дерев`яну огорожу. Посилання відповідачки на план земель від 28.01.1977р. є некоректним, оскільки даний план є архітектурним, а не землевпорядним документом. Відповідачка розробила неналежну технічну документацію, оскільки мала б оформляти землекористування згідно проекту відведення земельної ділянки, а не технічної документації з відновлення меж земельної ділянки. Заяву про судові витрати подасть відповідно до абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні проти позову заперечила, пояснила, що позивачами не доведено порушення їхніх прав чи інтересів відповідачкою. Позивач зазначає про передачу його дідові 0,50 га земельної ділянки. На її запит, вона отримала відповідь про відсутність такого рішення. Також, Держгеокадастру повідомив про відсутність інформації про передачу та реєстрацію за дідом позивачів земельної ділянки. Доказів спадкування позивачем земельної ділянки немає. Технічна документація із землеустрою ОСОБА_3 розроблена у відповідності до вимог ст. 55 Закону України «Про землеустрій» без рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на її розробку оскільки ОСОБА_3 володіє на праві власності житловим будинком. Відповідачка та її представник пояснили, що у минулому її бабі ОСОБА_5 була передана земельна ділянка для будівництва житлового будинку відповідно до плану земельної ділянки від 12.10.1977 р. та свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах. Згідно даних документів ширина виділеної земельної ділянки зі сторони вулиці становила 14 м. Через те, що саме позивач забудував та встановив бетонний паркан ширина її земельної ділянки зменшилась д 13 м 76 см. На даний момент, не бажаючи загострювати відносини з позивачами, їй передано у власність земельну ділянку меншу на 24 см по ширині. Твердження позивача ОСОБА_1 про те, що приватизація нею землі порушує його права через перешкоди в доступі для обслуговування його паркана та споруди не відповідає дійсності, оскільки вона ніколи не перешкоджала позивачам у цьому, та пропонувала в судовому засіданні укласти договір сервітуту.

Відновлення меж ділянки ОСОБА_3 було проведено відповідно до ст. 107 ЗК України. Відновлення меж між господарствами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по кадастровій документації не могло бути реалізовано через масштаб карти С.Борщів. Відновлення межі між суміжними землекористувачами було проведено по існуючому фактичному землекористуванню по бетонному паркану, який змонтував сам позивач, що відповідає вимогам ч.2 ст. 107 ЗК України. Також, це відповідає висновку експерта про неможливість встановити спірні 51 см згідно карти земель с. Борщів 1975 р. Рішення сільської ради від 12.09.2019 р. про затвердження актів обстеження ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_1 №32 та ОСОБА_3 №33 є недопустимим, через те, що ні комісія сільської ради, ні місцева рада не уповноважені проводити землевпорядні роботи по встановленню межі земельних ділянок. Зазначила, що позивач не надав попередній розрахунок витрат, тому стягнення з відповідача судових витрат не визнає. Заяву про судові витрати подасть відповідно до абаз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Заболотівська селищна рада, як правонаступник Борщівської сільської ради, позов визнала з підстав порушення процедури приватизації земельної ділянки ОСОБА_3 , про що подала заяву від 22822.208.2023 р. № 1685/02-28, підписану представником селищної ради Д.Савичом. (т.2 а.с. 212).

Представник Снятинської міської ради просив справу розглянути за їх відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.

Суд, вислухавши сторін, оглянувши та проаналізувавши подані докази у справі, вважає, що позов безпідставний та в його задоволенні слід відмовити з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про право на спадщину від 12.05.2009 р. №1564 ОСОБА_2 є власником 1/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину від 12.05.2009 р. №156 ОСОБА_1 є власником 1/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину від 05.11.2019 р. №259 ОСОБА_1 є власником 3/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .

Згідно рішення Борщівської сільської ради № 3 від 14.08.1993р. вирішено передати у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,50 га. У зв`язку з тим, що немає можливості видати державний акт на право власності вирішено видати план як тимчасовий документ (т.1 а.с 174).

Згідно рішення Снятинського районного суду від 01.08.2007р. позов ОСОБА_3 до Борщівської сільської ради про встановлення права власності задоволено, встановлено право власності на житловий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_2 , який раніше належав ОСОБА_6 за ОСОБА_3 .

Із Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.11.2007р. слідує, що за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва на забудову садиби ОСОБА_5 (баба ОСОБА_3 ) дозволено забудову земельної ділянки в АДРЕСА_1 згідно рішення Борщівської сільської ради від 28.01.1977 р. №2. (т.1, а.с. 48).

Відповідно до плану земельної ділянки від 12.10.1977 р. ОСОБА_5 в АДРЕСА_1 за рішенням виконкому Борщівської сільської ради від2.01.1977 р. №2 відведена ділянка для під забудову надвірних будівель. При цьому ширина земельної ділянки зі сторони вулиці вказана 14 м(т.1, а.с. 46).

10.08.2020 р. земельна комісія при Борщівській сільській раді обстежила земельні ділянки та склала акти №№ 32 та 33, яким користуються суміжні землекористувачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 . Комісія встановила відсутність порушень межових знаків та відсутність правовстановлюючих документів землекористувачів. Комісія зазначила, що встановлення меж має відбуватись згідно планово-картографічної документації 1975 р. та книг по господарського обліку. Також комісія відобразила графічні схеми земельних ділянок з промірами сторін для обох суміжних землекористувачів (т.1 а.с. 14, 20).

Згідно архівного витягу з рішення № 731/34/2019 Борщівської сільської ради від 12.09.2019р. вирішено затвердити акти обстеження по уточненню меж між суміжними землекористувачами, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 ; ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 183).

27.11.2019 р. ОСОБА_3 звернулась із заявою до Борщівської сільської ради про погодження меж між суміжних земельних ділянок через те, що суміжники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не погоджують акт погодження меж її земельної ділянки з суміжними землекористувачами (т. 1 а.с. 218).

Відповідно до акту №2 обстеження земельної ділянки жительки с.Борщів вул. Шкільна ОСОБА_3 від 20.12.1019р. проведено обміри земельної ділянки заявника. Розміри земельної ділянки не відповідають розмірам згідно планово-картографічної документації 1975 року, а тому комісія вважає за доцільне зробити розмежування згідно існуючих межових знаків на даний час (т.1 а.с. 192).

Відповідно до п.6 протоколу засідання постійної комісії із питань земельних відносин, охорони навколишнього середовища Борщівської сільської ради від 20.12.2019р. №6 вирішено рекомендувати сесії сільської ради затвердити акт №2 від 20.12.2019 про уточнення меж між суміжними землекористувачами в АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (т.1 а.с.69).

Згідно висновком земельної комісії від 20.12.2019р., відповідно до якого, розглянувши ситуацію на місці комісія вважає за доцільне погодити межі землекористування між вказаними землекористувачами згідно виготовленої документації, порушення межових знаків не виявлено.

Відповідно до рішення Борщівської сільської ради № 832/35/2019 сьомого демократичного скликання 35 позачергової сесії від 23.12.2019р. вирішено затвердити акт уточнення меж між суміжними земелекористувачами ОСОБА_3 і межівниками ОСОБА_2 , ОСОБА_7 в АДРЕСА_2 (т.1 а.с 191).

Згідно відповіді Борщівської сільської ради від 05.02.2020р. акт обстеження земельної ділянки №2 від 20.12.2019р. та висновок є документами по розмежуванню.

Згідно довідки Борщівської сільської ради від 26.11.2020р. земельною комісією сільської ради 20.12.2019р. був складений акт №2 обстеження земельної ділянки ОСОБА_3 та 20.12.2019р. зроблений висновок земельної комісії про погодження межі землекористування між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 згідно виготовленої документації ОСОБА_3 .. Дані документи було зачитано на сесії сільської ради від 23.12.2019р. В рішенні сесії сільської ради № 832-35/2017 від 23.12.2019р. помилково написано затвердити акт уточнення меж між суміжними землекористувачами, а фактично затвердили акт погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Згідно довідки Борщівської сільської ради від 26.11.2020р. при встановленні меж земельних ділянок на території Борщівської сільської ради використовується карта-схема експлікації населених пунктів 1975 року. У 2017 році виготовлено і затверджено генплани сіл.

Відповідно до рішення № 855/36/2020 Борщівської сільської ради від 30.01.2020р. (т.1 а.с. 195) вирішено затвердити жительці с. Борщів ОСОБА_3 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_2 ; передати ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2625280601:01:001:0714, в АДРЕСА_2 на основі розробленої технічної документації із землеустрою.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.02.2020р. за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,25 га, що в АДРЕСА_2 .

Із висновку експерта судової земельно-технічної експертизи № 28/03/23 від 28.03.2023р. вбачається, що:

Площа земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) відповідно до фактичного користування становить 0,2486 га. Площа земельної ділянки ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) відповідно до фактичного користування становить 0,2526 га. Конфігурація та проміри досліджуваних земельних ділянок зведені у таблицю в дослідницькій частині.

Площа ділянки, яка перебувала в користуванні ОСОБА_5 згідно карти земель с. Борщів 1975р. не відповідає площі фактичного користування цією земельною ділянкою ОСОБА_3 (як правонаступником ОСОБА_5 ). Невідповідність полягає в тому, що згідно карти земель с. Борщів, 1975 р. площа ділянки, яка перебувала в користуванні ОСОБА_5 становить 0,30 га, а площа фактичного користування цією земельною ділянкою ОСОБА_3 становить 0,2526 га. Оскільки викопіювання із карти земель с. Борщів, 1975р. не містить промірів досліджуваної ділянки та зазначеного чіткого масштабу креслення, встановити відповідність фактичним промірам ділянки неможливо. Конфігурація земельної ділянки ОСОБА_5 згідно карти земель с. Борщів, 1975р. відповідає конфігурації фактичного користування цією земельною ділянкою ОСОБА_3 (як правонаступником ОСОБА_5 ).

Площа ділянки, яка перебувала в користуванні ОСОБА_8 згідно карти земель с. Борщів, 1975 р. не відповідає площі фактичного користування цією земельною ділянкою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (як правонаступників ОСОБА_8 ). Невідповідність полягає в тому, що згідно карти земель с. Борщів, 1975 р. площа ділянки, яка перебувала в користуванні ОСОБА_8 становить 0,64 га, а площа фактичного користування цією земельною ділянкою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (як правонаступників ОСОБА_8 ) становить 0,2486 га. Оскільки викопіювання із карти земель с. Борщів, 1975р. не містить промірів досліджуваної ділянки та зазначеного чіткого масштабу креслення, встановити відповідність фактичним промірам ділянки неможливо. Конфігурація земельної ділянки ОСОБА_8 згідно карти земель с. Борщів, 1975р. частково не відповідає конфігурації фактичного користування цією земельною ділянкою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Існує порушення меж земельних ділянок відповідно до технічної документації із землеустрою ОСОБА_3 , розробленої ТОВ «Геоземкадсервіс» та технічної документації із землеустрою ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , розробленої ТОВ «Геоземпокуття». У додатку № 3 до висновку, графічно зображено межі досліджуваних земельних ділянок відповідно до даних технічних документацій із землеустрою, а саме: - (жовта штриховка межі земельної ділянки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , площею 0,2500 га згідно із технічною документацією із землеустрою, розробленою ТОВ «Геоземпокуття»; - (синя штриховка) межі земельної ділянки з кад. Ном. 2625280601:01:001:0714, площа 0,2500 га ( ОСОБА_3 ) згідно із технічною документацією із землеустрою, розробленою ТОВ «Геоземкадсервіс»; (червона штриховка) порушення меж досліджуваних земельних ділянок. Площа накладання становить 0,0010 га (10 кв.м).

У додатку № 3 до висновку графічно зображено межі досліджуваних земельних ділянок відповідно до фактичного користування та фіолетовою штриховкою межі спірної земельної ділянки між господарствами сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_3 площею 0,0020 га (20 кв.м).

Згідно пояснень, допитаного в судовому засіданні судового експерта ОСОБА_10 , вбачається, що проміри земельної ділянки ОСОБА_3 проведені за правовстановлюючими документами, площа належної їй земельної ділянки менша, ніж та, що в карті земель с. Борщів, 1978р. Межу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визначено по існуючому паркану, який спорудив ОСОБА_1 . У додатку № 2 висновку зазначено межі обох земельних ділянок. Технічна документація ОСОБА_3 затверджена та земельна ділянка передана їй у власність, технічна документація ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не затверджена. Межі земельної ділянки ОСОБА_3 відповідають паркану, який спорудив ОСОБА_1 . Вказав, що в обох землекористувачів фактичне користування земельною ділянкою відповідає карті земель за 1975р. Конфігурація земельної ділянки ОСОБА_3 відповідає карті земель 1975р. Земельна ділянка ОСОБА_1 по конфігурації відповідає карті земель 1975р., чітких промірів встановити неможливо. Технічна документація ОСОБА_1 не відповідає фактичному землекористуванню. Будівля ОСОБА_1 не заходить на земельну ділянку ОСОБА_3 , однак, заходить дах будинку ОСОБА_1 на земельну ділянку відповідачки. Встановити спірну, на думку позивача, межу між господарствами згідно карти земель с. Борщів за 1975р. неможливо через великий масштаб карти с. Борщів 1975 р., похибку та малу спірну межу. Виходячи з цього, встановити точні проміри земельних ділянок неможливо. У додатку №3 фіолетовою штриховкою позначено межі спірної земельної ділянки між господарствами сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зеленою штриховкою позначено межу розподілу спірної частини земельної ділянки навпіл. Виходячи з габаритів будівлі ОСОБА_11 та габаритів будівлі ОСОБА_5 , межі земельної ділянки ОСОБА_3 встановлені правильно та не заходять на територію ОСОБА_1 .

В судовому засіданні дала покази в якості свідка ОСОБА_12 , яка пояснила, що працює землевпорядником с. Борщів, за освітою зоотехнік та не є сертифікованим інженер-землевпорядником. Позивачі, і відповідачка зверталися в Борщівську сільську раду для встановлення межі між їхніми земельними ділянками. Комісія сільської ради погодила межу ОСОБА_3 , сесія сільської ради затвердла. ОСОБА_1 поклав паркан зі своєї сторони і це стало його межею. Однак, тепер він заперечує встановлені межі. При складенні актів обстеження комісія користувалася планом. Також свідок пояснила, що брала участь у всіх обстеженнях суміжних ділянок. Пояснила, що діяла за вказівкою керівництва сільської ради, роз`ясненнями керівництва земельного управління та відповідно до карти села 1975 р. Чітко встановити спірну межу відповідно до карти села 1975 р. неможливо.

В судовому засіданні за участі сторін, свідка ОСОБА_12 , яка є сільським землевпорядником, та судового експерта ОСОБА_13 , оглянуто оригінал карти впорядкування земель с. Борщів 1975 р. З якої вбачається, що карта без назви та масштабу, має ветхий стан, розірвана, склеєна, з промірів лінійкою в судовому засіданні вбачається, що ймовірний масштаб карти становить 1/2000 (1мм = 2 м).

Згідно відповіді на адвокатський запит, наданої Обласним комунальним підприємством «Коломийське між районне бюро технічної інвентаризації» від 22.11.2021р. відповідно до замовлення про проведення технічної інвентаризації житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами від 13.09.2007р., поданого ОСОБА_3 ОКП КМБТІ проведено обстеження житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 та внесено зміни в матеріали інвентаризаційної справи на дане будинковолодіння ( в тому числі проведення добудови до житлового будинку внаслідок чого змінилась житлова площа будинку на 45,5 кв.м та загальна площа на 68,5 кв.м. Відповідно до даних технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна працівником БТІ ОСОБА_14 було сформовано відомості про дане майно із врахуванням змін для подальшої його реєстрації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. В матеріалах інвентаризаційної справи № 138 на даний житловий будинок немає ніяких даних про те, що добудова до житлового будинку проведена в 2002р.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, які беруть участь у розгляді справи.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положеннями ст.ст. 317, 319 ЦК України встановлено, що власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Саме власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з п.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні

Відповідно до ч. 4 ст. 373 ЦК України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Так, відповідно до статті 125 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до ст. 193 ЗК України, державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Положеннями статті 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах, зокрема, об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Статтею 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Відповідно до ч.ч 7, 12 ст. 79-1 ЗК України у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Статтею 106 ЗК України передбачено, що спосіб закріплення спільних меж між земельними ділянками визначається за згодою власників таких земельних ділянок. Витрати на встановлення спільних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними. Межовими знаками можуть бути природні чи штучні споруди і рубежі (річки, струмки, канали, лісосмуги, рослинні смуги, дерева, стежки, рівчаки, стіни, паркани, огорожа, шляхові споруди, бетонні або металеві стовпи, плити, моноліти, камені, інші споруди і рубежі), що збігаються із межею земельної ділянки або спеціально встановлюються на ній. Межові знаки на водних об`єктах не встановлюються. Власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду. У разі якщо межі земельних ділянок у натурі (на місцевості) збігаються з природними чи штучними лінійними спорудами, рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, рослинними смугами, шляхами, стежками, рівчаками, стінами, шляховими спорудами, парканами, огорожею, фасадами будівель, іншими лінійними спорудами, рубежами тощо) та раніше встановленими межами сформованих земельних ділянок, межові знаки можуть не встановлюватися. Місцезнаходження межових знаків у разі їх визначення або встановлення відображається у матеріалах землевпорядного проектування та геодезичних вишукувань, а також на кадастрових планах земельних ділянок. Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані дотримуватися меж земельних ділянок.

Відповідно до ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

У відповідності до ст. 108 ЗК України у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.

Частиною 1 ст. 118 ЗК України передбачено, громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц зроблено правовий висновок про те, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Не підписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Як зазначено вище ст. 107 ЗК України передбачено три способи відновлення меж земельної ділянки, зокрема, відповідно до даних земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

Зважаючи, на обставини, встановлені при огляді оригіналу карти с. Борщів 1975 р., яка є старою, її масштаб не дозволяє визначити точно спірні 0,0010 га або 51 см ширини, враховуючи пояснень сільського землевпорядника ОСОБА_12 та судового експерта ОСОБА_10 про неможливість встановити спірну межу, суд прийшов до висновку, що встановити спірні 51 см ширини земельної ділянки між господарствами сторін з використанням інструментальних промірів планово-картографічній документації с. Борщів 1975 р. неможливо.

Тому відновлення меж земельних ділянок, які були передані попередникам сторін у справі та перебувають у користуванні сторін, у відповідності до ч. 2 ст. 107 ЗК України має проводитись за фактичним використанням земельних ділянок.

Схожі висновки про відновлення межі земельної ділянки відповідно до фактичного порядку користування узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду , яка викладена у Постанова ВС КЦС від 01.02.2023 у справі №686/17900/19.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сформовано фактичний порядок користування земельними ділянками.

Позивачі змонтували між господарствами сторін бетонний парка. Дана обставина не заперечувалась та визнана сторонами. Вказаний паркан відповідає ознаці капітальності.

Твердження представника позивачів про те, що зі сторони ОСОБА_3 теж існує паркан суд оцінює критично, оскільки з долучених сторонами фотографій такий паркан ОСОБА_3 частково складається з шиферу, металевої сітки та дощок не є капітальною спорудою та відмежовує її кури.

Судом на підставі пояснень ОСОБА_3 , даних технічної документації ОСОБА_3 , даних висновку судової земельно-технічної експертизи встановлено, що межа земельної ділянки ОСОБА_3 відповідає бетонному паркану ОСОБА_2 . ОСОБА_2 .

При цьому суд вважає обґрунтованими посилання відповідачки на план земельної ділянки, відведений ОСОБА_5 під забудову надвірних будівель, який був затверджений рішенням виконкому Борщівської сільської ради № 2 від 28.01.1977 р та який місить коректне посилання на розмір ширини земельної ділянки, а саме 14 м зі сторони вулиці.

А тому суд приходить до висновку про недоведеність тверджень позивачів про накладку земельної ділянки позивачів, яка перебуває у їх користуванні, та земельної ділянки ОСОБА_3 , яка передані їй у приватну власність. При цьому суд також вважає недоведеними твердження позивачів про проходження спірної межі земельної ділянки ОСОБА_3 крізь нежитлову господарську споруду позивачів.

Безпідставним також суд вважає твердження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про накладання земельних ділянок сторін. Як встановлено судом земельна ділянка площею 0,25 га з кадастровим номером: 2625280601:01:001:0714, 01.02.2020 р. передана ОСОБА_3 у приватну власність та зареєстрована у Державному земельному кадастрі. Натомість земельна ділянка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лише перебуває у їх користуванні. На вказану земельну ділянку розроблена технічна документація із землеустрою, яка не пройшла процедури затвердження, відомості про земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру, речові права за позивачами на неї не зареєстровані. Тому є безпідставними сумніви позивачів про ймовірну накладку земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_3 , із ділянкою позивачів, межі якої невизначені, а лише пропонуються у проекті технічної документації позивачів, яка розроблена за їх завданням.

Оцінюючи посилання позивачів на акти земельної комісії при Борщівській сільській раді №32 від 10.08.2019 р. про обстеження присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та №33 від 10.08.2019 р про обстеження присадибної ділянки ОСОБА_3 , які затверджені рішення № 731/34/2019 Борщівської сільської ради від 12.09.2019р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про землеустрій» до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності; б) організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Статтею 21 Закону України «Про землеустрій» визначено, що організацію і планування землеустрою на загальнодержавному і місцевому рівнях здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи. Розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Зі змісту актів комісії Борщівської сільської ради №32 та № 33 від 10.08.2019 р., вбачається, що комісія визначила межі ділянок по планово-картографічній документації 1975 р., склала графічне зображення цих ділянок, встановила розміри сторін та поворотні точки меж ділянок без координат.

Зважаючи на визначені законом повноваження органів місцевого самоврядування в сфері землеустрою, компетенцію замовників та розробників землеустрою, суд вважає, що комісія сільської ради не мала підстав та повноважень самостійно встановлювати межі ділянок землекористувачів. Вказані роботи міг проводити лише розробник документації із землеустрою, а саме особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник. Участь при цьому сільського землевпорядника, зокрема ОСОБА_12 , не легалізує вказану процедуру, оскільки така особа не є сертифікованим інженером-землевпорядником. Більше того, як зазначено вище та встановлено судом, відновлення меж земельних ділянок сторін спору не можливе по карті с. Борщів 1975 р., а має відбуватись у відповідності до ч. 2 ст. 107 ЗК України за фактичним використанням земельної ділянки, а саме по бетонному паркану, який встановлений позивачами.

Суд вважає за необхідне вказати, що є необґрунтованими твердження позивачів про те, що спірна межа між земельних ділянками сторін встановлена помилково, оскільки згідно карти земель с. Борщів 1975 р межа між господарствами сторін має проходити між спорудами із запасом відстані від будівель, належних сторонам спору. Таке посилання є некоректним, оскільки не враховує спорудження після 1975 р нових будівель на території господарств обох сторін. Судом встановлено, що як позивачі та і відповідачі проводили реконструкцію та розбудовували належні їм житлові будинки та господарські споруди, що не могло бути відображено на архівних картах. Зокрема, позивачі спорудили будівлю літньої кухні на межі земельних ділянок, а відповідачка провела добудову до належного їй житлового будинку.

Суд не приймає визнання позову Заболотівською селищною радою, як правонаступника Борщівської сільської ради, з підстав порушення процедури приватизації, оскільки таке визнання не містить жодного аргументу та мотивації, а також не відповідає фактичним обставинам у справі. Судом не встановлено порушень Борщівською сільською радою процедури приватизації земельної ділянки ОСОБА_3 . Також суд вважає за необхідне зазначити, що визнання позову від імені представницького органу селищної ради, підписане представником по довіреності Д.Савичем, не відповідає вимогам закону України.

У відповідності з п. 14 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місце самоврядування в Україні» саме сільський, селищний міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства. Зазначений закон не містить положень, які уповноважують відповідного голову на передоручення іншим особам представництва інтересів представницького колегіального органу місцевої ради. Такі повноваження представляти відповідну місцеву раду у відповідності до ст.ст. 10, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» можуть виникати на підставі рішення такої ради про уповноваження певної особи діяти від її імені межах, визначених радою.

Відповідно до чч.1, 6, 7 ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим кодексом.

Саме на позивача покладено обов`язок довести факт дійсного порушення їх прав, яке, на думку цих осіб, полягає в позбавленні їх частини ділянки з порушенням межі між належними сторонам ділянками.

Судом встановлено недоведення позивачами належними й допустимими доказами порушення відповідачем їх права на землю.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

З вказаних підстав суд вважає, що в задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав та скасування державної реєстрації прав слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Заболотівська селищна рада, ТзОВ «Геоземкадсервіс», відділ з питань державної реєстрації Снятинської міської ради про визнання недійсним документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав та скасування державної реєстрації прав відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо досуду апеляційноїінстанції здня йогопроголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручено удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Ігор СЕГІН