Постанова

від 11.06.2024 по справі 495/8355/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5829/24

Справа № 495/8355/21

Головуючий у першій інстанції Мишко В.В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Зєйналова А.Ф.к.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Одесі апеляційнускаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,від іменіяких дієпредставник ОСОБА_3 ,на додатковерішення Білгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської областівід 07листопада 2023року поцивільній справіза заявою представника Приватного підприємства «ТУР-ЕЛЬ» Волкова Павла Олександровича про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПП "ТУР-ЕЛЬ", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ПП "ПЕРЛИНА", Білгород-Дністровської районної державної адміністрації та Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про усунення перешкод у користуванні частиною земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

В проваджені Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПП "ТУР-ЕЛЬ", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ПП "ПЕРЛИНА", Білгород-Дністровської районної державної адміністрації та Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про усунення перешкод у користуванні частиною земельної ділянки.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 жовтня 2023 року у задоволені позову було відмовлено.

23.10.2023 року через підсистему «Електронний суд», представник Приватного підприємства «ТУР-ЕЛЬ» - адвокат Волков Павло Олександрович звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат між сторонами, згідно якої представник просив стягнути з позивачів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь відповідача ПП "ТУР-ЕЛЬ" витрати на надання правової допомоги у розмірі 20 000 (шістдесят тисяч) гривень по 10 000 (тридцять тисяч) гривень з кожного.

В обґрунтування заяви зазначено, що 18.10.2023 року судом ухвалено рішення по цивільній справі № 495/8355/21, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПП "ТУР-ЕЛЬ", треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета спору:ПП "ПЕРЛИНА", Білгород-Дністровської районної державної адміністрації та Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про усунення перешкод у користуванні частиною земельної ділянки. Заявник вказав, що в межах цієї справи розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами у договорі у фіксованому розмірі, тому не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником відповідача, а отже є визначеним. Також, відзначив, що витрати на професійну допомогу, які понесло ПП "ТУР-ЕЛЬ" у зв`язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції склали 20 000 грн за надання правової допомоги адвокатом Волковим П.О.

Додатковим рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 листопада 2023 року заяву представника відповідача Приватного підприємства «ТУР-ЕЛЬ» адвоката Волкова Павла Олександровича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 495/8355/21 задоволено.

Доповнено рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.10.2023 року по цивільній справі № 495/8355/21.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь відповідача ПП "ТУР-ЕЛЬ" 20 000 (двадцять тисяч) гривень по 10 000 (десять тисяч) гривень з кожного.

Не погоджуючись з таким додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені яких діє представник ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 листопада 2023 року скасувати в частині стягнення у рівних частках з позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь відповідача ПП «ТУР-ЕЛЬ» судових витрат 20 000 грн, тобто по 10 000 грн з кожного та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути судові витрати у загальному розмірі 5000 грн, які підлягають стягненню у рівних частках з позивачів, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Представник ПП «ТУР-ЕЛЬ»-адвокат ВолковП.О.подав на дану апеляційну скаргу відзив, в якому зазначає про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, а тому додаткові рішення мають бути залишені без змін. Посилається на те, що відповідач та його представники адвокати Аваєва Н.В. та Волков П.О. уклали відповідні Договори про надання правничої допомоги та Додаткові угоди до них, в яких ними була визначена та узгоджена вартість правничої допомоги адвокатів в суді першої інстанції у даній справі в фіксованому розмірі 40 000 гривень та 20 000 гривень відповідно. Копії договорів про надання правничої допомоги та додаткові угоди до них адвокатами Аваєвою Н.В. та ОСОБА_4 надані суду першої інстанції разом із заявами про ухвалення додаткових рішень у даній справі. Зазначені докази доводять визначені в них розміри витрат відповідача на правничу допомогу адвокатів у фіксованому розмірі. Таким чином ухвалені судом першої інстанції додаткові рішення у даній справі є законними та направлені на відшкодування понесених відповідачем витрат на правову допомогу, які у належній формі документально підтверджені.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи заяву представника Приватного підприємства «ТУР-ЕЛЬ» - адвоката Волкова Павла Олександровича про ухвалення додаткового рішення, стягуючи з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь відповідача ПП «ТУР-ЕЛЬ» понесені витрати на надання правової допомогу у розмірі 20 000 грн, тобто по 10 000 грн з кожного, суд першої інстанції виходив з дотримання принципів обґрунтованості, пропорційності (співмірності) витрат на оплату послуг адвоката, складності справи, значення її для сторін, з обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

- 19.02.2022 року, через підсистему «Електронний суд», представник ПП «ТУР-ЕЛЬ» - адвокат Волков Павло Олександрович подав до суду першої інстанції заяву про вступ у справу як представника та про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (т. 1 а/с 161-163).

До даної заяви адвокат додав ордер серії АВ № 1031473, що підтверджує повноваження адвоката Волкова П.О. на представництво інтересів ПП «ТУР-ЕЛЬ» в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області на підставі договору про надання правової допомоги № 69 від 19.02.2022 року (т. 1 а/с 164);

- 19 лютого 2022 року між ПП «ТУР-ЕЛЬ» в особі директора Власюка Олексія Миколайовича та ОСОБА_4 було укладено договір № 69 про надання правничої допомоги, згідно п. 1.1. Виконавець зобов`язується надати Замовникові правову допомогу, а Замовник зобов`язується прийняти надану правову допомогу.

Згідно п. 3.1. Сторони узгодили вартість правової допомоги (гонорару) Виконавця у фіксованому розмірі у справі № 495/8355/21, а саме: за першу інстанцію 20 000 гривень.

З пункту 3.2. Договору № 69 вбачається, що вартість правової допомоги (гонорару) включає в себе: збирання доказів (включаючи подання адвокатських запитів); формування правової позиції по справі; підготування і подання заяв по суті справи; підготування і подання клопотань, заяв. Пояснень, заперечень; участь у судових засіданнях (без обмеження по кількості та часу); ознайомлення з матеріалами справи, включаючи ведення справи через підсистему «Електронний суд» (т. 3 а\с 48-49);

- 23 жовтня 2023 року між ПП «ТУР-ЕЛЬ» в особі директора Власюка Олексія Миколайовича та ОСОБА_4 було складено та підписано Акт приймання-передачі наданої правової допомоги, згідно якого Виконавець надав, а Замовник прийняв юридичні послуги у справі № 495/8355/21 в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області.

Згідно п.2зазначеного Актувартість наданихвиконавцем послугскладає 20000гривень,які підлягаютьоплаті напідставі рахунку№ 23-10-2023/001від 23.10.2023 року протягом тридцяти банківських днів з дати його видачі (т. 3 а/с 50);

- до матеріалів адвокатом додано копію рахунку № 23-10-2023/001від 23.10.2023 року про сплату відповідачем адвокату Волкову П.О. на загальну суму 20 000 грн (т. 3 а/с 50 зворот).

Детального опису робіт (наданих послуг) представлено не було.

Колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до змісту ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України закріплює принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Крім того, в ч. 1 ст. 58 ЦПК України закріплено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

За приписами ч. 1 6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 1 4, 8, 9 ст. 141 ЦПК України, що закріплює вимоги щодо розподілу судових витрат між сторонами, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28, 29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

В постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц (провадження № 61-19062св21) зроблено висновок, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

У пунктах 140 142, 145, 147 постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (№ 922/1964/21) сформульовано такі висновки: «Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Як вбачається з хронології розгляду справи в суді першої інстанції, представником відповідача адвокатом Волковим Павлом Олександровичем було:

- подано заяву про вступ у справу як представника та про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду;

- взято участь у 6-х судових засіданнях в режимі відеоконференції: 02.11.2022 року, 29.11.2022 року, 07.07.2023 року, 20.09.2023 року, 04.10.2023 року, 18.10.2023 року;

- подано заяву про ухвалення додаткового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що в першій заяві по суті спору, а саме відзиві на позовну заяву, представником відповідача зазначено, що ПП «ТУР-ЕЛЬ» очікує понести витрати у суді першої інстанції на правничу допомогу обраховані відповідачем в орієнтовному розмірі 20 000 грн та будуть уточнені в процесі розгляду справи з наданням доказів їх понесення, відповідно до ст. 134 ч. 1 ЦПК України.

18.10.2023 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області по суті спору ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПП "ТУР-ЕЛЬ", тобто мета надання адвокатом Волковим П.О. правової допомоги ПП "ТУР-ЕЛЬ" в суді першої інстанції досягнута.

23.10.2023 року через підсистему «Електронний суд», представник Приватного підприємства «ТУР-ЕЛЬ» - адвокат Волков Павло Олександрович звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат між сторонами, згідно якої представник просив стягнути з позивачів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь відповідача ПП "ТУР-ЕЛЬ" витрати на надання правової допомоги у розмірі 20 000 (шістдесят тисяч) гривень по 10 000 (тридцять тисяч) гривень з кожного.

За таких обставин, у суду першої інстанції були наявні всі підстави для стягнення з позивачів на користь відповідача витрат на правничу допомогу.

Додатковим рішеннямБілгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської областівід 07листопада 2023рокузаяву представника відповідача Приватного підприємства «ТУР-ЕЛЬ» адвоката Волкова Павла Олександровича про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 495/8355/21 задоволено, стягнуто з позивачів на користь відповідача 20 000 гривень по 1 0 000 з кожного.

Апеляційним судом критично сприймаються доводи скаржників про недоведеність понесених відповідачем судових витрат, виходячи з наступного.

Так, у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України відповідачем подано до суду докази понесених судових витрат на правничу допомогу.

Не маючи повноважень втручатися в відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення гонорару адвоката за надані ним послуги, суд лише здійснює оцінку дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності такого гонорару вчиненій адвокатом роботі під час судового провадження у справі з урахуванням складності та значення справи, за умови подання іншою стороною клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Апеляційний суд вважає, що надані докази підтверджують дійсність, обґрунтованість і співмірність понесених судових витрат відповідача на правничу допомогу відповідно складності справи, значення розгляду справи для сторін, наданим адвокатом обсягом послуг, а також відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що справа з підстав розгляду спору по суті перебувала в провадженні районного суду з жовтня 2021 року по жовтень 2023 року, під час якого представником відповідача у справі подавались процесуальні документи, зокрема заява про вступ у справу як представника, клопотання про відкладення розгляду справи, клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції. Також, адвокат відповідача приймав участь в шести судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Вбачається, що розгляд даної справи є важливим для сторін, оскільки стосується правовідносин з приводу усунення перешкод у користуванні частиною земельної ділянки. Крім того, убачається, що адвокатом відповідача досягнуто мети надання правничої допомоги у справі.

Слід зазначити, що представником відповідача під час розгляду справи не вчинялись дії, що могли призвести до затягування розгляду справи або надання тверджень та заперечень щодо певних обставин, без надання відповідних доказів на підтвердження своєї позиції.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку суд першої інстанції правомірно стягнув судові витрати на правничу допомогу з позивачів на користь відповідача, оскільки стороною відповідача надано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат та докази таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, враховуючи подання представником відповідача заяв по суті справи та участь в шести судових засіданнях, загальною тривалістю 4 години 10 хвилин, беручи до уваги складність справи та її важливість для сторін.

Отже, доводи апеляційної скарги висновок районного суду не спростовують і зведені лише до незгоди з висновком суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних рішень у різних країнах.

Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія А № 303-А; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У справі «Серявін та інші проти України» зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну ві дпові дь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені яких діє представник ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Додаткове рішенняБілгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської областівід 07листопада 2023року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 17.06.2024 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова