Постанова

від 30.05.2024 по справі 909/890/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2024 р. Справа №909/890/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді (доповідача)МАТУЩАКА О.

суддівКРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

За участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.

за участю представника відповідача-1 Награбовського О.В.(адвокат) в режимі ВКЗ;

розглянувши апеляційну скаргуТовариства з додатковою відповідальністю

Коломийський ДОЗ вих. №12-03/24 від 21.03.2024 (вх.ЗАГС №01-05/949/24 від 01.04.2024), м.Коломия.

.

на рішення Господарського суду Івано Франківської області від 01.03.2024 (повне рішення - 04.03.2024, суддя І.Є. Горпинюк).

у справі №909/890/23.

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ", м. Коломия

до відповідачів: 1. Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", м. Київ.

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Шешори-Еко", м. Івано Франківськ

за участю третіх осіб, які не

заявляють самостійних вимог щодо

предмета спору на стороні відповідача-1: Державного реєстратора Лисецької селищної ради Тисменицького району, Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , м. Івано- Франківськ.

Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу - Коваль Катерини Олександрівни, м. Київ.

про визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів, витребування майна із чужого незаконного володіння

В С Т А Н О В И В:

Суть спору.

До Господарського суду Івано-Франківської області звернулося ТДВ "Коломийський ДОЗ" до АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та ТОВ "Шешори-Еко" з позовом про визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів, витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення державних реєстраторів щодо набуття АТ "ПУМБ" права власності на спірні об`єкти нерухомого майна (предмет іпотеки) є незаконними, так як такі прийняті на підставі документів, що не відповідали п. 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ за № 1127 від 25.12.2015. Враховуючи зазначене, відчужуючи за договором купівлі-продажу зазначені об`єкти на користь ТОВ "Шешори-Еко", АТ "ПУМБ" не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо розпорядження майном, оскільки не було його законним власником. Відтак рішення державного реєстратора про державну реєстрацію спірного майна за ТОВ "Шешори-Еко" підлягають скасуванню а майно має бути витребувано з незаконного володіння ТОВ "Шешори-Еко" на користь позивача.

Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 01.03.2024 у задоволенні позовних вимог відмовив.

Вказане рішення мотивоване тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності в рахунок погашення боргу, АТ "ПУМБ" проводило лише один раз - у 2017 році, і зазначена процедура була завершена прийняттям державним реєстратором рішень від 31.01.2017 та державною реєстрацією за АТ "ПУМБ" права власності на предмет іпотеки. Суд зазначив, що не зважаючи на те, що в період з 28.01.2020 по 25.09.2020 право власності на предмет іпотеки було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТДВ "Коломийський ДОЗ", власником майна все одно залишалося АТ "ПУМБ".

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Позивачем подано апеляційну скаргу на зазначене рішення, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Покликається на такі обставини:

- підставою для проведення державної реєстрації прав є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Натомість рішення державних реєстраторів щодо набуття АТ "ПУМБ" права власності на спірні об`єкти нерухомого майна (предмет іпотеки) прийняті на підставі документів, що не відповідали п. 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ за № 1127 від 25.12.2015, зокрема: довідки про суму боргу були складені та містили відомості про суму боргу станом на 2017 рік; висновки про вартість нерухомого майна подані з датою оцінки 26.01.2017 і терміном дії - шість місяців, а отже вартість оціненого нерухомого майна була визначена на дату понад 90 днів до дня подання документів для проведення державної реєстрації. Відтак такі рішення є незаконними;

- постанова Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №909/1080/18 не породжує для АТ "ПУМБ" правових підстав для набуття, зміни чи припинення прав і внесення на підставі цього судового рішення відповідних даних до Державного реєстру речових прав;

- спірне нерухоме майно АТ "ПУМБ" набуло незаконно, в порушення вимог законодавства, а тому відчужуючи за договором купівлі-продажу зазначені об`єкти на користь ТОВ "Шешори-Еко", воно не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо розпорядження майном, оскільки не було його законним власником;

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту.

АТ «ПУМБ» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає безпідставними покликання апелянта на незаконність набуття ним права власності на визначене нерухоме майно, оскільки у зв`язку з невиконанням позичальником за кредитним договором - ТОВ "Компанія Рона" своїх зобов`язань, АТ "ПУМБ" задовольнило забезпечені іпотекою грошові вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі ст. 6 іпотечного договору, ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку" та п. 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ за № 1127 від 25.12.2015. На підставі поданих документів, 31.01.2017 державним реєстратором - приватним нотаріусом Фрісом І.П. були прийняті рішення та здійснено державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за АТ "ПУМБ".

На виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі № 909/1080/18, якою було скасовано вказані вище рішення державного реєстратора, державним реєстратором Челах А.В. були прийняті рішення про скасування права власності АТ "ПУМБ" на спірне нерухоме майно та скасовано (вилучено) відповідні записи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Надалі постановою Верховного Суду від 18.03.2020 у вказаній справі скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 і залишено в силі рішення суду першої інстанції про відмову в позові ТДВ "Коломийський ДОЗ".

Враховуючи те, що записи про державну реєстрацію права власності на майно за АТ "ПУМБ" були скасовані (вилучені), останній звернувся до державного реєстратора Лисецької селищної ради Дем`янек І.А. для поновлення в реєстрі даних записів. На підставі зазначеної вище постанови Верховного Суду та документів, що були підставою для державної реєстрації права власності за банком 31.01.2017, державним реєстратором 29.09.2020 прийнято рішення про реєстрацію предмета іпотеки за банком. Тому доводи апелянта про наявність порушення його прав та інтересів, а також незаконність проведених реєстраційних дій є безпідставними. Відтак вимоги позивача про скасування рішень державних реєстраторів є неефективними способами судового захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові.

З огляду на це, відсутні підстави для витребування спірного майна на користь апелянта, оскільки банк набув право власності на це майно законно, на підставі іпотечного договору, що підтверджено судовими рішеннями у справах № 909/1080/18, № 809/1141/17 та № 909/712/22. Вважає,що уклавши іпотечний договір апелянт висловив свою волю на відчуження такого майна.

Інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 ГПК України, сторонами подано не було.

30.05.2024 представник відповідача-1 взяв участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суд з використанням власних технічних засобів; заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги. Представники інших учасників у справі в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Водночас від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що його представник перебуває на цілодобовому чергуванні по захисту повітряного простору України і є добровольцем у складі ЗСУ. Представник вказав, що на підтвердження зазначених обставин надати докази зможе після закінчення чергування.

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок сторони, і відповідно до положень ст. 202 ГПК України справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи наведене та те, що це друге клопотання від апелянта про відкладення розгляду справи, беручи до уваги встановлені ГПК України строки розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Беручи до уваги положення ст. 202, 270 ГПК України, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника апелянта та інших учасників у справі, які не з`явилися.

Фактичні обставини справи та оцінка суду.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.01.2012 АТ "Перший Український Міжнародний Банк (надалі - АТ "ПУМБ" або банк) та ТОВ "Компанія Рона" уклали кредитний договір № 1.12-02 (з додатковими угодами та додатками до нього (надалі - кредитний договір).

З метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Компанія Рона" (позичальник) за кредитним договором, 28.02.2013 АТ "ПУМБ" (іпотекодержатель) та ТДВ "Коломийський ДОЗ" (іпотекодавець, майновий поручитель) уклали іпотечний договір №1.12.-02/1-2, посвідчений приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Яцком П.П. за реєстровим № 784 (із змінами, внесеними до нього в подальшому договорами про внесення змін та доповнень №1 від 12.02.2014, №2 від 25.12.2014 та № 3 від 14.07.2015, надалі разом - іпотечний договір ).

Відповідно до п. 2.1. іпотечного договору, іпотекодавець ТДВ "Коломийський ДОЗ" передало в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно: 1) нежитлові будівлі (санаторій-профілакторій "Шешори"), загальною площею 9 299,6 кв.м., що розташовані за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, село Шешори, вул. Р.Савицького, буд. 13; 2) нежитлові будівлі санаторію-профілакторію "Шешори ", загальною площею 150,7 кв. м., що розташовані за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, село Шешори, вул. Р. Савицького, буд. 13а (нежитлові будівлі або предмет іпотеки).

Статтею 6 іпотечного договору встановлений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, п .6.2 якого встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється одним з таких способів за вибором іпотекодержателя: 1) за рішенням суду; 2) на підставі виконавчого напису нотаріуса; 3) шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим договором застережень про задоволення вимог іпотекодержателя. Визначені цим договором способи звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджають іпотекодержателю застосувати інші способи звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлені чинним законодавством України та/або письмовою домовленістю сторін.

Відповідно до п. 6.7. іпотечного договору сторони погодили застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки. Зокрема, у разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Зазначене застереження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Іпотекодавець бере на себе обов`язок вчиняти всі залежні від нього дії, які можуть стати необхідними для переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, а також дії, які не є необхідними, але можуть зробити процес переходу права власності належним, простим та максимально швидким (п. 6.7.1-6.7.3 іпотечного договору).

У зв`язку з невиконанням позичальником ТОВ "Компанія Рона" зобов`язань за кредитним договором, АТ "ПУМБ" задовольнило забезпечені іпотекою грошові вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - нежитлові будівлі в позасудовому порядку на підставі положень ст. 6 іпотечного договору, ст. ст. 36 та 37 Закону України "Про іпотеку", та відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. № 1127 (Порядок державної реєстрації речових прав).

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційні довідки № 348286607 від 27.09.2023 та № 348286753 від 27.09.2023) підтверджується, що 31.01.2017 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фрісом І.П., як державним реєстратором, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33649236 від 31.01.2017 та індексний номер 33649783 від 31.01.2017, якими за ПАТ "ПУМБ" було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення (предмет іпотеки).

З долучених до відзиву на позовну заяву Зазначені рішення приватний нотаріус Фріс І.П. прийняв у зв`язку з тим, що АТ "ПУМБ" звернуло стягнення на нежитлові приміщення, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання згідно з іпотечним застереженням у іпотечному договорі (у порядку абз. 2 ч. 3 ст. 36 та ст. 37 Закону України "Про іпотеку"). Вказане встановлене судовими рішеннями у справах № 909/1080/18 (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2020) та № 809/1141/17 (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.05.2018) та не заперечується учасниками справи.

Згідно згаданих вище інформаційних довідок, для державної реєстрації за АТ "ПУМБ" права власності на нежитлові будівлі, іпотекодержатель 31.01.2017 надав державному реєстратору - приватному нотаріусу Івано-Франківського міського нотаріального округу Фрісу І.П.: іпотечний договір №1.12.-02/1-2 (зі всіма договорами про внесення змін та доповнень до нього); вимогу про усунення порушення, забезпеченого іпотекою зобов`язання КНО-61-05-383 від 12.08.2016; повідомлення про вручення поштового відправлення від 12.08.2016, вручено 22.08.2016, опис вкладення у цінний лист від 12.08.2016, тобто саме ті документи, які іпотекодержатель подає державному реєстратору для проведення державної реєстрації за ним права власності на нерухоме майно при зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на передане в іпотеку майно.

ТДВ "Коломийський ДОЗ" не погодилось з вказаними рішеннями державного реєстратора - приватного нотаріуса Фріса І.П., індексний номер 33649236 від 31.01.2017 та індексний номер 33649783 від 31.01.2017, та оскаржило їх в судовому порядку.

28.05.2019 Господарський суд Івано-Франківської області у справі № 909/1080/18 ухвалив рішення, яким відмовив у позові ТДВ "Коломийський ДОЗ" до АТ "ПУМБ" та приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса І.П., треті особи: ТОВ "Компанія Рона", приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Яцко П.П., про визнання недійсними пунктів іпотечного договору №1.12.-02/1-2 та скасування вказаних вище рішень про державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі за банком,?.

15.01.2020 Західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою вказане рішення суду скасував та ухвалив нове про задоволення позову, а саме: визнав недійсними пункти 6.7 із підпунктами 6.7.1- 6.7.3 та пункт 6.8 із підпунктами 6.8.1 та 6.8.2 іпотечного договору №1.12.-02/1-2; скасував рішення приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса І.П. № 33649236 від 31.01.2017 про державну реєстрацію права власності АТ "ПУМБ" на нежитлові будівлі, що є предметом іпотеки.

28.01.2020 на підставі вказаної постанови Західного апеляційного господарського суду державний реєстратор Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Челах А.В. прийняв рішення за індексним номером 50858323 про скасування реєстрації права власності АТ "ПУМБ" на вказані нежитлові будівлі, а також скасував (вилучив) відповідні записи про право власності АТ "ПУМБ" з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Ці обставини підтверджуються згаданими вище інформаційними довідками із відповідних реєстрів.

18.03.2020 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду задоволив касаційну скаргу АТ"ПУМБ", скасував постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі №909/1080/18, і залишив в силі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2019, відповідно до якого у позові ТДВ "Коломийський ДОЗ" до банку та приватного нотаріуса про визнання недійсними пунктів іпотечного договору, скасування рішень приватного нотаріуса Фріса І.П., як державного реєстратора, було відмовлено.

29.09.2020 державний реєстратор Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області Дем`янек І.А. винесла оскаржувані у цій справі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54307511 та 54307835, якими право власності на нерухомое майно за реєстраційними номерами 15115626236 та 15041826236, а саме: нежитлові будівлі (санаторій-профілакторій "Шешори") за адресою: АДРЕСА_1 , та нежитлові будівлі санаторію-профілакторію "Шешори" за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, село Шешори, вул. Р. Савицького, буд. 13а, було зареєстровано за ПАТ "ПУМБ", про що зроблений відповідні записи за номером 38410313 та 38410676.

Як вбачається з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.09.2022 підставою для державної реєстрації зазначено:

1) щодо рішення державного реєстратора індексний номер 54307511 від 29.09.2020: вимога про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання; постанова, про визнання недійсними пунктів іпотечного договору від 28.02.2013 та скасування рішень про державну реєстрацію права власності; іпотечний договір №1.12-02/І-2 від 28.02.2013; договір про внесення змін і доповнень №1, №2, №3 до іпотечного договору; довідка; висновок про вартість нерухомого майна;

2) щодо рішення державного реєстратора індексний номер 54307835 від 29.09.2020: вимога про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання; висновок про вартість нерухомого майна; іпотечний договір №1.12-02/І-2 від 28.02.2013; договір про внесення змін і доповнень №1, №2, №3; постанова, про визнання недійсними пунктів іпотечного договору від 28.02.2013 та скасування рішень про державну реєстрацію права власності.

23.11.2021 АТ "ПУМБ" (продавець) та ТОВ "Шешори-Еко" уклали договори купівлі-продажу вищезазначеного нерухомого майна №2027 та № 2028. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 61791084 та 617917000 від 23.11.2021, внесла в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коваль К.О. Відповідно, власником нежилових будівель зареєстровано покупця за договорами купівлі-продажу - ТОВ "Шешори-Еко".

Підставою для державної реєстрації вказанозазначені вище договори купівлі-продажу та акт приймання-передачі нерухомого майна від 23.11.2021.

Відповідно до п. 1.2 договорів купівлі-продажу № 2027 та № 2028 право власності на нерухоме майно зареєстроване за продавцем в порядку задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченого ст. 37 Закону України "Про іпотеку" на підставі іпотечного договору №1.12-02/1-2, посвідченого 28.02.2013 приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Яцко П.П. за реєстровим №784.

Згідно з п. 1.3. договорів купівлі-продажу № 2027 та № 2028 право власності на нерухоме майно зареєстроване за продавцем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.09.2020 реєстратором Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області Дем`янек І.А.

Оцінка суду.

Згідно ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У цій справі позивач заявив позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а також про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Належний та ефективний спосіб захисту прав позивача визначається з огляду на обставини конкретної справи. Так, якщо спірне майно, на яке було звернено стягнення на підставі договору іпотеки, надалі відчужив іпотекодержатель - скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав не може забезпечити поновлення прав позивача, а відповідно позивачеві необхідно пред`являти віндикаційний позов до останнього набувача цього майна.

Судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем (іпотекодержателем), а не за іншою особою. Правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20) (п.п.100-120).

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, враховуючи, що після звернення стягнення на іпотечне майно ПАТ "ПУМБ" відчужив таке на користь іншої особи (ТОВ "Шешори-Еко"), ефективним способом захисту ТДВ "Коломийський ДОЗ" є віндикаційний позов до останнього набувача цього майна (вимога про витребування майна з його володіння).

Така вимога позивачем заявлена поряд із вимогами про визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів, а тому позивач обрав ефективний спосіб захисту при зверненні із цим позовом.

Статтями 317, 319 ЦК України передбачено, що саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до закріпленого в ст. 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом вказаної статті, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Тому суд першої інстанції з`ясовував, а апеляційний господарський суд перевірив, обставини переходу прав на нерухоме майно між сторонами, зокрема, наявність підстав для звернення стягнення на іпотечне майно та проведення державної реєстрації прав та внесення запису про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за іпотекодержателем, підстави та час переходу права власності на спірне майно.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

З наведених норм права вбачається, що власник може витребувати своє індивідуально-визначене майно у недобросовісного набувача, який заволодів ним без відповідної правової підстави. У добросовісного набувача майно може бути витребувано, якщо він набув його безоплатно або якщо набув за відплатним договором, але майно було загублене власником, викрадене у нього або вибуло з його володіння не з його волі іншим шляхом.

Отже, суд при витребуванні майна на підставі ст. 387, 388 ЦК України ? встановлює, чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати, чи існує це майно на момент витребування, чи знаходиться це майно у недобросовісного набувача, а якщо у добросовісного, то чи відплатно або безвідплатно він його придбав, а якщо придбав відплатно, то яким чином воно вибуло з володіння власника.

Разом з тим, ст. 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів ст. 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього.

З положень ст. 388 ЦК України вбачається, що можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Частинами 1, 2 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Законом визначені два способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду, та позасудовий - на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У ст. 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 цього Закону.

При цьому, правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності. Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано сторонами, що внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору іпотекодержатель ПАТ "ПУМБ" звернув стягнення на предмет іпотеки способом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Такий спосіб звернення стягнення на передане в іпотеку майно обумовлений п. 6.2 та 6.7 іпотечного договору.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, апелянт - ТДВ "Коломийський ДОЗ" покликається на те, що спірне нерухоме майно АТ "ПУМБ" набуло незаконно, в порушення вимог законодавства, а тому відчужуючи за договором купівлі-продажу зазначені об`єкти на користь ТОВ "Шешори-Еко", воно не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо розпорядження майном, оскільки не було його законним власником.

Вказані доводи суд апеляційної інстанції вважає безпідставними з огляду на таке.

Перехід права власності на спірні нежитлові приміщення від ТДВ "Коломийський ДОЗ" до АТ "ПУМБ" відбувся на підставі рішень державного реєстратора - приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса І.П., як державного реєстратора, з індексними номерами 33649236 від 31.01.2017 та 33649783 від 31.01.2017, внаслідок звернення стягнення на це майно, як предмет іпотеки, через невиконання кредитних зобов`язань за кредитним договором, які воно забезпечувало.

Надалі зазначені рішення державного реєстратора були спершу скасовані постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі № 909/1080/18, а потім, у зв`язку із скасуванням постанови Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 та залишенням в силі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2019 у справі № 909/1080/18 постановою Верховного Суду від 18.03.2020, в позові про скасування рішень державного реєстратора відмовлено.

Однак, враховуючи набрання законної сили постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі № 909/1080/18 в день її ухвалення, на підставі рішень державного реєстратора Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Челаха А.В. від 28.01.2020, скасовано державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за АТ "ПУМБ" та відновлено запис про право власності на це ж майно за ТДВ "Коломийський ДОЗ".

Після прийняття Верховним Судом постанови від 18.03.2020 у справі № 909/1080/18, державним реєстратором Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області Дем`янек І.А. прийнято рішення від 25.09.2020 про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за АТ "ПУМБ".

Таким чином, рішення про державну реєстрацію права власності від 25.09.2020 прийнято на підставі постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 909/1080/18, а також документів, які раніше слугували підставою для прийняття рішень державного реєстратора від 31.01.2017, якими вперше за АТ "ПУМБ" було зареєстровано право власності на предмет іпотеки, і в скасуванні яких судами відмовлено за наслідками розгляду справи № 909/1080/18.

У разі якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц, від 10.05.2018 у справі №643/18839/13-ц, від 23.01.2019 у справі № 643/12557/16-ц, від 13.03.2019 у справі №643/19761/13-ц, від 18.08.2021 у справі № 910/10984/18, від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, від 14.12.2022 у справі № 461/12525/15.

Відтак, враховуючи що постанова Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі № 909/1080/18 була скасована постановою Верховного Суду від 18.03.2020 у цій же справі, то перший судовий акт не породив жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, а тому АТ "ПУМБ" набуло право власності на предмет іпотеки за наслідками звернення стягнення на спірне майно у 2017 році, що остаточно було оформлено прийняттям рішень державного реєстратора - приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса І.П., як державного реєстратора, з індексними номерами 33649236 від 31.01.2017 та 33649783 від 31.01.2017.

У зв`язку з цим, ухвалення постанови Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі № 909/1080/18 та скасування, за наслідками ухвалення вказаної постанови, рішеннями державного реєстратора Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Челаха А.В. від 28.01.2020, державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за АТ "ПУМБ" та відновлення записів про право власності на це ж майно за ТДВ "Коломийський ДОЗ", не мали наслідком втрату АТ "ПУМБ" набутого 31.01.2017 права власності на предмет іпотеки та набуття права власності на нього позивачем ТДВ "Коломийський ДОЗ".

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що не зважаючи на те, що в період з 28.01.2020 по 25.09.2020 право власності на предмет іпотеки було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТДВ "Коломийський ДОЗ", власником майна залишалося АТ "ПУМБ".

Зазначене узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, у постановах якої закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (постанова від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц).

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі №911/3594/17 (пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13)).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. Таким чином, державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності (такий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №914/2006/17).

З наведеного вбачається, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Аналіз ст. 216, 328 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а незаконність набуття права власності, яка встановлена судом не може обґрунтовувати правомірності набуття права власності.

Отже, сама лише наявність державної реєстрації права власності на майно за певною особою має значення лише спростовуваної презумпції виникнення права власності на майно, і у разі встановлення судом відсутності правових підстав для такої реєстрації, така презумпція є спростована.

Враховуючи, що постанова Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 по справі № 909/1080/18, яка слугувала підставою для поновлення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТДВ "Коломийський ДОЗ", була скасована постановою Верховного Суду від 18.03.2020, і тому не породжувала жодних правових наслідків з моменту її ухвалення, то відновлення 28.01.2020 державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТДВ "Коломийський ДОЗ" не свідчить про повернення до позивача права власності на спірне майно та набуття позивачем права власності на спірне майно. Відтак власником майна в період з 28.01.2020 по 23.11.2021 залишалося АТ "ПУМБ", а з 23.11.2021 ТОВ "Шешори-Еко" з огляду на договір купівлі-продажу між останнім та АТ "ПУМБ".

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що вказані обставини підтверджують, що право власності на предмет іпотеки перейшло від ТДВ "Коломийський ДОЗ" до АТ "ПУМБ" 31.01.2017 за наслідками звернення банком стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, що було оформлено рішеннями державного реєстратора - приватного нотаріуса Фріса І.П. від 31.01.2017 за індексними номерами 33649236 та 33649783.

Віндикаційний позов ТДВ "Коломийський ДОЗ" може бути задоволений лише за умови встановлення незаконності вибуття у позивача майна саме 31.01.2017, порушення прав позивача при зверненні стягнення на предмет іпотеки, за наслідками якого були прийняті саме рішення державного реєстратора від 31.01.2017. Так, підставою для прийняття оскаржуваних рішень державного реєстратора від 29.09.2020 слугували ті самі документи, що раніше були підставою для прийняття рішень державного реєстратора від 31.01.2017 та додатково постанова Верховного Суду від 18.03.2020.

З наведеного вбачається, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності в рахунок погашення боргу, АТ "ПУМБ" проводило лише один раз - у 2017 році, і зазначена процедура була завершена прийняттям державним реєстратором - приватним нотаріусом Фрісом І.П. рішень від 31.01.2017 за індексними номерами 33649236 та 33649783 та державною реєстрацією за АТ "ПУМБ" права власності на предмет іпотеки.

Необхідність у повторному зверненні з цими ж документами до державного реєстратора Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області Дем`янек І.А. 29.09.2020 була зумовлена саме тим, що на підставі постанови Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі № 909/1080/18, рішеннями державного реєстратора від 28.01.2020 було скасовано державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за АТ "ПУМБ" та відновлено записи про право власності на це ж майно за ТДВ "Коломийський ДОЗ".

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що державна реєстрація 29.09.2020 права власності банку на нерухоме майно за своєю суттю зводиться до відновлення запису про таке право на підставі судового рішення, і єдиною правовою підставою для такої реєстрації є судове рішення - постанова Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 909/1080/18, а саме право власності АТ "ПУМБ" виникло раніше - 31.01.2017. Відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

В апеляційній скарзі ТДВ "Коломийський ДОЗ" покликається на порушення державним реєстратором Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області Дем`янек І.А., допущені при прийнятті нею 29.09.2020 рішень з індексними номерами 54307511 та 54307835 про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за АТ "ПУМБ", оскільки:

а) подана заявником серед документів довідка КНО-61-05-бн від 31.01.2017, видана 31.01.2017, не містить відомостей про розмір заборгованості та адресована приватному нотаріусу Фрісу І.П. В той же час за змістом п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав, мала подаватись довідка іпотекодержателя, яка має містити суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення державної реєстрації;

б) поданий заявником серед документів висновок про вартість нерухомого майна від 26.01.2017, видавник: Асоціація "УкрЕксПроБуд", оцінювач Бережкова О.Д., містить дату оцінки 26.01.2017 та має термін дії - 6 місяців. В той же час, ч. 3 п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки Іпотекодержателем подаються відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації.

Разом з тим, апелянт жодним чином не оспорює правомірності звернення банком стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на спірне майно в рахунок погашення заборгованості, яке проводилось у 2017 році та було завершене прийняттям рішень державного реєстратора - приватного нотаріуса Фріса І.П. від 31.01.2017. Також апелянт не оспорює законності та правомірності рішень державного реєстратора - приватного нотаріуса Фріса І.П. від 31.01.2017 за індексними номерами 33649236 та 33649783. Жодних доказів протиправності звернення стягнення АТ "ПУМБ" на предмет іпотеки у 2017 році, незаконності рішень державного реєстратора - приватного нотаріуса Фріса І.П. від 31.01.2017 апелянт суду не подавав.

В той же час, правомірність зазначених вище рішень була двічі предметом перегляду в судовому порядку у справах № 909/1080/18 та № 809/1141/17, в яких Верховний Суд підтримав позицію судів першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування цих рішень державного реєстратора.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно та законно встановив, що позивач втратив право власності на предмет іпотеки внаслідок звернення на нього стягнення іпотекодержателем АТ "ПУМБ" у 2017 році, а було остаточно оформлено рішеннями державного реєстратора - приватного нотаріуса Фріса І.П. від 31.01.2017 про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за АТ "ПУМБ" та проведенням цієї державної реєстрації. Відтак оскільки підстави позову не стосуються протиправності цих рішень державного реєстратора від 31.01.2017 чи незаконності звернення стягнення на предмет іпотеки, яке ці рішення оформляли, то ТДВ "Коломийський ДОЗ" не довів свого права власності на спірне майно, а тому не має права на витребування цього майна з чужого незаконного володіння. Вказане є безумовною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки за змістом статті 387 ЦК України право на витребування майна з чужого незаконного володіння належить лише власнику.

Апелянт також не погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у визнанні протиправними та скасуванні рішень державного реєстратора Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області Дем`янек І.А. від 29.09.2020 з індексними номерами 54307511 та 54307835; рішень державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коваль К.О. від 23.11.2021 з індексними номерами 61791084 та 61791700, з огляду на що, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 ст. 3 Закону передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 10 Закону, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч.2 ст.18 Закону), відповідно до п. 40 якого державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, іншими законами України та цим Порядком.

Так, відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав (в редакції станом на 31.01.2017) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Пункт 61 Порядку державної реєстрації речових прав станом на 29.09.2020 викладений у такій редакції: для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами); 3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації; 4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з абзацом 2 ч. 3 ст. 26 Закону (в редакції станом на дату прийняття оскаржуваних рішень державного реєстратора - 29.09.2020 та 23.11.2021) у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" п. 2 ч. 6 с. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

З огляду на вказане, доводи апелянта щодо недотримання вимог вказаного вище Порядку не знайшли свого підтвердження.

Виходячи із приписів ГПК України, статей 15, 16 ЦК України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, обрання особою неналежного способу захисту порушеного права в судовому порядку, який не відповідає як змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, з яким він не перебуває у договірних відносинах, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення права позивача (пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц(провадження № 14-256цс18)).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками місцевого господарського суду, що право власності позивача на нежитлові будівлі не може бути відновлене лише шляхом скасування рішень державних реєстраторів про реєстрацію права власності на ці будівлі за АТ "ПУМБ", та, в подальшому, за ТОВ "Шешори-Еко", а належним та ефективним способом захисту прав позивача у даному випадку має бути віндикаційний позов.

Разом з тим, суд першої інстанції, висновки якого визнані судом апеляційної інстанції законними та обґрунтованими, дійшов висновку про відмову в задоволенні віндикаційного позову з тих підстав, що позивач не довів свого права власності на спірне майно. Таким чином, позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів є безпідставними.

Недоведення позивачем свого права власності на спірне майно свідчить про те, що оскаржувані ним рішення державних реєстраторів не порушують його прав, що теж є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування таких рішень.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишається без змін.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ" залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.02.2024 у справі №909/890/23 - без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено та підписано 18.06.2024.

Головуючий суддяО.І. МАТУЩАК

СуддіН.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК