Постанова

від 02.10.2024 по справі 909/890/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 909/890/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Багай Н.О.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача 1 - Награбовський О.В. (адвокат)

відповідача 2 - не з`явився

1 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1 - не з`явився

2 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1 - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 (у складі колегії суддів: Матущак О.І. (головуючий), Кравчук Н.М., Скрипчук О.С.)

та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.03.2024 (суддя Горпинюк І.Є.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ"

до: 1. Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Шешори-Еко"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1:

1. Державний реєстратор Лисецької селищної ради Тисменицького району, Івано-Франківської області Дем`янек Іванна Антонівна,

2. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коваль Катерина Олександрівна

про визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів, витребування майна із чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Товариство з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ" (надалі - ТДВ "Коломийський ДОЗ", Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (надалі - АТ "ПУМБ", Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Шешори-Еко" (надалі - ТОВ "Шешори-Еко", Відповідач 2) про визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів, витребування майна із чужого незаконного володіння.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення державних реєстраторів щодо набуття АТ "ПУМБ" права власності на спірні об`єкти нерухомого майна (предмет іпотеки) є незаконними, оскільки прийняті на підставі документів, що не відповідали пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ за № 1127 від 25.12.2015. Враховуючи зазначене, відчужуючи за договором купівлі-продажу зазначені об`єкти на користь ТОВ "Шешори-Еко", АТ "ПУМБ" не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо розпорядження майном, оскільки не було його законним власником, а відтак рішення державного реєстратора про державну реєстрацію спірного майна за ТОВ "Шешори-Еко" підлягають скасуванню, а майно має бути витребувано з незаконного володіння Відповідача 2 на користь Позивача.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.03.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2024, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.2. Вказані рішення мотивовані тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності в рахунок погашення боргу, АТ "ПУМБ" проводилось лише один раз - у 2017 році, і зазначена процедура була завершена прийняттям державним реєстратором рішень від 31.01.2017 та державною реєстрацією за АТ "ПУМБ" права власності на предмет іпотеки. Суди зазначили, що не зважаючи на те, що в період з 28.01.2020 по 25.09.2020, на підставі постанови Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі № 909/1080/18, яке надалі було скасовано постановою Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 909/1080/18, право власності на предмет іпотеки було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТДВ "Коломийський ДОЗ", власником майна все одно залишалося АТ "ПУМБ". Одночасно суди встановили правомірність дій державного реєстратора при прийнятті ним 29.09.2020 рішень з індексними номерами 54307511 та 54307835 про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за АТ "ПУМБ".

Поряд з цим суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, вказали на те, що Позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки ефективним та належним способом захисту прав Позивача в цьому випадку був би віндикаційний позов, спрямований на повернення майна з чужого незаконного володіння. Встановивши недоведення Позивачем свого права власності на спірне майно суди дійшли висновку, що оскаржувані ним рішення державних реєстраторів не порушують його прав, що свідчить про неналежність обрання ним способу захисту у цьому спорі.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.07.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТДВ "Коломийський ДОЗ" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.03.2024 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. У касаційній скарзі ТДВ "Коломийський ДОЗ" просить Суд скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.03.2024, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

3.3. В обґрунтуванні касаційної скарги Скаржник вказує на неправильне застосування судами:

- абзацу 3 частини третьої статті 26, пункту 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 37 Закону України "Про іпотеку" з огляду на неврахування висновків Верховного Суду щодо регулювання подібних правовідносин, викладених у постанові від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19 щодо змісту судових рішень, які підлягають виконанню державним реєстратором. У зв`язку з чим Скаржник вважає, що постанова Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 909/1080/18 не породжує для АТ "ПУМБ" правових підстав для набуття, зміни чи припинення прав і внесення відповідних даних до Державного реєстру речових прав на підставі цього рішення, а відновлення його прав повинно було відбуватись шляхом повороту виконання рішення згідно з вимогами статті 333 Господарського процесуального кодексу України.

- частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав, неврахування судами необхідності подання АТ "ПУМБ" повного обсягу документації з дотриманням дати її формування, передбаченого пунктом 61 такого Порядку.

- статей 15, 16, 387, 388 Цивільного кодексу України без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, щодо обрання Позивачем належного способу захисту.

3.4. 20.08.2024 від АТ "ПУМБ" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Відповідач 1 просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ТДВ "Коломийський ДОЗ" та залишити оскаржувані рішення без змін.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. 20.01.2012 АТ "ПУМБ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" (надалі - ТОВ "Компанія Рона") уклали кредитний договір № 1.12-02 (з додатковими угодами та додатками до нього (надалі - Кредитний договір).

4.2. З метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Компанія Рона" (позичальник) за Кредитним договором, 28.02.2013 АТ "ПУМБ" (іпотекодержатель) та ТДВ "Коломийський ДОЗ" (іпотекодавець, майновий поручитель) уклали іпотечний договір №1.12.-02/1-2, посвідчений приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Яцком П.П. за реєстровим № 784 (зі змінами, внесеними до нього надалі договорами про внесення змін та доповнень №1 від 12.02.2014, №2 від 25.12.2014 та № 3 від 14.07.2015 (надалі - Іпотечний договір).

4.3. Відповідно до пункту 2.1. Іпотечного договору, іпотекодавець ТДВ "Коломийський ДОЗ" передало в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно: 1) нежитлові будівлі (санаторій-профілакторій "Шешори"), загальною площею 9 299,6 кв. м, що розташовані за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, село Шешори, вул. Р.Савицького, буд. 13; 2) нежитлові будівлі санаторію-профілакторію "Шешори", загальною площею 150,7 кв. м, що розташовані за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, село Шешори, вул. Р. Савицького, буд. 13 а (нежитлові будівлі або предмет іпотеки).

4.4. Статтею 6 Іпотечного договору встановлений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, п .6.2 якого встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється одним з таких способів за вибором іпотекодержателя: 1) за рішенням суду; 2) на підставі виконавчого напису нотаріуса; 3) шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим договором застережень про задоволення вимог іпотекодержателя. Визначені цим договором способи звернення стягнення на предмет іпотеки не перешкоджають іпотекодержателю застосувати інші способи звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлені чинним законодавством України та/або письмовою домовленістю сторін.

4.5. Відповідно до пункту 6.7. Іпотечного договору сторони погодили застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки. Зокрема, у разі виникнення у іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Зазначене застереження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Іпотекодавець бере на себе обов`язок вчиняти всі залежні від нього дії, які можуть стати необхідними для переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, а також дії, які не є необхідними, але можуть зробити процес переходу права власності належним, простим та максимально швидким (п. 6.7.1-6.7.3 Іпотечного договору).

4.6. У зв`язку з невиконанням позичальником ТОВ "Компанія Рона" зобов`язань за кредитним договором, АТ "ПУМБ" задовольнило забезпечені іпотекою грошові вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - нежитлові будівлі в позасудовому порядку на підставі положень статті 6 Іпотечного договору, статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку", та відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (Порядок державної реєстрації речових прав).

4.7. Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційні довідки № 348286607 від 27.09.2023 та № 348286753 від 27.09.2023) підтверджується, що 31.01.2017 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фрісом І.П., як державним реєстратором, було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33649236 від 31.01.2017 та індексний номер 33649783 від 31.01.2017, якими за ПАТ "ПУМБ" було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення (предмет іпотеки).

4.8. Для державної реєстрації за АТ "ПУМБ" права власності на нежитлові будівлі, іпотекодержатель 31.01.2017 надав державному реєстратору - приватному нотаріусу Івано-Франківського міського нотаріального округу Фрісу І.П.: іпотечний договір №1.12.-02/1-2 (зі всіма договорами про внесення змін та доповнень до нього); вимогу про усунення порушення, забезпеченого іпотекою зобов`язання КНО-61-05-383 від 12.08.2016; повідомлення про вручення поштового відправлення від 12.08.2016 (вручене 22.08.2016), опис вкладення у цінний лист від 12.08.2016, тобто саме ті документи, які іпотекодержатель подає державному реєстратору для проведення державної реєстрації за ним права власності на нерухоме майно при зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на передане в іпотеку майно.

4.9. ТДВ "Коломийський ДОЗ" не погодилось з вказаними рішеннями державного реєстратора - приватного нотаріуса Фріса І.П., індексний номер 33649236 від 31.01.2017 та індексний номер 33649783 від 31.01.2017, та оскаржило їх в судовому порядку.

4.10. 28.05.2019 Господарський суд Івано-Франківської області у справі № 909/1080/18 ухвалив рішення, яким відмовив у позові ТДВ "Коломийський ДОЗ" до АТ "ПУМБ" та приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса І.П., треті особи: ТОВ "Компанія Рона", приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Яцко П.П., про визнання недійсними пунктів Іпотечного договору № 1.12.-02/1-2 та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі за банком.

4.11. 15.01.2020 Західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою вказане рішення суду скасував та ухвалив нове про задоволення позову, а саме: визнав недійсними пункти 6.7 із підпунктами 6.7.1- 6.7.3 та пункт 6.8 із підпунктами 6.8.1 та 6.8.2 Іпотечного договору №1.12.-02/1-2; скасував рішення приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса І.П. № 33649236 від 31.01.2017 про державну реєстрацію права власності АТ "ПУМБ" на нежитлові будівлі, що є предметом іпотеки.

4.12. 28.01.2020 на підставі вказаної постанови Західного апеляційного господарського суду державний реєстратор Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Челах А.В. прийняв рішення за індексним номером 50858323 про скасування реєстрації права власності АТ "ПУМБ" на вказані нежитлові будівлі, а також скасував (вилучив) відповідні записи про право власності АТ "ПУМБ" з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4.13. 18.03.2020 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду задовольнив касаційну скаргу АТ "ПУМБ", скасував постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі № 909/1080/18, і залишив в силі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2019, відповідно до якого у позові ТДВ "Коломийський ДОЗ" до банку та приватного нотаріуса про визнання недійсними пунктів іпотечного договору, скасування рішень приватного нотаріуса Фріса І.П., як державного реєстратора, було відмовлено.

4.14. 29.09.2020 державний реєстратор Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області Дем`янек І.А. винесла оскаржувані у цій справі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54307511 та 54307835, якими право власності на нерухомое майно за реєстраційними номерами 15115626236 та 15041826236, а саме: нежитлові будівлі (санаторій-профілакторій "Шешори") за адресою: Івано- Франківська область, Косівський район, село Шешори, вул.Р. Савицького, буд. 13 , та нежитлові будівлі санаторію-профілакторію "Шешори" за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, село Шешори, вул. Р. Савицького, буд. 13а, було зареєстровано за ПАТ "ПУМБ", про що зроблений відповідні записи за номером 38410313 та 38410676.

4.15. Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.09.2022 підставою для державної реєстрації зазначено:

1) щодо рішення державного реєстратора індексний номер 54307511 від 29.09.2020: вимога про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання; постанова, про визнання недійсними пунктів іпотечного договору від 28.02.2013 та скасування рішень про державну реєстрацію права власності; іпотечний договір №1.12-02/1-2 від 28.02.2013; договір про внесення змін і доповнень №1, №2, №3 до іпотечного договору; довідка; висновок про вартість нерухомого майна;

2) щодо рішення державного реєстратора індексний номер 54307835 від 29.09.2020: вимога про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання; висновок про вартість нерухомого майна; іпотечний договір №1.12-02/1-2 від 28.02.2013; договір про внесення змін і доповнень №1, №2, №3; постанова, про визнання недійсними пунктів іпотечного договору від 28.02.2013 та скасування рішень про державну реєстрацію права власності.

4.16. 23.11.2021 АТ "ПУМБ" та ТОВ "Шешори-Еко" уклали договори купівлі-продажу вищезазначеного нерухомого майна №2027 та № 2028. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 61791084 та 617917000 від 23.11.2021, внесла в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коваль К.О. Відповідно, власником нежилових будівель зареєстровано покупця за договорами купівлі-продажу - ТОВ "Шешори-Еко".

4.17. Підставою для державної реєстрації вказано зазначені вище договори купівлі-продажу та акт приймання-передачі нерухомого майна від 23.11.2021.

4.18. Відповідно до пункту 1.2 договорів купівлі-продажу № 2027 та № 2028 право власності на нерухоме майно зареєстроване за продавцем в порядку задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченого статтею 37 Закону України "Про іпотеку" на підставі іпотечного договору №1.12-02/1-2, посвідченого 28.02.2013 приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Яцко П.П. за реєстровим №784.

4.19. Згідно з пунктом 1.3. договорів купівлі-продажу № 2027 та № 2028 право власності на нерухоме майно зареєстроване за продавцем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.09.2020 реєстратором Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області Дем`янек І.А.

4.20. За позицією Позивача, рішення державних реєстраторів щодо набуття АТ "ПУМБ" права власності на спірні об`єкти нерухомого майна (предмет іпотеки) є незаконними, оскільки прийняті на підставі документів, що не відповідали п. 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ за № 1127 від 25.12.2015. Враховуючи зазначене, відчужуючи за договором купівлі-продажу зазначені об`єкти на користь ТОВ "Шешори-Еко", АТ "ПУМБ" не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо розпорядження майном, оскільки не було його законним власником, а відтак рішення державного реєстратора про державну реєстрацію спірного майна за ТОВ "Шешори-Еко" підлягають скасуванню, а майно має бути витребувано з незаконного володіння на користь ТДВ "Коломийський ДОЗ".

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. Стосовно аргументів Скаржника про порушення державним реєстратором вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при проведенні реєстраційної дії 29.09.2020 щодо державної реєстрації права власності АТ "ПУМБ" на спірний об`єкт нерухомості, Суд зазначає таке.

5.4. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що державна реєстрація права власності АТ "ПУМБ" на спірний об`єкт нерухомості, здійснена 29.09.2020, за своєю суттю не є новим набуттям права власності, а натомість є підставою для повторного внесення запису про раніше зареєстроване право, що виникло в АТ "ПУМБ" 31.01.2017, у зв`язку зі скасуванням на підставі постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 909/1080/18 постанови Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі № 909/1080/18, якою було скасовано рішення приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса І.П. № 33649236 від 31.01.2017 про державну реєстрацію права власності АТ "ПУМБ" на спірні нежитлові будівлі.

5.5. У касаційній скарзі Скаржник наголошує на неправомірності реєстраційних дій, здійснених 29.09.2020, вказуючи, що згідно з абзацом 3 частини третьої статті 26, пункту 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підлягають виконанню державним реєстратором виключно судові рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а відтак постанова Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 909/1080/18, якою було підтверджено незаконність вимоги про скасування реєстрації, не створює підстав для повторної реєстрації права власності на спірне майно, яке було скасовано на підставі рішень державного реєстратора Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Челаха А.В. від 28.01.2020 за наслідками ухвалення постанови Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі № 909/1080/18.

Зазначене Скаржник обґрунтовує неврахуванням судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо регулювання подібних правовідносин, викладених у постанові від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19 щодо змісту судових рішень, які підлягають виконанню державним реєстратором.

5.6. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.10.2020 у справі №910/10963/19 за змістом положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

5.7. Суд не погоджується з такою правовою позицією Скаржника з огляду на таке.

5.8. Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, а пунктом 2 частини першої статті 3 цього Закону обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав визначено як одну з основних загальних засад державної реєстрації прав.

5.9. Ураховуючи скасування Верховним Судом постанови Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі № 909/1080/18, якою було визнано недійсними умови Іпотечного договору стосовно іпотечного застереження та скасовано первинні рішення та записи приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса І.П. від 31.01.2017 про реєстрацію права власності за АТ "ПУМБ", 25.09.2020 АТ "ПУМБ" звернулося до Державного реєстратора Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області Дем`янек Іванни Антонівни для відновлення скасованих рішень та записів про право власності АТ "ПУМБ" на будівлі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

5.10. Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16, від 06.11.2019 у справі № 643/9788/13-ц скасований судовий акт не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

5.11. Відтак, скасування Верховним Судом постанови Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі № 909/1080/18 (на підставі якої раніше було скасовано рішення приватного нотаріуса та вилучено з державного реєстру записи від 31.01.2017 про державну реєстрацію право власності АТ "ПУМБ" на нежитлові приміщення) повернуло сторони у первісне становище, що існувало до ухвалення апеляційним судом судового рішення, яке було скасовано, у т. ч. мало наслідком відновлення за АТ "ПУМБ" правоздатності власника такого нерухомого майна, набутого банком у власність 31.01.2017 на підставі Іпотечного договору в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку".

5.12. При цьому Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, досліджуючи питання моменту виникнення речового права іпотеки та відновлення записів про неї в реєстрі у разі скасування судового рішення, яке було підставою для вилучення записів про іпотеку, зробила висновок, що скасування судового рішення, що мало наслідком внесення до державного реєстру запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі.

5.13. Тобто, скасування Верховним Судом постанови Західного апеляційного господарського суду у справі № 909/1080/18, на підставі якої 28.01.2020 державним реєстратором Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Челах А.В. проведено державну реєстрацію скасування записів про право власності АТ "ПУМБ" від 31.01.2017, не відновило дію права власності АТ "ПУМБ", оскільки таке право власності вже виникло у нього з моменту первісної державної реєстрації 31.01.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про нього у цьому Державному реєстрі.

5.14. Одночасно Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 надала висновок стосовно відновлення в державному реєстрі скасованого на підставі судового рішення запису про речове право, визначивши, що запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення. Запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя.

5.15. Таким чином, аналогічно запис про право власності банку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не міг бути відновлений датою первісної реєстрації такого права (31.01.2017), а лише поточною датою заяви банку про державну реєстрацію права на підставі відповідної постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 909/1080/18, якою було скасовано судове рішення, що було підставою для скасування рішення та запису про право власності, а також на підставі Іпотечного договору та інших документів, що подавалися АТ "ПУМБ" як власником для первинної реєстрації права власності.

У такий спосіб повторна реєстрація права власності державним реєстратором на підставі постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 909/1080/18, якою підтверджено незаконність раніше задоволеної вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, є частиною поняття "скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в розумінні положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Це поняття охоплює як випадки первинного скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, так і дії щодо відновлення правового становища, зумовленого раніше скасованим рішенням державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

5.16. За таких обставин дії державного реєстратора при проведенні реєстраційної дії щодо державної реєстрації права власності АТ "ПУМБ" на спірний об`єкт нерухомості, яка здійснена 29.09.2020, відповідають положенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та не суперечать наведеній Скаржником практиці Верховного Суду.

5.17. Зазначене свідчить про необґрунтованість доводів Скаржника щодо необхідності звернення АТ "ПУМБ" із заявою про поворот виконання рішення згідно з вимогами статті 333 Господарського процесуального кодексу України, а не проведення повторної реєстрації права власності.

5.18. Також Скаржник звертає увагу на порушення з боку державного реєстратора під час реєстрації права власності АТ "ПУМБ" на спірний об`єкт нерухомого майна 29.09.2020. Зокрема, Позивач стверджує, що державний реєстратор не дотримався вимог щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема належного обсягу та характеру документів, які банк мав надати для здійснення реєстраційної дії. Серед них відсутня довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням на дату не раніше трьох днів до подання документів для реєстрації, а також відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності на дату не раніше 90 днів до подання документів для державної реєстрації. Скаржник наполягає, що державний реєстратор перевищив свої повноваження та діяв без належних підстав, оскільки документи, які надав банк, не відповідали вимогам законодавства, не містили актуальних даних і були сформовані ще під час подання первинної заяви АТ "ПУМБ".

5.19. З приводу наведеного Суд зазначає, що зазначені доводи, хоча і містяться в тексті касаційної скарги, однак при її поданні Скаржником не було обґрунтовано відповідні підстави касаційного оскарження з дотриманням вимог частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.20. Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

5.21. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

5.22. Згідно з частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

5.23. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.

5.24. Отже, системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

5.25. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

5.26. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

5.27. Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:

за пунктом 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах;

за пунктом 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення;

за пунктом 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

5.28. У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

5.29. Водночас стосовно зазначених доводів, Скаржником не було наведено їх належного обґрунтування, а отже, останні не можуть вважатись підставами для касаційного оскарження.

5.30. Щодо аргументів Скаржника стосовно обрання ним належного способу захисту в цьому спорі Суд зазначає таке.

5.31. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, вказали на те, що Позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки право власності на нежитлові будівлі не може бути відновлено лише шляхом скасування рішень державних реєстраторів про реєстрацію права власності за АТ "ПУМБ", а пізніше - за ТОВ "Шешори-Еко". Ефективним та належним способом захисту прав Позивача в цьому випадку був би віндикаційний позов, спрямований на повернення майна з чужого, незаконного володіння.

Встановивши недоведення Позивачем свого права власності на спірне майно суди дійшли висновку, що оскаржувані ним рішення державних реєстраторів не порушують його прав, що свідчить про обрання ним належного способу захисту у даному спорі.

5.32. При зверненні з касаційною скаргою Скаржник вказує на неправильне застосування судами статей 15, 16, 387, 388 Цивільного кодексу України без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

5.33. За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

5.34. Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

5.35. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

5.36. Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У №145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

5.37. У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (№75 рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

5.38. Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

5.39. Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 Цивільного кодексу України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.

5.40. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті).

5.41. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

5.42. Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред`явлення вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, на які посилається Скаржник при зверненні з касаційною скаргою).

5.43. Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

5.44. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем.

5.45. З огляду на наведене, висновок судів попередніх інстанцій, що право власності на нежитлові будівлі не може бути відновлено лише шляхом скасування рішень державних реєстраторів про реєстрацію права власності, а відтак є ефективним та належним способом захисту прав Позивача в цьому випадку був би віндикаційний позов, спрямований на повернення майна з чужого незаконного володіння.

Оскільки Позивачем не доведено порушення його права власності на спірне майно суди дійшли правомірного висновку, що оскаржувані ним рішення державних реєстраторів не порушують його прав, що свідчить про неналежність обрання ним способу захисту у даному спорі.

5.46. Зазначений висновок судів узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

5.47. З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами правильно застосовано вищезазначені норми матеріального права та враховано висновки Верховного Суду щодо їх застосування, а отже доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстави для її задоволення відсутні.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частина друга цієї ж статті забороняє скасовувати правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.4. Оскільки наведені Скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - залишенню в силі.

6.5. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.03.2024 у справі № 909/890/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

Н. Багай