Постанова

від 12.06.2024 по справі 757/22127/22-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 757/22127/22 Головуючий у суді першої інстанції - Бусик О.Л.

Номер провадження № 22-ц/824/4192/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Сукач О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою Ільїною Дар`єю Валеріївною , на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «САП Україна» про стягнення заробітної плати, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати при звільненні та вихідної допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року ТОВ «САП Україна» звернулось до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно одержаних коштів, яку мотивувало тим, що в провадженні Печерського районного суду міста Києва перебувала справа №757/22127/22-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «САП Україна» про стягнення заробітної плати, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати при звільненні та вихідної допомоги.

Так, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «САП Україна» на її користь 2 638 558,28 грн невиплаченої заробітної плати директора за період з 05 січня 2022 року по 30 червня 2022 року; 2 408 029,43 грн середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати; 2 650 257,24 грн вихідної допомоги, 500 000 грн моральної шкоди, 17 405 грн сплаченого судового збору. У задоволенні решти вимог позову відмовлено.

Вказано, що повний текст рішення був виготовлений 22 грудня 2022 року.

В подальшому, 20 січня 2023 року відповідач звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення від 15 грудня 2022 року.

Разом з тим, 24 січня 2023 року Печерський районний суд міста Києва видав позивачу ОСОБА_1 виконавчий лист №757/22127/22-ц та у зв`язку з цим приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. відкрито виконавче провадження №7083992 та 25 січня 2023 року та стягнуто з рахунків відповідача 10 713 243 грн.

Заявник вказував, що постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Відтак, ТОВ «САП Україна» просило визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист та стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «САП Україна» 8 214 249, 95 грн, як безпідставно одержані стягувачем від боржника за виконавчим документом.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року заяву ТОВ «САП Україна» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно одержаних коштів задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №757/22127/22 від 24 січня 2023 року, виданий Печерським районним судом міста Києва на виконання рішення від 15 грудня 2022 року по справі №757/22127/22 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «САП Україна» про стягнення заробітної плати, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати при звільненні та вихідної допомоги.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «САП Україна» 8 214 249, 95 грн, як безпідставно одержані стягувачем від боржника за виконавчим документом.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - Ільїна Д.В. подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що відповідач вже намагався визнані той самий виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, з тих самих підстав.

Так, ТОВ «САП Україна» зверталось до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи це тим, що рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року у справі № 757/22127/22-ц, станом на момент видання виконавчого документа, нібито не набрало законної сили, натомість було відкрите виконавче провадження та стягнуті кошти. При цьому, відповідач не заявляв вимогу про повернення безпідставно набутих коштів.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року у справі № 757/22127/22-ц було відмовлено у задоволенні заяви відповідача про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

ТОВ «САП Україна» оскаржувало таку ухвалу й постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року у справі № 757/22127/22-ц було відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, а ухвала Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року - була залишена без змін.

А тому представник позивачки вважає, що оскаржувана ухвала від 25 вересня 2023 року була постановлена з порушенням принципу правової визначеності та попри наявне судове рішення, що набрало законної сили, за абсолютно аналогічними вимогами відповідача з тих самих підстав.

Вказує, що відповідач неналежним чином розпорядився своїми процесуальними правами, вичерпав право на визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, проте повторно звернувся до суду з аналогічними вимогами, а судом з аналогічного предмета та підстав постановлено інше судове рішення, хоча мало бути відмовлено у відкритті провадження та повторному прийнятті заяви.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Ільїна Д.В. звертає увагу, що відповідач намагається здійснити подвійне стягнення, адже паралельно з повторним поданням заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, ТОВ «САП Україна» також звернулось до Солом`янського районного суду міста Києва з позовною заявою № 760/18839/23 про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів, чим фактично подвоїло свої вимоги.

Отже, суд першої інстанції проігнорував наявність обставин щодо існування судового рішення з даного спору та наявність іншого судового процесу з тим самим предметом, та з тих самих підстав між тими самими сторонами, а також не дав в оскаржуваній ухвалі оцінки доводам апелянта, чим порушив принцип змагальності сторін.

Враховуючи викладене, представник ОСОБА_1 - Ільїна Д.В. просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове судове рішення, яким залишити без розгляду заяву ТОВ «САП Україна» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та повернення коштів, набутих за виконавчим листом.

19 березня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ТОВ «САП Україна» - адвоката Прохур К.В., у якому вказує, що суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заяви, оскільки виконавчий лист було видано передчасно та помилково, адже рішення не набрало законної сили та оскаржувалось відповідачем. Крім того, виконавчий лист видано на виконання рішення, яке скасовано в апеляційному порядку.

Вважає, що аргументи апелянта не спростовують вказаного, а зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями суду, що були прийняти за наслідками розгляду її клопотань про залишення заяви без розгляду та про закриття провадження.

Наголошує, що відповідачем заявлялась лише вимога про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню до моменту його фактичного виконання, натомість в даному випадку у заяві містилась вимога про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню вже після його виконання та вимога про повернення безпідставно отриманих грошових коштів за виконавчим листом. Тож, представник відповідача вважає, що заява не є аналогічною, з тих самих підстав та предмету.

Представник товариства вказує, що в справі № 760/18839/23 про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів вимоги заявлено в порядку статті 1212 ЦК України, як безпідставно набутого майна, тобто спір щодо наявності права вимагати стягнення таких коштів і обов`язку ОСОБА_1 сплатити такі кошти. Натомість в даній справі ставиться питання, що є поза межами спору щодо стягнення коштів - правомірності видачі виконавчого листа.

У відзивіпредставник Ільїна Д.В. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

При апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 та її представники - адвокати Перемежко О.А., Перемежко А.О. підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просили її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про залишення поданої заяви без задоволення з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник ТОВ «САП Україна» - адвоката Прохур К.В., при апеляційному розгляді справи заперечила щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, оскільки доводи, на які посилається апелянт, не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду. Вважає, що суд розглядаючи вказану справу дотримався норм матеріального права та норм процесуального законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися на розгляд вказаної справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «САП Україна» на користь ОСОБА_1 2 638 558,28 грн невиплаченої заробітної плати директора за період з 05 січня 2022 року по 30 червня 2022 року; 2 408 029,43 грн середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати; 2 650 257,24 грн вихідної допомоги, 500 000,00 грн моральної шкоди, 17 405,00 грн сплаченого судового збору. У задоволенні решти вимог позову відмовлено.

Повний текст рішення був виготовлений 22 грудня 2022 року.

Після ухвалення рішення представником позивача адвокатом Єфремовою Ж.А. до суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в якій представник позивача просила суд стягнути з ТОВ «САП Україна» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 505 953,64 грн.

Додатковим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 грудня 2022 року стягнуто з ТОВ «САП Україна» на користь ОСОБА_1 505 953,64 грн судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу.

20 січня 2023 року, в межах строку на апеляційне оскарження, відповідач звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року.

24 січня 2023 року Печерський районний суд міста Києва видав позивачу виконавчий лист №757/22127/22-ц.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. від 24 січня 2023 року відкрито виконавче провадження №70839492.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

З викладеного вбачається, що виконавче провадження № 70839492 було розпочато приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. на підставі виконавчого листа по справі №757/22127/22-ц від 24 січня 2023 року, виданого на підставі рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року, яке було скасовано в апеляційному порядку.

Розглядаючи подану ТОВ «САП Україна» заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та задовольняючи її, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що матеріалами справи підтверджено, що апеляційна скарга на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року подана до Київського апеляційного суду 20 січня 2023 року, тобто у строк, визначений вимогами ст. 354 ЦПК України, отже виконавчий лист видано помилково на виконання рішення суду, яке не набрало законної сили.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції виснував, що наявні підстави для визнання виконавчого листа № 757/22127/22-ц, який виданий Печерським районним судом міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «САП Україна» на користь ОСОБА_1 2 638 558,28 грн невиплаченої заробітної плати директора за період з 05.01.2022 р. по 30.06.2022 р.; 2 408 029,43 грн середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати; 2 650 257,24 грн вихідної допомоги, 500 000,00 грн моральної шкоди, 17 405,00 грн сплаченого судового збору таким, що не підлягає виконанню, тому в цій частині заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи подану заявником заяву в частині стягнення із ОСОБА_1 безпідставно одержаних за виконавчим документом грошових коштів, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до положень ч. 4 ст. 432 ЦПК України, якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

З наданої до суду заявником платіжної інструкції № 24 від 26 січня 2023 року вбачається, що на підставі оскаржуваного виконавчого документа було утримано 8 214 249, 95 грн на користь ОСОБА_1 , тому суд з врахуванням вимог ч. 4 ст. 432 ЦПК України, задовольнив вимоги ТОВ «САП Україна».

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про задоволення поданої заяви відповідає з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (стаття 129-1 Конституції України).

Разом із тим частиною першої статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 273 ЦПК України).

Як встановив суд першої інстанції при розгляді поданої ТОВ «САП України» заяви, вступна та резолютивна частина рішення Печерського районного суду міста Києва була проголошена судом 15 грудня 2022 року. Даним рішенням позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «САП Україна» на користь ОСОБА_1 2 638 558,28 грн невиплаченої заробітної плати директора за період з 05 січня 2022 року по 30 червня 2022 року; 2 408 029,43 грн середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати; 2 650 257,24 грн вихідної допомоги, 500 000,00 грн моральної шкоди, 17 405,00 грн сплаченого судового збору. У задоволенні решти вимог позову відмовлено.

Повний текст рішення був виготовлений 22 грудня 2022 року.

20 січня 2023 року, в межах строку на апеляційне оскарження, відповідач відповідно до ст. 355 ЦПК України звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року.

Тобто, вище вказані обставини свідчать про те, що в силу положень ч.2 ст. 273 та ст. 355 ЦПК України вище вказане рішення законної сили не набрало у зв`язку із його оскарженням.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року, яке залишено в силі 16 січня 2024 року постановою Верховного Суду, рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року було скасовано й у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зазначене свідчить про те, що правових підстав для видачі виконавчого листа та його примусового виконання не було.

Разом із тим, із матеріалів вказаної справи вбачається, що 24 січня 2023 року Печерський районний суд міста Києва видав позивачу виконавчий лист №757/22127/22-ц.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. від 24 січня 2023 року відкрито виконавче провадження №70839492 (а.с. 47 т.5).

25 січня 2023 року за вимогою виконавця із ТОВ «САП України» згідно платіжної інструкції №70839492 від 25 січня 2023 року було стягнуто 1696989,93 грн з рахунку ТОВ «САП України» в АТ «УКРСИББАНК» ( а.с. 48 т.5), а згідно платіжної інструкції №70839492 від 25 січня 2023 року було стягнуто 9037243,94 грн з рахунку ТОВ «САП Україна» в АТ «СІТІ банк» (а.с. 49 т.5)

Згідно платіжної інструкції №24 від 26 січня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. було перераховано ОСОБА_1 8214249,95 грн на виконання виконавчого листа №757/22127/22-ц, виданого 24 січня 2023 року у виконавчому провадженні № 70839492 (а.с. 58 т.5).

Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання. Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом. Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом (стаття 432 ЦПК України).

Визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є підставою закінчення виконавчого провадження (пункт 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Загалом підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково не є виключним.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11.

У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, від 09 вересня 2021 року у справі

№ 824/67/20, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001.

Визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, безпосередньо пов`язане із питанням набрання судовим рішення законної сили, одним із проявів якого є реалізованість й виконуваність судового рішення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву, подану ТОВ «САП України» дійшов обґрунтованих висновків щодо її обґрунтованості, оскільки викладені в ній обставини щодо видачі виконавчого листав на виконання рішення суду, що не набрало законної сили, є доведеними.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що за результатом розгляду вказаного спору в апеляційному порядку вище вказане рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року у вказаній справі було скасовано як не обґрунтоване і ухвалено нове судове рішення про відмову у позові. Дана постанова апеляційного суду в порядку касаційного перегляду була визнана законною та обґрунтованою.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи подану заяву та стягуючи із ОСОБА_1 отримані грошові кошти на виконання рішення суду, що не набрало законної сили, дотримався положень, викладених в частині четвертій статті 432 ЦПК України, в якій зазначено: «Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом».

Перевіряючи доводи апелянта в частині неправомірності висновків суду першої інстанції щодо повторного розгляду аналогічної заяви, поданої ТОВ «САП України» з посилання на те, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 31 січня 2023 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року, дане питання уже було вирішено, тому повторний розгляд цього ж питання порушує принцип правової визначеності.

Однак, колегія суддів вважає дані доводи апелянта необґрунтованими, оскільки чинним процесуальним законодавством визначено заборону на повторне звернення до суду із позовом в разі, якщо такий позов подано у спорі між тими ж сторонами, щодо того ж предмету спору та із одних і тих правових підстав.

Разом із тим, із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції постановив оспорювану ухвалу за наслідками розгляду заяви ТОВ «САП України», поданої 27 липня 2023 року про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню уже після апеляційного розгляду справи на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року та встановлення обставин - безпідставності заявлених позовних вимог.

Таким чином, повторне звернення до суду із заявою про визнання виконавчого листа було мотивовано іншими підставами та доповнено також вимогою про стягнення безпідставно отриманих ОСОБА_1 грошових коштів на виконання рішення суду, яке не набрало законної сили, а також, яке було скасовано як необґрунтоване.

Отже, розглядаючи подану ТОВ «САП Україна» заяву, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення (ухвалу), яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану Ільїною Дар`єю Валеріївною , залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 14 червня 2024 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв