Постанова

від 04.12.2007 по справі 16/230/05-нр

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/230/05-НР

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"04" грудня 2007 р. Справа № 16/230/05-НР

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

                     суддів Сидоренко М.В.

                                 Таценко Н.Б.

Склад судової колегії змінений розпорядженнями голови Одеського апеляційного господарського суду №143 від 30.10.2007р., №176 від 03.12.2007р.

при секретарі судового засідання Скуділо О.В.

за участю представників сторін:

від Миколаївської облспоживспілки — Луцива І.С. - по довіреності;

від  ТОВ “ЕКЮР” —Гоманюк О.Г. - по довіреності;

від  Миколаївської міської ради —Тарасенко Є.В., Гоманюк О.Г. - по довіреностям

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської обласної спілки споживчих товариств

на рішення господарського суду Миколаївської області від 10.07.2007р.

по справі № 16/230/05-НР

за позовом  Миколаївської обласної спілки споживчих товариств;

до відповідачів:  1. Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКЮР”;

                         2. Миколаївської міської ради;

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії;

та за зустрічним позовом  Миколаївської міської ради;

до  Миколаївської обласної спілки споживчих товариств;

третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕКЮР”;

про визнання Миколаївської міської ради власником частки, що дорівнює 100% недобудованого об'єкту нерухомості, розташованого між поштовими адресами вул. Самойловича, 2-д та вул. Самойловича, 2-г у м. Миколаєві, вартістю 499368,59грн.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

          В засіданні суду згідно ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 04.12.2007р.

У судовому засіданні 04.12.2007р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Встановив:

У серпні 2005р. Миколаївська обласна спілка споживчих товариств звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКЮР”,  вимагаючи зобов'язати відповідача усунути обмеження щодо користування належним позивачу майном незавершеного будівництва критого ринку в Корабельному районі м. Миколаєва по вул. Самойловича шляхом виселення із самовільнозайнятої земельної ділянки, включаючи знесення будівель, будинків тощо за рахунок ТОВ “Екюр”, посилаючись на ст.ст.31, 44, 212 Земельного кодексу України.

03.10.2005р. позивач уточнив позовні вимоги, зазначивши в якості другого відповідача Миколаївську міську раду, та вимагаючи визнати недійсним договір оренди земельної ділянки між Миколаївською міською радою та ТОВ “ЕКЮР”; зобов'язати ТОВ “Екюр” виселитися з самовільнозайнятої земельної ділянки та виконати усі пов'язані з цим дії відповідно д п.2 ст.212 Земельного кодексу України включаючи знесення будівель, тощо за рахунок ПП “ЕКЮР”; зобов'язати ТОВ “ЕКЮР” усунути обмеження щодо користування належним позивачу майном незавершеного будівництва критого ринку в Корабельному районі м. Миколаєва по вул. Самойловича шляхом виконання протипожежних, санітарних вимог та вимог ДБН; зобов'язати Миколаївську міську раду відновити становище, що існувало до порушення прав позивача відповідними пунктами рішення Миколаївської міської ради №33/15 від 27.07.2001р. шляхом прийняття рішення про надання в оренду земельної ділянки для будівництва критого ринку в Корабельному районі м. Миколаєва по вул. Самойловича.

          Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.10.2005р. позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки між Миколаївською міською радою і ТОВ “ЕКЮР” об'єднано з первісними уточненими позовними вимогами; залучено до справи в якості відповідача Миколаївську міську раду; в об'єднанні другої  вимоги до суб'єкта владних повноважень —Миколаївської міської ради щодо зобов'язання вчинити певні дії та прийняти рішення відмовлено.

02.11.2005р. Миколаївська міська рада звернулась до господарського суду Миколаївської області з зустрічним позовом до Миколаївської обласної спілки споживчих товариств, третя особа на стороні позивача —ТОВ “ЕКЮР”, вимагаючи визначити та затвердити розподіл спільної часткової власності —недобудованого об'єкту колгоспного ринку по вул. Самойловича у м. Миколаєві загальною вартістю 605744,4грн., при якому Миколаївська міська рада є власником 99,52% спільного майна вартістю 602816грн., а  Миколаївська обласна спілка споживчих товариств —0,48% майна вартістю 2928,6грн., посилаючись на ст.ст.115, 431 ЦК УРСР, ст.ст.364, 367, 1141 ЦК України.

Ухвалою суду першої інстанції від 07.11.2005р. зустрічний позов прийнятий до розгляду з первісним позовом.

          Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.12.2005р. призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, та зупинено провадження у справі.

          Ухвалою місцевого господарського суду від 15.05.2006р. провадження у справі поновлено у зв'язку з надходженням експертного висновку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №4970 від 25.04.2006р.

          Ухвалою господарського суду від 30.05.2006р. провадження у справі припинено, оскільки стороною у справі виступає суб'єкт владних повноважень —Миколаївська міська рада і тому спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

          Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.02.2007р. скасовано ухвалу суду першої інстанції від 30.05.2006р., справу направлено до господарського суду Миколаївської області на розгляд по суті.

          Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.02.2007р. справу прийнято до провадження з присвоєнням їй №16/230/05-НР.

          В ході розгляду справи позивачі неодноразово уточнювали позовні вимоги, остаточно виклавши їх в наступній редакції: позивач за первісним позовом — Миколаївська обласна спілка споживчих товариств просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки між Миколаївською міською радою та ТОВ “ЕКЮР”, укладений на підставі рішення №33/15 від 27.07.2001р.; зобов'язати ТОВ “ЕКЮР” виселитися з самовільнозайнятої земельної ділянки; зобов'язати ТОВ “ЕКЮР” усунути обмеження щодо користування належним позивачу майном незавершеного будівництва критого ринку в Корабельному районі м. Миколаєва по вул. Самойловича шляхом виконання протипожежних, санітарних вимог та вимог ДБН; позивач за зустрічним позовом —Миколаївська міська рада просить суд визнати її власником частки, що дорівнює 100%, недобудованого об'єкту нерухомості, розташованого між поштовими адресами вул. Самойловича 2-д та вул. Самойловича, 2-г у м. Миколаєві вартістю 499368,59грн., встановленою судовою будівельно-технічною експертизою.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.07.2007р. (суддя  ГриньоваТ.В.) у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

          Суд першої інстанції відмовив у задоволенні первісного позову з огляду на наступне: позивач не зазначив підстав визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, не навів норм матеріального права яким не відповідає або які порушує вказаний договір всупереч ч.3 ст.215 ЦК України; позивач не надав суду доказів, що підтверджують його право землекористувача спірної земельної ділянки відповідно до ч.1 ст.23 ЗК України від 18.12.1990р., ч.1 ст.126, ч.2 ст.92, ст.93, ч.2 ст.125  ЗК України від 25.10.2001р.; ТОВ “ЕКЮР” використовує спірну земельну ділянку не самовільно, а на підставі договору оренди від 01.08.2001р., чинність якого встановлена рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.03.2007р. по справі №13/137/06; ТОВ “ЕКЮР” не порушує право позивача, яке дотепер не виникло; всупереч ст.33 ГПК України позивачем не надано доказів належності йому спірного майна, не зазначено в чому саме полягають обмеження у користуванні майном; належність спірного майна позивачу спростовується договором “Про сумісну діяльність по дольової участі в будівництві в Корабельному районі ринку на підставі рішення V сесії ХХІІ скликання від 23.05.1995р. №5/8 Миколаївської ради народних депутатів, Постанови правління Миколаївської облспоживспілки №101/1 від 02.06.1995р.”

          У задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції відмовив з наступних підстав: Миколаївська обласна спілка споживчих товариств не виконала покладене на неї  п.1 договору “Про сумісну діяльність...” зобов'язання по завершенню будівництва ринку до 1997р.; погодилась з пропозицією Миколаївської міської ради розірвати зазначений договір листом від 21.10.1997р. №01/461, що надало право Раді вимагати виділу своєї частки в натурі згідно її внеску у спільну діяльність; позивач за зустрічним позовом пропустив строк позовної давності встановлений ст.ст.71,76 ЦК УРСР 1963р., що є підставою для відмови у позові.

          Не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 10.07.2007р., Миколаївська обласна спілка споживчих товариств звернулась з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, вимагаючи скасувати рішення суду від 10.07.2007р. в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позов Миколаївської обласної спілки споживчих товариств, пославшись на наступне:

          - скаржник є користувачем спірної земельної ділянки з 1984р. згідно рішення Миколаївського міськвиконкому від 09.09.1983р. № 917, Акту відведення земельної ділянки в натурі від 08.08.1984р., рішення виконавчого комітету Миколаївської ради народних депутатів від 12.05.1987р.;

          - право землекористування не оформлено, але ця можливість не втрачена з огляду на вимоги Постанови ВР України від 18.12.1990р. №562;

          - рішенням Миколаївської міської ради №33/15 від 27.07.2001р. незаконно було відведено частину спірної земельної ділянки ТОВ “ЕКЮР” всупереч ст.31 ЗК України 1990р., ст.151 ЗК України 2001р.; зазначене рішення було оскаржено до господарського суду Миколаївської області, ухвалою якого припинено виконання цього рішення; у зв'язку з цим договір оренди №673 від 01.08.2001р. укладатися не міг; строк договору оренди скінчився;

          - всупереч постанови Вищого господарського суду України про визнання недійсним рішення Миколаївської міськради №33/15 від 27.07.2001р. в частині надання земельної ділянки ТОВ “ЕКЮР” останнє продовжує використовувати зазначену земельну ділянку;

          -  твердження суду щодо незазначення позивачем обмежень у користуванні земельною ділянкою спростовуються доводами позовної заяви в якій зазначено, що будівлі ТОВ “ЕКЮР” перешкоджають вільному доступу та під'їзду до павільйону; інший вхід неможливо побудувати через особливості території ринку.

          У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ “Екюр” зазначається наступне: твердження скаржника про наявність рішення про відведення земельної ділянки площею 1,78га не має документального підтвердження; Облспоживспілка не має акту, що посвідчує право довгострокового тимчасового користування землею, отже не має права на звернення до міськради; безпідставними та бездоказовими є твердження щодо правонаступництва користування земельною ділянкою, наданою у користування Об'єднаній дирекції  колгоспних ринків рішенням №917 від 09.09.1983р.; термін землекористування Спілкою земельною ділянкою сплив з розірванням договору про сумісну діяльність в 1997р.; до розподілу незавершеного будівництва, яке є спільною  власністю Спілки та Ради визнати розмір земельної ділянки, якою  вправі користуватись Спілка, неможливо; відсутність права землекористування позбавляє скаржника права на оскарження договору оренди земельної ділянки, оскільки його право не є порушеним; ТОВ “Екюр” займало спірну земельну ділянку не самовільно, а на підставі договору оренди земельної ділянки №673 від 01.08.2001р., а наразі, коли його термін сплив, —як власник побудованих на ній об'єктів згідно з рішенням господарського суду №13/137/06; Рада як власник не заперечує проти використання ТОВ “Екюр” земельної ділянки для забезпечення функціонування ринку “Корабельний”; суд першої інстанції помилково застосував позовну давність щодо вимог Ради за зустрічним позовом, оскільки перебіг позовної давності на вимоги щодо виділу частки міськради в натурі або визнання власником відповідної частки як різновид способу повернення державного майна із чужого незаконного  володіння розпочався з 01.01.2004р. (дати набрання чинності ЦК України), тому термін  позовної давності на момент прийняття оскаржуваного рішення не сплив.

          У зв'язку з викладеним ТОВ “Екюр” просить скасувати рішення від 10.07.2007р. в частині  відмови у задоволенні  зустрічного позову і постановити нове рішення про його задоволення;  в іншій частині рішення (за первісним позовом) залишити без змін.

          Миколаївська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення з аналогічних мотивів, вказуючи також, що на момент розірвання договору і на даний час  існує спільна часткова власність міськради та споживспілки —незавершений будівництвом колгоспний ринок  по  вул. Самойловича; розподіл  спільної часткової власності в натурі, отже й факт припинення існування спільної власності судом не встановлений, отже відмова у позові за спливом терміну позовної давності є неправомірною.

          Миколаївська міська рада викладає спільну з ТОВ “Екюр” думку стосовно скасування оскаржуваного рішення і задоволення зустрічного позову з визнанням права власності Ради на частку, що дорівнює 100% недобудованого об'єкту нерухомості вартістю 499368,59грн.

          Також Миколаївська міська рада надала суду апеляційної інстанції письмові пояснення, в яких зазначається, що визнання судовим рішенням у справі №10/53 від 20.04.2004р. недійсними п.п.3.7.; 4.34.; 4.34.1 рішення Миколаївської міської ради №33/15 від 27.07.2001р. не тягне автоматичного визнання недійсним договору оренди землі, укладеного на його підставі, оскільки господарський суд не скасував цій частині  рішення №33/15; що стосується рішення Ради від 14.09.2007р. №14/49, котрим вирішено продовжити ТОВ “Екюр” термін орендного користування земельною ділянкою, то воно прийняте згідно з законодавчо визначеними повноваженнями органу місцевого  самоврядування.

          В засіданні суду апеляційної інстанції представники сторін підтримали наведені позиції стосовно наслідків перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку.

          Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду першої інстанції,  правильність застосування норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

          Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи та пояснень представників сторін встановлено, що рішенням Миколаївського міськвиконкому №917 від 09.09.1983р. Об'єднаній дирекції колгоспних ринків на її прохання було відведено земельну ділянку для будівництва колгоспного ринку павільйонного типу в районі “вечірього ринку” та насосної станції, але реєстрація земельної ділянки згідно з п.4 цього рішення Міжміськбюро технічної інвентаризації проведена не була.

          Згідно наявного у справі Акту відвода земельної ділянки від 08.08.1984р. Об'єднаній дирекції колгоспних ринків (надалі —ОДКР) відведено земельну ділянку площею 1,78га.

          Відповідно до рішення Миколаївського міськвиконкому №155 від 12.05.1987р. колгоспні ринки вирішено передати в ведення організації споживчої кооперації, що доручено провести Управлінню торгівлі облвиконкому протягом ІІ кварталу 1987р. за актами приймання-передачі безвідплатно усіх активів і пасивів, будівель, споруд тощо.

          На вимогу суду апеляційної інстанції Миколаївською обласною спілкою споживчих товариств (надалі -  Спілка, позивач) надана Постанова правління  Миколаївської облспоживспілки та наказ обласного управління торгівлі облвиконкому №3174 від 22.05.1987р., якими вирішено (п.2) здійснити передачу ООДКР з ринками, що входять до її складу та іншими структурними підрозділами, Облспоживспілці у строк до 01.06.1987р. з балансу на баланс безвідплатно за актами приймання-передачі, що складаються призначеними інвентаризаційними комісіями.

          На виконання цих рішень 18.06.1987р. Актом безвідплатного приймання-передачі ООДКР ринку Обласної об'єднаної дирекції колгоспних ринків м. Миколаїва усі фактично наявні основні засоби, матеріальні цінності ООДКР передані з балансу на баланс від управління торгівлі облвиконкому у ведення Облспоживспілки. За інвентаризаційним описом основних засобів Корабельного ринку від 26.05.1987р. на балансовому обліку ООДКР на момент передачі знаходились основні засоби вартістю 49570,63руб., знос 34759,13руб.

          Судом апеляційної інстанції встановлено також, що станом на листопад 1995р. на території Корабельного ринку був виконаний певний обсяг будівельно-монтажних робіт, але будівництво ринку не було завершено, про що свідчить Акт обстеження об'єктів Корабельного ринку, що будуються, від 25.10.1995р.

          У зв'язку з тим, що будівництво ринку до 1995р. завершено не було, Миколаївська міська рада (надалі —Рада, позивач за зустрічним позовом) прийняла рішення №5/8 від 23.05.1995р., яким вирішено залишити в розпорядженні Обласного об'єднання колгоспних ринків 100% коштів від ринкового  збору з ІІ кварталу 1995р. до завершення будівництва ринку, вважати ці кошти часткою міськради в об'єкті, що будується; доручити Представництву ФДМУ в м. Миколаєві укласти договір з Обласним об'єднанням ринків на дольову участь міської ради в будівництві ринку в Корабельному районі.

          На виконання та на підставі рішення №5/8 від 23.05.1995р. між Представництвом Фонду державного майна України в м. Миколаєві та Спільним підприємством “Обласне об'єднання ринків” (код ОКПО 01560675) був укладений Договір про сумісну діяльність по дольовій участі у будівництві в Корабельному районі ринку, за умовами котрого Обласне об'єднання ринків зобов'язалося завершити будівництво ринку в Корабельному  районі у м. Миколаєві на протязі  1,5 років за рахунок коштів від ринкового збору, що залишаються в його розпорядженні, та власних джерел; по закінченню будівництва укласти договір з Представництвом ФДМУ у м. Миколаєві на подальшу експлуатацію ринку, маючи на меті створення спільного підприємства з розподілом прибутку пропорційно внесеному капіталу.

          Пунктом 4 Договору про сумісну діяльність встановлено, що частка міської ради в особі Представництва ФДМУ у м. Миколаєві та Обласного об'єднання ринків (надалі —ООР) буде визначена після закінчення  будівництва і введення в експлуатацію ринка в Корабельному районі, згідно понесених витрат з врахуванням інфляції з початку будівництва за окремим договором з укладенням договору сумісної діяльності. Згідно п.3 особливих умов Договору про сумісну діяльність він укладений і набрав чинності з дати прийняття рішення Ради про фінансування будівництва ринку, тобто з 23.05.1995р., і діє до завершення будівництва.

          Керівництво сумісною діяльністю і ведення справ учасників Договору покладалося на Обласне об'єднання ринків ,яке діє на підставі виданої Представництвом ФДМУ довіреності (п.п.3.4.).

          Таким чином, Договором про сумісну діяльність від 23.05.1995р. передбачено визначення часток Миколаївської міської ради та Обласного об'єднання ринків як учасників цього договору, а підставою для цього —завершення будівництва і введення в експлуатацію ринка в Корабельному районі і укладення окремого договору з цього питання.

          Судом апеляційної інстанції з наданої Облспоживспілкою копії Статуту СП “Обласне об'єднання ринків” встановлено, що Спільне підприємство “Обласне об'єднання ринків” створено рішенням зборів засновників спільних підприємств Миколаївської облспоживспілки у листопаді 1993р., його Статут зареєстрований Виконкомом Миколаївської міської ради народних депутатів 29.03.1995р. №1625/1 реєстраційний №01560675; згідно п.1.1. Статуту  “Обласне об'єднання ринків” є спільним підприємством Миколаївської обласної спілки споживчих  товариств та районних споживчих товариств.

          СП “Обласне об'єднання ринків” є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, печатку, може від свого імені укладати договори, набувати майнові і особисті немайнові права та обов'язки, бути позивачем і відповідачем в суді.

          16.10.1996р. Миколаївська міська рада прийняла рішення №10/4 “Про хід виконання бюджету м. Миколаєва на 1996р. та заходи щодо його завершення”, п.4 котрого, зокрема, затверджений Перелік додаткових заходів щодо завершення бюджету міста до кінця 1996р. (Додаток №4).

          Згідно п.1 Додатку №4 до рішення №10/4 від 16.10.1996р. рішення Ради №5/8 від 22.05.1995р. “Про фінансування будівництва ринку в Корабельному районі” визнано таким, що втратило чинність з 01.10.1996р., а Обласному об'єднанню ринків дозволено залишати в своєму розпорядженні 20% від зібраної суми ринкового збору для покриття витрат.

          21.10.1997р. СП “Обласне об'єднання ринків” (код 01560675) надіслало міській раді лист №01/461 у відповідь на лист №35-30-1242 від 27.08.1997р. з пропозицією Ради розірвати договір  про сумісну діяльність, в якому висловило згоду на розірвання договору, окрім п.3, вважаючи, що після закінчення будівництва за власний рахунок і введення об'єкта в експлуатацію буде діяти умова договору стосовно укладення договору на предмет експлуатації ринку і розподілу отриманих прибутків пропорційно внесеним часткам.

          Цим листом СП “Обласне об'єднання ринків” також повідомило про неможливість повернення коштів, витрачених Радою на будівництво.

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.04.2004р. по справі №10/53, п.1.2. резолютивної частини котрого залишенні без змін Постановою ВГСУ від 09.02.2005р., встановлено, що 02.07.1999р. рішенням Миколаївської міської ради №10/18 було вирішено продати частку міської ради в будівництві критого ринку в Корабельному районі, був укладений договір доручення, відповідно до якого Миколаївська  облспоживспілка брала на себе обов'язок продати належну Раді частку, однак цей договір не виконувався.

          В травні, липні 2001р. (а.с.57, 58 —т.1) Миколаївська обласна спілка споживчих товариств зверталась до Ради з пропозицією узгодження часток Спілки (61,6%) та Ради (38,4%) у внесках в будівництво ринку для подальшого розподілу суми, отриманої  від реалізації об'єкта на аукціоні, а також з пропозицією поновити дію договору про сумісну діяльність, яка була відхилена відповідачем; при цьому Спілка заперечувала щодо можливості розподілу будівництва на частки як незавершеного.

          Дотримуючись імперативних приписів ст.ст.38, 43 ГПК України, суд апеляційної інстанції з метою усунення допущеної судом першої інстанції неповноти у з'ясуванні усіх обставин, що мають значення для  даної справи, ухвалою від 30.10.2007р. зобов'язав Миколаївську міську раду надати Статут Спілки та Постанову Правління Миколаївської облспоживспілки №101/1 від 02.06.1995р. (вказаної як підстава укладення договору про сумісну діяльність поряд з рішенням Ради №5/8 від 23.05.1995р.), проте вказані матеріали позивачем не були надані, будь-які обґрунтовані пояснення з приводу невиконання вимог суду від представника колегія суддів не отримала.

          На підставі встановлених фактичних обставин справи, судова колегія констатує, що зобов'язання за договором про сумісну діяльність існували між Радою та СП “Обласне об'єднання ринків”, цей договір  був розірваний за згодою сторін, а в іншій частині, що стосується укладення договору про подальшу експлуатацію ринку згідно п.3 договору від 23.05.1995р., договір сторонами не виконувався.

          Матеріали справи не містять документів, які би безпосередньо пояснювали, коли та на яких підставах Миколаївська обласна спілка споживчих товариств як один з учасників СП “Обласне об'єднання ринків” стало правонаступником цієї юридичної особи (СП “Обласне об'єднання ринків”) у відносинах за договором про сумісну діяльність від 23.05.1995р. в частині прав та обов'язків СП “Обласне об'єднання ринків” при визначенні його частки в будівництві ринку та розподілі майна.

          В той же час, з матеріалів справи та пояснень сторін не вбачається можливість з'ясувати,  у зв'язку з чим незважаючи на передачу ще у 1987р. усього майна колгоспного ринку Миколаївській облспоживспілці договір про сумісну діяльність з дольової участі в будівництві ринку в Корабельному районі  м. Миколаєва був укладений не з позивачем, а з іншою юридичною особою —СП “Обласне об'єднання ринків”.

          Суд першої інстанції відмовив у задоволенні зустрічного позову Миколаївської міської ради до Миколаївської обласної спілки споживчих товариств у зв'язку з закінченням у 2000р. строку позовної давності за вимогами про розподіл спільного часткового майна —незавершеного будівництвом об'єкта нерухомості по вул. Самойловича, 2 у м. Миколаєві (з врахуванням уточнених позовних вимог —визнання Ради власником частки 100% недобудованого об'єкту нерухомості), застосувавши до спірних відносин ст.ст. 71, 76 ЦК УРСР.

          При цьому суд визнав, що з розірванням договору у Міськради виникло право  вимагати виділу своєї частки в натурі, хоча предметом зустрічного позову є визнання  Ради власником 100% частки недобудованого об'єкту нерухомості на підставі ст.ст.358, 364 ЦК України, а ст. 1134 ЦК України як підстава зустрічного позову взагалі не може регулювати спірні правовідносини, оскільки стосується правового статусу спільного майна учасників простого товариства.

          Відмовивши у позові Ради за пропуском строку позовної давності, місцевий господарський суд фактично визнав зустрічні позовні вимоги обґрунтованими та доведеними, а право Ради — порушеним, оскільки право на позов в матеріальному сенсі —це можливість отримати захист порушеного права у судовому порядку, яке виникає за наявності певних  юридичних  фактів і може бути припинено закінченням строку позовної давності.

          Проте з врахуванням встановлених  судом апеляційної інстанції обставин, зустрічний позов Миколаївської міської ради, заявлений до Миколаївської облспоживспілки, не підлягав задоволенню у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю порушення права позивача за зустрічним позовом саме Миколаївською обласною спілкою споживчих товариств, яка не виступала учасником договору про сумісну діяльність в будівництві ринку  в Корабельному районі м. Миколаєва, а після розірвання договору за згодою його сторін пропозиція Миколаївської облспоживспілки про поновлення дії цього договору була відхилена відповідачем, отже будь-які підстави ставити питання визначення часток і розподілу спільного часткового майна між Радою та Спілкою, як і визнання Ради  власником частки 100% недобудованого об'єкту, позбавлені фактичного та правового підгрунття і суперечать ст.ст.430, 432 ЦК УРСР, положення котрого діяли на момент розірвання договору про сумісну діяльність, та ст.ст.357, 364 ЦК України, посилання на які містить уточнений зустрічний позов.

          Слід зазначити, що крім наведеного, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не звернув увагу на зміст п.п.3, 4 Договору про сумісну діяльність, відповідно до яких визначення часток сторін сумісної діяльності можливе тільки після закінчення будівництва ринку і введення його в експлуатацію і потребує укладення окремого договору, а незавершення будівництва ринку слугувало підставою для розірвання договору у 1997р. і припинення його дії, у т.ч. і зобов'язань сторін з визначення часток шляхом укладення окремого договору.

          На підставі вищенаведеного, оскаржуване рішення від 10.07.2007р. за зустрічним позовом Миколаївської міської ради слід залишити без змін як правильне по суті остаточного висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог Ради, виключивши з мотивувальної частини рішення висновок про відмову у позові на підставі ст.ст.71, 76 ЦК УРСР у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

          Матеріали справи свідчать, що на звернення Спілки з пропозицією поновлення дії договору про спільну діяльність (а.с.127, т.1) Миколаївська міська рада листом від 31.08.2001р. (т.1, а.с.203) повідомила про відведення ТОВ “Екюр” земельної ділянки площею 6835кв.м. рішенням №33/15 від 27.07.2001р. у довгострокове користування для закінчення будівництва та обслуговування частки міської ради колгоспного ринку в Корабельному районі м. Миколаєва.

          При цьому Рада на власний розсуд визначила вилучену у Об'єднаної дирекції колгоспних ринків земельну ділянку фактично компенсацією частки Ради в будівництві ринку вартістю 602тис.грн., не наполягаючи на поверненні цієї суми позивачем.

          Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Миколаївської міської ради №33/15 від 27.07.2001р. у Об'єднаної дирекції колгоспних ринків вилучено земельну ділянку площею 6835кв.м. по вул. Самойловича, залишено в тимчасовому користуванні на умовах оренди на два роки земельну ділянку площею 10965кв.м., залишивши її в землях комерційного використання, для закінчення будівництва колгоспного ринку павільйонного типу (п.3.7. рішення);

          - надано ПП “Екюр” (правонаступником котрого стало ТОВ “Екюр”) у довгострокове тимчасове користування на умовах оренди строком на 5 років 384/1000 реальних часток від  земельної ділянки загальною площею 17800кв.м., що складає 6835кв.м., зарахувавши її до земель поточного будівництва, а після введення об'єкта в експлуатацію —до земель комерційного використання, для закінчення будівництва та обслуговування частки міської ради колгоспного ринку по вул. Самойловича (п.4.34.1 рішення);

          - затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 6835кв.м. із земель комерційного використання (п.4.34.).

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.04.2004р. по справі №10/53 п.п.3.7., 4.34., 4.34.1 рішення №33/15 від 27.07.2001р. визнані недійсними за позовом Миколаївської  облспоживспілки з мотивів невідповідності положенням ст.31 Земельного кодексу України, а саме незаконності вилучення у Спілки як фактичного землекористувача земельної ділянки за відсутності його згоди. Судовим рішенням у справі №10/53, залишеним без змін в цій частині Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2005р., встановлені факти, що мають для даної справи преюдиційне значення  згідно ст.35 ГПК України, а саме: передача земельної ділянки разом з розпочатим будівництвом від ООДКР до Миколаївської облспоживспілки; готовність незавершеного  будівництва на 70%  та неможливість проведення будівельних робіт у зв'язку з знаходженням на спірній ділянці майна ТОВ “Екюр”; неодноразові звернення Спілки до Миколаївської міськради для оформлення своїх прав землекористувача і ненадання Радою відповіді з цього питання.

          У постанові Вищого господарського суду України від 09.02.2005р. №10/53 зазначено, що застосувавши вилучення земельної  ділянки, Миколаївська міська рада порушила вимоги ст. 31 Земельного кодексу України за відсутності згоди Миколаївської облспоживспілки, яка здійснювала її користування і не отримала згідно ст.19 Земельного кодексу України відповідного рішення на заяву з клопотанням про оформлення права на земельну ділянку.

          Не звернувши уваги на факти, встановлені судовим рішенням у господарському спорі між тими ж сторонами, місцевий господарський суд припустився істотного порушення норм процесуального права —ст.ст.35, 43 ГПК України, що призвело до неправильного застосування ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України і неправомірної відмови у задоволенні первісного позову за вимогою Спілки визнати недійсним договір оренди, укладений на підставі рішення Ради №33/15 від 27.07.2001р., відповідні пункти котрого визнані недійсними судовим рішенням, що набуло законної сили.

          Згідно ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

          Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

          Згідно ст.48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей; по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

          Як вбачається зі змісту уточнених позовних вимог за первісним позовом Спілки, позивач вказує на порушення укладеним на підставі рішення №33/15 від 27.07.2001р. між Радою та ПП “Екюр” договором оренди земельної ділянки площею 6835кв.м. вимог ст.ст.31, 44 Земельного кодексу України 1990р. (а.с.61-65, т.2).

          З наявної у матеріалах справи засвідченої копії договору оренди землі від 01.08.2001р.., посвідченого нотаріально, зареєстрованого 03.08.2001р. в книзі записів договорів оренди землі за №673, вбачається, що договір оренди укладений Радою з ПП “Екюр” на підставі визнаного недійсним за рішенням суду з мотивів його незаконності рішення Миколаївської міської ради №33/15 від 27.07.2001р., отже цей договір  є правовим наслідком відповідного рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого на підставі ст.ст.8, 19, 23, 24 , 27, 30, 31, 34 Земельного кодексу України, вчинений на його виконання  і не може існувати як дійсний правочин при визнанні рішення недійсним.

          Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

          За таких обставин та виходячи з скасування юридичної сили п.п.3.7., 4.34, 4.34.1 рішення Ради №33/15, тобто тієї його частини, що стосується надання ПП “Екюр” в  оренду земельної ділянки площею 6835кв.м., незаконно вилученої в порушення ст.ст.19, 31 Земельного кодексу України у користувача без його згоди, оспорюваний  договір оренди слід визнати недійсним на підставі ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України, ст.48 ЦК УРСР у зв'язку з невідповідністю ст.31 Земельного кодексу України від 18.12.1990р.

          Враховуючи вищенаведене, висновок місцевого господарського суду стосовно того, що  право позивача не є порушеним, як таке, що взагалі не існує за відсутністю доказів права землекористування, зроблений без урахування усіх обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права: адже матеріали справи, зокрема, судове рішення у справі №10/53, вичерпно підтверджують наявність у позивача охоронюваного  законом інтересу щодо оформлення відповідно до чинного законодавства права землекористування спірною земельною ділянкою, на якій знаходиться передане Спілці від ОДКР у 1987р. незавершене будівництво разом з іншим майном, цей інтерес у випадку його доведеності підлягає судовому захисту згідно ч.2 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України шляхом, зокрема, визнання правочину недійсним.

          З огляду на викладене, оскаржуване рішення в частині відмови Миколаївській обласній спілці споживчих товариств у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору оренди від 01.08.2001р., укладеного між Миколаївською міською радою та ПП “Екюр” на підставі рішення Ради №33/15 від 27.07.2001р., підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення цих  вимог.

          Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з оскаржуваним рішенням в частині відмови у задоволенні  решти позовних вимог за первісним позовом Спілки і залишає його без змін; місцевий господарський суд підставно зазначив, що у діях ТОВ “Екюр” відсутні ознаки самовільного зайняття земельної ділянки в розумінні ст.212 Земельного кодексу України, а вимога щодо усунення обмежень у користуванні шляхом виконання ТОВ “Екюр” протипожежних, санітарних вимог та вимог ДБН є необґрунтованою та непідтвердженою відповідними доказами.

          Інші мотиви оскаржуваного рішення, покладені  в основу відмови в цій частині позовних вимог, є помилковими і підлягають виключенню з мотивувальної частини рішення від 10.07.2007р.

          Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне констатувати та звернути увагу відповідачів —Миколаївської міської ради та ТОВ “Екюр”, що прийняття Радою у зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди від 01.08.2001р. нового рішення №14/49 від 14.09.2007р. про продовження ТОВ “Екюр” строком на 5 років оренди спірної земельної ділянки площею 6835кв.м. для обслуговування колгоспного ринку, наданої згідно рішення міської ради №33/15 від 27.07.2001р., та зобов'язання ТОВ “Екюр” виконати технічну документацію для складання  договору оренди є фактичним невиконанням та ігноруванням судового рішення по справі №10/53, яким встановлена незаконність вилучення спірної земельної ділянки і надання її в оренду ПП “Екюр” за рішенням ради №33/15 від 27.07.2001р.

          Отже наразі спірна земельна ділянка не належить до вільних від користування земель, а надання її в оренду повинно проводитись відповідно до вимог чинного законодавства (Земельного кодексу України 2001р., Закону України “Про оренду землі”) та з врахуванням законних інтересів інших осіб.

          Вищевикладеним спростовуються доводи Миколаївської міської ради та ТОВ “Екюр”, викладені в обґрунтування своїх позицій щодо наслідків апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.

          Згідно ст.49 ГПК України судові витрати за первісним позовом Миколаївської обласної спілки споживчих товариств покладаються в рівних частках на відповідачів (пропорційно задоволеним позовним вимогам).

          Витрати Миколаївської обласної спілки споживчих товариств по держмиту за подання апеляційної скарги покладаються в рівних частках на Миколаївську міську раду та ТОВ “Екюр” пропорційно тій частині, в якій відбулося задоволення вимог апеляційної скарги.

          Згідно ст.47 ГПК України, п.1 ст.8 Декрету Кабінета Міністрів України “Про державне мито” Миколаївській обласній спілці споживчих товариств повертається з видачею відповідної довідки з Державного бюджету України 42,50грн. надмірно сплаченого при поданні апеляційної скарги держмита.

Керуючись ст.ст.47, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

          1. Апеляційну скаргу  Миколаївської  обласної спілки споживчих товариств задовольнити частково.

          2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 10.07.2007р. скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Миколаївської  обласної спілки споживчих товариств про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного на підставі рішення Миколаївської міської ради №33/15 від 27.07.2001р. Первісний позов в цій частині вимоги задовольнити.

          Визнати недійсним договір оренди землі від 01.08.2001р., укладений між  Миколаївською міською радою та ПП “Екюр” на підставі рішення Миколаївської міської ради №33/15 від 27.07.2001р., посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №5574.

          Стягнути з Миколаївської міської ради на користь Миколаївської  обласної спілки споживчих товариств 21,25грн. витрат по держмиту та 29,50грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

          Стягнути з ТОВ “Екюр”  на користь Миколаївської  обласної спілки споживчих товариств 21,25грн. витрат по держмиту та 29,50грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

          3. В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

          4. Стягнути з Миколаївської міської ради на користь Миколаївської  обласної спілки споживчих товариств 10,62грн. витрат по держмиту за подання апеляційної скарги.

          Стягнути з ТОВ “Екюр” на користь Миколаївської  обласної спілки споживчих товариств 10,62грн. витрат по держмиту за подання апеляційної скарги.

          5. Видати Миколаївській обласній спілці споживчих товариств довідку на повернення з Державного бюджету України 42,50грн. держмита, зайво сплаченого  при поданні апеляційної скарги.

          Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

          Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                                                                                 Мишкіна М.А.

Судді:                                                                                           Сидоренко М.В.

                                                                                                                     Таценко Н.Б.