Постанова

від 10.04.2008 по справі 16/230/05-нр

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/230/05-НР

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 квітня 2008 р.                                                                                    № 16/230/05-НР  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя :            Першиков Є.В.          

суддів:                                   Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

розглянувши  матеріали касаційних скаргтовариства з обмеженою відповідальністю "ЕКЮР"Миколаївської обласної спілки споживчих товариств

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.12.2007р.

у справігосподарського суду№16/230/05-НРМиколаївської області

за позовомМиколаївської обласної спілки споживчих товариств

до

про

та за зустрічним позовомдо

третя особа1) товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКЮР"2) Миколаївська міська радавизнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії

Миколаївська міська радаМиколаївської обласної спілки споживчих товариствтовариство з обмеженою відповідальністю "ЕКЮР"

про

за участю  представників сторін:позивача -відповідача 1-відповідача 2-

визнання Миколаївської міської ради власником частини, що дорівнює 100% недобудованого об'єкту нерухомості, розташованого між поштовими адресами вул. Самойловича 2-д та вул. Самойловича 2-г у м. Миколаєві, вартістю 499368,59грн.

не з'явивсяне з'явивсяне з'явився

Розпорядженням №02-12.2/126 від 09.04.2008р. у зв'язку з виходом з відпустки судді Першикова Є.В. та лікарняного судді Ходаківської І.П. змінено склад колегії суддів у справі №16/230/05-НР, утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий суддя - Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

                            В С Т А Н О В И В:

У серпні 2005р. Миколаївська обласна спілка споживчих товариств звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКЮР”,  з вимогою зобов'язати відповідача усунути обмеження щодо користування належним позивачу майном незавершеного будівництва критого ринку в Корабельному районі м. Миколаєва по вул. Самойловича шляхом виселення із самовільно зайнятої земельної ділянки, включаючи знесення будівель, будинків тощо за рахунок ТОВ “Екюр”, посилаючись на ст.ст.31, 44, 212 Земельного кодексу України.

03.10.2005р. позивач уточнив позовні вимоги, зазначивши в якості другого відповідача Миколаївську міську раду, та вимагаючи визнати недійсним договір оренди земельної ділянки між Миколаївською міською радою та ТОВ “ЕКЮР”; зобов'язати ТОВ “Екюр” виселитися з самовільно зайнятої земельної ділянки та виконати усі пов'язані з цим дії відповідно д п.2 ст.212 Земельного кодексу України, включаючи знесення будівель за рахунок ПП “ЕКЮР”; зобов'язати ТОВ “ЕКЮР” усунути обмеження щодо користування належним позивачу майном незавершеного будівництва критого ринку в Корабельному районі м. Миколаєва по вул. Самойловича шляхом виконання протипожежних, санітарних вимог та вимог ДБН; зобов'язати Миколаївську міську раду відновити становище, що існувало до порушення прав позивача відповідними пунктами рішення Миколаївської міської ради № 33/15 від 27.07.2001р. шляхом прийняття рішення про надання в оренду земельної ділянки для будівництва критого ринку в Корабельному районі м. Миколаєва по вул. Самойловича.

          Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.10.2005р. позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки між Миколаївською міською радою і ТОВ “ЕКЮР” об'єднано з первісними  та уточненими позовними вимогами; залучено до справи в якості відповідача Миколаївську міську раду; в об'єднанні другої  вимоги до суб'єкта владних повноважень —Миколаївської міської ради щодо зобов'язання вчинити певні дії та прийняти рішення відмовлено.

02.11.2005р. Миколаївська міська рада звернулась до господарського суду Миколаївської області з зустрічним позовом до Миколаївської обласної спілки споживчих товариств, третя особа на стороні позивача —ТОВ “ЕКЮР”,  з вимогою визначити та затвердити розподіл спільної часткової власності —недобудованого об'єкту колгоспного ринку по вул. Самойловича у м. Миколаєві загальною вартістю 605744,4грн., при якому Миколаївська міська рада є власником 99,52% спільного майна вартістю 602816грн., а  Миколаївська обласна спілка споживчих товариств —0,48% майна вартістю 2928,6грн., посилаючись на ст.ст.115, 431 ЦК УРСР, ст.ст.364, 367, 1141 ЦК України.

Ухвалою суду першої інстанції від 07.11.2005р. зустрічний позов прийнятий до розгляду з первісним позовом.

          Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.12.2005р. призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, та зупинено провадження у справі.          Ухвалою місцевого господарського суду від 15.05.2006р. провадження у справі поновлено у зв'язку з надходженням експертного висновку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4970 від 25.04.2006р.

          Ухвалою господарського суду від 30.05.2006р. провадження у справі припинено, оскільки суд першої інстанції визначив, що стороною у справі виступає суб'єкт владних повноважень —Миколаївська міська рада, і тому спір не підлягає вирішенню в господарських судах України за правилами Господарського процесуального кодексу України.

          Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.02.2007р. скасовано ухвалу суду першої інстанції від 30.05.2006р., справу направлено до господарського суду Миколаївської області на розгляд по суті, оскільки  позов має ознаки господарського спору.

          Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.02.2007р. справу прийнято до провадження з присвоєнням їй № 16/230/05-НР.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.07.2007р. (суддя  Гриньова Т.В.) у задоволенні первісного позову відмовлено з посиланням на недоведеність позовних вимог та зустрічного позову відмовлено  на підставі пропуску строку позовної давності.

Не погодившись з рішенням від 10.07.2007р. суду першої інстанції, Миколаївська обласна спілка споживчих товариств звернулась з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, вимагаючи скасувати рішення суду від 10.07.2007р. в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позов Миколаївської обласної спілки споживчих товариств з посиланням на те, що скаржник є користувачем спірної земельної ділянки з 1984р. згідно рішення Миколаївського міськвиконкому від 09.09.1983р. № 917, Акту відведення земельної ділянки в натурі від 08.08.1984р., рішення виконавчого комітету Миколаївської ради народних депутатів від 12.05.1987р.;

          право землекористування Миколаївська обласна спілка споживчих товариств не оформила, але ця можливість не втрачена з огляду на вимоги Постанови Верховної Ради України від 18.12.1990р. №562;

          всупереч постанови Вищого господарського суду України про визнання недійсним рішення Миколаївської міськради № 33/15 від 27.07.2001р. в частині надання земельної ділянки ТОВ “ЕКЮР” останнє продовжує використовувати зазначену земельну ділянку.

          Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.12.2007  (судді Мишкіна М.А., Сидоренко М.В., Таценко Н.Б.) апеляційну скаргу  Миколаївської  обласної спілки споживчих товариств задоволено частково:          рішення господарського суду Миколаївської області від 10.07.2007р. скасоване в частині відмови у задоволенні позовних вимог Миколаївської  обласної спілки споживчих товариств про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного на підставі рішення Миколаївської міської ради № 33/15 від 27.07.2001р.: визнано недійсним договір оренди землі від 01.08.2001р., укладений між  Миколаївською міською радою та ПП “Екюр” на підставі рішення Миколаївської міської ради № 33/15 від 27.07.2001р., посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 5574.          

          В іншій частині оскаржуване рішення залишено без змін. Апеляційним судом  розподілено  між сторонами судові витрати.

          Не погоджуючись із Постановою Одеського апеляційного господарського суду, Миколаївська обласна спілка споживчих товариств звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій не погоджується із  відмовою в задоволені позовних вимог про зобов'язання ТОВ "Екюр" виселитися із самовільно зайнятої земельної ділянки та усунути обмеження щодо користування належним позивачу майном незавершеного будівництва критого ринку в Корабельному районі м. Миколаєва.

           Не погоджується із Постановою Одеського апеляційного господарського суду і ТОВ "Екюр", яке теж звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій не погоджується із  відмовою в задоволенні позовних вимог про встановлення власності часток на недобудований об'єкт нерухомості.

           Сторони не скористались правом на участь в судовому засіданні, передбаченим Господарським процесуальним кодексом України, не направили своїх представників в засідання колегії,  за таких обставин скарги учасників справи розглянуті колегією Вищого господарського суду за наявними у справі  матеріалами.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

           Судом апеляційної інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що рішенням Миколаївського міськвиконкому №917 від 09.09.1983р. Об'єднаній дирекції колгоспних ринків на її прохання було відведено земельну ділянку для будівництва колгоспного ринку павільйонного типу в районі “вечірього ринку” та насосної станції, але реєстрація земельної ділянки згідно з п.4 цього рішення Міжміськбюро технічної інвентаризації проведена не була.

          Згідно наявного у справі Акту відводу земельної ділянки від 08.08.1984р. Об'єднаній дирекції колгоспних ринків (надалі —ОДКР) відведено земельну ділянку площею 1,78га.

          Відповідно до рішення Миколаївського міськвиконкому № 155 від 12.05.1987р. колгоспні ринки вирішено передати в ведення організації споживчої кооперації, що доручено провести Управлінню торгівлі облвиконкому протягом ІІ кварталу 1987р. за актами приймання-передачі безвідплатно усіх активів і пасивів, будівель, споруд тощо. Миколаївською обласною спілкою споживчих товариств (надалі -  Спілка, позивач) надана Постанова правління  Миколаївської облспоживспілки та наказ обласного управління торгівлі облвиконкому № 3174 від 22.05.1987р., якими вирішено (п.2) здійснити передачу ООДКР з ринками, що входять до її складу та іншими структурними підрозділами, Облспоживспілці у строк до 01.06.1987р. з балансу на баланс безвідплатно за актами приймання-передачі, що складаються призначеними інвентаризаційними комісіями.

          На виконання цих рішень 18.06.1987р. Актом безвідплатного приймання-передачі ООДКР ринку Обласної об'єднаної дирекції колгоспних ринків м. Миколаєва усі фактично наявні основні засоби, матеріальні цінності ООДКР передані з балансу на баланс від управління торгівлі облвиконкому у ведення Облспоживспілки. За інвентаризаційним описом основних засобів Корабельного ринку від 26.05.1987р. на балансовому обліку ООДКР на момент передачі знаходились основні засоби вартістю 49570,63руб., знос 34759,13руб.

          Судом апеляційної інстанції встановлено також, що станом на листопад 1995р. на території Корабельного ринку був виконаний певний обсяг будівельно-монтажних робіт, але будівництво ринку не було завершено, про що свідчить Акт обстеження об'єктів Корабельного ринку, що будуються, від 25.10.1995р.

          У зв'язку з тим, що будівництво ринку до 1995р. завершено не було, Миколаївська міська рада (надалі —Рада, позивач за зустрічним позовом) прийняла рішення № 5/8 від 23.05.1995р., яким вирішено залишити в розпорядженні Обласного об'єднання колгоспних ринків 100% коштів від ринкового  збору з ІІ кварталу 1995р. до завершення будівництва ринку, вважати ці кошти часткою міськради в об'єкті, що будується; доручити представництву Фонду Державного майна України в м. Миколаєві укласти договір з Обласним об'єднанням ринків на дольову участь міської ради в будівництві ринку в Корабельному районі.

          На виконання та на підставі рішення № 5/8 від 23.05.1995р. між Представництвом Фонду державного майна України в м. Миколаєві та Спільним підприємством “Обласне об'єднання ринків ” ( код ОКПО 01560675) був укладений Договір про сумісну діяльність по дольовій участі у будівництві в Корабельному районі ринку, за умовами якого Обласне об'єднання ринків зобов'язалося завершити будівництво ринку в Корабельному  районі у м. Миколаєві на протязі  1,5 років за рахунок коштів від ринкового збору, що залишаються в його розпорядженні, та власних джерел; по закінченню будівництва укласти договір з Представництвом ФДМУ у м. Миколаєві на подальшу експлуатацію ринку, маючи на меті створення спільного підприємства з розподілом прибутку пропорційно внесеному капіталу.

          Пунктом 4 Договору про сумісну діяльність встановлено, що частка міської ради в особі Представництва ФДМУ у м. Миколаєві та Обласного об'єднання ринків (надалі —ООР) буде визначена після закінчення  будівництва і введення в експлуатацію ринка в Корабельному районі, згідно понесених витрат з врахуванням інфляції з початку будівництва за окремим договором з укладенням договору сумісної діяльності. Згідно п.3 особливих умов Договору про сумісну діяльність він укладений і набрав чинності з дати прийняття рішення Ради про фінансування будівництва ринку, тобто з 23.05.1995р., і діє до завершення будівництва.

          Керівництво сумісною діяльністю і ведення справ учасників Договору покладалося на Обласне об'єднання ринків, яке діє на підставі виданої Представництвом ФДМУ довіреності (п.п.3.4.).

          Таким чином, Договором про сумісну діяльність від 23.05.1995р. передбачено визначення часток Миколаївської міської ради та Обласного об'єднання ринків як учасників цього договору, а підставою для цього —завершення будівництва і введення в експлуатацію ринка в Корабельному районі і укладення окремого договору з цього питання.

          Судом апеляційної інстанції з наданої Облспоживспілкою копії Статуту СП “Обласне об'єднання ринків” встановлено, що Спільне підприємство “Обласне об'єднання ринків” створено рішенням зборів засновників спільних підприємств Миколаївської облспоживспілки у листопаді 1993р., його Статут зареєстрований Виконкомом Миколаївської міської ради народних депутатів 29.03.1995р. №1625/1 реєстраційний №01560675; згідно п.1.1. Статуту  “Обласне об'єднання ринків ” є спільним підприємством Миколаївської обласної спілки споживчих  товариств та районних споживчих товариств.          Спільне підприємство “Обласне об'єднання ринків ” є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, печатку, може від свого імені укладати договори, набувати майнові і особисті немайнові права та обов'язки, бути позивачем і відповідачем в суді.

          16.10.1996р. Миколаївська міська рада прийняла рішення № 10/4 “Про хід виконання бюджету м. Миколаєва на 1996р. та заходи щодо його завершення ”, п.4 якого, зокрема, затверджений Перелік додаткових заходів щодо завершення бюджету міста до кінця 1996р.

          Згідно п.1 Додатку №4 до рішення №10/4 від 16.10.1996р. рішення Ради №5/8 від 22.05.1995р. “Про фінансування будівництва ринку в Корабельному районі ” визнано таким, що втратило чинність з 01.10.1996р., а Обласному об'єднанню ринків дозволено залишати в своєму розпорядженні 20% від зібраної суми ринкового збору для покриття витрат.

          21.10.1997р. СП “Обласне об'єднання ринків ” (код 01560675) надіслало міській раді лист № 01/461 у відповідь на лист № 35-30-1242 від 27.08.1997р. з пропозицією Ради розірвати договір  про сумісну діяльність, в якому висловило згоду на розірвання договору, окрім п.3, вважаючи, що після закінчення будівництва за власний рахунок і введення об'єкта в експлуатацію буде діяти умова договору стосовно укладення договору на предмет експлуатації ринку і розподілу отриманих прибутків пропорційно внесеним часткам.

          Цим листом СП “Обласне об'єднання ринків ” також повідомило про неможливість повернення коштів, витрачених Радою на будівництво.

         В травні, липні 2001р. Миколаївська обласна спілка споживчих товариств зверталась до Ради з пропозицією узгодження часток Спілки (61,6%) та Ради (38,4%) у внесках в будівництво ринку для подальшого розподілу суми, отриманої  від реалізації об'єкта на аукціоні, а також з пропозицією поновити дію договору про сумісну діяльність, яка була відхилена відповідачем; при цьому Спілка заперечувала щодо можливості розподілу будівництва на частки як незавершеного.

          Суд апеляційної інстанції ухвалою від 30.10.2007р. зобов'язав Миколаївську міську раду надати Статут Спілки та Постанову Правління Миколаївської облспоживспілки № 101/1 від 02.06.1995р., які вказані як підстава укладення договору про сумісну діяльність поряд з рішенням Ради №5/8 від 23.05.1995р., проте вказані матеріали позивачем не були надані.           На підставі встановлених фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції встановив, що зобов'язання за договором про сумісну діяльність існували між Радою та СП “Обласне об'єднання ринків ”, цей договір  був розірваний за згодою сторін, а в іншій частині, що стосується укладення договору про подальшу експлуатацію ринку згідно п.3 договору від 23.05.1995р., договір сторонами не виконаний.

          Матеріали справи не містять документів, які би безпосередньо пояснювали, коли та на яких підставах Миколаївська обласна спілка споживчих товариств як один з учасників СП “Обласне об'єднання ринків ” стало правонаступником цієї юридичної особи (СП “Обласне об'єднання ринків ”) у відносинах за договором про сумісну діяльність від 23.05.1995р. в частині прав та обов'язків СП “Обласне об'єднання ринків ” при визначенні його частки в будівництві ринку та розподілі майна.

          Суд першої інстанції відмовив у задоволенні зустрічного позову Миколаївської міської ради до Миколаївської обласної спілки споживчих товариств у зв'язку з закінченням у 2000р. строку позовної давності за вимогами про розподіл спільного часткового майна —незавершеного будівництвом об'єкта нерухомості по вул. Самойловича, 2 у м. Миколаєві з врахуванням уточнених позовних вимог  - визнання Ради власником частки 100% недобудованого об'єкту нерухомості, застосувавши до спірних відносин ст.ст. 71, 76 ЦК УРСР.

          При цьому суд визнав, що з розірванням договору у Міськради виникло право  вимагати виділу своєї частки в натурі, хоча предметом зустрічного позову є визнання  Ради власником 100% частки недобудованого об'єкту нерухомості на підставі ст.ст.358, 364 ЦК України, а ст. 1134 ЦК України як підстава зустрічного позову взагалі не може регулювати спірні правовідносини, оскільки стосується правового статусу спільного майна учасників простого товариства.

          Відмовивши у позові Ради за пропуском строку позовної давності, місцевий господарський суд фактично визнав зустрічні позовні вимоги обґрунтованими та доведеними, а право Ради —порушеним, оскільки право на позов в матеріальному сенсі —це можливість отримати захист порушеного права у судовому порядку, яке виникає за наявності певних  юридичних  фактів і може бути припинено закінченням строку позовної давності.

          Проте з врахуванням встановлених  судом апеляційної інстанції обставин, зустрічний позов Миколаївської міської ради, заявлений до Миколаївської облспоживспілки, не підлягав задоволенню у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю порушення права позивача за зустрічним позовом саме Миколаївською обласною спілкою споживчих товариств, яка не виступала учасником договору про сумісну діяльність в будівництві ринку  в Корабельному районі м. Миколаєва, а після розірвання договору за згодою його сторін пропозиція Миколаївської облспоживспілки про поновлення дії цього договору була відхилена відповідачем, отже будь-які підстави визначати частки із розподіленням спільного часткового майна між Радою та Спілкою, як і визнання Ради  власником частки 100% недобудованого об'єкту, суперечать ст.ст.430, 432 ЦК УРСР, положення якого діяли на момент розірвання договору про сумісну діяльність, та ст.ст.357, 364 Цивільного кодексу України, посилання на які містить уточнений зустрічний позов.

          Апеляційна інстанція обґрунтовано звернула увагу на зміст п.п. 3, 4 Договору про сумісну діяльність, відповідно до яких визначення часток сторін сумісної діяльності можливе тільки після закінчення будівництва ринку і введення його в експлуатацію і потребує укладення окремого договору, а не завершення будівництва ринку слугувало підставою для розірвання договору у 1997р. і припинення його дії, у т.ч. і зобов'язань сторін з визначення часток шляхом укладення окремого договору.

          На підставі вищенаведеного оскаржуване рішення від 10.07.2007р. за зустрічним позовом Миколаївської міської ради апеляційний суд залишив без змін як правильне по суті остаточного висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог Ради, виключивши з мотивувальної частини рішення висновок про відмову у позові на підставі ст.ст. 71, 76 ЦК УРСР у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

         На звернення Спілки з пропозицією поновлення дії договору про спільну діяльність Миколаївська міська рада листом від 31.08.2001р. повідомила про відведення ТОВ “Екюр” земельної ділянки площею 6835кв.м. рішенням № 33/15 від 27.07.2001р. у довгострокове користування для закінчення будівництва та обслуговування частки міської ради колгоспного ринку в Корабельному районі м. Миколаєва.          При цьому Рада на власний розсуд визначила вилучену у Об'єднаної дирекції колгоспних ринків земельну ділянку фактично компенсацією частки Ради в будівництві ринку вартістю 602тис.грн., не наполягаючи на поверненні цієї суми позивачем.

          Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Миколаївської міської ради №33/15 від 27.07.2001р. у Об'єднаної дирекції колгоспних ринків вилучено земельну ділянку площею 6835кв.м. по вул. Самойловича, залишено в тимчасовому користуванні на умовах оренди на два роки земельну ділянку площею 10965кв.м., залишивши її в землях комерційного використання, для закінчення будівництва колгоспного ринку павільйонного типу (п.3.7. рішення);а також  надано ПП “Екюр” (правонаступником якого стало ТОВ “Екюр”) у довгострокове тимчасове користування на умовах оренди строком на 5 років 384/1000 реальних часток від  земельної ділянки загальною площею 17800кв.м., що складає 6835кв.м., зарахувавши її до земель поточного будівництва, а після введення об'єкта в експлуатацію —до земель комерційного використання, для закінчення будівництва та обслуговування частки міської ради колгоспного ринку по вул. Самойловича (п.4.34.1 рішення);затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 6835кв.м. із земель комерційного використання (п.4.34.).

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.04.2004р. по справі № 10/53 п.п.3.7., 4.34., 4.34.1 рішення № 33/15 від 27.07.2001р. визнані недійсними за позовом Миколаївської  облспоживспілки з мотивів невідповідності положенням ст. 31 Земельного кодексу України, а саме незаконності вилучення у Спілки як фактичного землекористувача земельної ділянки за відсутності його згоди. Судовим рішенням у справі №10/53, залишеним без змін в цій частині Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2005р., встановлені факти, що мають для даної справи значення  згідно ст.35 ГПК України, а саме: передача земельної ділянки разом з розпочатим будівництвом від ООДКР до Миколаївської облспоживспілки; готовність незавершеного  будівництва на 70%  та неможливість проведення будівельних робіт у зв'язку з знаходженням на спірній ділянці майна ТОВ “Екюр”; неодноразові звернення Спілки до Миколаївської міськради для оформлення своїх прав землекористувача і ненадання Радою відповіді з цього питання.

          У постанові Вищого господарського суду України від 09.02.2005р. №10/53 зазначено, що застосувавши вилучення земельної  ділянки, Миколаївська міська рада порушила вимоги ст. 31 Земельного кодексу України за відсутності згоди Миколаївської облспоживспілки, яка здійснювала її користування і не отримала згідно ст.19 Земельного кодексу України відповідного рішення на заяву з клопотанням про оформлення права на земельну ділянку.

          Не звернувши уваги на факти, встановлені судовим рішенням у господарському спорі між тими ж сторонами, місцевий господарський суд припустився істотного порушення норм процесуального права —ст.ст.35, 43 ГПК України, що призвело до неправильного застосування ст.215 ЦК України і неправомірної відмови у задоволенні первісного позову за вимогою Спілки визнати недійсним договір оренди, укладений на підставі рішення Ради № 33/15 від 27.07.2001р., відповідні пункти якого визнані недійсними судовим рішенням, що набуло законної сили.

           Згідно ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

          Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

          Згідно ст.48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей; по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

          Як вбачається зі змісту уточнених позовних вимог за первісним позовом Спілки, позивач вказує на порушення укладеним на підставі рішення №33/15 від 27.07.2001р. між Радою та ПП “Екюр” договором оренди земельної ділянки площею 6835кв.м. вимог ст.ст.31, 44 Земельного кодексу України 1990р.З засвідченої копії договору оренди землі від 01.08.2001р.., посвідченого нотаріально, зареєстрованого 03.08.2001р. в книзі записів договорів оренди землі за № 673, вбачається, що договір оренди укладений Радою з ПП “Екюр” на підставі визнаного недійсним за рішенням суду з мотивів його незаконності рішення Миколаївської міської ради № 33/15 від 27.07.2001р., отже цей договір  є правовим наслідком відповідного рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого на підставі ст.ст.8, 19, 23, 24 , 27, 30, 31, 34 Земельного кодексу України, вчинений на його виконання  і не може існувати як дійсний правочин при визнанні рішення недійсним.

          Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

          За таких обставин та виходячи з скасування  та втратою юридичної сили п.п.3.7., 4.34, 4.34.1 рішення Ради №33/15, тієї його частини, що стосується надання ПП “Екюр” в  оренду земельної ділянки площею 6835кв.м., незаконно вилученої в порушення ст.ст.19, 31 Земельного кодексу України у користувача без його згоди, оспорюваний  договір оренди апеляційний суд визнав недійсним на підставі ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України, ст.48 ЦК УРСР у зв'язку з невідповідністю ст.31 Земельного кодексу України від 18.12.1990р.

          Враховуючи вищенаведене, апеляційна інстанція дійшла висновку про те, що висновок місцевого господарського суду стосовно того, що  право позивача не є порушеним, як таке, що взагалі не існує за відсутністю доказів права землекористування, зроблений без урахування усіх обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права: оскільки матеріали справи, зокрема, судове рішення у справі №10/53, вичерпно підтверджують наявність у позивача охоронюваного  законом інтересу щодо оформлення відповідно до чинного законодавства права землекористування спірною земельною ділянкою, на якій знаходиться передане Спілці від ОДКР у 1987р. незавершене будівництво разом з іншим майном, цей інтерес у випадку його доведеності підлягає судовому захисту згідно ч.2 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України шляхом, зокрема, визнання правочину недійсним.

         Апеляційним судом встановлено, що спірна земельна ділянка не належить до вільних від користування земель, а надання її в оренду повинно проводитись відповідно до вимог чинного законодавства (Земельного кодексу України 2001р., Закону України “Про оренду землі ”) та з врахуванням законних інтересів інших осіб.

          Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з оскаржуваними рішеннями в частині відмови у задоволенні  решти позовних вимог за первісним позовом Спілки, суди зазначили, що у діях ТОВ “Екюр” відсутні ознаки самовільного зайняття земельної ділянки в розумінні ст.212 Земельного кодексу України, а вимога щодо усунення обмежень у користуванні шляхом виконання ТОВ “Екюр” протипожежних, санітарних вимог та вимог ДБН є необґрунтованою та непідтвердженою відповідними доказами.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Одеський апеляційний господарський суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі наявних доказів, з'ясував права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні відносини, підстав для його скасування з мотивів, зазначених в касаційних скаргах, не встановлено.

 Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

          Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКЮР" залишити без задоволення, та касаційну скаргу Миколаївської обласної спілки споживчих товариств залишити без задоволення.

  Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.12.2007р. у справі №16/230/05-НР господарського суду Миколаївської області залишити без змін.

Головуючий                                                                   Є. Першиков

Судді                                                                             Т. Данилова   

                                                                                         І. Ходаківська