Постанова

від 18.06.2024 по справі 127/16213/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/16213/24

Провадження № 22-ц/801/1436/2024

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В.,

з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційну скаргу з доповненнями ОСОБА_1

на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 травня 2024 року, постановлена під головуванням судді Воробйова В.В.,

у справі №127/16213/24

за позовом ОСОБА_2 (позивач)

до ОСОБА_1 (відповідач)

про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

Короткий зміст вимог заяви

У травні 2024 року ОСОБА_2 звернувся в міський суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, сума якого складає 50000 дол. США, що еквівалентно 1986 030 грн.

Одночасно ізцим позовом поданозаяву пройого забезпечення,шляхом накладенняарешту нагрошовікошти та нерухомемайно,щоналежитьна правівласності ОСОБА_1 в межахцінипозову 50000,00доларівСША,що станом на13.05.2024 року становить 1986030,00 грн. А також просить заборонити державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам, що уповноважені на вчинення реєстраційних дій щодо об`єктів нерухомого майна, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цих об`єктів нерухомого майна.

Заява обґрунтована тим, що відповідач свідомо порушує свої зобов`язання за договором позики, а тому існує висока ймовірність того, що він і надалі буде здійснювати усі заходи для уникнення повернення коштів, у разі задоволення позову, шляхом відчуження майна.

Рішення суду першої інстанції

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 травня 2024 року заяву задоволено. Забезпечено позов шляхом накладення арешту на:

-грошові кошти ОСОБА_1 ,що знаходятьсяна рахункаху банківськихабо вінших кредитно-фінансовихустановах,в межахпозовних вимог,а самев розмірі 50000,00доларів США,що становить 1986030,00грн (одинмільйон дев`ятсот вісімдесятшість тисяч тридцять гривень 00 коп.);

об`єкти нерухомого майна, що належать ОСОБА_1 на праві власності:

- земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1132720505101, кадастровий номер: 0510100000:03:133:0054, площею 2 га, розмір частки 1;

- земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1132656905101, кадастровий номер: 0510100000:03:133:0055, площею 1,8216 га, розмір частки 1;

- комплекс нежитлових будівель, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 914991405101, загальною площею: 6372,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розмір частки 2/25, що складає майстерню літ. «Б» площею 193,0 кв. м., склад літ. «Е» площею 1244,9 кв. м., бюветскважина літ. «Ж» площею 11,7 кв. м.;

- нежитлове приміщення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 195430105101, загальною площею 56 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , розмір частки - 1;

- комплекс будівель та споруд, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 15415705101, загальною площею: 41958.3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , розмір частки 3/10000, що складає нежитлове приміщення в будівлі літ. «№2» - корпус №3 І поверх №117 (126) площею 33,4 кв. м.;

- нежитлове приміщення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 31757813, загальною площею 1679,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , розмір частки 55/100;

- нежитлове приміщення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 26438355, загальною площею 872,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , 104, АДРЕСА_6 , розмір частки 6/25;

- квартира, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 30164809, загальною площею 49,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , розмір частки 1/3.

Заборонено державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам, що уповноважені на вчинення реєстраційних дій щодо об`єктів нерухомого майна, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цих об`єктів нерухомого майна.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

28 травня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та в межах строку на апеляційне оскарження доповнення до неї, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що судом не обґрунтовано необхідність забезпечення позову, а зміст самої заяви про забезпечення позову щодо обставин спростовується матеріалами справи.

Вважає, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, яким чином може бути утруднене виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Звертає увагу на те, що накладаючи арешт на грошові кошти судом не досліджено, який розмір цих коштів знаходиться на рахунках ОСОБА_1 , які розміри щомісячних обов`язкових платежів за зобов`язаннями перед іншими особами здійснюються з цих рахунків тощо.

Крім того, судом не враховано, що вартість майна, на яке накладено арешт значно перевищує ціну позову, оскільки вартість лише земельних ділянок значно більша за суму боргу.

У доповненнях на апеляційну скаргу скаржник звертає увагу на те, що у зв`язку з арештом його рахунків, у нього як у ФОП виникає заборгованість за постачання електричної енергії, водопостачання, по сплаті податків, що призводить до повного блокування діяльності.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представника позивача - адвокат Трепака В.С. просить ухвалу суду залишити без змін. Звертає увагу, що земельні ділянки, оцінку вартості яких подав апелянт, арештовані в межах кримінального провадження, що ставить під сумнів звернення стягнення на них. Щодо доводів апеляційної скарги про фактичне блокування підприємницької діяльності відповідача вжитими судом заходами забезпечення позову, звертає увагу, що в умовах воєнного стану фізична особа, на рахунки якої накладено арешт, не позбавлена можливості витрачати кошти в розмірі двох мінімальних заробітних плат на місяць.

У відповіді на відзив представник адвокат Лещенко С.В. вказує на припинення арешту, накладеного на належні ОСОБА_1 земельні ділянки в зв`язку з закриттям кримінального провадження, в межах якого було накладено арешт, а також на те, що в ОСОБА_1 наявне й інше нерухоме майно, вартість якого перевищує суму позову, а відтак відсутня потреба в накладенні арешту як на банківські рахунки, так і на всі без винятку об`єкти нерухомого майна.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду 29 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 червня 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представник апелянта адвокат Лещенко С.В. вимоги апеляційної скарги підтримала на умовах, викладених у них, і просила задовольнити.

Представник позивача - адвокат Трепак В.С. проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити ухвалу суду без змін.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що між сторонами дійсно виник спір, предметом якого є стягнення грошових коштів у значному розмірі, а тому існує реальназагроза невиконаннячи утрудненнявиконання можливогорішення судуу разізадоволення позову.

Позиція апеляційного суду

Відповідно дочастин першої,другої тап`ятоїстатті 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За своєю правовою природою забезпечення позову є гарантією належного виконання рішення суду про задоволення позову та ефективного відновлення порушених прав позивача. Вжиття судом цих заходів встановлює до прийняття рішення по справі певні обмеження здійснення учасниками справи, зокрема відповідачами, цивільних прав.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпеченняпозову являєсобою сукупністьвстановлених закономзаходів,що вживаютьсясудом заклопотанням осіб,які берутьучасть усправі,якщо уних існуютьпобоювання,що виконанняухваленого усправі рішеннявиявиться умайбутньому утрудненимчи неможливим. Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Отже при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Однак, крім з`ясування факту існування спору між сторонами, необхідним для з`ясування є і сутність (характер) спірних правовідносин.

В постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року у справі№ 904/2357/20 У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 липня 2022 року в справі № 910/8482/18 (910/4866/21зазначено, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі № 915/870/18 та від 05 вересня 2019 року у справі № 911/527/19).

У справі встановлено, що предметом заявленого позову є зобов`язання ОСОБА_1 за договором позики у розмірі 50 000 доларів США, еквівалентно 1986 030 грн.

До заяви про забезпечення позову заявник надав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, з якого вбачається, що відповідачеві на праві власності належать, зокрема, дві земельні ділянки, площею 2,0 га та 1,8216 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства; 2/25 частки комплексу нежитлових будівель; частка нежитлового приміщення (розмір частки -1); 3/10000 частки комплексу будівель та споруд; 55/100 частки нежитлового приміщення; 6/25 частки нежитлового приміщення; 1/3 частки квартири тощо.

Крім того, позивач просив накласти арешт на грошові кошти на банківських рахунках, що належать відповідачеві без зазначення будь-яких інших відомостей щодо цих рахунків, в межах суми стягнення, а саме 1986030 грн.

При розгляді заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права власності (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Арешт є крайнім заходом забезпечення позову та полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби обмеженні права користування майном або його вилученні у власника.

Водночас апеляційним судом встановлено, що відповідно до звіту про експерту грошову оцінку земельних ділянок їх вартість становить: земельної ділянки площею 1,8216 га 2439 398 грн без ПДВ, земельної ділянки площею 2,0 га 2678 303 грн без ПДВ.

А тому колегія суддів приходить до висновку про доцільність і достатність забезпечення позову ОСОБА_2 шляхом накладення арешту на одну із земельних ділянок, оскільки такий захід є очевидно співвмірним з ціною позову. Так, ціна позову складає 1986030 грн, тоді як ринкова вартість земельної ділянки, на яку накладається арешт, становить 2678303 грн або 135% ціни позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на земельну ділянки відповідача, вартість якої є співмірною з ціню позову, полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Апеляційний суд відхиляє заперечення позивача про те, що земельні ділянки нібито перебувають під арештом в межах кримінального провадження № 420180200000000131 від 19.02.2018, накладеним ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 серпня 2018 року, так як зазначене кримінальне провадження було закрите постановою слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області від 30 жовтня 2023 року, а відповідно до частини 4 статті 131 КПК України ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію у випадку, зокрема, закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Наведений вид забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог позивача щодо забезпечення його позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і породження нових спорів, що не відповідає завданню цивільного судочинства. Будь-які права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, не порушуються у зв`язку із вжиттям такого заходу.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції частково погоджується з доводами скарги щодо недоцільності вжиття таких заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти, нежитлові приміщення та квартиру, належні відповідачеві на праві спільної часткової власності, в межах суми заявлених позовних вимог.

За таких обставин, оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам статей 260, 263 ЦПК України, постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, що в силу статті 376 ЦПК України є підставою для її скасування з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, 375 ЦПК України, Суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу з доповненнями ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 травня 2024 року, скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1132720505101, кадастровий номер: 0510100000:03:133:0054, площею 2 га, ринковою вартістю 2678303 грн (без ПДВ), яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

В задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.М. Стадник

Судді Ю.Б. Войтко

М.В. Матківська