Постанова

від 12.06.2024 по справі 922/5006/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року м. Харків Справа № 922/5006/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.

при секретарі Семенові О.Є.

за участю:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - не з`явився;

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛИСМАН +" (вх. №990Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2024 року у справі №922/5006/23, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Шатерніков М.І.), повний текст якого складено 29.03.2024 року та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 28.03.2024 року у справі №922/5006/23, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Шатерніков М.І.), повний текст якого складено 29.03.2024 року

за позовом Багатопрофільної приватної фірми "Астра", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛИСМАН +", м. Харків

про стягнення 1649216,43 грн.,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛИСМАН +", м. Харків

до Багатопрофільної приватної фірми "Астра", м. Харків

про розірвання договору поставки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.03.2024 року у справі № 922/5006/23 первісний позов Товариства з обмеженою "ТАЛИСМАН +" про стягнення 1649216,43 грн. задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛИСМАН +" на користь Багатопрофільної приватної фірми "Астра" 850 000,00 грн. основного боргу за поставлений позивачем товар; 138 658,45 грн. пені, 326 687,95 грн. за користування товарним кредитом, 324 069,40 грн. штраф за перевищення терміну оплати більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, 9 800,63 грн. 3% річних, а також 19790,60 грн. судового збору сплаченого за подачу позову; у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛИСМАН +" до Багатопрофільної приватної фірми "Астра" про розірвання Договору поставки відмовлено повністю; судові витрати, сплачені за подачу зустрічного позову, покладено на позивача за зустрічним позовом.

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 28.03.2024 року у справі №922/5006/23 заяву Багатопрофільної приватної фірми "Астра" (вх. № 7818/24) про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу - задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛИСМАН +" на користь Багатопрофільної приватної фірми "Астра" судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30010,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАЛИСМАН +" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2024 року у справі в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити; скасувати додаткове рішення господарського суду Харківської області від 28.03.2024 року у справі та відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Господарський суд першої інстанції розглянув справу за відсутності представника відповідача, що не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи; ухвала суду про призначення справи до розгляду від 28.03.2024 року надійшла до відповідача вже після проголошення рішення суду.

Продавець не відмовляється передати товар, що становить предмет договору, але внаслідок настання подій форс-мажорних обставин на сьогодні товар на адресу відповідача не відвантажений.

Згідно умов договору передбачено можливість розірвання договору лише за згодою сторін, договір діє до грудня 2023 року та на даний час не розірваний; вимоги щодо розірвання договору, термін дії якого не сплинув, на адресу "ТАЛИСМАН +" не надходило.

Заявлена позивачем за первісним позовом сума адвокатських витрат є неспівмірною проведеній роботі, значно завищеною та необґрунтованою.

Детального розрахунку наданих послуг та з чого саме складається сума витрат, позивачем за первісним позовом до матеріалів справи не надано.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2024 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 "Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану" встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛИСМАН +" на рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2024 року у справі №922/5006/23 залишено без руху; останнє зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

29.04.2024 року на адресу суду від апелянта надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№ 6019), з доказами сплати судового збору, яке разом з додатком долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.05.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛИСМАН +" на рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2024 року та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 28.03.2024 року у справі №922/5006/23; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу до розгляду на "12" червня 2024 р. о 10:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; запропоновано учасникам справи свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі "Електронний суд"; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; запропоновано учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду; попереджено, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи; витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/5006/23.

08.05.2024 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи (вх.№ 6424).

13.05.2024 року на адресу суду від Багатопрофільної приватної фірми "Астра" надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№6637), яку долучено до матеріалів справи, в якій останній просив надати доступ до електронного кабінету електронної справи №922/5006/23 шляхом внесення РНОКПП - 3168020574 адвоката Ципліцького Д.О. до додаткових відомостей про учасника справи; надати йому у відсканованому (електронному) вигляді копію апеляційної скарги ТОВ "ТАЛИСМАН +" (шляхом надіслання на електронну пошту: law.office.kh@gmail.com або шляхом долучення такої електронної копії до електронних матеріалів судової справи).

20.05.2024 року на адресу суду від Багатопрофільної приватної фірми "Астра" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6959), який долучено до матеріалів справи, в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові акти господарського суду першої інстанції без змін; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛИСМАН +" на користь Багатопрофільної приватної фірми "Астра" витрати за надану правову допомогу в суді апеляційної інстанції, розмір та докази понесення яких будуть надані суду апеляційної інстанції додатково у визначеному ГПК України порядку та строки, в обґрунтування якого вказує на те, що посилання відповідача на відсутність світла на поштовому відділенні або на підприємстві не може бути поважною підставою для твердження, що апелянт не був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи, адже він не був позбавлений можливості ознайомитися із судовим рішенням в системі "Електронний суд", а доказів неможливості отримати доступ до свого "Електронного кабінету" - відсутні; позивачем надані до матеріалів справи докази передачі товару у кількості обумовленій у специфікаціях до договору та докази приймання цього товару покупцем без зауважень, вказані обставини не спростовані апелянтом; враховуючи ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг виконаних робіт та складність справи розмір витрат на правову допомогу є не те що завищеним, а навіть заниженим відносно рекомендованих розмірів ставок адвокатського гонорару у Харківській області; посилання апелянта на військовий стан не може автоматично означати звільнення його від виконання зобов`язань.

11.06.2024 року на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛИСМАН +" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№7942), з інформаційною довідкою про непрацездатність, яке, разом з додатками, долучено до матеріалів справи, в якому останнє просить відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку з хворобою керівника та відсутністю можливості ознайомитись з відзивом на апеляційну скаргу.

11.06.2024 року на адресу суду від представника Багатопрофільної приватної фірми "Астра" - адвоката Ципліцького Д.О. надійшла заява про розгляд справи без участі представника (вх.№7988), яку долучено до матеріалів справи.

Колегія суддів, розглянувши в судовому засіданні 12.06.2024 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛИСМАН +" про відкладення розгляду справи (вх.№7942), дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на таке.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судом апеляційної інстанції було надано учасникам справи достатньо часу на подання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі, або ж викладення під час публічних слухань своїх аргументів, які можуть бути висловлені в письмових та додаткових поясненнях.

Отже, апелянт був завчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Відзив на апеляційну скаргу був надісланий позивачем за первісним позовом до електронного кабінету в системі "Електронний суд" на адресу апелянта, що слідує з квитанції № 1067015 про доставку документів до зареєстрованого "Електронного кабінету" Користувача ЄСІТС від 20.05.2024 року.

Крім того, апелянт не був позбавлений права забезпечити участь іншого представника в призначене судове засідання, проте не скористався своїм правом.

Разом з цим, судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Виходячи з викладеного та беручи до уваги положення ч. 11 ст. 270 ГПК України, згідно якої суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для задоволення клопотання апелянта про відкладення розгляду справи.

Представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у судове засідання, призначене в приміщенні Східного апеляційного господарського суду 12.06.2023 року не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції; розгляд справи здійснювався судом за їх відсутності; фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Ухвалу суду від 03.05.2024 року надіслано Багатопрофільній приватній фірмі "Астра" та ТОВ "ТАЛИСМАН +"до електронного кабінету в системі "Електронний суд".

05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).

Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвалу суду апеляційної інстанції від 03.05.2024 року у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

20 червня 2023 року між Багатопрофільною приватною фірмою "Астра" (позивач за первісним позовом, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Талисман +" (відповідач за первісним позовом, покупець) було укладено договір поставки № 20/06-1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві жерсть (надалі іменується "товар"), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору ( п. 1.1. договору ).

Пунктом 1.2. договору передбачено, що найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються специфікаціями, додатками до даного Договору, що є його невід`ємною частиною.

За умовами п. 2.1. договору постачальник поставляє товар покупцю в строк та за цінами, визначеними в специфікаціях до договору, що є його невід`ємною частиною.

Положеннями п. 2.3. договору визначено, що умови оплати - оплата протягом 15 банківських днів з дати поставки.

Умови та строки поставки узгоджені сторонами в розділі 3 договору, зокрема, п.п 3.1., 3.3 договору сторони передбачили, що строк поставки - товар поставляється на протязі дії договору якщо виникає потреба, може бути узгоджено графік поставок, що оформлюється додатковими угодами до договору; датою поставки товару є день підписання накладної .

За умовами, визначеними у п. п. 6.1. договору за порушення термінів оплати, передбачених п. 2.3. договору, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день. Окрім того, у разі якщо терміни оплати порушено більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% (двадцяти відсотків) від вартості несплаченого своєчасно товару, а також постачальник нараховує покупцеві користування товарним кредитом, який в розумінні цього Договору є додатковою штрафною санкцією за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання покупцем і розраховується по наступній формулі: С(т.к.) = Кз * Кт.к. / 365, де С(к.т.) - сума товарного кредиту; Кз - кредиторська заборгованість покупця перед постачальником на момент оплати; Кт.к. - кількість днів користування покупцем товарним кредитом. Нарахування починаються з моменту прострочення покупцем оплати товару.

Відповідно до п. 9.1 договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін. Строк дії договору закінчується 31 грудня 2023 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх обов`язків за даним договором.

На виконання п. 1.2 договору, сторонами були узгоджені дві специфікації: № 1 від 01.07.2023 року на поставку електролітичної плакованої білої жерсті з покриттям олово в кількості 5,162 т на суму поставки 444925,16 грн. та № 2 від 13.07.2023 року на поставку електролітичної плакованої білої жерсті з покриттям олово в загальній кількості 20,98 т на суму поставки 1620346,98 грн.

Позивач за первісним позовом посилається на таке:

На виконання умов договору поставки № 20/06-1 від 20.06.2023 року та підписаних між сторонами специфікацій, Багатопрофільною приватною фірмою "Астра" було здійснено дві поставки товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Талисман +", а саме: 01.07.2023 року на загальну суму 444 925,16 грн., що підтверджується видатковою накладною № Аст-000374 від 1 липня 2023 року та 13.07.2023 року на загальну суму 1 620 346,98 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною 12/07-1 від 12.07.2023 року, видатковою накладною № Аст-000415 від 13 липня 2023 року.

Відповідачем за первісним позовом взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого та прийнятого без зауважень товару не були виконані.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Талисман +" було здійснено лише часткову оплату отриманого товару.

Товар отриманий 01.07.2023 року на підставі видаткової накладної № 374 був оплачений наступним чином: 12.07.2023 року здійснено переказ грошових коштів у сумі 94925,16 грн.; 17.07.2023 року здійснено переказ грошових коштів у сумі 200 000,00 грн.; 21.07.2023 року здійснено переказ грошових коштів у сумі 150 000,00 грн.

Товар отриманий 13.07.2023 року на підставі видаткової накладної № 415 був частково оплачений наступним чином: 05.09.2023 року здійснено переказ грошових коштів у сумі 720 346,98 грн.; 31.10.2023 року здійснено переказ грошових коштів у сумі 30 000,00 грн.; 03.10.2023 року здійснено переказ грошових коштів у сумі 20 000,00 грн.

Заборгованість ТОВ "Талисман +" за поставлений товар за договором складає 850 000,00 грн., а оплати за товар поставлений за видатковою накладної № 415 від 13.07.2023 року здійснені з простроченням.

Несплаченою відповідачем за первісним позовом залишилась заборгованість у сумі 850000,00 грн. за поставлений 13.07.2023 року товар.

Крім того, позивач за первісним позовом посилається на порушення строків оплати поставленого товару.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення Багатопрофільної приватної фірми "Астра" до господарського суду Харківської області із позовною заявою, в якій останній просив стягнути з відповідача заборгованості у загальному розмірі 1 649 216,43 грн., з яких: 850 000,00 грн. - сума основного боргу (заборгованості) за поставлений позивачем товар; 138 658,45 грн. - пеня, передбачена п. 6.1.1. договору; 326 687,95 грн. - штраф за користування товарним кредитом, передбачений п. 6.1.1. договору; 324 069,40 грн. - штраф за перевищення терміну оплати більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, передбачений п. 6.1.1. договору; 9 800,63 грн. - сума 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України.

09.01.2023 року на адресу господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛИСМАН +" надійшов зустрічний позов (вих. № 645) до Багатопрофільної приватної фірми "Астра" про розірвання договору поставки № 20/06-1 від 20 червня 2023 року, укладеного між Багатопрофільною приватною фірмою "Астра" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАЛИСМАН +".

21.03.2024 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

21.03.2024 на адресу суду від Багатопрофільної приватної фірми "Астра" надійшла заява, в якій заявник просив за результатами розгляду справи здійснити розподіл витрат Багатопрофільної приватної фірми "Астра" на професійну правничу допомогу та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛИСМАН +" на користь Багатопрофільної приватної фірми "Астра" понесені судові витрати у вигляді витрат за надану правову допомогу в загальному розмірі 30 010,00 грн.

28.03.2024 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване додаткове рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Так, укладений між сторонами договір № 20/06-1 за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт отримання від позивача за первісним позовом по спірному договору № 20/06-1 товару за видатковими накладними № Аст-000374 від 1 липня 2023 року на суму 444 925,16 грн. та № Аст-000415 від 13 липня 2023 р на загальну суму 1 620 346,98 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

За загальним правилом, згідно з ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Сторонами у договорі поставки та специфікаціях визначений наступний порядок розрахунків за договором: оплата протягом 15 банківських днів з дати поставки (п. 2.3 договору).

Таким чином, сторонами у договорі передбачено можливість відтермінування строку оплати на 15 робочих дня.

Позивачем надані докази передачі товару у кількості обумовленій у специфікаціях до договору та докази приймання цього товару покупцем без зауважень. Вказані обставини не спростовані відповідачем.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За змістом з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи не надання відповідачем доказів здійснення своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого товару за видатковою накладною № Аст-000415 від 13 липня 2023 року у сумі 1620346,98 грн. або заперечень проти вимог позивача, господарський суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого Багатопрофільною приватною фірмою "Астра" товару у наступні строки: на суму 1 620346,98 грн. з 04.08.2023 року; на суму 900 000,00 грн. з 06.09.2023 року; на суму 870 000,00 грн. з 01.11.2023 року; на суму 850 000,00 грн. з 04.11.2023 року.

Аргументи апелянта на те, що продавець не відмовляється передати товар, що становить предмет договору, але внаслідок настання подій форс-мажорних обставин на сьогодні товар на адресу відповідача не відвантажений, не приймаються.

Матеріали справи містять докази виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо своєчасної поставки відповідачу товару, прийнятого без зауважень та не містять доказів в підтвердження своєчасної оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар, що є предметом позову, при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів станом на час звернення позивачем до суду за захистом своїх прав.

Разом з тим, настання подій форс-мажорних обставин не звільняють сторони від відповідальності.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 року у справі №910/8580/22, де, зокрема, на те, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Таким чином, беручи до уваги те, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості або вмотивованих заперечень проти неї, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 850000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, ст ст. 216-218 ГК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

У статтях 6 і 627 ЦК України визначено, що свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів і погодженні умов договору.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, сторонами у п.п. 6.1 договору погоджено, зокрема, що за порушення термінів оплати, передбачених п. 2.3. цього договору, продавець нараховує покупцеві за користування товарним кредитом, який в розумінні Договору є додатковою штрафною санкцією за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання покупцем і розраховується по наступній формулі: С(т.к.) = Кз * Кт.к. / 365, де С(к.т.) - сума товарного кредиту; Кз - кредиторська заборгованість покупця перед постачальником на момент оплати; Кт.к. - кількість днів користування покупцем товарним кредитом. Нарахування починаються з моменту прострочення покупцем оплати товару.

Така умова договору кореспондується з положеннями ст. 694 ЦК України, згідно якої договором купівлі-продажу може бути передбачено продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу, а частина 5 цієї статті передбачає нарахування на прострочену суму процентів, відповідно до ст. 536 цього Кодексу, від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати у випадку прострочення покупцем оплати товару.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст.536 ЦК України).

За змістом п.п.14.1.245 п.14.1 ст.14 ПК України товарний кредит товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Згідно з п.п.14.1.206 п.14.1 ст.14 ПК України, відсотки це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений термін коштів або майна. До відсотків, зокрема, включається платіж за використання товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит, і платіж за придбання товарів та виплат.

Так, підписавши договір поставки, сторони погодили всі умови, в тому числі наслідки несплати за поставлений товар, якими згідно п. 6.1 договору, зокрема, є право нараховувати покупцеві відсотки за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит).

Право передбачити в договорі обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем надано сторонам частиною п`ятою статті 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов`язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Втім, не підлягає ототожненню поняття відповідальності у вигляді пені та відсотків за користування товарним кредитом.

Згідно ст. 536 ЦК України, на яку є посилання у ч. 5 ст. 694 ЦК України проценти сплачуються за користування чужими грошовими коштами, і проценти не є відповідальністю.

Разом з тим, пеню необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання.

Так, передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею) та не є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п`ятої статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника.

Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, а тому зменшення їх розміру на підставі частини першої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України неможливе.

Крім того, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (ст. 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Згідно наданого позивачем за первісним позовом розрахунку оплати за користування товарним кредитом по договору № 20/06-1 від 20.06.2023 року, заборгованість по оплаті відсотків за користування товарним кредитом становить 326687,95 грн. (Розрахунок проведено: на суму 1620346,98 грн. за 32 дні з 04.08.2023 року; на суму 900000грн. за 55 дні з 06.09.2023 року; на суму 870000грн. за 2 дні з 01.11.2023 року; на суму 850000грн. за 19 дні з 04.11.2023 року).

Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача за допомогою калькулятору ЛІГА:ЗАКОН, зазначає, що позовні вимоги про стягнення 326687,95 грн. заборгованості по оплаті відсотків за користування товарним кредитом, підлягають задоволенню як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом зобов`язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач, на підставі п. 6.1 договорів поставки, просив стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 138658,45 грн. та штраф у розмірі 324069,40 грн.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ч. 1 ст. 199 ГК України до відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються положення Цивільного кодексу України, насамперед, загальні положення про забезпечення виконання зобов`язання, встановлені статтями 546-548 ГК України.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За матеріалами справи, сторони під час укладання договору поставки передбачили, що у разі невиконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. При порушенні термінів оплати по цьому договору, покупець сплачує постачальнику: пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла на момент виникнення та існування заборгованості через прострочення оплати) від загальної суми платежу, що нездійснений своєчасно (заборгованості) за кожен день прострочення; якщо терміни оплати порушено більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% (двадцяти відсотків) від вартості несплаченого своєчасно товару.

Таким чином, фактично сторонами погоджено у договорі відповідальність за несвоєчасне виконання взятого відповідачем на себе грошового зобов`язання щодо оплати поставленого товару у вигляді як пені так і додаткового штрафу.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231ГК України), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо термінів оплати поставленого товару, що визнається останнім, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для нарахування з відповідача передбаченої п. 6.1 договору неустойки.

Згідно наданого позивачем за первісним позовом розрахунку останнім нараховано пеню у розмірі 138658,45 грн. (Розрахунок проведено: на суму 1620346,98 грн. за період з 04.08.2023 року по 04.09.2023 року; на суму 900000 грн. за період з 06.09.2023 року по 30.10.2023 року; на суму 870000 грн. за період з 01.11.2023 року по 02.11.2023 року; на суму 850000 грн. за період з 04.11.2023 року по 22.11.2023 року) та штраф у розмірі 324069,40 грн., нарахований на суму 1620346,98 грн. за перевищення термінів оплати більше ніж на 30 календарних днів.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача за первісним позовом за допомогою калькулятору ЛІГА:ЗАКОН, зазначає на правомірність нарахування позивачем штрафних санкцій у вигляді пені та у вигляді штрафу за прострочення оплати понад 30 днів.

Крім того, у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, позивач за первісним позовом нарахував до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 9800,63 грн. на підставі ст. 625 ЦК України.

Статтею 625 ЦК України врегульовані правовідносини за наслідками невиконання грошового зобов`язання, зокрема боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У правовому висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 09.02.2021 року у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 року у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, зокрема зазначено, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок 3% річних за допомогою калькулятору ЛІГА:ЗАКОН, зазначає, що вказаний розрахунок є арифметично вірним .

Разом з тим, відповідач за первісним позовом просив зменшити штрафні санкції до 1000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У правовому висновку, викладеному у постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 Великої Палата Верховного Суду, між іншим вказано, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, вказаних вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Також, Велика Палата Верховного Суду у правовому висновку, викладеному у постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 вказала на те, що відповідачем за первісним позовом не наведено жодних обґрунтованих обставин виключності тієї ситуації що склалась саме для відповідача, а посилання на форс-мажорні обставини не можуть бути взяті до уваги оскільки при укладенні спірного договору вони вже діяли та покупець зобов`язувався виконати умови договору та погоджувався саме на визначені у договорі штрафні санкції.

Порушення строків оплати мало місце і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну оплату у визначений договором строк.

Умови договору, в тому числі порядок та строк оплати, були відповідачу відомі та узгоджувались сторонами після 24.02.2022 року, і відповідач міг, здійснивши своєчасну оплату, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх.

Отже, зменшення штрафних санкцій може привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що з відповідача за первісним позовом на користь позивача підлягає стягненню 850000,00 грн. основного боргу, 326 687,95 грн. штрафу за користування товарним кредитом, 138 658,45 грн. пені, 324 069,40 грн. штрафу за перевищення терміну оплати більше ніж на 30 календарних днів, 9 800,63 грн. 3% річних, як правомірно заявлених та належним чином обґрунтованих.

Щодо зустрічних позовних вимог про розірвання договору поставки № 20/06-1 від 20 червня 2023 року, слід зазначити на таке.

Так, у п. 9.2 договору сторонами погоджено, що строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2023 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх обов`язків за даним договором.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ст. 509 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 526 ЦК України).

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків; з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, установлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України).

У відповідності до ч.1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати права і виконувати свої обов`язки відповідно до договору.

Сторони у договорі встановили строк дії договору до 31.12.2023 року. Законодавством передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.3 ст.631 ЦК України).

Так само, не приймаються аргументи апелянта на те, що згідно умов договору передбачено можливість розірвання договору лише за згодою сторін, договір діє до грудня 2023 року та на даний час не розірваний; вимоги щодо розірвання договору, термін дії якого не сплинув, на адресу "ТАЛИСМАН +" не надходило.

За матеріалами справи, строк дії договору закінчився 31.12.2023 року та законодавством у такому разі передбачено, що здійснення прав і виконання сторонами своїх обов`язків відповідно до договору припинено, а доказів продовження строку дії договору не подано.

Аргументи апелянта на те, що господарський суд першої інстанції розглянув справу за відсутності представника відповідача, що не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи; ухвала суду про призначення справи до розгляду від 28.03.2024 року надійшла до відповідача вже після проголошення рішення суду, є недоречними та не приймаються, оскільки матеріалами справи підтверджується (довідками про доставку електронних листів), що ухвали господарського суду першої інстанції, надіслані на адресу "ТАЛИСМАН +" були доставлені йому в "Електронному кабінеті" системи "Електронний суд".

Разом з цим, згідно зі ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Відповідно до ст. 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно з частинами 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України визначено, що втрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових втрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) у заяві просив стягнути з відповідача за первісним позовом на свою користь 30 010,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження заяви позивачем надано копії наступних документів: договору про надання правової допомоги № 141123 від 14.11.2023 року, укладеного між БПФ "АСТРА" та Адвокатським бюро "Дмитра Ципліцького"; акту виконаних робіт № 001074 від 14.11.2023 року на суму 12010 грн.; акту виконаних робіт № 001036 від 24.11.2023 року на суму 18000,00 грн., ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АХ № 1158818 від 21.11.2023 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вказані послуги сплачені позивачем 21.03.2024 року та 24.11.2023 року відповідно на користь АБ "Дмитра Ципліцького" в сумі 30010,00 грн.

Пунктом 1 абз. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України визначено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що: сплачена або підлягає сплаті стороною.

Отже, для вирішення питання щодо розподілу судових витрат судом може бути враховано не лише фактично сплачену вартість професійної правничої допомоги адвоката, а й вартість, що підлягає сплаті стороною згідно умов відповідного договору про надання правничої допомоги.

Частинами 5, 6 ст. 126 ГПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 27 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем за первісним позовом клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката або інших заперечень щодо неспівмірності заявлених витрат позивача за первісним позовом, пов`язаних з розглядом справи, не надано.

А тому, враховуючи обсяг підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивачем за первісним позовом доведено належними доказами факт понесення витрат, що пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у даній справі, на загальну суму 30010,00 грн. та ці витрати пов`язані з розглядом даної справи.

Окрім іншого, апелянт посилається на те, що заявлена позивачем за первісним позовом сума адвокатських витрат є неспівмірною проведеній роботі, значно завищеною та необґрунтованою; детального розрахунку наданих послуг та з чого саме складається сума витрат, позивачем за первісним позовом до матеріалів справи не надано.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що до матеріалів заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем за первісним позовом додано акти виконаних робіт від 21.03.2024 року та від 24.11.2023 року, де сторонами узгоджено вид, обсяг та вартість виконаних робіт за договором, а тому вказані аргументи апелянта не є слушними.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

За таких обставин, оскільки позовні вимоги за первісним позовом у справі задоволені повністю, витрати позивача за первісним позовом на оплату професійної правничої допомоги у сумі 30010,00 грн. правомірно покладено господарським судом першої інстанції на відповідача.

Отже, висновки місцевого господарського суду відповідають принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛИСМАН +" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.03.2024 року у справі №922/5006/23 залишити без змін.

Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 28.03.2024 року у справі №922/5006/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19.06.2024 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов