Постанова

від 18.06.2024 по справі 209/1418/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5981/24 Справа № 209/1418/22 Суддя у 1-й інстанції - Замкова Я.В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.

суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.

за участі секретаря судового засідання Драгомерецької А.О.

розглянувши відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в приміщенні суду в м. Дніпро справу що виникла з сімейних правовідносин за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи Авдіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) про встановлення факту батьківства, в якій подано апеляційну скаргу особою, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 серпня 2022року (головуючий у суді 1 інстанції Замкова Я.В.), -

В С Т А Н О В И В:

28 липня 2022року ОСОБА_1 , в інтересах сина ОСОБА_3 подала в Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області заяву до Авдіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків)-Авдіївський ВДРАЦС про встановлення факту того, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; також в заяві викладено вимогу про внесення змін щодо відомостей про батька до актового запису № 31 від 23 березня 2018року.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що вона та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебували у фактичних шлюбних відносинах з 2016року та в цей час ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 .

Існування своїх вимог позивач пов`язувала із тим, що на час народження сина та в подальшому ОСОБА_4 визнавав себе батьком дитини. Через службу в Збройних силах України ОСОБА_4 вимушений був постійно змінювати місце служби та проживання, однак підтримував шлюбні стосунки, кожного місяця надавав матеріальну допомогу, в підтвердження чого заявницею надані світлини та інформація про грошові перекази. ОСОБА_1 стверджувала, що ОСОБА_4 мав намір з нею одружитись та оформити у відповідних органах своє батьківство над ОСОБА_3 та не встиг цього зробити так як загинув захищаючи Україну через збройну агресію.

В підтвердження своїх вимог заявниця, також посилалася на те, що у Свідоцтві про народження запис про батька здійснений із слів матері та по-батькові сина ОСОБА_3 фактично був вказаний саме ОСОБА_4 .

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 серпня 2022року позов ОСОБА_1 задоволений.

Суд першої інстанції виходив з того, що в даній справі для встановлення факту батьківства необхідним та обов`язковим є з`ясування обставин щодо походження ОСОБА_3 21 березня 2018року від ОСОБА_4 . Та суд вважав, що беззаперечним доказом батьківства було те, що ОСОБА_4 визнавав себе батьком ОСОБА_3 .

На думку суду, надані заявницею світлини на яких зображені ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 з сином ОСОБА_3 , а також докази надання постійної матеріальної допомоги з боку ОСОБА_4 в достатній мірі підтверджують заявлені вимоги. Правові підстави для встановлення батьківства суд першої інстанції пов`язував із тим, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька може визначатися за рішенням суду.

З рішенням суду не погодилася ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі, однак стверджувала що суд вирішив питання про її права, свободи та інтереси як дружини ОСОБА_4 , шлюб зареєстрований 22 серпня 2022року. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 висловила вимогу про скасування рішення та залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства.

В обґрунтування скарги заявник посилалася на порушення норм процесуального права судом, який не перевірив чи не перебував ОСОБА_4 в зареєстрованому шлюбі, також не залучив до участі у справі інших заінтересованих осіб із числа родичів загиблого, як спадкоємців, та Міністерство оборони України якого стосуються відносини щодо наявності у загиблого військовослужбовця малолітньої дитини для виплати державної допомоги та пенсії.

Також до неправильного вирішення справи, на думку заявниці ОСОБА_2 , призвело те що суд першої інстанції не виконав вимог законодавства і не дав правової оцінки обставинам щодо відсутності доказів кровної спорідненості та біологічного походження ОСОБА_3 від ОСОБА_4 . Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути лише висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи та поза увагою суду залишились обставини щодо відсутності такої експертизи. Взяті до уваги судом докази не підтверджують факту кровної спорідненості, та суд першої інстанції надав вирішального значення у спірних правовідносинах тим доказам які не підтверджують біологічного походження дитини.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду, згідно доводів апеляційної скарги, також полягало в тому, що у даній справі існує спір про право на отримання державної допомоги та про право на спадкове майно загиблого, через що рішення має бути скасоване, а заява залишена без розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник заявниці ОСОБА_1 , адвокат Осипенко Артем Валерійович заперечував проти апеляційної скарги, заявляв що обставинам, якими заявниця обґрунтовувала свої вимоги, щодо встановлення батьківства і внесення відомостей про батька у свідоцтво про народження, суд дав належну оцінку та обґрунтовано вважав, що заяву підтверджено сукупністю належних та допустимих доказів.

Та заявник стверджував про те, що наведені ОСОБА_2 обставини про наявність іншого спору що розглядається в судому порядку ґрунтується на суперечливих доказах і не підтверджують факту спільного проживання ОСОБА_4 із ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши пояснення ОСОБА_2 та її представника адвоката Новик Максима Сергійовича, за відсутності ОСОБА_1 та її представника адвоката Осипенка Артема Валерійовича від яких надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, також за відсутності заінтересованої особи, явка якої не була обов`язковою, повідомленої про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами.

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 , батько якого ОСОБА_6 - запис в свідоцтві здійснений зі слів матері /копія свідоцтва про народження а.с.11/.

Згідно інформації з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян є запис про народження № 00137625971 від 23 березня 2018року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та за даними актового запису дитину зареєстровано за частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України, батьком дитини записано ОСОБА_6 , мати ОСОБА_1 /а.с.14/.

У відповідності до Свідоцтва про шлюб від 11 травня 2022року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) 11 травня 2022року, номер запису 566 /копія свідоцтва про шлюб а.с.64/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - помер, через кульове поранення грудної клітини з пошкодженням внутрішніх органів /копія свідоцтва про смерть а.с.15 та копія Лікарського свідоцтва про смерть № 2503 а.с.16-17/.

В матеріалах справи містяться світлини на яких зображені заявниця ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 /а.с.32-39/; а також знімки екрану телефону та наявне листування /а.с.18-28/.

Перевіривши оскаржуване рішення апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не дотримався вимог норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої вказаної статті передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У розумінні норм процесуального права України згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Задовольняючи позов, суд керувався статтями 126 та 128 Сімейного кодексу України та виходив із того, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою і така заява може бути подана як до так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану, а за відсутності такої заяви батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаних норм підставою для встановлення факту батьківства суд вважав не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджували спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини, а також спільне виховання дитини та утримання дитини з боку ОСОБА_4 , який систематично надавав допомогу в її утриманні, та який на думку суду визнавав батьківство.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийняв до уваги пояснення заявниці ОСОБА_1 , надані нею світлини та інформацію отриману з листування і вважав переконливими доводи стосовно спільного її проживання з ОСОБА_4 , до та на час народження сина ОСОБА_3 .

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

На думку ОСОБА_2 ,- особи, яка не брала участі у справі, однак вважає що суд вирішив питання про її права, свободи та інтереси, як дружини ОСОБА_4 шлюб з яким був зареєстрований 11 травня 2022року,- ніщо не вказує на те, що ОСОБА_4 проявляв свою волю у відношенні ОСОБА_3 , як свого сина, та не являються належними, допустимими та достатніми доказами цього надані ОСОБА_1 світлини із зображенням в тому числі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , із яких не вбачається коли та при яких обставинах такі світлини здійснено.

Також ОСОБА_2 свою апеляційну скаргу обґрунтовувала фактичними обставинами з приводу відсутності спілкування між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , та відсутності у ОСОБА_4 стосунків із ОСОБА_1 .

Заразом згідно доводів апеляційної скарги, факт батьківства міг би підтверджуватись самим фактом споріднення між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , та саме ця обставина могла давати підстави суду для встановлення батьківства, в підтвердження якої міг би свідчити зокрема висновок судово-генетичної експертизи, однак такого висновку заявник не надала, та як зазначача ОСОБА_2 , вона в межах окремого провадження була позбавлена можливості захистити свої права.

Водночас ОСОБА_2 наполягала на тому, що не підтверджено того, що заявник вживала всіх необхідних дій для призначення експертизи та обставини не є беззаперечними і повинні доводитися сторонами, що вказує на наявність спору про право щодо батьківства, та спору про право на спадкування, який має вирішуватися за правилами позовного провадження.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі № 139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22) вказано, що під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право.

У постанові Верховного Суду від 04 січня 2023 року в справі № 198/99/15-ц (провадження № 61-7049св22) зазначено, що згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

За таких умов, суд першої інстанції не врахував всіх обставин, зокрема того, що звертаючись до суду із заявою про встановлення факту батьківства, який не є безспірним, ОСОБА_1 просила встановити факт, що має юридичне значення для реалізації в тому числі спадкових прав та права на отримання соціальних та пенсійних виплат.

Право на доступ до суду, передбачено пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: "Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи ... незалежним і безстороннім судом ..., який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...".

Згідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основоположним принципом цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у статті 12 ЦПК України, за змістом якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій та може бути реалізована в позовному провадженні.

З огляду на викладене, заявник ОСОБА_1 в належний спосіб в позовному провадженні не позбавлена можливості підтвердити свої вимоги та надати докази в підтвердження обставин, якими вона обґрунтовувала свої вимоги, а також заявник апеляційної скарги ОСОБА_2 може реалізувати свої права в такому позовному провадження.

Та апеляційний суд позбавлений можливості за такої процесуальної поведінки заявниці, в окремому провадженні розглянути заперечення ОСОБА_2 .

Частиною шостою статті 294 ЦПК України унормовано, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм процесуального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що рішення суду першої інстанції слід скасувати та залишити заву про встановлення факту батьківства без розгляду.

Керуючись ст.ст. 294, 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 серпня 2022року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи Авдіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) про встановлення факту батьківства залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 червня 2024року.

Судді: