Справа № 522/12273/22
Провадження № 1-кс/522/1297/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 про скасування арешту, -
ВСТАНОВИВ:
Адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням, у якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.09.2023 року по справі № 522/12273/22 (провадження № 1-кс/522/5008/23) в рамках кримінального провадження за № 12022163510000561, а саме вантажний транспортний засіб марки «DAF» моделі «ТЕ 47» у кузові синього кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , 2007 року випуску; ключі від замку запалювання транспортного засобу марки «DAF» моделі «ТЕ 47» у кузові синього кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , 2007 року випуску; спеціалізований напівпричіп марки «PEZZAIOLI» моделі «SBA-31U-A1» у кузові сірого кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , 2004 року випуску.
Захисник в судовому засіданні клопотання підтримав та обґрунтував його тим, що Слідчим відділенням відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022163510000561 від 23.08.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 358 КК України.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.09.2023 року по справі № 522/12273/22 (провадження № 1-кс/522/5008/23) клопотання старшого слідчого СВ ВП № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про накладення арешту задоволено, накладено арешт на майно а саме: вантажний транспортний засіб марки «DAF» моделі «ТЕ 47» у кузові синього кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , 2007 року випуску; ключі від замку запалювання транспортного засобу марки «DAF» моделі «ТЕ 47» у кузові синього кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , 2007 року випуску; спеціалізований напівпричіп марки «PEZZAIOL1» моделі «SBA-31U-A1» у кузові сірого кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , 2004 року випуску.
ОСОБА_6 є власницею спеціалізованого напівпричепа марки «PEZZAIOLI» моделі «SBA-31U-A1» у кузові сірого кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , 2004 року випуску із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 . Також, ОСОБА_6 була власницею вантажного автомобіля DAF моделі «ТЕ 47» у кузові синього кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , 2007 року випуску із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_4 .
Вказані транспортні засоби було придбано 06.02.2020 року, у особи ім`я і прізвище якої не пам`ятає, та переоформлено у Територіальному сервісному центрі (ТСЦ) 8045 що розташований у м. Києві.
За інформацією наявною наданою Слідчим відділенням відділу поліції № 5 Одеського, районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області, станом на теперішній час досудове розслідування триває.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 4 ст. 219 КПК України, строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, до дня повідомлення особі про підозру становить: дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.
За інформацією наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень строки досудового розслідування слідчим суддею не продовжувались.
За таких обставин захисник вважає, що на даний час відпали підстави за яких накладався арешт, у зв`язку із чим арешт підлягає скасування.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід`ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об`єктом власності, можливе виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
Отже, накладення арешту на об`єкт права власності є позбавленням його власника можливості на власний розсуд користуватися та розпоряджатися таким майном, що є тотожним позбавленню права власності.
Відповідно до ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «Щокін проти України»), напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій «законності» означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.
Вирішуючи клопотання про скасування арешту, слідчий суддя бере до уваги, що згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, з-поміж іншого, є доказом злочину.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу забезпечення кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, що згідно з вимогами ч. 5 ст. 170 КПК застосовується до майна підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.
Кримінальне провадження, в рамках якого був накладений арешт, розпочато у 23.08.2022 року, пройшов значний проміжок часу і до теперішнього дня, органами досудового розслідування повідомлення про підозру нікому не вручено, що свідчить або про необґрунтованість внесених даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань, або неналежну роботу органів досудового розслідування. Але в будь-якому випадку неналежне розслідування, або взагалі безпідставність проведення кримінального провадження створює незручності (у вигляді арешту на майно) ОСОБА_6 , яка являється власницею спеціалізованого напівпричепа марки «PEZZAІОLI» моделі «SBA-31U-A1» у кузові сірого кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , 2004 року випуску із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 .
За такий тривалий строк, орган досудового розслідування повинен був вжити всіх необхідних дій задля належного фіксування доказів та встановлення усіх обставин вчиненого діяння. Наразі, строк досудового розслідування сплив. Подальше обмеження права власності є недопустимим, а тому у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна відпала потреба.
Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України, учасники кримінального провадження - сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, у тому числі викривач, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, секретар судового засідання, судовий розпорядник.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання про скасування арешту майна, вважають арешт майна законним та обґрунтованим, просили відмовити у його задоволенні.
Вислухавши сторони, дослідивши надані матеріали, якими обґрунтовано доводи клопотання, приходжу до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час судового розгляду встановлено, що 23.08.2022 до чергової частини відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області із заявою звернувся директор ТОВ «ЄВРОБРУК» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , щодо вжиття заходів до невстановленої особи, яка у 2020 році незаконно заволоділа вантажним транспортним засобом марки «DAF» моделі «ТЕ 47» у кузові синього кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , 2007 року випуску із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_5 та спеціалізованим напівпричепом марки «PEZZAIOLI» моделі «SBA-31U-A1» у кузові сірого кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , 2004 року випуску із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_6 , які належать ТОВ «ЄВРОБУК» код ЄДРПОУ: 24532115, чим спричинила матеріального збитку у великих розмірах.
Допитаний в якості представника потерпілого ОСОБА_7 , який показав, що він мав партнерські відносини із ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки ОСОБА_9 мав боргові зобов`язання перед ОСОБА_7 , у свою чергу вантажний транспортний засіб марки «DAF» моделі «ТЕ 47» у кузові синього кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , 2007 року випуску та спеціалізований напівпричіп марки «PEZZAIOLI» моделі «SBA-31U-A1» у кузові сірого кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , 2004 року випуску із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_6 - перереєстрували на праві власності за ОСОБА_7 , але фактично вищевказаними транспортними засобами подалі користувався ОСОБА_10 . Далі представник потерпілого дізнався, що без його відома вищевказані транспортні засоби перереєстровані на іншу особу. Буд-яких довіреностей ОСОБА_7 не видавались, договори стосовно транспортного засобу останнім не підписувались.
01.12.2022 проведено тимчасовий доступ до речей та документів у ТСЦ №8045 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , із вилученням всіх оригіналів документів, які стали підставою для реєстрації транспортного засобу.
Згідно висновку експерта ОНДЕКЦ №СЕ-19/116-23/3807-ПЧ від 27.05.2023 судової почеркознавчої експертизи щодо дослідження договору комісії №6593 від 22.01.2020, акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини №6593 від 22.01.2020, договору комісії №6594 від 22.01.2020, акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини №6594 від 22.01.2020, встановлено, що потерпілим ОСОБА_11 не підписувались зазначені документи, а іншою особою, згідно чого, встановлено факт кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, яке об`єднане в одне кримінальне провадження.
Крім того, 30.01.2020 вантажний транспортний засіб марки «DAF» моделі «ТЕ 47» у кузові синього кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , 2007 року випуску із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_5 , у ТСЦ №8045РСЦ ГСЦМВС вм.Києві,що розташованеза адресою: АДРЕСА_2 , перереєстрований на ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , який в ході допиту пояснив, що не приймав участі у перереєстрації вказаного транспортного засобу.
На даний час у кримінальному провадженні триває досудове розслідування та проводяться слідчі (розшукові) дії спрямовані на встановлення усіх обставин вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінальногопровадження єзахист особи,суспільства тадержави відкримінальних правопорушень,охорона прав,свобод тазаконних інтересівучасників кримінальногопровадження,а такожзабезпечення швидкого,повного танеупередженого розслідуванняі судовогорозгляду зтим,щоб кожний,хто вчинивкримінальне правопорушення,був притягнутийдо відповідальностів мірусвоєї вини,жоден невинуватийне бувобвинувачений абозасуджений,жодна особане булапіддана необґрунтованомупроцесуальному примусуі щобдо кожногоучасника кримінальногопровадження булазастосована належнаправова процедура.
Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
Вилучене майно є речовими доказами у даному кримінальному провадженні, є предметом дослідження у даному кримінальному провадженні, у тому числі в межах досудового розслідування за ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 358 КК України.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні кримінальних правопорушень. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.
Нормами Глави 10 та Глави 17 КПК України передбачені правові підстави, з яких слідчим чи прокурором вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
У даному випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
На даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що зазначене майно відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 22, 131, 170, 174 КПК України, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 про скасування арешту відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
20.06.2024
Суд | Приморський районний суд м.Одеси |
Дата ухвалення рішення | 20.06.2024 |
Оприлюднено | 24.06.2024 |
Номер документу | 119865278 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про скасування арешту майна |
Кримінальне
Приморський районний суд м.Одеси
Дерус А. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні