Постанова

від 18.06.2024 по справі 130/1165/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 130/1165/22

Провадження № 22-ц/801/1010/2024

Категорія: 20

Головуючий у суді 1-ї інстанції Роздорожна А. Г.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 рокуСправа № 130/1165/22 м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В.

за участю секретаря судового засідання: Кахно О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу №130/1165/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Жмеринської міської ради Вінницької області, про визнання акту приймання-передачі межових знаків недійсним, про визнання недійсним державної реєстрації речового права, про визнання недійсним технічної документації на земельну ділянку, про визнання недійсним рішення про затвердження технічної документації земельної ділянки та зобов`язання вчинити дію

за апеляційною скаргою відповідача адвоката Підгайного Петра Теодоровича на ухвалу Шаргородського районного суду Вінницької області від 15 березня 2024 року про застосування заходів процесуального примусу, постановлену у складі судді Роздорожної А.Г.,

встановив:

В провадженні Шаргородського районного суду Вінницької області знаходиться цивільна справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Жмеринської міської ради Вінницької області, про визнання акту приймання-передачі межових знаків недійсним, про визнання недійсним державної реєстрації речового права, про визнання недійсним технічної документації на земельну ділянку, про визнання недійсним рішення про затвердження технічної документації земельної ділянки та зобов`язання вчинити дію.

15 березня 2024 року від представника позивача адвоката Підгайного П.Т. на електронну адресу суду надійшла заява-клопотання, в якій вказано, що у зв`язку з розглядом справ в Оболонському районному суді м. Києва справи 756/16638/23, в Солом`янському районному суді м. Києва справи по обвинуваченню ОСОБА_3 , який перебуває під вартою, а також у зв`язку з хворобою, адвокат Підгайний П.Т. з поважних причин не може прибути в судове засідання до Шаргородського районного суду, а тому просить перенести судове засідання на інший термін.

Також, 15 березня 2024 року від представника позивача адвоката Підгайного П.Т. на електронну адресу суду надійшла заява-клопотання, в якій він просить: виконати клопотання від 6 червня 2023 року про виклик і допит свідків, експертів, які необхідні для проведення судової експертизи та надати їх експертам; виконати клопотання від 6 червня 2023 року про витребування документів, доказів, які необхідні для проведення судової експертизи та надати їх експертам; винести судове рішення, яким дозволити ІСТЕ СБУ самостійно виконати топографо - геодезичні роботи на сертифікованому обладнанні та надати уточнюючі існуючі пункти Державної геодезичної мережі у формі виписки координат та висот пунктів ДГМ у місцевій системі координат Вінницької області та забезпечити проведення натурного обстеження топографе - геодезичних робіт з вказанням фактичних меж, фото фіксації земельних ділянок на яких розташовані домоволодіння АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , а також забезпечити належні умови прані судовим експертам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; щодо питань по п.5): встановити яка дійсна відстань від будинку АДРЕСА_1 , де проживає позивач до огорожі, яку самовільно, незаконно встановила відповідач та яку частину земельної ділянки ОСОБА_1 незаконно захопила відповідач та чи відповідають дані відстані від будинку ОСОБА_1 до огорожі, а також від будинку АДРЕСА_2 відповідача до поставленої останньою огорожу та чи відповідають дані відстані технічним і графічним документам, матеріалам, які знаходяться в інвентаризаційній справі № 3939 та матеріалам справи, висновкам попередніх експертиз, документам, спадку позивача, а також на яку відстань відповідач від будинку та огороду позивача поставила огорожу - її законність побудови та законність захвату огороду відповідача по всій лінії на відстані 1-2 метрів позивача та чи відповідають Закону вказані захоплення земельної ділянки позивача біля огороду та будинку відповідачем; виконати Шаргородським районним судом Вінницької області клопотання від 6 червня 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , клопотання експертів від 9 листопада 2023 року № 152-1/7 , повідомлення експертів від 18 січня 2024 року № 152-2/7 та по новому перепризначити та направити для проведення судової земельно- технічної експертизи ІСТЕ СБУ, оскільки тільки після виконання вказаного експерти проведуть відповідно до Закону вказану експертизу. Крім цього, у своєму клопотанні представник позивача вказав, що судом навмисне не витребувано в Жмеринського міськрайонного суду завірених копій документів, щодо власності, отримання земельної ділянки позивача та відповідача, висновків експертів, оскільки при переданні вказаної справи Жмеринський міськрайонний суд приховав вказані документи.

Оскаржуваною ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 15 березня 2024 року заяви-клопотання представника позивача адвоката Підгайного Петра Теодоровича від 15 березня 2024 року залишено без розгляду.

Стягнуто з представника позивача адвоката Підгайного Петра Теодоровича ( АДРЕСА_3 ) в дохід державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача: (код ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) рахунок отримувача:UА908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106) штраф у розмірі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн.

Не погодившись з оскаржуваною ухвалою адвокатом Підгайним П.Т. подано апеляційну скаргу в якій зазначено, що вона постановлена з порушенням процесуальних норм, також вказав, що у позивача ОСОБА_1 є ще один представник, який був присутній в залі судового засідання, що не заважало судді першої інстанції провести розгляд справи у відсутність апелянта. Також зазначає, що суддя Раздорожна А. навмисно не розглядає його клопотання та зловживає своєю владою.

Просить скасувати ухвалу Шаргородського районного суду Вінницької області від 15 березня 2024 року.

10 травня 2024 року від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи на адресу Вінницького апеляційного суду не надійшов.

16 травня 2024 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_7 адвоката Федоренко П.П. з проханням розгляд справи проводити у відсутності відповідача.

17 червня 2024 року надійшло клопотання адвоката Підгайного Петра Теодоровича про проведення судового засідання по відеоконференції з Дарницьким районним судом міста Києва в електронній формі.

18 червня 2024 року адвокат Підгайний Петро Теодорович в електронній формі надіслав на адресу Вінницького апеляційного суду клопотання про перенесення судового засідання та проведення судового засідання по відеоконференції з Дарницьким районним судом міста Києва, з Дніпровським районним судом міста Києва.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 червня 2024 року визнано зловживанням процесуальними правами подання адвокатом Підгайним Петром Теодоровичем клопотань про проведення судового засідання по відеоконференції з Дарницьким районним судом міста Києва від 17 червня 2024 року та про перенесення судового засідання та проведення судового засідання по відеоконференції з Дарницьким районним судом міста Києва, з Дніпровським районним судом міста Києва від 18 червня 2024 року та залишено їх без розгляду.

Інші учасникисправи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду були повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши суддю-доповідача,перевіривши матеріалисправи,межі тадоводи скарги,колегія суддіввважає,що апеляційнускаргу необхіднозалишити беззадоволення виходячи із такого.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічнихдій,що спрямованіна безпідставнезатягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Заходи протидії зловживанням процесуальними правами можна розглядати через призму поняття «ефективні засоби правового захисту», що використовується у практиці ЄСПЛ щодо тлумачення ст. 13 ЄКПЛ, яка закріплює право кожного, чиї права та свободи, визнані у ЄКПЛ, було порушено, на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Підхід, запропонований ЄСПЛ щодо засобів захисту права на розгляд справи в розумний строк, може бути застосований і щодо засобів захисту проти зловживання процесуальними правами в цілому.

Із заяви клопотання представника позивача про перенесення розгляду справи видно, що він у зв`язку з розглядом справ в Оболонському районномусуді м.Києва справи 756/16638/23, в Солом`янському районномусуді м.Києва справи по обвинуваченню ОСОБА_3 , який перебуває під вартою, а також у зв`язку з хворобою, не може прибути в судове засідання до Шаргородського районного суду.

При дослідженні судом списку справ, призначених до розгляду Оболонським районним судом м. Києва встановлено, що справа №756/16638/23 відсутня на 15 березня 2024 року. При введенні справи №756/16638/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень видно, що ця справа відноситься до категорії цивільних справ (про розірвання шлюбу). Із списку справ призначених до розгляду в Солом`янському районному суді м. Києва встановлено, що на 15 березня 2024 року призначено кримінальне провадження №760/8571/23 за обвинуваченням ОСОБА_3 , де приймає участь захисник Підгайний П.Т. Однак не містить відповідних судових рішень щодо наявності в цього обвинуваченого запобіжного заходу, хоча ця справа вже більше року слухається судом. Не надав адвокат суду також будь-якого документу, який свідчить про його перебування на лікуванні. Будучи представником позивача в цій справі, яка слухається Шаргородським районним судом Вінницької області вже більше року, адвокат Підгайний П.Т. в жодне судове засідання не з`явився.

В свою чергу в судовому засіданні 21 лютого 2024 року позивач в телефонному режимі погодила із своїм представником дату наступного судового засідання - саме 15 березня 2024 року. Тобто на цій даті наполягав сам адвокат Підгайний П.Т., а клопотання про відкладення судового засідання надійшло до суду на електронну пошту без електронного цифрового підпису 15 березня 2024 року, тобто в день засідання. Обов`язок зареєструватися в системі Електронний Суд адвокат Підгайний П.Т. до цього часу так і не виконав.

Колегія суддів звертає увагу, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі N 390/34/17 (провадження N 61-22315сво18) міститься висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право, що на переконання судової колегії, і мало місце у даній справі.

Аналіз частини другої статті 13ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, "injuria". Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Термін "зловживання правом" свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб`єктивних цивільних прав, а не виконання обов`язків. Обов`язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб`єктивного цивільного права.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (схожі висновки викладено Верховним Судому постановівід 12серпня 2019року усправі N905/945/18 та у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі N 906/936/18).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував про обов`язок національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (справа "Шульга проти України", пункт 28, справа від 02 грудня 2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (справа "Мусієнко проти України", пункт 24, рішення від 20 січня 2011 року).

Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (справа "Смірнова проти України" рішення від 08 листопада 2005 року, справа "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. Fгапсе, рішення від 27 квітня 2000 року). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (справа "Красношапка проти України" рішення від 30 листопада 2006 року).

На підставівищевикладеного,суд першої інстанції правильно визнав поведінку представникапозивача адвоката ПідгайногоП.Т. зловживання процесуальними правами, а тому його заяви-клопотання від 15 березня 2024 року залишені без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 76ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Також колегія апеляційного суду зазначає, що суд першої інстанції уже вирішив питання про витребування: копії рішення за № 1117 від 25 вересня 2020 року щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості для індивідуального садівництва 0,0033 га 05103000000035791 та для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,0563 га та 0,0437 га 05103000000035787 від 22 лютого 2020 року, виконавцем якого є Центр земельних відносин ОСОБА_8 ; рішення про реєстрацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,0563 га та 0,0437 га. 05103000000035787 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 2 жовтня 2020 року, рішення про реєстрацію земельної ділянки для індивідуального садівництва 0,0033га 05 і 03000000035791 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 2 жовтня 2020 року; технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості для індивідуального садівництва 0,0033 га 05103000000035791 та для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,0563 га та 0,0437 га 05103000000035787 від 22 лютого 2020 року, виконавцем якого є Центр земельних відносин ОСОБА_8 , рішення про реєстрацію земельної ділянки для індивідуального садівництва 0,0033 га 05103000000035791 в державному земельному кадастрі від 7 серпня 2020 року, рішення про реєстрацію земельної ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,0563 га та 0,0437 га 05103000000035787 в державному земельному кадастрі від 23 липня 2020 року; інвентарних справ на будинковолодіння, які знаходяться по АДРЕСА_4 ; документів, які були підставою для оформлення права власності та користування земельною ділянкою, будинком ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 за період з 1987 року по 17 травня 2023 року; документів, які були підставою для оформлення права власності та користування земельною ділянкою, будинком ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 1987 року по 17 травня 2023 року; вирішив питання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, клопотання експертів.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно застосовано заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, колегія суддів ставиться критично, оскільки відповідно до частини першої статті 143ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Колегія суддів звертає увагу, що завданням цивільного судочинства у контексті статті 2Цивільного процесуальногокодексу України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних справ, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно застосував заходи процесуального примусу, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування ухвали суду.

Відповідно до ст.89ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення "Проніна проти України" N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність ухвали суду в апеляційній скарзі не наведено, тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Підгайного Петра Теодоровича залишити без задоволення, а ухвалу Шаргородського районного суду Вінницької області від 15 березня 2024 року, без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

М.В. Матківська