Постанова

від 20.06.2024 по справі 930/474/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 930/474/22

Провадження № 22-ц/801/1278/2024

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Науменко С. М.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 рокуСправа № 930/474/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач),

суддів: Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,

за участю секретаря судового засідання Литвина С. С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Немирів»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу № 930/474/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Немирів» на заочне рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2023 року, ухвалене у складі судді Науменка С. М. у залі суду,

встановив:

Короткий зміствимог

У березні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ «Агрокомплекс «Немирів») про визнання недійсним договору про заміну сторони у договорі оренди землі.

Позов мотивований тим, що вона є власником земельних ділянок площею 1,3807 га та 0,4385 га з кадастровими номерами 0523084000:01:001:0133, 0523084000:01:001:0131, розташованих на території Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області.

02 жовтня 2007 року між нею та ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» укладено договір оренди земельної ділянки № 49 терміном на 5 років, про що 15 лютого 2008 року в державному реєстрі вчинено запис за № 040884000725.

15 серпня 2011 року між сторонами укладено додаткову угоду, якою продовжено дію договору до 30 листопада 2018 року.

21 травня 2012 року указана додаткова угода зареєстрована у відділі Держкомзему у Немирівському районі за № 52300004007196.

18 липня 2018 року вона звернулась до ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» з листом-повідомленням про те, що немає наміру, після закінчення строку дії договору та додаткової угоди, продовжувати строк дії договору оренди земельної ділянки № 49 від 02 жовтня 2007 року.

У грудні 2018 року їй стало відомо, що існує договір про заміну сторони у договорі оренди землі від 15 вересня 2015 року, укладений нібито від її імені між нею та ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД», ТОВ «Агрокомплекс Немирів», відповідно до якого відповідач має право користуватися належними їй земельними ділянками.

Зазначає, що указаний договір про заміну сторони у договорі оренди земельної ділянки вона не підписувала та нікого не уповноважувала на його підписання, а тому відповідач на даний час користується належними їй земельними ділянками без достатніх правових підстав, чим порушує її права на користування та розпорядження належним їй майном.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просила суд:

визнати державну реєстрацію договору про заміну сторони у договорі оренди від 15 вересня 2015 року, укладеного від імені ОСОБА_1 з орендарем ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» в особі директора Швеця В. Ф., новий орендар ТОВ «Агрокомплекс «Немирів» в особі директора Швеця В. Ф., про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, вчинено запис від 05 серпня 2016 року за № 15753305, недійсною та скасувати її;

визнати державну реєстрацію договору про заміну сторони у договорі оренди від 15 вересня 2015 року, укладеного від імені ОСОБА_1 з орендарем ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» в особі директора Швеця В. Ф., новий орендар ТОВ «Агрокомплекс «Немирів» в особі директора Швеця В. Ф., про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, вчинено запис від 05 серпня 2016 року за № 15752750, недійсною та скасувати її;

стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Короткий зміст заочного рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2023 року позов задоволено.

Визнано державну реєстрацію договору про заміну сторони у договорі оренди від 15 вересня 2015 року, укладеного від імені ОСОБА_1 з орендарем ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» в особі директора Швеця В. Ф., новий орендар ТОВ «Агрокомплекс «Немирів» в особі директора Швеця В. Ф., про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, вчинено запис від 05 серпня 2016 року за № 15753305, недійсною та скасовано її.

Визнано державну реєстрацію договору про заміну сторони у договорі оренди від 15 вересня 2015 року, укладеного від імені ОСОБА_1 з орендарем ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» в особі директора Швеця В. Ф., новий орендар ТОВ «Агрокомплекс «Немирів» в особі директора Швеця В. Ф., про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, вчинено запис від 05 серпня 2016 року за № 15752750, недійсною та скасовано її.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

одна і та ж земельна ділянка одночасно не може бути об`єктом оренди за двома різними договорами, укладеними з різними орендарями;

державна реєстрація не є підставою набуття права оренди земельної ділянки, а є засвідченням державою уже набутого права оренди, яке виникло на підставі договору оренди землі;

державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам;

одним з обов`язків державного реєстратора є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

одночасне існування державної реєстрації кількох прав на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстрованно первинно та не припинялося;

договір про заміну сторони у договорі оренди від 15 вересня 2015 року є неукладеним, відтак запис про державну реєстрацію речового права (договору про заміну сторони) порушує права позивача щодо вільного володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 05 квітня 2024 року у задоволенні заяви ТОВ «Агрокомплекс «Немирів» про перегляд заочного рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2023 року відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У травні 2024 року ТОВ «Агрокомплекс «Немирів» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 06 травня 2024 року для розгляду указаної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Голота Л. О., Оніщук В. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 травня 2024 року витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 травня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору.

17 травня 2024 року на виконання вимог ухвали заявником подано платіжну інструкцію про сплату судового збору.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 20 травня 2024 року для розгляду указаної справи замінено суддю Оніщука В. В. та визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Голота Л. О., Рибчинський В. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 травня 2024 року відкрито провадження у справі та надано позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 червня 2024 року справу призначено до розгляду на 20 червня 2024 року о 09:00 год з повідомленням сторін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

позивачем обрано невірний спосіб судового захисту порушеного права;

державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права;

належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 наводить доводи ідентичні, викладеним у позовній заяві та указує, що рішення є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН №143476 від 07 липня 2007 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровими номерами 10523084000:01:001:0131, 20523084000:01:001:0132, загальною площею 1,8192 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області.

02 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» укладено договір оренди землі № 49, за умовами якого позивач передала ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» належну їй земельну ділянку кадастровий номер 10523084000:01:001:0131, площею 1,8192 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області строком на 5 років

Право оренди за ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» зареєстроване 15 лютого 2008 року за № 040884000725.

15 серпня 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» укладено додаткову угоду до договору оренди землі, за умовами якої строк дії договору оренди землі № 49 продовжено до 30 листопада 2018 року.

15 вересня 2015 року ОСОБА_1 (Орендодавець), ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» (Орендар) та ТОВ «Агрокомплекс «Немирів» (новий Орендар) уклали договір про заміну сторони у договорі оренди землі, за умовами якого зі згоди Орендодавця Орендар передав, а новий Орендар прийняв на себе права та обов`язки сторони Орендаря у договорі оренди землі № 49 від 02 жовтня 2007 року строком до 30 грудня 2025 року.

З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05 серпня 2016 року слідує, що державним реєстратором Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області Фаренюком С. А. на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 серпня 2016 року, індексні номери 30795260, 30794690 право оренди належних позивачу земельних ділянок з кадастровими номерами 10523084000:01:001:0131, 20523084000:01:001:0132, площами 0,4385 га, 1,3807 га зареєстровано за ТОВ ««Агрокомплекс «Немирів». Підставою для реєстрації права оренди земельної ділянки указано договір оренди землі № 49 від 02 жовтня 2007 року, додаткова угода до договору оренди землі від 15 вересня 2011 року, угода про заміну сторони у договорі оренди землі від 15 вересня 2015 року.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/102-23/5454-ПЧ від 04 травня 2023 року підпис в графі «Орендодавець» у договорі про заміну сторони у договорі оренди землі від 15 вересня 2015 року, кадастровий номер 10523084000:01:001:0131, розташованої на території Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, укладеного від імені ОСОБА_1 , ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» та ТОВ «Агрокомплекс «Немирів» виконаний за допомогою копіювально-множильної техніки, електрофотографічним друком.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила визнати державну реєстрацію договору про заміну сторони у договорах оренди від 15 вересня 2015 року, укладеному від її імені з орендарем ТОВ «Агрокомплекс «Немирів ЛТД» та новим орендарем ТОВ «Агрокомплекс «Немирів», про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, вчинено записи від 05 серпня 2016 року за № 15753305 та № 15752750, недійсною та скасувати її, посилаючись на те, що договір про заміну сторони у договорі оренди вона не підписувала, що встановлено висновком судово-почеркознавчої експертизи № СЕ-19/102-23/5454-ПЧ від 04 травня 2023 року, проведеної у межах цивільної справи № 930/486/22.

Частиною першою статті 627 ЦК встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 93 ЗК України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (стаття 6 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін (частина перша статті 19 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року у справі № 759/24061/19 зроблено висновок, що:

«презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним)».

Згідно з частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Частиною четвертою статті 69 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єктам можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові

Зазначене узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 та правовим висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) зроблено висновок, що:

«рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача».

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.).

По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року у справі № 554/9126/20 (провадження № 61-13760сво21) зроблено висновок, що:

«тлумачення статті 20 ЦК України, з урахуванням принципу розумності свідчить, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що управнений суб`єкт: має можливість вибору типу поведінки - реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист; у випадку, якщо буде обрана реалізація права на захист - має можливість вибору форми захисту, тобто звернутися до юрисдикційного (судового чи іншого) чи неюрисдикційного захисту суб`єктивного цивільного права чи законного інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту; самостійно обрати спосіб захисту в межах тієї чи іншої форми захисту, а також визначає доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту іншим. Водночас така свобода захисту «на власний розсуд» має і зворотну сторону - обрання однієї форми чи певного засобу захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) зробив висновок що:

«належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача».

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 136/2517/18 за вимогою орендодавця до орендаря про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом витребування земельної ділянки від орендаря.

Отже належним способом захисту прав орендодавця, який заперечує зареєстроване право оренди, може бути вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди.

Задовольняючи позов суд першої інстанції вважав доведеним те, що позивач не підписувала договір про заміну сторони у договорі оренди від 15 вересня 2015 року, а відповідач продовжує користуватись належними позивачу земельними ділянками та не довів у встановленому законом порядку законності підстав такого користування, у зв`язку з чим порушуються права позивача на користування та розпорядження належним їй майном.

Суд не звернув уваги на те, що належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

ОСОБА_1 позовних вимог про визнання відсутнім права оренди не заявляла, відтак відсутні підстави для кваліфікації договору про заміну сторони у договорі оренди від 15 вересня 2015 року як недійсного.

Ураховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про заміну сторони у договорі оренди землі та визнання державної реєстрації указаного договору недійсною слід відмовити з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту.

За таких обставин, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підставними, тому заочне рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги ТОВ «Агрокомплекс «Немирів» обґрунтованими, а заочне рішення суду першої інстанції таким, що постановлене з порушенням норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, та без повного з`ясування обставин справи, недоведеність обставин, які суд вважав доведеними, що призвело до невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та невірного застосування норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини.

Відтак колегія судів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права.

Щодо судових витрат в суді першої інстанції

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, то судові втрати понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Немирів» задовольнити.

Заочне рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2023 року скасувати й ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Немирів» про визнання недійсним договору про заміну сторони у договорі оренди землі відмовити.

Судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції залишити за позивачем.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ

судді: Людмила ГОЛОТА

Віктор РИБЧИНСЬКИЙ