Рішення

від 10.01.2024 по справі 910/12752/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.01.2024Справа № 910/12752/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Гаврищук K.M., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" вул. Рудика, будинок 6, місто Харків, Харківська область, 61070

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери" вул. Артема, буд. 11, поверх 2, м. Київ, 04053

про стягнення 6 564 363,11 грн.

Представники сторін:

від позивача: Ковбаса О.С.

від відповідача: Гордієнко Н.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери" про стягнення 6 564 363,11 грн. боргу.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань зі своєчасної та повної оплати поставленого згідно видаткових накладних товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 року за результатами розгляду заяви про усунення недоліків б/н від 14.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12752/21, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 03.11.2021 року.

Проте, у зв`язку з тим, що судове засідання призначене на 03.11.2021 року не відбудеться, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 року підготовче засідання призначено на 24.11.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 року відкладено підготовче засідання на 23.12.2021 року у зв`язку з клопотанням уповноваженого представника відповідача про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 року відкладено підготовче засідання на 02.02.2022 року у зв`язку з неявкою в судове засідання уповноваженого представника відповідача, поданням останнім відзиву на позовну заяву та клопотанням про призначення економічної експертизи.

Проте, у зв`язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному призначене на 02.02.2022 року судове засідання не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 року судове засідання призначено на 03.03.2022 року.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації та враховуючи введення воєнного стану з 24.02.2022 року, судове засідання, призначене на 03.03.2022 року, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2022 року, керуючись нормами статті 3 Конституції України та положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання призначено на 13.07.2022 року.

У підготовчому судовому засіданні 13.07.2022 року у зв`язку з неявкою уповноваженого представника позивача судом протокольною ухвалою оголошено перерву на 18.08.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 року за клопотанням відповідача підготовче засідання у справі відкладено на 28.09.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 року частково задоволено клопотання відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери" про призначення судової економічної експертизи, призначено у справі № 910/12752/21 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Окрім того, вказаною ухвалою зупинено провадження у справі № 910/12752/21 на час проведення призначеної судової економічної експертизи та отримання її результатів, для проведення експертизи матеріали справи № 910/12752/21 ухвалено надіслати до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Відповідно до супровідного листа від 30.11.2022 року № 910/12752/21/5408/2022 матеріали справи № 910/12752/21 в 13 томах були направлені на адресу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Так, через канцелярію суду 27.12.2022 року надійшло клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 10024/71/10-12-22 від 23.12.2022 року про надання додаткових матеріалів для проведення судової економічної експертизи.

Зокрема, у поданому клопотанні експерти Борщевська Ю., Землярчук Т. за результатами попереднього вивчення наданих для проведення експертизи матеріалів судової справи № 910/12752/21 та ознайомившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 року про призначення судової експертизи, відповідно ст. 69 Господарського процесуального кодексу України просять надати в розпорядження експертів додаткові матеріали, а саме: регістри бухгалтерського обліку ТОВ "Олександр Перемежко та партнери" по рахунках 28, 63 (по контрагенту ПП "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ") за 2017 - 2021 роки; регістрів бухгалтерського обліку ПП "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" по рахунках 28, 90 (по контрагенту "Олександр Перемежко та партнери" за 2017- 2021 роки; інших документів (претензій, актів звірки тощо), що мають значення для вирішення поставлених на вирішення експертизи питань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 року поновлено провадження у справі № 910/12752/21 та призначено підготовче засідання для вирішення клопотання судового експерта на 01.02.2023 року, зобов`язано сторін у строк до 30.01.2023 року надати через канцелярію суду вищезазначені документи, які зазначає експерт в своєму клопотанні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 року заяву відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери" про продовження процесуального строку на надання витребуваних судовим експертом додаткових доказів задоволено, повторно зобов`язано сторін у справі у строк до 01.03.2023 року надати додаткові докази та відкладено підготовче засідання на 02.03.2023 року.

Судом доведено до відома сторін, що до початку судового засідання через канцелярію суду 01.03.2023 року від уповноваженого представника позивача надійшла заява б/н від 28.02.2023 року про долучення доказів на виконання вимог експерта з письмовими поясненнями, а саме: регістри бухгалтерського обліку ПП "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" по рахунках 28, 90 за 2017-2021 роки, а саме картка рахунку 28, картка рахунку 90, оборотно-сальдова відомість по рахунку 28 та оборотно-сальдова відомість по рахунку 90; довідка ревізора-бухгалтера від 30.12.2022 року з додатками; документи, які були надані ревізору-бухгалтеру для проведення дослідження з питань підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин між ПП "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" і ТОВ "Олександр Перемежко та партнери" за період з 02.11.2017 року по 09.04.2021 року та підтвердження суми заборгованості в розмірі 6 564 363,11 грн., додатково до тих, які наявні в матеріалах справи № 910/12752/21; договори купівлі-продажу обладнання між ПП "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" та ТОВ "Олександр Перемежко та партнери" за період з 02.11.2017 року по 09.04.2021 року та Акти приймання-передачі до договорів купівлі-продажу обладнання між ПП "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" та ТОВ "Олександр Перемежко та партнери" за період з 02.11.2017 року по 09.04.2021 року; картка рахунку 361 по контрагенту ТОВ "Олександр Перемежко та партнери" за період з 02.11.2017 року по 09.04.2021 року; реєстри виданих податкових накладних ПП "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" на ТОВ "Олександр Перемежко та партнери" за період з 02.11.2017 року по 09.04.2021 року; податкові декларації з податку на додану вартість з додатками "Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)" ПП "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" за період листопада 2017 року - квітень 2021 року; податкові накладні ПП "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ", зареєстровані на ТОВ "Олександр Перемежко та партнери" за період з 02.11.2017 року по 09.04.2021 року.

В свою чергу, від уповноваженого представника відповідача 01.03.2023 року надійшло клопотання б/н від 01.03.2023 року про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме: копії виписок з АТ "Укрексімбанк" щодо перерахування грошових коштів на адресу ПП "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" за листопад 2017 року - вересень 2022 року; копії виписок з АТ "Універсал Банк" щодо перерахування грошових коштів на адресу ПП "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" за грудень 2021 року; журнал проводок за січень 2017 року - грудень 2019 року; звіт по проводках за січень 2020 року - грудень 2021 року; оборотно-сальдова відомість по рахунку 281 за січень 2017 року - грудень 2019 року; оборотно-сальдова відомість по рахунку 281 за січень 2020 року - грудень 2021 року.

Подані представниками сторін документи судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2023 року задоволено клопотання експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 10024/71/10 від 23.12.2022 року про надання додаткових документів та направлено судовому експерту для проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи додаткові матеріали.

Через канцелярію суду 27.07.2023 року разом з матеріалами справи № 910/12752/21 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта № 31652/22-71 від 07.07.2023 року, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 року поновлено провадження у справі №910/12752/21, призначено підготовче засідання у справі на 14.09.2023 року.

Судом встановлено, що засобами електронного зв`язку 06.09.2023 року від представника позивача надійшло клопотання б/н від 05.09.2023 року про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з відпусткою представника позивача; від представника відповідача через канцелярію суду 12.09.2023 року надійшли письмові пояснення б/н від 07.09.2023 року з доказами направлення позивачу. Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.

В підготовчому судовому засіданні 14.09.2023 року у зв`язку з неявкою уповноваженого представника позивача та для надання можливості останньому повторного виконання вимог ухвали суду від 07.08.2023 року, оголошено протокольну перерву на 18.10.2023 року.

До початку судового засідання через канцелярію суду 12.10.2023 року від представника позивача надійшла заява б/н від 06.10.2023 року про те, що у разі задоволення позову усі стягнуті кошти з відповідача будуть перераховані позивачем на спеціальний банківський рахунок, який буде використаний на потреби військових, а також від представника позивача 18.10.2023 року засобами електронного зв`язку надійшло клопотання б/н від 17.10.2023 року про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з підписанням договору про надання правової допомоги з позивачем 17.10.2023 року та клопотання б/н від 17.10.2023 року про ознайомлення з матеріалами справи, які судом долучені до матеріалів справи.

В підготовчому судовому засіданні 18.10.2023 року у зв`язку з клопотанням представника позивача про відкладення судового засідання оголошено перерву на 01.11.2023 року, втретє встановлено останньому строк для подання письмових пояснень щодо висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 31652/22-71 від 07.07.2023 року

В судовому засіданні 01.11.2023 року представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме скрін-шоти переписки між адвокатом та позивачем задля отримання копії документів, копії доказів підписання наданих копій документів ЕЦП позивача, видаткові накладні та акти здачі-приймання робіт.

Так, в судовому засіданні 01.11.2023 року, зважаючи на недотримання норм ГПК України щодо подання доказів у встановлений строк на даному етапі розгляду судом протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні даної заяви представника позивача про долучення документів до матеріалів справи, а саме скрін-шотів переписки між адвокатом та позивачем задля отримання копії документів, копій доказів підписання наданих копій документів ЕЦП позивача, видаткових накладних та актів здачі-приймання робіт, та разом з клопотанням документи повернуто представнику позивача.

У підготовчому судовому засіданні 01.11.2023 року з метою подання представником відповідача правової позиції щодо клопотання позивача про долучення доказів судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 15.11.2023 року.

У підготовче судове засідання 15.11.2023 року з`явилися уповноважені представники позивача та відповідача.

Також, в судовому засіданні 15.11.2023 року представником позивача подано письмові пояснення б/н від 15.11.2023 року щодо долучення доказів на стадії підготовчого провадження та заява про долучення доказів б/н від 15.11.2023 року, а саме скрін-шотів переписки між адвокатом та позивачем щодо отримання копій документів, копії доказів підписання наданих копій документів ЕЦП позивача та копії рахунків-фактур. Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.

Окрім того, в судовому засіданні 15.11.2023 року уповноважений представник відповідача заявила усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості подати свої заперечення на подані докази позивачем, яке протокольною ухвалою суду від 15.11.2023 року задоволено в частині можливості подання відповідачем заперечень на заяву позивача про долучення доказів та пояснень під час розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2023 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/12752/21 та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.01.2023 року.

Судом повідомлено, що через канцелярію суду 27.12.2023 року від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 25.12.2023 року про витребування оригіналів письмових доказів у позивача, а також надійшли пояснення б/н від 25.12.2023 року щодо невідповідності доказів позивача стандартам доказування; через систему "Електронний суд" 05.01.2024 року надійшло клопотання про витребування доказів у позивача (уточнена редакція клопотання від 25.12.2023 року) б/н від 05.01.2024 року, а також 09.01.2024 року надійшло клопотання б/н від 23.12.2023 року про постановлення окремої ухвали щодо ПП "Автоентерапрайз" та його посадових осіб та направлення її ГУ НП у м. Києві та Київській прокуратурі з метою внесення до ЄДРДР інформації про можливе вчинення кримінального правопорушення та подальшого розслідування обставин, викладених в окремій ухвалі. Дані документи судом долучені до матеріалів справи.

За результатами розгляду в судовому засіданні 10.01.2024 року суд не вбачає за доцільне та необхідне виносити окрему ухвалу, у зв`язку з чим протокольною ухвалою в задоволенні клопотання відповідача про винесення окремої ухвали відмовлено.

Окрім того, судом не взято до уваги документи, які були подані представником позивача в судовому засіданні 15.11.2023 року та повідомлено, що відповідно до ч. 2 ст. 210 ГПК України докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні не можуть бути покладені судом в основу ухваленого рішення, відповідно, клопотання відповідача про витребування оригіналів доказів судом залишене без розгляду.

Будь - яких інших доказів на підтвердження своїх вимог, заперечень та правової позиції, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на 10.01.2024 року до суду не надходило.

У судове засідання з розгляду справи по суті 10.01.2024 року з`явились уповноважені представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 10.01.2024 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні з розгляду справи по суті 10.01.2024 року проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.01.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Формою правочину є спосіб вираження волі його сторін. Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Договір укладається в простій письмовій формі, але за бажанням сторін може бути нотаріально засвідчений (ст. 208 Цивільного кодексу України). Договір уважається укладеним із моменту його підписання сторонами, а якщо сторони вирішать засвідчити його нотаріально - тоді з моменту такого засвідчення.

Згідно зі ст. 218 Цивільного кодексу України недотримання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Як встановлено судом змістом позовної заяви, Приватним підприємством «Автоентерпрайз» як продавцем (постачальником) в період листопад 2017 року - вересень 2019 року були виставлені відповідачу - ТОВ «Олександр Перемежко та партнери» рахунки-фактури на постачання зарядних пристроїв для електромобілів на загальну 21478660,95 грн. з ПДВ, перелік яких наведено в тексті позовної заяви та копії яких наявні в матеріалах справи.

За твердженням позивача, на підставі виставлених рахунків ПП «Автоентерпрайз» в період листопад 2017 року - березень 2021 року було здійснено постачання Товариству з обмеженою відповідальністю «Олександр Перемежко та партнери» товару (зарядних пристроїв для електромобілів) на загальну суму 21 478 660,95 грн, на підтвердження чого позивачем надано копії відповідних видаткових накладних.

Виходячи із приписів статті 202 Господарського кодексу України суд приходить до висновку, що сторонами вчинені дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків. Так, зміст зобов`язальних відносин сторін полягає в тому, що позивач зобов`язався поставити позивачу товар, як зазначено позивачем, загальною вартістю 21 478 660,95 грн. грн., а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити товар, який зазначений в виставлених позивачем рахунках-фактурах.

Аналіз правовідносин, які виникли між сторонами, свідчить, що між сторонами фактично був укладений договір поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

При цьому, згідно висновку суду щодо зобов`язальних відносин сторін договір між сторонами у формі єдиного документу, складеного у письмовій формі, підписаний сторонами та скріплений їх печатками не складався.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом статті 662 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Окрім цього суд звертає увагу на приписи відповідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно статті 1 якого господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, документом, який підтверджує факт виконання позивачем зобов`язання з поставки товару відповідачеві, є видаткова накладна, яка має бути сторонами належним чином оформлена та підписана.

Тобто, саме цей документ є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує здійснення господарської операції і містить інформацію про вартість переданого товару.

При цьому судом встановлено, що факт отримання товару відповідачем у спірний період підтверджується засвідченими печатками сторін підписами на видаткових накладних, копії яких надані позивачем, представників постачальника Приватного підприємства «Автоентерпрайз» та покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександр Перемежко і партнери».

Згідно з частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Відповідно до частини 1 статті 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів пред`явлення претензій щодо якості та кількості поставки товару у відповідності до виставлених рахунків - фактур, а також наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність якісних показників товару, упаковки (пакування), маркування, транспортування, зберігання ознак псування поставленого товару від відповідача до суду не надходило.

За таких обставин, як зазначено позивачем в повній заяві та встановлено судом, у відповідності до наявних в матеріалах справи видаткових накладних позивачем виконані прийняті на себе зобов`язання з передачі товару відповідачу - ТОВ «Олександр Перемежко та партнери», а відповідачем, у свою чергу, прийнято товар без будь - яких зауважень.

Факт передачі позивачеві товару згідно долучених до позовної заяви копій видаткових накладних, посилання на які також міститься в наведеному позивачем розрахунку, належним чином підтверджено матеріалами справи та не заперечуються відповідачем у поданому до суду відзиві.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 Податкового кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зокрема, додатково на підтвердження факту здійснення поставки товару у період з листопад 2017 року - березень 2021 року позивачем було складено та зареєстровано в ЄРПН відповідні податкові накладні, копії яких разом з квитанціями про їх реєстрацію наявні в матеріалах справи.

Окрім цього, як зазначено позивачем в позовній заяві, в період квітень 2018 року -травень 2019 року ПП «Автоенерпрайз» було виставлено рахунки на надання послуг з ремонту автомобіля на загальну суму 1 305 407,42 грн., копії яких наявні в матеріалах справи, та відповідно до яких відповідачем прийнято послуги з ремонту автомобіля на вказану суму, зокрема, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) з ремонту автомобіля, а саме: ОУ-0000060 від 19.04.2018 року на суму 105 200,00 грн., № ОУ-0000069 від 21.05.2018 року на суму 105 400,00 грн., № ОУ-0000103 від 03.07.2018 року на суму 03.07.2018 року, № ОУ-0000116 від 02.08.2018 року на суму 107 200,00 грн., № ОУ-0000134 від 30.08.2018 року на суму 112 600,00 грн., № ОУ-0000153 від 27.09.2018 року на суму 113 600,00 грн., № ОУ-0000169 від 29.10.2018 року на суму 113 600,00 грн., № ОУ-0000183 від 03.12.2018 року на суму 113 800,00 грн., № ОУ-0000001 від 15.01.2019 року на суму 111 200,00 грн., № ОУ-0000013 від 14.02.2019 року на суму 112 200,00 грн., № ОУ-0000017 від 07.03.2019 року на суму 108 400,00 грн., № ОУ-0000039 від 27.05.2019 року на суму 96 807,42 грн.

Отже, сторонами вчинені дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків, зміст яких полягає в тому, що позивач зобов`язався надати відповідачу послуги ремонту автомобіля, а відповідач зобов`язався оплатити послуги, які зазначені у акті наданих послуг та відповідних рахунках, тобто що між сторонами фактично укладено договори надання послуг, які підпадають під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Статтею 902 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

При цьому, як вбачається з наданих сторонами заяв по суті спору, будь-які заперечення щодо повного та належного надання послуг з боку замовника (відповідача) відсутні.

Доказів пред`явлення відповідачем заперечень щодо якості та обсягів наданих послуг та відмови відповідача від приймання наданих позивачем послуг ремонту автомобіля та підписання актів надання послуг, а також претензій щодо повного та належного виконання позивачем умов досягнутих домовленостей щодо надання послуг в частині, зазначеній у вказаних актах, до суду не надходило.

В свою чергу, факт надання послуг та прийняття їх замовником на час підписання актів надання послуг сторонами не заперечується.

Поряд із цим з огляду на зміст заявлених позовних вимог та підстави позову суд зазначає, що обставини виконання умов укладених між сторонами у спрощений спосіб договорів надання послуг з ремонту як в частині виконання таких робіт позивачем, так і в частині здійснення оплати наданих послуг відповідачем як змовником не є предметом дослідження у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому зі змісту статті 692 Цивільного кодексу України вбачається, що за загальним правилом обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлений інший строк оплати. Відтак обов`язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.08.2014 року у справі №925/1332/13.

Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві (наданому розрахунку позовних вимог), відповідачем в порушення досягнутих домовленостей здійснено тільки часткову оплату поставленого в спірний період товару в загальній сумі 14 914 429,84 грн. та повну оплату наданих позивачем послуг з ремонту автомобіля в сумі 1 305 407,42 грн., всього на суму 16 219 705,26 грн., на підтвердження чого позивачем надані копії відповідних платіжних доручень, у зв`язку з чим, за твердженням позивача, у відповідача утворилась заборгованість за поставлений згідно укладених у спрощений спосіб договорів поставки товару в розмірі 6 564 363,11 грн.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань з повної оплати поставленого товару та з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією № 16/07-21/1 від 16.01.2021 року, копія якої наявна в матеріалах справи, в якій просив відповідача сплатити наявну станом на 30.06.2021 року заборгованість в сумі 6 564 363,08 грн. у строк до 26.07.2021 року.

Факт надсилання претензії на адресу відповідача, до якої було додано акт звіряння взаєморозрахунків станом на 30.06.2021 року, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями реєстру на відправлення від 16.07.2021 року, опису вкладення в цінний лист від 16.07.2021 року та фіскального чеку від 22.07.2021 року.

Проте, як вказується в позовній заяві, претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, сума заборгованості за поставлений товар товариством погашена не була.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві, свої зобов`язання щодо сплати позивачу грошових коштів за поставлений товар у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також досягнутим домовленостям відповідач не виконав, внаслідок чого у ТОВ "Олександр Перемежко та партнери" утворилась заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 6 564 363,11 грн., яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

В свою чергу, заперечуючи у відзиві проти позовних вимог відповідач посилається на відсутність порушеного права позивача, оскільки товариством оплачені всі отримані від позивача рахунки та виконані всі зобов`язання, строк яких настав. Додатково відповідач зазначає, що сума заборгованості, зазначена в претензії позивача, не відповідає відомостям бухгалтерського обліку відповідача, не містить посилання, які саме поставки не є оплаченими та в якому обсязі, а також взагалі відповідачем така претензія отримана не була.

Окрім цього відповідач у відзиві заперечує проти задоволення позовних вимог у зв`язку з їх непідтвердженістю належним чином оформленими документами, позаяк надані позивачем докази містять значні недоліки оформлення та не можуть бути взяті судом до уваги під час розгляду справи.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов`язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Так, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони та одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18).

Наразі, під час розгляду справи відповідачем - ТОВ "Олександр Перемежко та партнери" подане клопотання б/н від 16.12.2021 року про призначення економічної експертизи та подане 18.08.2022 року б/н від 17.08.2022 року про призначення економічної експертизи (уточнена редакція клопотання від 16.12.2021 року), в обґрунтування якого останній посилається на те, що між сторонами не було укладено загального довготривалого договору поставки, отже умови здійснення кожної операції узгоджувалися в окремому порядку. При цьому надані позивачем на підтвердження обставин справи документи, на думку відповідача, не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Правилам організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях (затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року №1000/5), а розрахунки позивача ґрунтуються на відомостях, не підтверджених первинними обліковими документами та документами податкової звітності, у зв`язку з чим, як стверджує відповідач, є необґрунтованими, а визначення ціни позову - некоректним. При цьому відповідач стверджує, що надані позивачем документи не підтверджують позовних вимог, позаяк не містять інформації про усі зазначені вище обставини, за якими суд може дійти висновку про наявність у відповідача заборгованості, строк виконання якої настав, та можливість задоволення позовних вимог у даній справі.

Також відповідач наголошує, що враховуючи визначення ціни позову позивачем шляхом співставлення показників загального товарообігу за весь період дії господарських правовідносин відповідач позбавлений можливості самостійно ідентифікувати поставки щодо яких, на думку позивача, наявна прострочена заборгованість. Крім того, викладені позивачем у позовній заяві відомості не відповідають показникам бухгалтерського та податкового обліку відповідача, відтак з урахуванням різного підходу сторін до ведення бухгалтерського обліку відповідач вбачає необхідність у застосуванні спеціальних знань у сфері бухгалтерського та податкового обліку, фінансово-господарської діяльності та проведенні судової експертизи.

Отже, враховуючи обставини справи, з метою виключення суперечностей та неоднозначностей в наданих сторонами на підтвердження своїх правових позицій доказів, а також те, що в процесі розгляду справи виникла необхідність для роз`яснення питань, які потребують спеціальних знань, а саме встановлення належного виконання відповідачем зобов`язань зі своєчасної та повної оплати поставленого згідно видаткових накладних товару, для повного, всебічного та об`єктивного дослідження усіх матеріалів справи та фактичних обставин спору, оскільки без проведення судової експертизи неможливо вирішити даний спір по суті, а відтак і надати оцінку обґрунтованості викладених в позовній заяві тверджень позивача та у відзиві на позов заперечень відповідача, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 року частково задоволено клопотання відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери" та призначено у справі № 910/12752/21 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертів поставлені наступні питання:

- На яку суму документально підтверджується поставка Приватним підприємством "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери" згідно наявних у матеріалах справи № 910/12752/21 доказів?

- На яку суму документально підтверджується здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери" оплати на користь Приватного підприємства "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" за поставлений товар згідно наявних у матеріалах справи доказів?

- Який дійсний розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери" перед Приватним підприємством "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" за поставлений згідно матеріалів справи товар?

Окрім того, вказаною ухвалою зупинено провадження у справі № 910/12752/21 на час проведення призначеної судової економічної експертизи та отримання її результатів, для проведення експертизи матеріали справи № 910/12752/21 ухвалено надіслати до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Відповідно до супровідного листа від 30.11.2022 року № 910/12752/21/5408/2022 матеріали справи № 910/12752/21 в 13 томах були направлені на адресу Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Так, через канцелярію суду 27.12.2022 року надійшло клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 10024/71/10-12-22 від 23.12.2022 року про надання додаткових матеріалів для проведення судової економічної експертизи.

Зокрема, у поданому клопотанні експерти Борщевська Ю., Землярчук Т. за результатами попереднього вивчення наданих для проведення експертизи матеріалів судової справи № 910/12752/21 та ознайомившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 року про призначення судової експертизи, відповідно ст. 69 Господарського процесуального кодексу України просили надати в розпорядження експертів додаткові матеріали, а саме: регістри бухгалтерського обліку ТОВ "Олександр Перемежко та партнери" по рахунках 28, 63 (по контрагенту ПП "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ") за 2017 - 2021 роки; регістри бухгалтерського обліку ПП "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" по рахунках 28, 90 (по контрагенту "Олександр Перемежко та партнери" за 2017- 2021 роки; інші документи (претензій, актів звірки тощо), що мають значення для вирішення поставлених на вирішення експертизи питань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 року поновлено провадження у справі № 910/12752/21 та призначено підготовче засідання для вирішення клопотання судового експерта на 01.02.2023 року, зобов`язано сторін у строк до 30.01.2023 року надати через канцелярію суду вищезазначені документи, які зазначає експерт в своєму клопотанні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 року заяву відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери" про продовження процесуального строку на надання витребуваних судовим експертом додаткових доказів задоволено, повторно зобов`язано сторін у справі у строк до 01.03.2023 року надати додаткові докази та відкладено підготовче засідання на 02.03.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2023 року задоволено клопотання експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 10024/71/10 від 23.12.2022 року про надання додаткових документів та направлено судовому експерту для проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи додаткові матеріали.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

У відповідності до статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Так, через канцелярію суду 27.07.2023 року разом з матеріалами справи № 910/12752/21 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта № 31652/22-71 від 07.07.2023 року, відповідно до змісту якого поставка Приватним підприємством "Автоенерпрайз" товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери" згідно наявних у матеріалах справи № 910/12752/21 первинних документів, підтверджується на загальну суму 14 161 451,59 грн. Здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери" оплати на користь Приватного підприємства "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" за поставлений товар згідно наявних у матеріалах справи банківських виписок підтверджується у сумі 15 745 137, 18 грн. Зважаючи на те, що господарські відносини між ПП "АВТОЕНТЕРПРАЙЗ" та ТОВ "Олександр Перемежко та партнери" склалися, переважно, на основі усного правочину, строк виконання зобов`язань по якому не визначено, а надані на дослідження первинні документи не мають узгодженості з обліковими бухгалтерськими регістрами, та перевірити правильність та достовірність відображення взаєморозрахунків, та, як наслідок - встановити наявність заборгованості та визначити її суму не видається за можливе.

Згідно із статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до приписів ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Отже, надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду, тоді як принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Водночас, судове пізнання завжди опосередковане оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2020 року у справі №910/5300/17.

Суд зазначає, що згідно приписів статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення (частина 1 статті 101 ГПК України).

При цьому під час звернення до суду з даним позовом та розгляду спору позивачем не надано в обґрунтування обставин, на які він посилається в позовній заяві, будь - якого іншого експертного дослідження, що має досліджуватись в сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, та/або клопотань про проведення додаткової або повторної судової експертизи.

Водночас суд наголошує, що за визначенням поняття «судова експертиза» наведеному у статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Згідно з частиною 2 статті 10 Закону України "Про судову експертизу" судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта.

Відтак, зважаючи на відсутність поданих сторонами експертних висновків та враховуючи значну кількість наданих останніми матеріалів, зокрема, документів бухгалтерського обліку (регістрів, карток рахунків, журналів проводок та оборотно - сальдових відомостей) та первинних бухгалтерських документів, за умови необхідності застосування спеціальних знань у сфері бухгалтерського та податкового обліку, а також фінансово-господарської діяльності, наведене зумовило неможливість самостійного проведення судом математичних розрахунків з метою встановлення документально підтвердженого розміру заборгованості відповідача перед ПП «Автоентерпрайз» за поставлений товару та, відповідно, призначення судової економічної експертизи.

Зокрема, враховуючи вищевикладене та ознайомившись зі змістом отриманого судом експертного висновку № 31652/22-71 від 07.07.2023 року, докладним описом проведених досліджень та висновками з поставлених перед експертами питань, судом встановлено відсутність будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність наданого Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи.

За результатами здійсненої судом згідно приписів статей 86, 104 Господарського процесуального кодексу України оцінки та аналізу наданого експертного висновку, судом встановлено, що за результатами дослідження експертами копій видаткових накладних за період з листопада 2017 року по лютий 2020 року, які містять обов`язкові реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств, наявними в матеріалах справи первинними документами підтверджується поставка ПП «Автоентерпрайз» на користь ТОВ «Олександр Перемежко та партнери» товару (зарядні пристрої для електромобілів) на загальну суму 13 612 001,59 грн.

При цьому серед наданих експертам для дослідження документів містяться договори купівлі - продажу обладнання, укладені між ПП «Автоентерпрайз» та ТОВ «Олександр Перемежко та партнери» в період 02.11.2017 року - 09.04.2021 року, а також акти приймання передачі товару до вказаних договорів, згідно яких підтверджується постачання товару на загальну суму 549 450,00 грн.

Отже, загальний розмір підтверджених матеріалами справи поставок позивача на адресу відповідача становить 14 161 451,59 грн. (13 612 001,59 грн.+549 450,00 грн.).

Суд зауважує, що підписання покупцем (відповідачем) видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/174, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, за відсутності належних доказів постачання неякісного товару, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар.

Наразі, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, під час визначення строку оплати поставленого товару необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Як встановлено судом, в матеріалах справи містяться копії виписаних ПП «Автоентерпрайз» на оплату товару покупцем - ТОВ «Олександр Перемежнко та партнери» рахунків на оплату товару, які переважно не містять підпису особи, яка склала такий рахунок. Крім того, в частині рахунків міститься строк їх оплати, а також серед іншого, зазначено «передплата 30% за товар», «оплата за товар», тобто за змістом наявних у справі доказів встановлено, що позивачем як продавцем були виписані рахунки як на оплату вже поставленого товару, так і рахунки на здійснення передплати за товар, що буде поставлений в майбутні періоди.

При цьому, згідно наявних платіжних доручень та банківських виписок експертами встановлено, що за період з листопада 2017 року по грудень 2021 року ТОВ «Олександр Перемежко та партнери» перераховано ПП «Автоенрепрайз» грошові кошти в рахунок оплати за товар в загальній сумі 15 745 137,18 грн. із зазначенням в призначенні платежів «передплата 30%», «оплата згідно рахунку…», «оплата за пристрій зарядний…», тобто оплата здійснювалась як за фактично поставлений товар, так і в якості попередньої оплати.

Окрім цього, з наданих копій податкових накладних встановлено, що останні виписувались продавцем на адресу покупця як в рахунок попередньої оплати за поставку товару, так і в рахунок вже поставленого фактично товару (перша подія - зарахування коштів/поставка товару), а також, як зазначено в експертному висновку, надані на дослідження дані бухгалтерського обліку ПП «Автоентерпрайз» в частині документального підтвердження поставки товару не узгоджується з наданими на дослідження первинними документами, що містяться в матеріалах господарської справи, у зв`язку з чим, за висновками експерта, в межах наданих документів не вбачається за можливе співставити первинні документи, що підтверджують поставку товару (видаткові накладні та акти приймання - передачі), з податковими накладними, зареєстрованими продавцем.

В контексті вищенаведеного суд зазначає про долучення позивачем в листопаді 2023 року до матеріалів справи на підтвердження заявлених позовних вимог частини первинних облікових документів, тобто більше ніж через 2 роки після звернення до суду, закриття підготовчого провадження та проведення судової експертизи у справі, у зв`язку з чим такі документи не були об`єктом дослідження експертизи та не були враховані судом як підстави позову під час ухвалення рішення у справі, що, в свою чергу не позбавляє позивача процесуальної можливості звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості на підставі документів, долучених 15.11.2023 року, в межах окремого позову.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 року зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Таким чином, виходячи з таких принципів господарського судочинства як диспозитивність і змагальність сторін, оцінюючи в сукупності наявні в матеріалах даної справи докази, якими не підтверджуються доводи позивача про невиконання відповідачем зобов`язань за укладеними у спрощений спосіб договорами поставки в частині повної оплати поставленого товару, суд доходить висновку, що при розгляді даної справи не доведено позивачем порушення договірних зобов`язань з оплати поставки товару з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександр Перемежко та партнери", відповідно, заявлені позивачем вимоги про стягнення 6 564 363,11 грн. боргу за поставлений товар є не доведеними належним чином, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд доходить висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають як необґрунтовані та недоведені.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 18 червня 2024 року.

Суддя А.М. Селівон