Постанова

від 19.06.2024 по справі 911/2072/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/2072/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий суддя, судді: Бакуліна С.В., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши у відкритому судову засіданні матеріали касаційних скарг Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз"

на рішення Господарського суду Київської області

(суддя - Колесник Р.М.)

від 11.10.2023,

постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.)

від 07.03.2024

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.)

від 14.03.2024

у справі № 911/2072/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трипільський Пакувальний Комбінат"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз"

про визнання протиправним та скасування рішення,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - Роговий М.В.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Трипільський Пакувальний Комбінат» (далі - ТОВ «Трипільський Пакувальний Комбінат», позивач) звернулось до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор Газорозподільної Системи «Київоблгаз» (далі - АТ «Київоблгаз», відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом від 28.03.2023 №18, засідання комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняте відповідачем рішення є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки позивач своєчасно повідомив відповідача про вихід з ладу лічильника, до виявлення порушення представником Оператора ГРМ та за результатами повірки лічильника не встановлено ознак його пошкодження чи втручання в роботу, а тому відсутні підстави для нарахування необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу.

2. Короткий зміст ухвалених судових рішень за результатами розгляду справи по суті спору

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 11.10.2023 у справі №911/2072/23 позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу газорозподільних систем АТ «Київоблгаз», що оформлене протоколом від 28.03.2023 №18.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи абзацу 1 пункту 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС, адже споживач самостійно виявив порушення, що звільняє його від відповідальності, у зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування позивачеві необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу.

2.2. Постановою Північного господарського суду від 07.03.2024 у справі №911/2072/23 рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2023 залишено без змін.

3. Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення та ухвалених судових рішень за результатами її розгляду

3.1. ТОВ «Трипільський Пакувальний Комбінат» звернулося до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №911/2072/23, в якій просило суд стягнути з відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40 000 гривень.

3.2. Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 25.10.2023 у справі №911/2072/23 заяву задоволено частково. Стягнуто з АТ «Київоблгаз» на користь ТОВ «Трипільський Пакувальний Комбінат» 30 000,00 гривень витрат на правничу допомогу. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд на підставі поданих позивачем доказів встановив, що за наслідками розгляду справи №911/2072/23 адвокатом Адвокатського бюро «Андрія Дітковського» було надано позивачу послуги з правничої (правової) допомоги в Господарському суді Київської області на загальну суму 40 000,00 грн. Водночас, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку, що заява представника ТОВ «Трипільський Пакувальний Комбінат» про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню та, відповідно, стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування витрат на правничу допомоги підлягає сума у розмірі 30 000 гривень, а у відшкодуванні решти витрат на правничу допомогу суд відмовляє.

3.3. Постановою Північного господарського суду від 14.03.2024 у справі №911/2072/23 додаткове рішення Господарського суду Київської області від 25.10.2023 скасовано. Прийнято нове додаткове рішення, яким заяву представника ТОВ «Трипільський Пакувальний Комбінат» задоволено частково. Стягнуто з АТ «Київоблгаз» на користь ТОВ «Трипільський Пакувальний Комбінат» 30 000, 00 грн витрат на правничу допомогу. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що питання про ухвалення додаткового судового рішення було розглянуте судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про призначене судове засідання, а відтак були наявні підстави для скасування додаткового судового рішення як такого, що прийняте з порушенням норм процесуального права.

4. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

4.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, АТ «Київоблгаз» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі №911/2072/23, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзначає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №906/102/18, від 16.08.2022 у справі №910/1873/20 (щодо застосування абзацу першого пункту 8 глави 4 розділу IX Кодексу ГРС).

АТ «Київоблгаз» відзначає, що суди попередніх інстанцій помилково не врахували, що виявлене у позивача порушення не є пошкодженням ЗВТ/лічильника газу або пломби, а є іншим видом порушення - робота комерційного ВОГ в позаштатному режимі, а тому процедура, передбачена абзацом 1 пунктом 8 глави 4 розділу XI Кодексу ГРС, до позивача не застосовується.

Також підставою касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме: пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

4.2. Також, АТ «Київоблгаз» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 у справі №911/2072/23, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування своєї правової позиції скаржник відзначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 23.01.2020 у справі №910/16322/18.

Також підставою касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме: пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

4.3. Відзиви на касаційні скарги до Суду не надходили.

5. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні судових рішень

5.1. Відповідно до заяви - приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 01.01.2016, позивач є споживачем природного газу. Типова форма договору затверджена постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498.

Згідно з додатком до зазначеної заяви, об`єкт позивача розташований: лінія 1, вул. Промислова, 33, м. Українка, Київської області, лічильник типу Delta G 25.

5.2. ТОВ «Трипільський Пакувальний Комбінат» 09.11.2022 звернулося до відповідача із листом, в якому викладено прохання направити представника АТ «Київоблгаз» для проведення робіт по розпломбуванню та демонтажу лічильника, у зв`язку із виявленим збоєм в роботі лічильника (відсутність обертання червоної стрілки-маячка облікового механізму при проходженні газу).

Представниками відповідача 09.11.2022 припинено газопостачання, відключено лічильник обліку газу та встановлено пломбу, про що було складено Акт про відключення об`єкту (газових приладів) від 09.11.2022.

Представниками відповідача за участю представника позивача 09.11.2022 складено Акт про порушення № 2768, в якому зазначено про встановлення пошкодження засобу вимірювальної техніки (лічильника газу) (ЗВТ) або роботу комерційного вузла обліку природного газу (ВОГ) чи його складових частин в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (облік) природного газу комерційним ВОГ не обліковується, або обліковується не коректно.

Також, АТ «Київоблгаз» 09.11.2022 складено Акт про усунення порушення, в якому зазначено про усунення порушення шляхом відключення від газопостачання.

5.3. У подальшому, відповідачем за участю представника позивача складено протокол від 24.11.2022 про направлення ЗВТ на позачергову повірку.

5.4. Відповідачем за участі представника позивача 24.11.2022 складено Акт перевірки технічного стану комерційного ВОГ, яким встановлено: - розпломбування та демонтаж ЗВТ проведено згідно зі зверненням Споживача; - ротори лічильника в заклиненому стані та не обертаються; - цілісність охоронних пломб АТ «Київоблгаз» на ВОГ та пломб повірника на ЗВТ не порушено.

5.5. Представниками відповідача 01.12.2022 складено Акт за результатами позачергової повірки, яким лічильник визнано непридатним та встановлено: пломби повірника та заводу-виробника в наявності без видимих ознак пошкодження; індикатори магнітного поля «МагнеТ» NeM10139258/59 без видимих ознак пошкодження або руйнування; захисна індикаторна пломба-наклейка NB00598182 без видимих ознак пошкодження або руйнування; ротори лічильника у мастилі, не обертаються, заклинені (на витрату не реагують).

За результатами проведення позачергової повірки лічильника газу 01.12.2022 складено Довідку про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 39-2-6/0318, а саме про непридатність лічильника газу типу Delta G25 DN 50, зав.№ 3400512719, підставою для визнання ЗВТ непридатним визначено - ротора лічильника не обертаються.

5.6. Рішенням комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРС від 28.03.2023, оформленим протоколом № 18, задоволено Акт про порушення від 29.11.2022 № 2768 та вказано на необхідність проведення нарахування необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу за період з 01.11.2022 по 09.11.2022.

Згідно з Актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості від 28.03.2023, складеного згідно з Розділом ХІ Кодексу ГРС, на підставі Акта про порушення вимог Кодексу ГРС від 09.11.2022 №2768 та протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРС від 28.03.2023 №18 щодо виявлених у позивача порушень: пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно, розраховано необлікований (донарахований) об`єм та обсяг природного газу на суму 127 969,65 гривень. Нарахування проведено за період з 01.11.2022 по 09.11.2022, об`єм 4600 м3 газу на суму 127 969,65 гривень.

5.7. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з такого:

- у випадку повідомлення про позаштатний режим роботи лічильника газу до виявлення цих обставин оператором ГРМ, процедура перерахунку необлікованого споживання природного газу може застосовуватися лише щодо періоду відсутності пошкодженого ЗВТ/лічильника газу, що був направлений на експертизу та/або позачергову чи експертну повірку, до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ;

- позивач самостійно звернувся до відповідача із заявою про необхідність проведення демонтажних робіт лічильника внаслідок збою у його роботі;

- обставин пошкодження цілісності лічильника, або пошкодження пломб та несанкціонованого втручання в роботу досліджуваного лічильника, порушення строку періодичної повірки лічильника відповідачем не встановлено;

- суд дійшов висновку про своєчасне (до виявлення порушення представником оператора ГРМ) повідомлення позивачем відповідача про позаштатний режим роботи лічильника;

- внаслідок своєчасного повідомлення позивачем відповідача про вихід з ладу лічильника (оформленню Акта про порушення передувало письмове звернення позивача), до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи абзацу 1 пункту 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС, у зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування позивачеві необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу;

- споживач самостійно виявив порушення, що звільняє його від відповідальності, оскільки матеріалами справи підтверджується відсутність механічних пошкоджень лічильника чи його елементів, а також наявність та цілісність пломб лічильника;

- у відповідача були відсутні підстави для здійснення донарахування необлікованого обсягу газу;

- рішення комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРС АТ «Київоблгаз», що оформлене протоколом від 28.03.2023 № 18, прийняте із порушення вимог Кодексу ГРС;

- з огляду на наявність достатніх підстав для задоволення позову з викладених вище мотивів, аргументам позивача щодо наслідків порушення двомісячного строку для розгляду відповідачем акта про порушення, суд окремої оцінки не надає, адже на висновки суду така оцінка не впливатиме та значення для правильного вирішення справи не має;

- не дивлячись на те, що позивач вимагав визнання протиправним та скасування прийнятого відповідачем рішення, суд вважає, що належним способом захисту прав та інтересів позивача є саме визнання недійсним прийнятого рішення, оскільки скасування спірного рішення передбачає втрату ним чинності з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням про його скасування, коли як судом встановлено підстави, що свідчать про його недійсність із моменту прийняття, що в більшій мірі сприятиме ефективному захисту прав позивача.

5.8. Ухвалюючи додаткове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з такого.

5.9. У позовній заяві позивачем наведено орієнтовний розрахунок суми судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в даній справі, розмір якого в суді першої інстанції становить 40 000,00 грн. Водночас, позивач зазначив, що до закінчення розгляду справи (або у строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом України) надасть суду документи про фактично понесені витрати.

Після прийняття судом першої інстанції 11.10.2023 основного судового рішення позивач 16.10.2023 (згідно відмітки «Укрпошти» на конверті), тобто у п`ятиденний строк після ухвалення рішення суду, встановлений частиною восьмою статті 129 ГПК України, подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у справі №911/2072/23 у розмірі 40 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано до суду копії: договору про надання правової допомоги від 08.05.2023 №10-57, укладеного між Адвокатським бюро «Андрія Дітковського» та ТОВ «Трипільський Пакувальний Комбінат»; додаткової угоди №1 до цього договору; акта наданих послуг (виконаних робіт) від 11.10.2023 №0101; рахунку від 11.10.2023 №0101 та платіжної інструкції від 16.10.2023 №7459 на суму 40 000,00 грн.

5.10. Між Адвокатським бюро «Андрія Дітковського» (далі - Бюро) та ТОВ «Трипільський Пакувальний Комбінат» (далі - клієнт) 08.05.2023 укладено договір про надання правової допомоги №10-57 (далі - Договір), за змістом пункту 1 розділу «А» якого Бюро приймає на себе зобов`язання щодо надання клієнту правової (професійної правничої) допомоги в тому обсязі та на тих умовах, що передбачені та закріплені за взаємною згодою у цьому Договорі та Додаткових угодах до нього, а клієнт зобов`язується сплатити Бюро гонорар за надання правової допомоги, а також фактичні витрати, пов`язані з виконанням договору.

Відповідно до пункту 3 розділу «А» Договору не пізніше п`яти календарних днів після надання правової допомоги Бюро складає та підписує проект Акта наданих послуг (виконаних робіт) і передає два його екземпляри клієнту. Клієнт протягом 5 календарних днів з моменту отримання проекту Акта наданих послуг (виконаних робіт) зобов`язаний ознайомитись із ними та підписати, або у той же строк направити зауваження щодо їх змісту та/або обсягу наданих послуг або виконаних робіт.

Згідно з пунктом 1 розділу «D» Договору клієнт зобов`язується сплачувати Бюро за Договором гонорар у розмірі та порядку, наведеному й погодженому сторонами у додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

5.11. Відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору клієнт доручає, а Бюро приймає на себе зобов`язання надавати за дорученням клієнта наступну правову допомогу:

А.1. Правова допомога, пов`язана із захистом прав та інтересів клієнта у Господарському суді Київської області у справі за позовом Клієнта до АТ «КИЇВОБЛГАЗ» про визнання протиправним та скасування рішення, яке оформлене протоколом №18 від 28.03.2023 засідання комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу газорозподільних систем (40 000,00 грн):

А.1.1. Консультації Адвокатським бюро/Адвокатом щодо вибору та формулювання правової позиції Клієнта, а також консультування з підстав та аргументації позовної заяви до АТ «КИЇВОБЛГАЗ» в інтересах Клієнта - 9 000,00 грн;

А.1.2. Збір, правовий аналіз та підготовка до подання документів у якості доказів до позовної заяви до АТ «КИЇВОБЛГАЗ» в інтересах Клієнта - 14 000,00 грн;

A.1.3. Підготовка, оформлення та подання в інтересах Клієнта до Господарського суду Київської області позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення, яке оформлене протоколом №18 від 28.03.2023 засідання комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРС до АТ «КИЇВОБЛГАЗ»;

A.1.4. Представництво інтересів Клієнта під час судового розгляду позову, підтримка позову, подання необхідних клопотань та заяв в інтересах Клієнта під час судового розгляду у Господарському суді Київської області (із розрахунку 3 судові засідання за 3 000 гривень кожне) - 9 000,00 грн.

B. Оплата гонорару, передбаченого цією Угодою, здійснюється Клієнтом не пізніше 10 календарних днів з моменту підписання Сторонами Акта наданих послуг (виконаних робіт), шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок Бюро.

С. Надання правової допомоги розпочинається з моменту підписання цієї Угоди, за умови підписання Договору й закінчується в момент припинення дії Договору.

D. Конкретно визначені послуги або роботи виконуються (надаються) Бюро у строк, який визначається згодою Сторін. Послуги чи роботи, які потребують виконання (надання) у строки, які обмежені термінами дії певних обставин або встановлені законодавством, надаються у межах таких термінів.

Е. Ця Угода, після її підписання уповноваженими представниками Сторін, є невід`ємною частиною Договору, а термінологія, використана у ній, відповідає визначенням, які містять в договорі.

5.12. Між сторонами 11.10.2023 складено та підписано Акт приймання-передачі послуг №0101, відповідно до якого на виконання Додатку №1 до Договору Бюро було надано, а клієнтом прийнято усі послуги (правову (правничу допомогу), перелічені в Додатку №1 на загальну суму 40 000,00 грн.

5.13. Бюро 11.10.2023 виставило клієнту рахунок на оплату на суму 40 000,00 грн, який був оплачений позивачем у повному обсязі згідно з платіжною інструкцією від 16.10.2023 №7459.

5.14. Вищевказаними документами підтверджується факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 40 000,00 грн.

5.15. Частково задовольняючи заяву позивача, апеляційний суд вказав, що:

- подані позивачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат;

- дослідивши матеріали справи та оцінюючи надані позивачем до заяви про ухвалення додаткового рішення суду докази, колегія суддів, керуючись такими критеріями визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, вважає наведений представником позивача розрахунок завищеним у частині визначення вартості послуги з консультації адвокатом клієнта щодо вибору та формулювання правової позиції у справі. На переконання колегії суддів, вартість такої послуги, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, підлягає зменшенню до 7 000,00 грн і такий розмір буде відповідати критерію розумної необхідності таких витрат;

- послуги зі збору, правового аналізу та підготовки до подання документів у якості доказів до позовної заяви до АТ «КИЇВОБЛГАЗ» в інтересах Клієнта вартістю 14 000,00 грн, на переконання колегії суддів, охоплюють собою послуги з підготовки, оформлення та подання в інтересах Клієнта до Господарського суду Київської області позовної заяви (вартістю 8 000,00 грн);

- враховуючи рівень складності справи та обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу, здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, дійшла висновку, що заява ТОВ «Трипільський Пакувальний Комбінат» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 30 000,00 грн (7 000,00 грн + 14 000,00 грн + 9 000,00 грн);

- посилання скаржника на те, що стягнення з відповідача 30 000,00 грн фактично складає майже 25% ціни позову (127 969,65 грн), що є завищеною сумою, судом до уваги не приймаються, оскільки предметом спору в даній справі є вимога немайнового характеру (про визнання протиправним та скасування рішення АТ «Київоблгаз»), яка не підлягає вартісній оцінці.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

6.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №911/2072/23 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Баранець О.М.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №911/2072/23 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Баранець О.М., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 30.04.2023 відкрито касаційне провадження у справі №911/2072/23 за касаційною скаргою АТ «Київоблгаз» на рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі №911/2072/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №911/2072/23 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Губенко Н.М.

6.2. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 18.04.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №911/2072/23 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Баранець О.М.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 29.04.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №911/2072/23 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Баранець О.М., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 30.04.2023 відкрито касаційне провадження у справі №911/2072/23 за касаційною скаргою АТ «Київоблгаз» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 у справі №911/2072/23.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 14.06.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №911/2072/23 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Губенко Н.М.

6.3. Об`єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2023 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2024, якими задоволено позовні вимоги про визнання недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРС АТ «Київоблгаз», що оформлене протоколом від 28.03.2023 №18, а також постанова Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024, якою частково задоволено заяву позивача про ухвалення додаткового рішення.

6.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

7.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

7.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Так, касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

7.3. Так, АТ «Київоблгаз» вказує, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №906/102/18, від 16.08.2022 у справі №910/1873/20.

Оцінюючи доводи та мотиви касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що підставою звернення до Верховного Суду фактично є питання наявності/відсутності правових підстав для застосування абзацу першого пункту 8 глави 4 розділу IX Кодексу ГРС до спірних правовідносин.

З огляду на наведене колегія суддів відзначає таке.

7.4. Так, відносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем урегульовані положеннями Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 (Кодекс ГРС), в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин.

За змістом пункту 7 глави 3 розділ ІХ Кодексу ГРС вбачається, що за наявності розбіжностей у частині визначення об`єму та/або обсягу спожитого (розподіленого) природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов договору розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. До вирішення цього питання об`єм (обсяг) спожитого (розподіленого) природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Так, пунктом 5 глави 1 розділу Х Кодексу ГРС передбачено, що для визначення об`єму спожитого (розподіленого) природного газу по об`єкту споживача використовуються дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ.

Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу Х Кодексу ГРС до складу комерційного ВОГ на базі лічильника газу в комплекті з вбудованим чи окремим коректором або обчислювачем об`єму газу, зокрема входять: лічильник газу; коректор або обчислювач об`єму газу; датчик тиску та/або температури газу, тощо.

Водночас відповідно до пункту 6 глави 6 розділу Х Кодексу ГРС у разі виявлення позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ чи його складових, пошкодження ЗВТ або пошкодження пломб чи захисних елементів власник (користувач), на території або у приміщенні якого встановлений комерційний ВОГ чи його складові, має терміново поінформувати про це Оператора ГРМ та за потреби вжити заходів для недопущення аварійної ситуації з урахуванням техніки безпеки.

Так, відповідно до пункту 3 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС до порушень (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як «не з вини споживача»), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об`єму природного газу, належать:

1) пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно;

2) фіксація коректором чи обчислювачем об`єму газу даних щодо збоїв в роботі комерційного ВОГ або його складових, внаслідок чого об`єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно;

3) виявлення помилок в конфігурації даних обчислювача об`єму газу, що були введені при його первинному програмуванні, чи в протоколі параметризації (діаметр газопроводу звужуючого пристрою, кількість імпульсів, параметрів ФХП тощо), внаслідок чого об`єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно;

4) перевищення діапазону обчислення вузла обліку тощо.

Главою 4 розділу ХІ Кодексу ГРС встановлено порядок визначення необлікованих об`ємів природного газу та зміни їх режиму нарахування споживачу (несанкціонованому споживачу), що не є побутовим у разі виявлення оператором ГРМ порушень.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ХІ Кодексу ГРС норми цього розділу щодо перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування природного газу споживачу, у тому числі побутовому споживачу, який уклав з Оператором ГРМ договір розподілу природного газу, а також несанкціонованому споживачу, який знаходиться на території ліцензованій діяльності Оператора ГРМ, застосовуються за наявності акта про порушення, складеного Оператором ГРМ відповідно до вимог цього розділу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС у разі виявлення оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача, несправності лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску), що сталася внаслідок його пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ перерахунок об`єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з урахуванням такого: при визначенні лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску) непридатними до застосування за результатами позачергової або експертної повірки, перерахунок проводиться за період з дати виходу з ладу ЗВТ (з дати початку прострочення періодичної повірки) до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ. У разі якщо дату виходу з ладу ЗВТ неможливо достовірно визначити, перерахунок проводять з початку розрахункового періоду до дати встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ.

Такий підхід дозволяє кваліфікувати пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або роботу комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно, як порушення "не з вини споживача", оскільки споживач у цих випадках не здійснював несанкціонованого втручання, водночас міг виявити пошкодження ЗВТ/лічильника газу або позаштатний режим роботи, що за пунктом 6 глави 6 розділу Х Кодексу ГРС охоплює ситуації, які споживач може виявити.

Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №927/770/18.

Разом з тим, згідно з пунктом 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС у разі своєчасного (до виявлення порушення представником оператора ГРМ) письмового повідомлення споживачем оператора ГРМ про пошкодження ЗВТ/лічильника газу або пломби (крім її відсутності) та за умови відсутності пошкодження пломби з прихованими заходами чи несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу процедура, передбачена цією главою, не застосовується (крім періоду відсутності пошкодженого ЗВТ/лічильника газу, що був направлений на експертизу та/або позачергову чи експертну повірку).

Отже, у випадку повідомлення споживачем про позаштатний режим роботи лічильника газу до виявлення цих обставин оператором ГРМ, процедура перерахунку необлікованого споживання природного газу може застосовуватися лише щодо періоду відсутності пошкодженого ЗВТ/лічильника газу, що був направлений на експертизу та/або позачергову чи експертну повірку, до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ. Водночас, у випадку встановлення позаштатного режиму роботи лічильника газу оператором ГРМ самостійно, якщо не було виявлено несанкціонованого втручання у роботу ЗВТ, як це передбачено підпунктом 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС, процедура перерахунку необлікованого споживання природного газу може застосовуватися за період з дати виходу з ладу ЗВТ, або (1)з початку розрахункового періоду, якщо дату виходу з ладу ЗВТ неможливо достовірно встановити, (2) з дати прострочення періодичної повірки, якщо таке порушення є доведеним, до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 914/2135/22).

7.5. Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач самостійно звернувся до відповідача із заявою про необхідність проведення демонтажних робіт лічильника внаслідок збою у його роботі. За результатом розгляду заяви позивача представниками відповідача було припинено газопостачання, відключено лічильник обліку газу та встановлено пломбу, про що було складено Акт про відключення об`єкту (газових приладів), а також складено Акт про порушення, в якому зазначено про встановлення пошкодження засобу вимірювальної техніки (лічильника газу) (ЗВТ) або роботу комерційного вузла обліку природного газу (ВОГ) чи його складових частин в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (облік) природного газу комерційним ВОГ не обліковується, або обліковується не коректно. У подальшому, за результатами проведення позачергової повірки лічильника газу складено Довідку про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 39-2-6/0318, а саме про непридатність лічильника газу типу Delta G25 DN 50, зав.№ 3400512719, підставою для визнання ЗВТ непридатним визначено - ротора лічильника не обертаються.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, ураховуючи, що позивачем своєчасно (до виявлення порушення представником оператора ГРМ) повідомлено відповідача про позаштатний режим роботи лічильника, з огляду на те, що обставин пошкодження цілісності лічильника, або пошкодження пломб та несанкціонованого втручання в роботу досліджуваного лічильника та порушення строку періодичної повірки лічильника не встановлено, дійшли висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи абзацу 1 пункту 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС, у зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування позивачеві необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу.

7.6. У контексті наведеного, колегія суддів відзначає, що згідно зі статтею 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Приписами абзацу 1 пункту 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС встановлено заохочувальну норму, яка виключає застосування процедур розділу ХІ цього Кодексу, тобто, здійсненні розрахунків безоблікового споживання газу у випадку повідомлення споживачем про пошкодження лічильника до виявлення порушення оператором ГРМ, тобто у випадку вжиття споживачем всіх належних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання згідно з договором.

Практика щодо можливості застосування цієї норми є сталою та послідовною та викладена у численних постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно у постановах від 30.06.2022 у справі № 911/2791/2020, від 11.02.2021 у справі №927/770/18, від 16.08.2022 у справі № 910/1873/2020, від 19.09.2019 у справі №908/2313/18, від 18.11.2022 у справі № 914/993/21 тощо.

Отже, ураховуючи нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, у контексті встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів вважає, що господарські суди дійшли засновано на правильному застосуванні абзацу 1 пункту 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС висновку щодо наявності підстав для визнання недійсним рішення комісії з розгляду Акта про порушення як такого, що прийняте з порушенням приписів Кодексу ГТС.

При цьому Суд відхиляє посилання скаржника на те, що пункт 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС не є застосовним у випадках позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ, адже позаштатний режим роботи комерційного ВОГ, зокрема, включає відсутність зміни показань лічильника газу (обчислювача або коректора об`єму газу), що виникає, зокрема в результаті пошкодження лічильника, несправності лічильника, встановленої за результатами позачергової або експертної повірки. Витрати (споживання) природного газу не обліковується або обліковується некоректно у обох випадках, і при позаштатному режимі роботи комерційного ВОГ, і при пошкодженні ЗВТ (як складової комерційного ВОГ). Разом з тим, наявність/відсутність підстав для перерахунку (донарахування) об`ємів природного газу або зміну їх режиму нарахування має встановлюватись з урахуванням конкретних обставин, зокрема повідомлення/неповідомлення споживачем оператора про позаштатний режим роботи комерційного ВОГ/лічильника ЗВТ/тощо, причин пошкодження ЗВТ/лічильника газу тощо.

7.7. Щодо посилань скаржника на постанови Верховного Суду слід відзначити таке.

7.7.1. Так, у постанові від 16.08.2022 у справі №910/1873/20 (на яку вказує скаржник) Верховний Суд відзначив таке:

«Отже, абзацом першим пункту 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС встановлено заохочувальну норму, яка виключає застосування вимог розділу ХІ цього Кодексу у здійсненні розрахунків безоблікового споживання газу у випадку повідомлення споживачем про пошкодження лічильника оператора ГРМ до виявлення порушення, тобто у випадку вжиття споживачем всіх належних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання згідно з договором.

Враховуючи установлення за результатами перевірки АТ «Вінницягаз» позаштатного режиму роботи лічильника газу ТОВ «Зернокомплекс Сиваш», внаслідок чого витрата (споживання) природного газу на об`єкті останнього не обліковувалась, що засвідчено складеним та підписаним сторонами актом про виявлені порушення, а також висновком спеціалізованого державного підприємства про непридатність лічильника газу, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що в оператора ГРМ були всі правові підстави для оформлення акта про порушення та проведення перерахунку об`єму розподіленого (спожитого) природного газу на об`єкті ТОВ «Зернокомплекс Сиваш» в порядку, передбаченому підпунктом 1 пункту 4 глави 4 розділу XI Кодексу ГРС.

7.11. Основним доводом касаційної скарги стало те, що суди помилково не застосували пункт 8 глави 4 розділу XI Кодексу ГРС, оскільки ТОВ «Зернокомплекс «Сиваш» самостійно виявило факт роботи лічильника у позаштатному режимі негайно після початку використання газу і одразу повідомило про це АТ «Вінницягаз», тому процедура перерахунку обсягів газу до скаржника не повинна була застосовуватися, оскільки робота газової сушарки вже була зупинена і споживання газу не відбувалося. При цьому скаржник наголосив на тому, що до 19.09.2019 - моменту виявлення виходу з ладу газового лічильника, він не мав господарської потреби у вогневому сушінні зернових культур і газу не споживав.

Необхідність з`ясування цих обставин слугувала підставою для скасування раніше прийнятих зі справи судових рішень та передачі справи на новий розгляд згідно з постановою Верховного Суду від 24.02.2021 у цій справі.

7.12. На виконання вказівок Верховного Суду за результатами нового розгляду справи суди встановили, що представники ОГС «Вінницягаз» здійснили перевірку технічного стану вузла обліку природного газу та виявили порушення, про що 19.09.2019 о 13 год 50 хв. склали акт про порушення.

Повідомлення, на які посилається ТОВ «Зернокомплекс «Сиваш» і на які звернув увагу Верховний Суд як на докази наявності або відсутності завчасного інформування про виявлені порушення від 19.09.2019 № 71, 72, були надіслані ОГС «Вінницягаз» вже після складання акта про порушення - 19.09.2019 о 14 год 45 хв. та о 14 год 49 хв., відповідно, що підтверджується роздруківками карток реєстрації вхідного документообігу в електронному документообізі, в яких відображені дата та час реєстрації листів ТОВ «Зернокомплекс «Сиваш».

Отже, ТОВ «Зернокомплекс «Сиваш» письмово повідомило оператора ГРМ про зупинку лічильника вже після складання щодо нього акта про порушення, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів абзацу першого пункту 8 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС».

7.7.2. Натомість, у справі, що переглядається, судами встановлено, що позивач самостійно звернувся до відповідача із заявою про необхідність проведення демонтажних робіт лічильника внаслідок збою у його роботі, за таких обставин суди дійшли висновку про своєчасне (до виявлення порушення представником оператора ГРМ) повідомлення позивачем відповідача про позаштатний режим роботи лічильника.

Отже, проаналізувавши зміст постанови у справі №910/1873/20, на яку посилається скаржник, за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 та міркування викладені у цій постанові, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цієї справи за наведеними правовими ознаками зі справою, що розглядається, адже остання суттєво відрізняється доводами і доказами, наданими сторонами, предметом їх доказування, тобто фактично-доказовою базою (встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами), і тому застосування норм права наведених скаржником за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказане для порівняння судове рішення релевантним до обставин цієї справи.

При цьому Суд наголошує, що відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими юридично значущими фактами та обставинами, які складають предмет та підставу позову, які, визначають фактично-доказовий склад у справі, що формується, виходячи з підстав, вимог та заперечень сторін.

7.7.3. Суд відхиляє посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №906/102/18, адже правова позиція у зазначеній постанові є неактуальною, внаслідок відступлення від неї об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

7.8. Отже, враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №906/102/18, від 16.08.2022 у справі №910/1873/20, адже Судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постанові Верховного Суду у справі №910/1873/20, стосується правовідносин, які не є подібними, а висновки у справі №906/102/18 на даний час є неактуальними.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі №911/2072/23 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

7.9. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (із посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України)

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Відхиляючи доводи позивача щодо неповноти з`ясування судом обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "суду факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21 тощо.

Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість підстави касаційного оскарження у цій частині.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, з огляду на мотиви, викладені вище у даній Постанові. Суд апеляційної інстанції насправді надав оцінку обставинам та наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

7.10. Отже, наведені скаржником доводи не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень з цих підстав.

7.11. Щодо додаткового рішення

7.12. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 ГПК України. Верховний Суд звертає увагу, що зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

Розподіл судових витрат визначений статтею 129 ГПК України, частиною четвертою якої передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відповідно до частини третьої статті 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 19 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. п. 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

7.13. Так, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції, ураховуючи право суду не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, з огляду на визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України критерії, з урахуванням складності та значення справи для сторін, дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача. При цьому судом відзначено, що наведений представником позивача розрахунок витрат на професійну правничу допомогу є завищеним.

7.14. Проаналізувавши вищенаведене правове регулювання спірних правовідносин щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, зміст оскаржуваного судового рішення, а також доводи скаржника у цій частині, Верховний Суд відзначає, що суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, встановивши дійсність надання таких послуг, виходячи з конкретних обставин справи, зокрема щодо складності справи, необхідності наданих послуг, обґрунтовано вказав, що у розумінні статей 76-79 ГПК України відповідачем не доведено неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу позивача у задоволеній частині, а також те, що такі послуги не були надані. Разом з тим, обов`язок такого доведення покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання/заперечує проти задоволення таких витрат у відповідній сумі.

Інші доводи відповідача відхиляються Судом з огляду на їх необґрунтованість та з огляду на те, що такі доводи позивача фактично спрямовані на переоцінку доказів, наданих сторонами на підтвердження/заперечення понесених витрат, до яких Суд з огляду на приписи статті 300 ГПК України не може вдаватись.

Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 23.01.2020 у справі №910/16322/18, адже застосування судом апеляційної інстанції у цій справі норм права при здійсненні розподілу витрат на професійну правничу допомогу не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції.

Суд наголошує, що положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду, зокрема і вищенаведеними постановами, на які посилається скаржник, так і наведеним у даній Постанові.

За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що доводи касаційної з урахуванням наведеного у цій Постанові, не знайшли свого підтвердження.

7.15. Верховний Суд неодноразово вказував та наголошував, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційних скаргах доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови у позові.

При цьому колегія суддів звертається до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, де відзначено, якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

7.16. Отже, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з наведених скаржником підстав та мотивів у Суду відсутні.

Враховуючи спірний характер правовідносин, сторін наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

7.17. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини №41984/98 від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", №24465/04 від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", №3236/03 від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

7.18. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують вказаного висновку.

8. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

8.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 7 цієї Постанови.

8.2. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а з підстави касаційного оскарження наведених судових рішень, передбаченої пунктом 4 цієї статті, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені із додержанням норм права. Також Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

9. Судові витрати

9.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційні скарги залишає без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" на рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі №911/2072/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" на рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі №911/2072/23 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2024 у справі №911/2072/23 залишити без змін.

4. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 у справі №911/2072/23 залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 у справі №911/2072/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко