Постанова

від 18.06.2024 по справі 910/2286/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/2286/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Ємця А. А. (головуючого), Бенедисюка І. М., Колос І. Б.,

за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,

представників учасників справи:

позивача - Кім Г. В.,

відповідача-1 - Грунського В. О.,

відповідача-2 - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Лакме Косметікс С.Л. (LAKME COSMETICS S.L. (SOCIEDAD UNIPERSONAL), Королівство Іспанія)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 (головуючий суддя Сотніков С. В., судді Пантелієнко В. О., Остапенко О. М.)

у справі

за позовом Лакме Косметікс С.Л. (LAKME COSMETICS S.L. (SOCIEDAD UNIPERSONAL), Королівство Іспанія)

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкап трейдинг", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреско імпорт",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мідуей",

про припинення дій, які порушують право інтелектуальної власності,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У лютому 2023 року Компанія Лакме Косметікс С.Л. (LAKME COSMETICS S.L. (SOCIEDAD UNIPERSONAL), Королівство Іспанія) (далі - Компанія, позивач) звернулася з позовом (з урахуванням клопотання про залучення співвідповідача та зміну предмета позову) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейкап трейдинг" (далі - ТОВ "Мейкап трейдинг", відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреско імпорт" (далі - ТОВ "Фреско імпорт", відповідач-2) про:

- визнання використання ТОВ "Мейкап трейдинг" торговельної марки ІНФОРМАЦІЯ_1, що належить Компанії, протиправним та таким, що порушує право інтелектуальної власності Компанії на торговельну марку ІНФОРМАЦІЯ_1;

- припинення дій, що порушують інтелектуальні права Компанії шляхом заборони ТОВ "Мейкап трейдинг" здійснювати реалізацію (продаж) на території України в будь-який спосіб споживачам, зберігання з метою пропонування для продажу, пропонування для продажу будь-якої продукції, в тому числі, але не обмежуючись, асортименту засобів для догляду за волоссям, з нанесеними на їх етикетку торговельної марки ІНФОРМАЦІЯ_1;

- визнання використання ТОВ "Фреско імпорт" торговельної марки ІНФОРМАЦІЯ_1, що належить Компанії протиправним та таким, що порушує право інтелектуальної власності Компанії на торговельну марку ІНФОРМАЦІЯ_1;

- припинення дій, що порушують інтелектуальні права Компанії шляхом заборони ТОВ "Фреско імпорт", здійснювати реалізацію (продаж) на території України в будь-який спосіб споживачам, зберігання з метою пропонування для продажу, пропонування для продажу будь-якої продукції, в тому числі, але не обмежуючись, асортименту засобів для догляду за волоссям, з нанесеними на їх етикетку торговельної марки ІНФОРМАЦІЯ_1.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Компанія зазначила, що вона є власником торговельної марки ІНФОРМАЦІЯ_1 за свідоцтвами № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, виробляє косметичну продукцію та маркує її зазначеною торговельною маркою. Єдиним дистриб`ютором продукції під торговельною маркою ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України є Товариство з обмеженою відповідальністю "Мідуей" (далі - ТОВ "Мідуей"), яке у жовтні 2022 року повідомило позивача про те, що відповідач-1 в мережі Інтернет через власний сайт http://makeup.com.ua здійснює продаж товарів під торговельною маркою ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач-2 здійснює імпорт продукції під торговельною маркою ІНФОРМАЦІЯ_1 та постачає його відповідачу-1 для подальшого роздрібного продажу. Такі дії відповідачі здійснюють без дозволу правовласника, тобто позивача.

3. Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.03.2023, крім іншого, залучив до участі у справі ТОВ "Мідуей" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

4. Господарський суд міста Києва (суддя Щербаков С. О.) рішенням від 07.12.2023 позовні вимоги задовольнив частково: зобов`язав ТОВ "Мейкап трейдинг" припинити дії, що порушують право інтелектуальної власності Компанії на торговельну марку ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом заборони ТОВ "Мейкап трейдинг" здійснювати реалізацію (продаж) на території України в будь-який спосіб споживачам, зберігання з метою пропонування для продажу, пропонування для продажу продукції з нанесеними на їх етикетку знаками для товарів та послуг: торговельної марки ІНФОРМАЦІЯ_1 свідоцтво № НОМЕР_1, строк дії до 29.03.2031, торговельної марки ІНФОРМАЦІЯ_1 свідоцтво № НОМЕР_2, строк дії до 21.03.2027; зобов`язав ТОВ "Фреско імпорт" припинити дії, що порушують право інтелектуальної власності Компанії на торговельну марку ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом заборони ТОВ "Фреско імпорт" здійснювати реалізацію (продаж) на території України в будь-який спосіб споживачам, зберігання з метою пропонування для продажу, пропонування для продажу продукції з нанесеними на їх етикетку знаками для товарів та послуг: торговельної марки ІНФОРМАЦІЯ_1 свідоцтво № НОМЕР_1, строк дії до 29.03.2031, торговельної марки ІНФОРМАЦІЯ_1 свідоцтво № НОМЕР_2, строк дії до 21.03.2027. В іншій частині позову відмовлено.

5. Судове рішення мотивовано тим, що суд встановив факт використання відповідачами у процесі своєї господарської діяльності торговельної марки позивача ІНФОРМАЦІЯ_1, що охороняється за міжнародними реєстраціями, а тому таке використання є порушенням майнових прав інтелектуальної власності позивача на торговельну марку ІНФОРМАЦІЯ_1 за міжнародними реєстраціями № НОМЕР_1, та № НОМЕР_2.

6. Оскільки в мотивувальній частині цього рішення суд встановив протиправність використання відповідачами торговельної марки ІНФОРМАЦІЯ_1, що належить позивачу, як і встановив, що таке використання порушує право інтелектуальної власності Компанії на торговельну марку ІНФОРМАЦІЯ_1 за міжнародними реєстраціями, за висновками суду такі вимоги позивача (перша та третя вимоги відповідно до прохальної частини клопотання про зміну предмета позову) не призводять до поновлення порушеного права позивача та у разі її задоволення шляхом викладення в резолютивній частині рішення не можуть бути виконані у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення, відповідно, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

7. Північний апеляційний господарський суд постановою від 27.02.2024 скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалив нове рішення в цій частині, яким відмовив у задоволенні позовних вимог Компанії до ТОВ "Мейкап трейдинг", ТОВ "Фреско імпорт" про зобов`язання припинити дії, що порушують право інтелектуальної власності на торговельну марку ІНФОРМАЦІЯ_1. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у цій справі залишено без змін.

8. Аргументуючи постанову, суд апеляційної інстанції послався на те, що продукція, яку відповідач-1 пропонує до продажу, є оригінальною, оскільки доказів зворотного суду не надано, випущена у вільний обіг позивачем без будь-яких обмежень у її використанні, законно поставлена відповідачем-2 на користь відповідача-1, який законно пропонує її до продажу на роздрібному ринку кінцевому споживачу. У цьому випадку має місце "вичерпання прав" на об`єкт інтелектуальної власності - торговельну марку ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з тим, що товари марковані такою маркою вже введено в цивільний обіг на території іншої держави, тоді як доказів зміни або погіршення товару після введення його в цивільний оборот позивач не надав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Компанія, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у цій справі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, Компанія із посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково застосував пункт 6 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - Закон) без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.07.2019 у справі № 911/2674/17, від 26.05.2022 у справі № 911/3338/20, від 16.09.2021 у справі № 910/4540/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

11. Також позивач вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема, щодо застосування статей 74- 79, 86, 236, 237 ГПК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та встановлення обставин введення товару в обіг, що має суттєве значення для цієї справи, на підставі недопустимих доказів та припущень.

Позиція інших учасників справи

12. ТОВ "Мейкап трейдинг" та ТОВ "Фреско імпорт" до Верховного Суду надіслали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити постанову апеляційної інстанції без змін.

13. Крім того, ТОВ "Мейкап трейдинг" у відзиві зазначає, що він очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції на підставі частини 8 статті 129 ГПК України. При цьому зауважує, що докази їх вартості буде надано у строк, встановлений положенням цієї статті.

14. ТОВ "Мідуей" не скористалося своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

15. Від позивача та відповідачів додатково надійшли письмові пояснення по справі.

16. Від ТОВ "Фреско імпорт" надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Як зазначає позивач, Компанія є єдиним власником міжнародної торговельної марки ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до реєстрів Всесвітньої організації інтелектуальної власності та Європейської організації інтелектуальної власності, під якими корпорацією Lakme Cosmetics SL здійснюється виробництво та продаж, крім іншого, асортименту засобів для догляду за волоссям. Виробник є також єдиним та законним власником та / або авторизованим користувачем певного переліку доменних імен з використанням назви "ІНФОРМАЦІЯ_1".

18. Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "Мідуей" (дистриб`ютор) та Компанія 01.06.2012 уклали дистриб`юторську угоду (далі - контракт), відповідно до умов якої Компанія у якості виробника зобов`язується й обіцяє продати дистриб`ютору "продукти по догляду за волоссям", вироблені Компанією і позначені торговою маркою ІНФОРМАЦІЯ_1 (і іншими марками), для того щоб дистриб`ютор перепродавав ці продукти тільки й ексклюзивно на території України.

19. Ексклюзивність повинна завжди розумітися в такий спосіб: (1) на відповідних територіях, компанія може продавати "продукти по догляду за волоссям" Lakme Cosmetics тільки дистриб`ютору, і (2) дистриб`ютор може тільки перепродавати продукти, прямо або непрямо, на цих територіях і може придбати їх тільки від Компанії. Дистриб`ютор погоджується з тим, що він не буде реекспортувати куплені продукти за межі територій.

Крім того, згідно з преамбулою вказаної дистриб`юторської угоди Компанія заявляє, що вона є єдиним законним власником міжнародної торгової марки ІНФОРМАЦІЯ_1 і торгових марок TEKNIA, K-THERAPY, K-STYLE, LAKMЕ INSPIRED HAIR CARE i LAKME COLLAGE відповідно до ОМРІ (Всесвітньої організації інтелектуальної власності) і ОНІМ (Бюро по гармонізації на внутрішньому ринку); під якими вона виробляє і продає, крім іншого, низку "продуктів для догляду за волоссям". Така продукція, вироблена Компанією, іменується в цій угоді "Продукція". Компанія також є унікальним законним власником і/або вповноваженим користувачем доменних імен, вказаних у Додатку № 1, ТОВ "Мідуей" у якості Дистриб`ютора заявляє, що в неї є власна збутова мережа, за допомогою якої вона може адекватно розповсюджувати Продукцію.

20. Відповідно до пункту 10 статті 4 дистриб`юторської угоди дистриб`ютор зобов`язаний інформувати Компанію про всі нечесні торгові практики, які мають місце на територіях і про всі випадки порушення прав на торгову марку Компанії LAKME (та інші марки) або торгової марки "LAKME COSMETICS S.L.".

21. Строк дії вказаного контракту було пролонговано в порядку статті 3 контракту - до 01 червня 2024 року без укладання додаткових угод сторонами.

22. У жовтні 2022 року від ТОВ "Мідуей" на адресу Компанії надійшов лист від 04.10.2022 № 02/10, в якому третя особа повідомляє про те, що ТОВ "Мейкап трейдинг" здійснює продаж товарів під торговельною маркою ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України через власний сайт - https://makeup.com.ua та просила позивача надати інформацію, чи здійснювала Компанія продаж власної продукції ТОВ "Мейкап трейдинг", а також чи надавався вказаному підприємству дозвіл на використання торговельної марки. ТОВ "Мідуей" також вказує, що як ексклюзивний дистриб`ютор не здійснювало продажу продукції ТОВ "Мейкап трейдинг".

23. Позивач надав відповідь третій особі, в якій підтвердив, що ТОВ "Мідуей" є єдиним дистриб`ютором продукції Компанії на території України, контракт продовжує свою дію, ТОВ "Мейкап трейдинг" Компанія продаж не здійснює. Також позивач зазначив, що він перевірив вказану у листі третьої особи інформацію та виявив, що відповідач-1 на сайті https://makeup.com.ua здійснює продаж повного асортименту товарів за класом 03 Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (Ніцца Класифікація) та переліку класифікованих відповідно до них товарів і послуг під належною позивачу торговельною маркою ІНФОРМАЦІЯ_1.

24. Компанія 01.11.2022 направила адвокатські запити від 30.10.22 № 30/10-1 та № 30/10-2 на адресу ТОВ "Мейкап трейдинг" з вимогою надати вичерпні відомості про походження товару - асортименту засобів для догляду за волоссям, що продається на сайті ТОВ "Мейкап трейдинг" - https://makeup.com.ua під торговельною маркою ІНФОРМАЦІЯ_1, зокрема, але не обмежуючись, копії договорів поставки товару, дистриб`юторський контракт з виробником тощо.

25. Вказані адвокатські запити відповідач-1 отримав 08.11.2022, втім відповіді на запити не надав.

26. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що відповідачі протиправно, нe маючи відповідного дозволу власника, використовують торгову марку ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: імпортують на територію України та здійснюють подальше комерційне розповсюдження на території України продукції (товарів) за класом 3 Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків (Ніцца Класифікація) із нанесеними на її етикетку торговельної марки ІНФОРМАЦІЯ_1, чим порушують виключні права інтелектуальної власності позивача на торговельну марку, що мають міжнародну правову охорону

27. Заперечуючи проти позову, відповідач-1 вказував, що здійснює продаж оригінальних товарів, вироблених та введених в цивільний обіг правовласником (виробником), для підтвердження чого посилався на договір від 17.03.2020 № 17/03-1ПМ, укладений з ТОВ "Фреско імпорт", а також на гарантійний лист ТОВ "Фреско імпорт" від 18.04.2023 б/н, в якому відповідач-2 зазначив, що увесь асортимент товарів виробництва Компанії, маркованих торговельною маркою ІНФОРМАЦІЯ_1, закуповує безпосередньо у виробника або його офіційних дистриб`юторів, у тому числі в країнах ЄС, у зв`язку з чим правомірно імпортує на територію України для подальшого продажу.

28. Суд апеляційної інстанції зазначив, що обставин використання спірної торговельної марки під час пропонування для продажу та продажу товарів, маркованих такою торговельною маркою, відповідач-1 не заперечує, а отже, вони є встановленими. При цьому такий спосіб використання підтверджується також скріншотами із сайту makeup.com.ua, який використовує відповідач-1 для вказаних цілей.

29. Також за висновком суду апеляційної інстанції, матеріалами справи підтверджується, а відповідач-2 не заперечує, що він здійснює імпорт продукції на підставі контракту від 07.10.2019 № 3 з іноземною компанією Best Foods Drinks S.L., маркованої спірною торговельною маркою, та постачає її відповідачу-1 на підставі укладеного між відповідачами договору від 17.03.2020 № 17/03-1ПМ.

30. Водночас позивач зазначив, що він як правовласник не надавав дозволу ані ТОВ "Мейкап Трейдинг", ані ТОВ "Фреско Імпорт" здійснювати реалізацію (продаж) на території України в будь-який спосіб споживачам, зберігання з метою пропонування для продажу, пропонування для продажу продукції з нанесеними на їх етикетку знаками для товарів та послуг торговельної марки ІНФОРМАЦІЯ_1.

Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

31. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

33. Спір у справі виник у зв`язку з порушенням відповідачами, на думку позивача, права інтелектуальної власності Компанії, а саме використання без дозволу останньої належної їй торговельної марки ІНФОРМАЦІЯ_1.

34. Відповідно до статті 1 Закону торговельна марка - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

35. Згідно з пунктом 3 статті 5 Закону набуття права на торговельну марку засвідчується свідоцтвом.

36. Пунктом 4 цієї ж статті Закону передбачено, що обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням торговельної марки та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення торговельної марки та переліком товарів і послуг.

37. Відповідно до пунктів 1, 2, 4 і 5 статті 16 Закону:

права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки;

свідоцтво надає його власнику право використовувати торговельну марку та інші права, визначені цим Законом;

використанням торговельної марки визнається: нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано; застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Торговельна марка визнається використаною, якщо її застосовано у формі зареєстрованої торговельної марки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки;

свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання це позначення і торговельну марку можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою; позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою; позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою.

38. Згідно з частиною 1 статті 4 Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14.04.1891, яка набула чинності для України 25.12.1991, з дати реєстрації, зробленої в Міжнародному бюро, у кожній зацікавленій Договірній країні знаку надається така сама охорона, як і у випадку, коли б він був заявлений там безпосередньо.

39. Відповідно до частини 1 статті 424 ЦК України до виключних майнових прав інтелектуальної власності належать: виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

40. Як передбачено пунктом 6 статті 16 Закону, виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється, зокрема, на використання знака для товару, введеного під цим знаком у цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв`язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот.

41. На думку суду апеляційної інстанції, до спірних відносин підлягають застосуванню положення статті 16 Закону щодо використання знака для товару, введеного під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, що не є тотожним "передачі виключного права" дозволяти, перешкоджати або забороняти використання об`єкта інтелектуальної власності.

42. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що позивач (або інша особа за його згодою), який ввів у цивільний оборот товар, позначений спірною торговельною маркою ІНФОРМАЦІЯ_1 на території будь-якої іншої держави, не має права заперечувати проти використання без згоди позивача зареєстрованої торговельної марки під час пропонування до продажу такого товару на території України.

43. При цьому відповідачі під час судового розгляду цієї справи за висновком апеляційного господарського суду довели правомірність придбання ними товару, маркованого спірною торговельною маркою, що підтверджується контрактами. Докази на підтвердження тих обставин, що товар, який реалізовується відповідачем-1 чи імпортується відповідачем-2, є контрафактним, матеріали справи не містять, отже не доведені позивачем.

44. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

45. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

46. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

47. Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

48. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

49. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 виклала правову позицію, відповідно до якої на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями, відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

50. Позивач у касаційній скарзі посилається на неврахування апеляційним господарським судом висновків Верховного Суду у контексті застосування статей 74- 79, 86, 236, 237 ГПК України щодо встановлення обставин введення товару в обіг, що має суттєве значення для даної справи.

51. Перевіряючи доводи скаржника в цій частині, колегія суддів виходить з такого.

52. Компанія, обґрунтовуючи позов (з урахуванням клопотання про залучення співвідповідача та зміну предмета позову), зазначила про використання відповідачами торговельної марки ІНФОРМАЦІЯ_1 без дозволу правовласника, тобто позивача.

53. Заперечуючи проти позову, відповідач-1 вказував, що здійснює продаж оригінальних товарів, вироблених та введених в цивільний обіг правовласником (виробником).

54. Таким чином, судами встановлено, що відповідачем-1 самостійно торговельна марка не наносилась, а реалізовувався товар в упаковці, яку здійснено позивачем. Отже, слід розрізняти захист торговельної марки та дистриб`юторську діяльність, на захист якої фактично направлений позов Компанії.

55. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду.

56. Верховний Суд також наголошує, що ГПК України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

57. Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

58. При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

59. Згідно з статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

60. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи №910/4055/18, від 16.04.2019 зі справи №925/2301/14).

61. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

62. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

63. Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

64. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що судам слід враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

65. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

66. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

67. Колегія суддів звертає увагу, що тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

68. Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

69. Отже, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

70. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

71. Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.07.2021 у справі № 915/1889/19, від 15.07.2021 у справі № 916/2586/20.

72. Водночас позивач, як вбачається з встановлених судами попередніх інстанцій обставин, ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час апеляційного провадження не довів того, що відповідач-1 пропонує до продажу неоригінальну продукцію.

73. Суд апеляційної інстанції встановив, що докази на підтвердження тих обставин, що товар, який реалізовується відповідачем-1 чи імпортується відповідачем-2, є контрафактним, матеріали справи не містять, отже не доведені позивачем.

74. У цій справі на позивачеві лежить тягар доказування тієї обставини, що ТОВ "Мейкап трейдинг" порушило права Компанії як власника торговельної марки, реалізуючи неоригінальну (контрафактну) продукцію.

75. У той же час, за відсутності встановлених обставин щодо конкретного товару, на якому було розміщено торговельну марку, доведення обставин вичерпання прав також має загальний характер з урахуванням принципу вірогідності.

76. Доводи скаржника у контексті неврахування судом апеляційної інстанції правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права, зводяться до незгоди позивача з висновками апеляційного господарського суду та до переоцінки доказів у справі, що у силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

77. Також позивач у касаційній скарзі зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.07.2019 у справі № 911/2674/17, від 26.05.2022 у справі № 911/3338/20, від 16.09.2021 у справі № 910/4540/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20, у контексті застосування пункту 6 статті 16 Закону.

78. Аналіз змісту постанов Верховного Суду у справах № 911/2674/17, № 911/3338/20 та № 910/4540/20 та оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, свідчить про те, що предмет позову та матеріально-правове регулювання є схожими, однак вказані справи різняться встановленими судовими інстанціями обставинами справи, а також, що оскаржуване судове рішення не суперечать висновкам, які викладені в означених скаржником постановах касаційної інстанції.

79. Що ж стосується постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20, то предметом позову у цій справі була вимога банку до іншого банку та приватного акціонерного товариства про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору відступлення права вимоги виконання зобов`язань за генеральним договором. При цьому, вирішуючи спір у зазначеній справі, суди взагалі не застосовували положення пункту 6 статті 16 Закону.

80. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

81. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

82. У рішенні від 10.02.2010 зі справи "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

83. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Трофимчук проти України", "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід; повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявності яких у даній справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

84. Скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

85. Колегія суддів бере до уваги доводи відповідачів, викладені у відзивах на касаційну скаргу, у тій частині, яка узгоджується з викладеним у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

86. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

87. За змістом частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

88. Беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає за можливе залишити оскаржувану постанову без змін, з урахуванням мотивів викладених у цій постанові.

Судові витрати

89. Згідно з приписами статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Лакме Косметікс С.Л. (LAKME COSMETICS S.L. (SOCIEDAD UNIPERSONAL) залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у справі № 910/2286/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ємець

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос