Ухвала

від 20.06.2024 по справі 922/1122/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/1122/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Губенко Н.М., Студенця В.І.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрвентсистеми"

на рішення Господарського суду Харківської області

(суддя - Трофімов І.В.)

від 13.09.2023

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Россолов В.В., судді - Гетьман Р.А., Хачатрян В.С.)

від 27.05.2024

у справі за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрвентсистеми"

про стягнення 222 650,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. У квітні 2023 року Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрвентсистеми" (далі - відповідач), в якому просило стягнути 149 650,00 грн пені та 73 000,00 грн штрафу.

2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням договору поставки № 597 від 17.11.2020 в частині своєчасної поставки товару.

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.09.2023, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2023, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 149 650,00 грн пені, 73 000,00 грн штрафу.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю факту порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині своєчасної поставки товару. Суд зазначив, що посилання відповідача про ненадання позивачем інформації про посаду, прізвище відповідальної особи вантажоодержувача задля належного заповнення ТТН для поставки товару за договором суд є безпідставними, оскільки навіть у разі неналежного оформлення документів, зазначених в пункті 3.4. договору, відповідач мав 5 календарних днів з дати поставки для приведення вказаних документів у відповідність до Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363; заява відповідача про застосування позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки дію карантину встановлено з 12.03.2020, тобто до спливу строку, встановленого статтею 258 ЦК України для звернення з даним позов до суду, тому позивач подав позов в межах відповідного строку.

5. Постановою Верховного Суду від 04.04.2024 касаційну скаргу відповідача задоволено частково, скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2023, а справу передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

6. Верховний Суд зауважив, що суд апеляційної інстанції обмежив право відповідача на доступ до суду, яке закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, та допустив порушення положень ГПК України щодо належного повідомлення учасників спору про дату, час і місце розгляду справи, що є безумовною підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 310 ГПК України.

7. Після нового розгляду 27.05.2024 Східний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення Господарського суду Харківської області від 13.09.2023 залишив без змін.

8. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення штрафних санкцій. При цьому, суд зазначив, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Щодо аргументів апелянта про те, що позивач пропустив встановлений законом строк позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначив, що на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені, що свідчить про те, що позивачем подано позов в межах відповідного строку.

9. 18.06.2024 відповідач подав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

10. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

11. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

12. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

13. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

14. Позов у зазначеній справі подано у 2023 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684, 00 грн.

15. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

16. Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 12 ГПК України справа, що розглядається, є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 2 684,00 грн = 268 400,00 грн).

17. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

18. Скаржник у касаційній скарзі визначає підставами касаційного оскарження пункти 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає, що суд першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права (статтю 3 ЦК України, статей 231, 233 ГК України, статтю 61 Конституції України щодо подвійного стягнення пені і штрафу за одне й те саме правопорушення з відповідача без врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19; статей 257, 258 ЦК України, оскільки вважає, що законні підстави для відмови відповідачу у задоволенні клопотання про застосування позовної давності до спірних відносин були відсутні) та порушили норми процесуального права (статті 7, частини дев`ятої статті 80, статей 73, 74, 77, 86 ГПК України, оскільки вважає, що суди встановили істотні обставини справи на підставі недопустимого доказу - паперової копії електронного листа від 17.08.2021), тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню з передачею справи повністю на новий розгляд.

19. Натомість, Суд звертає увагу, що норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки, за умови доведення скаржником їх наявності, посиланням на відповідні обставини, судове рішення у малозначних справах може бути предметом касаційного оскарження.

20. Скаржник у касаційній скарзі не зазначає жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

21. Верховний Суд вивчив та проаналізував зміст оскаржуваних судових рішень, а також матеріали поданої касаційної скарги, не вбачає підстав для прийняття до розгляду касаційної скарги, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК, тому дійшов висновку, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 222 650,00 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

22. При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

23. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

24. Зважаючи на те, що скаржник не зазначив підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 922/1122/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрвентсистеми" на рішення Господарського суду Харківської області від 13.09.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча І. Кондратова

Судді Н. Губенко

В. Студенець