Ухвала

від 20.06.2024 по справі 910/15879/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/15879/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Студенець В. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Андрієнко В. В., Буравльов С. І., Шапран В. В.

від 20.05.2024

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Приватного акціонерного товариства "Компанія Росток"

про стягнення грошових коштів за скид стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин в розмірі 152 296,40 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Компанія Росток" про стягнення грошових коштів за скид стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин в розмірі 152 296,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство "Компанія Росток", в порушення Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва № 1879, затверджених розпорядженням від 12.10.2011 Київською міською радою (Київської міської державної адміністрації), здійснено скид стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин, в зв`язку з чим Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" було здійснено нарахування Приватному акціонерному товариству "Компанія Росток" плати в розмірі 144 311,80 грн, 3% річних у сумі 3 344,87 грн та інфляційних втрат у розмірі 4 639,76 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 у справі № 910/15879/23 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Компанія Росток" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" плату за скид стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин у розмірі 144 311,80 грн, інфляційні втрати в сумі 4 639,73 грн, 3% річних в розмірі 3 344,87 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 2 684,00 грн.

Постановою від 20.05.2024 Північний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 у справі № 910/15879/23. Прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Суд апеляційної інстанції встановив, що при здійсненні відбору стічних вод Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" було порушено порядок такого відбору, оскільки відбір проб стічних вод, що надходять від Приватного акціонерного товариства "Компанія Росток" у каналізаційні мережі міста Києва, які скидаються з об`єкта, розташованого за адресою: місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4 з контрольних колодязів 20/30, 23/33 та 31/41, який відбувся 13.10.2022 було здійснено без участі представника абонента, чим порушено порядок відбору, передбачений пунктом 2.2 Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1879 від 12.10.2011.

10 червня 2024 року Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 у справі № 910/15879/23.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Справи, на які поширюється дія пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред?явленого позову та його предмета (постанова об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).

Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.

Ціна позову у даній справі становить 152 296,40 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (100 х 2 684,00 грн = 268 400,00 грн). Таким чином справа № 910/15879/23 є малозначною.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Отже Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

В касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа № 910/15879/23 має виняткове значення для скаржника. Посилаючись на певні постанови Великої Палати Верховного Суду, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" вказує, що саме слід розуміти під судовими рішеннями у подібних правовідносинах, і наголошує, що у даному випадку зміст помилковості висновків суду апеляційної інстанції полягає в неврахуванні висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, щодо забезпечення присутності представника споживача при відборі проб стічних вод. Стосовно винятковості справи № 910/15879/23 Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" зазначає, що як оператор критичної інфраструктури в умовах воєнного стану скаржник вживає заходів, які потребують значних фінансових втрат та які спрямовані на стабільне функціонування об`єктів критичної інфраструктури, що забезпечують життєдіяльність міста Києва та деяких населених пунктів Київської області. При цьому послуги, які надаються Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", здійснюються за економічно необґрунтованими тарифами, встановленими ще у 2021 році, які, враховуючи значне підвищення вартості електроенергії, реагентів, а також інших матеріалів, необхідних для забезпечення централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, навіть не покривають витрат на їх виробництво. Скид абонентами стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин зумовлюють збільшення витрат на їх очистку, що в свою чергу призводить до збільшення і так значних збитків, покриття яких не передбачено нормами чинного законодавства. Отже, на думку скаржника, вказане доводить винятковість справи № 910/15879/23 для нього, оскільки рішення суду апеляційної інстанції про відсутність необхідності дотримуватись норм чинного законодавства щодо недопущення скиду стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин, призведе не тільки до неможливості забезпечення надання Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" послуг належної якості, що в свою чергу призведе до непередбачуваних наслідків соціального і санітарно-епідеміологічного характеру, а й порушення норм екологічного законодавства.

Розглянувши викладені доводи щодо наявності випадків для касаційного оскарження судових рішень у малозначній справі, передбачених підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку, що твердження скаржника про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.

Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Водночас Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" вказуючи на фундаментальне значення своєї касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики, не навело обґрунтованих доводів та не надало жодних доказів кількісного та якісного виміру наявності питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами. Крім того, скаржником не зазначено конкретно щодо застосування якої норми права (норм права) відсутня єдина правозастосовча практика чи щодо застосування якої норми права (норм права) наявна виключна правова проблема. Доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, за висновком Суду зводяться до незгоди із постановою суду апеляційної інстанції, заперечення встановлених судом обставин справи з одночасним тлумаченням власного їх викладення та переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". До того ж якщо суди першої та/або апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку - то це є виключним випадком касаційного оскарження, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість, норма пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачає виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у малозначних справах. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

За оцінкою Суду касаційна скарга також не містить переконливих аргументів, які б свідчили, що справа № 910/15879/23 має виняткове значення для скаржника, так як наведені доводи мають загальний характер, позаяк будь-яким чином ніж посиланням на загальновідомі обставини в період воєнного часу не обґрунтовані.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

За змістом статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини 1 статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що скаржник не навів обґрунтованих доводів, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа № 910/15879/23 має виняткове значення для скаржника, а отже Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" не дотримано умови допуску малозначної справи до касаційного оскарження, передбачені підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/15879/23 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/15879/23 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді І. Д. Кондратова

В. І. Студенець