Ухвала

від 10.06.2024 по справі 544/1116/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

10 червня 2024 року

м. Київ

Справа № 544/1116/22

Провадження № 61-7167ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Крата В. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця), інтереси якої представляє адвокат Ступнік Сергій Васильович (далі - адвокат),

на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 25 серпня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року

у справі за позовом скаржниці до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про визнання недійними правочинів, припинення права власності, визнання права власності та

в с т а н о в и в:

1. У вересні 2022 року скаржниця звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- визнати недійсними укладені ОСОБА_3 (чоловіком скаржниці) з відповідачем договори купівлі-продажу від 21 жовтня 2016 року земельної ділянки загальною площею 0,1500 га з кадастровим номером 5323810100:00:045:0001 і торгівельного комплексу, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за скаржницею право власності на:

(1) нежитлову будівлю А-1 загальною площею 93,4 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 182440515323);

(2) нежитлову будівлю «А-1» загальною площею 409,3 кв. м, сарай «В», замощення «І», огорожу № «1-3» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1824383453238);

(3) земельну ділянку площею 0,0611 га з кадастровим номером 5323810100:00:045:0031 і цільовим призначенням для будівництва й обслуговування будівель торгівлі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1824329253238);

(4) земельну ділянку площею 0,0141 га з кадастровим номером 5323810100:00:045:0032 і цільовим призначенням для будівництва й обслуговування будівель торгівлі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1824303753238);

(5) земельну ділянку площею 0,0748 га з кадастровим номером 5323810100:00:045:0033 і цільовим призначенням для будівництва й обслуговування будівель торгівлі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1824319153238).

2. 25 серпня 2023 року Пирятинський районний суд Полтавської області ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову через пропуск позовної давності; стягнув зі скаржниці на користь відповідача 30 000,00 грн відшкодування понесених ним витрат на правничу допомогу.

3. 23 квітня 2024 року Полтавський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про залишення позову без задоволення через його необґрунтованість і безпідставність; стягнув зі скаржниці на користь відповідача 58 000,00 грн судових витрат.

4. 16 травня 2024 року адвокат в інтересах скаржниці сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції - в частині відмови у задоволенні позову через пропуск позовної давності й ухвалити нове судове рішення про повне задоволення позову.Обґрунтував скаргу так:

- суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові не врахував висновки щодо фіктивних правочинів, які мають ознаки фраудаторних, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 квітня 2023 року у справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23), від 24 квітня 2024 року у справі № 759/1244/23 (провадження № 61-16324св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19), від 14 липня 2020 року у справі № 754/2450/18 (провадження № 61-18350св19) (критеріями, для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: відчуження майна боржником за значної непогашеної заборгованості; таке відчуження після подання позову про стягнення заборгованості з боржника (хоча є винятки з цього правила, але головне довести, що останній розумів, що має заборгованість і ухилявся так від її сплати); майно відчужене на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також винятки, зокрема якщо ціна за оплатним договором занижена, тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за зобов`язаннями перед кредитором. Зазначені обставини є вирішальними для доведення фраудаторності, а отже, й недійсності відповідного договору, адже вони підтверджують те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчужив належне йому майно з метою уникнення звернення стягнення на нього кредитором), від 22 листопада 2023 року у справі № 363/3701/20 (провадження № 61-10823св23), від 17 квітня 2024 року у справі № 461/10170/19 (провадження № 61-13728св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року у справі № 754/18852/21 (провадження № 61-3711св23), від 7 лютого 2024 року у справі № 753/11680/20 (провадження № 61-1432св23), Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 3 березня 2020 року у справі № 910/7976/17, від 3 березня 2020 року у справі № 904/7905/16;

- апеляційний суд не врахував жодного критерію фіктивності / фраудаторності оспорюваних правочинів:

(1) щодо моменту їх вчинення саме тоді, коли була загроза витребування майна на виконання рішення суду (у період, коли Пирятинський районний суд Полтавської області розглядав справу № 544/1092/16-ц за позовом ОСОБА_4 (доньки ОСОБА_3 ) про визнання договору недійсним, визнання права власності на нерухоме майно та витребування тих самих земельної ділянки і торгівельного комплексу з чужого незаконного володіння;

(2) щодо контрагента, з яким вчинені ці правочини (відповідач був із ОСОБА_3 у тісних дружніх стосунках);

(3) щодо ціни (експертиза встановила значну невідповідність ціни та предмета правочинів - заниження відносно ринкової вартості);

(4) наявність/відсутність оплати за договорами (у матеріалах справи немає документальних доказів такої оплати);

(5) щодо наявності умислу в обох сторін укласти саме фіктивний договір ( ОСОБА_3 був переконаний в існуванні реальної загрози втрати майна у майбутньому та необхідності його захисту, а відповідач зголосився виконати функцію «покупця»);

(6) щодо відсутності іншого майна боржника, на яке можна звернути стягнення, та відсутності доведеної заборгованості ОСОБА_3 перед донькою;

(7) щодо «реального виконання договору» (відповідач мав виконувати роль «власника» майна);

- спірне майно не було власністю подружжя, бо ОСОБА_3 отримав його у дар. Спадкові (майнові) права скаржниця набула після відкриття спадщини (10 жовтня 2017 року), відповідне свідоцтво отримала 13 квітня 2018 року, а оспорювані правочини вчинені 21 жовтня 2016 року. Суд першої інстанції помилково оцінив дату набуття скаржницею статусу власника (потенційного позивача) та допустив хибне визначення початку перебігу позовної давності з 21 жовтня 2016 року замість 10 (13) квітня 2018 року. Крім того, загальна та спеціальна позовна давність були продовжені на строк дії карантину та на період воєнного стану для усіх суб`єктів цивільних правовідносин;

- пропуск позовної давності (якщо вважати її пропущеною) суд може оцінити як такий, що відбувся з поважних причин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17 (провадження № 12-119гс19), від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18), від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50гс20), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 2 квітня 2019 року у справі № 902/326/16);

- збільшення апеляційним судом розміру відшкодування відповідачеві витрат на професійну правничу допомогу до 58 000,00 грн заслуговує критичної оцінки.

5. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

6. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана у передбачений законом строк і з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У касаційній скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підстав для касаційного оскарження.

7. До касаційної скарги адвокат в інтересах скаржниці додав клопотання, у якому просить зупинити виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року в частині стягнення зі скаржниці на користь відповідача 58 000,00 грн судових витрат до закінчення її перегляду у касаційному порядку. Обґрунтував так: стягнення такої істотної суми до остаточного вирішення справи, що може зайняти тривалий час, суттєво вплине на сімейний бюджет скаржниці; у разі скасування судового рішення виникне необхідність повороту його виконання, що зумовить додаткові процесуальні проблеми.

7.1. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії (абзац другий частини восьмої статті 394 ЦПК України).

7.2. Суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала (частини перша та друга статті 436 ЦПК України).

7.3. За змістом наведених приписів у клопотанні про зупинення виконання оскарженого рішення суду має бути обґрунтування необхідності такого зупинення. Проте скаржниця таке обґрунтування не навела. Тому у задоволенні клопотання слід відмовити. Ця відмова не позбавляє скаржницю можливості ще раз звернутися до суду з аналогічним клопотанням за наявності належного обґрунтування (виданим виконавчим листом, відкритим виконавчим провадженням, неплатоспроможністю стягувача, внаслідок якої буде ускладненим поворот виконання, тощо).

Керуючись статтями 260, 261, 389, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 25 серпня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійними правочинів, припинення права власності та визнання права власності.

2. Витребувати з Пирятинського районного суду Полтавської області цивільну справу № 544/1116/22.

3. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року в частині стягнення судових витрат.

4. Роз`яснити відповідачеві право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков В. І. Крат