Окрема думка

від 02.05.2024 по справі 551/13/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА (розбіжна)

судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Гудими Д. А.

Справа № 551/13/23

Провадження № 61-15589св23

І. ПІДСТАВИ ДЛЯ ВИСЛОВЛЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

1. 2 травня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову, згідно з якою касаційну скаргу Полтавського обласного центру зайнятості задовольнив частково: постанову Полтавського апеляційного суду від 3 серпня 2023 року скасував, а справу передав до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

2. Із таким вирішенням цієї справи не погоджуюся. На моє переконання, апеляційний суд зрозумів спрямованість практики Великої Палати Верховного Суду за 2018 - 2023 роки щодо визначення судової юрисдикції, правильно закрив провадження у справі, обґрунтовано вказавши, що її вирішення належить до юрисдикції господарського суду.

ІІ. СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

3. Вважаю, що підстав для скасування постанови апеляційного суду не було.

4. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України).

5. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові звернув увагу на таке: (1) саме для організації підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі - відповідачка) набула право на отримання безвідсоткової фінансової допомоги за договором № 3/25 про надання учаснику пілотного проекту безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі для організації підприємницької діяльності (далі - договір); (2) отримати таку допомогу могла після державної реєстрації як фізичної особи-підприємиці; (3) зареєструвалася фізичною особою-підприємицею 25 вересня 2017 року, а договір підписала 27 вересня 2017 року; (4) здійснювала підприємницьку діяльність до 13 травня 2021 року; (5) позивач оплатив витрати відповідачки на закупівлю передбаченого її бізнес-планом обладнання для такої діяльності; (6) відповідачка за договором зобов`язалася під час здійснення господарської діяльності повернути отриману допомогу.

6. Вказаних чинників було достатньо для того, аби виснувати, що спірні відносини виникли у зв`язку з виконанням договору у господарській діяльності обох його сторін. На мою думку, за обставин цієї справи відсутність згадки у договорі про те, що відповідачка зареєстрована фізичною особою-підприємицею та діяла саме як підприємиця, не означає, що вона, будучи зареєстрованою підприємицею та маючи намір отримати допомогу лише для підприємницької діяльності, укладаючи договір, діяла в іншій якості.

7. Однак Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові вказав, що договір уклали Полтавський обласний центр зайнятості, Шишацька районна філія Полтавського обласного центру зайнятості, Управління соціального захисту населення Шишацької районної державної адміністрації та відповідачка як фізична особа-учасниця пілотного проєкту, а не як суб'єкт підприємницької діяльності.

8. Такий підхід вважаю помилковим хоча би тому, що на момент укладення відповідного договору відповідачка (а) вже мала підприємницький статус, (б) підписала договір саме для розвитку її підприємницької діяльності, (в) отримувала допомогу за договором як підприємиця та (г) повернути її мала під час здійснення такої діяльності. Тому хибним є висновок Верховного Суду про те, що апеляційний суд нібито помилково застосував до спірних правовідносин пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України та необґрунтовано вважав, що спір є господарсько-правовим.

9. Звертаю увагу на те, що у постанові від 17 січня 2024 року у справі № 756/42/20 (провадження № 61-3515св23) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що наявність статусу підприємця не означає те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10, від 5 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 216/181/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 331/5054/15-ц); однак, вчиняючи правочин від власного імені, фізична особа може діяти з метою здійснення господарської (зокрема підприємницької) за змістом діяльності. Тому для визначення юрисдикції суду у справі № 756/42/20 Верховний Суд вирішив, що слід брати до уваги те, чи були пов`язані придбання позивачем атракціону та його експлуатація з господарською, зокрема підприємницькою, діяльністю.

10. Аналогічно у справі № 551/13/23 слід було брати до уваги не те, в якій, так би мовити, іпостасі діяла позивачка, підписуючи договір, а те, чи були пов`язані його укладення та виконання з її підприємницькою діяльністю (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 335/11807/16-ц (провадження № 14-398цс18)). Апеляційний суд урахував ці чинники та правильно виснував, що вирішення спору Полтавського обласного центру зайнятості з відповідачкою належить до юрисдикції господарського суду.

ІІІ. ВИСНОВОК

11. З огляду на викладене вважаю, що у задоволенні касаційної скарги Полтавського обласного центру зайнятості слід було відмовити, а постанову апеляційного суду залишити без змін.

Суддя Д. А. Гудима