Постанова

від 20.06.2024 по справі 367/2293/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№22-ц/824/9904/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2024року місто Київ

справа № 367/2293/24

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Кирилюк Г.М., Ратнікової В.М.

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 14 березня 2024 року про направлення справи за підсудністю, постановлену під головуванням судді Кухленко Д.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-стар», ОСОБА_2 про розірвання договору, стягнення коштів, неустойки та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024року позивач ОСОБА_1 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до відповідачів, в якому просив:

розірвати договір від 01 червня 2021 року, укладений між ним та ТОВ «Омега-стар» в особі директора ОСОБА_2. №0106 про надання послуг з виконання столярних робіт;

стягнути з ТОВ «Омега-стар» та ОСОБА_2 на його користь кошти, які сплачені на виконання умов договору від 01 червня 2021 року №0106 в розмірі 500000 грн.;

стягнути з ТОВ «Омега-стар» та ОСОБА_2 на його користь неустойку за невиконання зобов'язань за договором від 01 червня 2021 року про виконання столярних робіт в розмірі 12885000 грн.;

стягнути з ТОВ «Омега-стар» та ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду, завдану внаслідок невиконання зобов'язань за договором про виконання столярних робіт від 01 червня 2021 року в розмірі 50000 грн.

Ухвалою Ірпінського районного суду Київської області від 14 березня 2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Омега-стар», ОСОБА_2 про розірвання договору про виготовлення столярних виробів, стягнення неутойки за невиконання зобов'язання за договором та відшкодування моральної шкоди направлено за підсудністю до Івано-Франіквського міського суду Івано-Франківської області.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення судом норм процесуального права, просивскасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Ірпінського міського суду Київської області.

В обґрунтування вимог посилався на те, 01 червня 2021 року він уклав договір із ТОВ «Омега-стар» в особі директора ОСОБА_2. №0106 про надання послуг з виконання столярних робіт, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався в строк до 31 вересня 2021 року виготовити кухонні меблі, а також двері та сходи і встановити їх по місцю його проживання.

Вказував, що загальна сума на виконання робіт згідно договору №0106 становить 590000 грн.

Зазначав, що ним було в повному обсязі сплачені кошти на виконання умов договору від 01 червня 2021 року в розмірі 500000 грн., однак зобов'язання за вказаним договором відповідачами виконано не було, що і стало підставою для його звернення до суду за захистом порушених прав.

Посилався на те, що між ним та відповідачами виникли договірні правовідносини, пов'язані з наданням ними послуг з виготовлення меблів, сходів, дверей, які ругулюються Законом України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року та відповідними нормами ЦК України у даній сфері.

Вказував, що на правовідносини, що виникли між ним та відповідачами поширюються правила альтернативної підсудності, передбачені законодавством про захист прав споживачів.

Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Передаючи дану справу на розгляд до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, суд першої інстанції виходив з того, що спір про стягнення заборгованості у даній справі виник з правовідносин щодо невиконання зобов'язань за договором про надання послуг з виконання столярних робіт, предмет доказування якого (спору), зокрема, стосується встановлення судом обставин виконання чи невиконання робіт по виготовленню з масиву дуба сходів, дверей, кухні, які знаходяться на території м. Івано-Франківськ, що є однією з підстав для стягнення заборгованості з відповідача, отже даний спір потрібно розглядати за місцем виконання договору та/або за місцезнаходженням відповідача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що суд буде вважатися встановленим законом лише за умови, що він утворений безпосередньо на підставі закону, діє в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції й у законному складі суду.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Статтями 27, 28, 30 ЦПК України врегульовано питання загальної територіальної підсудності за місцем проживання (місцезнаходженням) відповідача, підсудності справ за вибором позивача та виключної підсудності.

За загальним правилом територіальної підсудності, яке закріплене в ч.ч.1,2 ст.27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Виняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).

Відповідно до ч.5 ст. 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина 16 статті 28 ЦПК України).

Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п.22 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно доп.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до Ірпінського міського суду Київської області. В позовній заяві останній вказав адресу реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

До позовної заяви, ОСОБА_1 було долучено копію паспорта, з якої вбачається, що останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про розірванна договору про надання послуг з виконання столярних робіт; стягнення коштів, які сплачені на виконання умов договору; стягнення на його користь неустойки за невиконання зобов'язань; стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок невиконання зобов'язань за договором про виконання столярних робіт, посилаючись на норми Закону України «Про захист прав споживачів» та ч.5 ст. 28 ЦПК України.

З матеріалів справивбачається, що на вказані правовідносини поширюються норми Закону України «Про захист прав споживачів».

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що оскільки позивач обгрунтовує підстави позову з посиланням на Закон України «Про захист прав споживача», то відповідно до частини п'ятої статті 28 ЦПК України, саме позивачу надано право обирати підсудність розгляду даної спору, в тому числі і за зареєстрованим місцем свого проживання.

Суд першої інстанції наведених обставин та положень Закону не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо направлення цивільної справи №367/2293/24 за підсудністю до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області за місцем виконання договору за ч.8 ст. 28 ЦПК України.

Згідно з ч.6 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України є підставною для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 379, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 14 березня 2024 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: