Постанова

від 19.06.2024 по справі 460/1166/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/1166/23 пров. № А/857/5245/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддів Сеника Р.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,

за участю представника позивача Троянчука Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігун-Транс» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року, прийняте суддею Махаринцем Д.Є. у м. Рівному, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігун-Транс» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

ТОВ «Бігун-Тран» (надалі ТОВ, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (надалі ГУ ДПС у Рівненській області, відповідач) про визнати протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 20.09.2022 №000040070901.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 відмовлено в позові.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб`єкту з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, що відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 160/2357/21, від 11.05.2022 у справі № 540/4141/20, від 21.07.2022 у справі № 320/1864/21, 320/8042/21, від 08.12.2022 у справі № 140/2889/21.

Суд зазначив, що згідно Реєстру акцизних накладних по придбанню пального ТОВ протягом 2021 позивачем отримано 1396168,32л, таким чином, обсяг пального отриманого позивачем у 2021 перевищив 1000000 л (1000 кубічних метрів).

Враховуючи, що загальний обсяг отриманого позивачем пального за 2021 (в межах календарного року) становить 1396168,32 літрів, що перевищує 1000 кубічних метрів, останній є розпорядником акцизного складу, який мав його зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Позивач не провів реєстрацію акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, відповідно, до нього підлягають застосуванню положення п.128-1.2 ст.128-1 Податкового кодексу (ПК) України в частині накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ТОВ подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції надано оцінку підставам проведення перевірки без наявності документу (наказу на перевірку), в якому такі підстави зазначені, у зв`язку із чим має неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Оскільки наказ №1599-п від 04.08.2022 на проведення перевірки був відсутнім у позивача, тому представником позивача було витребувано такий документ у відповідача, який надав його 19.02.2024.

З аналізу наказу №1599-п від 04.08.2022 вбачається, що він прийнятий на підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.3, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Проте, такий наказ не містить фактичної підстави проведення перевірки на підставі пп. 80.2,2 п. 80.2 ст. 80 ПК У країни.

Звертає увагу на те, що контролюючий орган формально підійшов до оформлення наказу, не зазначивши у ньому належним чином підстави проведення фактичної перевірки платника податків, що вказує на недоведеність законних підстав для проведення такої.

Зазначає, що особливість фактичних перевірок та їх відмінність від усіх інших перевірок, які проводяться податковими органами, полягає у тому, що при їх проведенні перевіряються не бухгалтерські документи, а правильність фактичних дій (фактичного стану речей) суб`єкта підприємницької діяльності. Тому, така перевірка проводиться не за місцем розташування платника податку (місцем розташування органу «'управління»), а саме за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 380/13375/21.

Крім того, скаржник зауважує, що всупереч вимогам ст. ст. 80. 81 ПК України, направлення на перевірку не пред`явлено платнику податків та/або посадовій (службовій) особі платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції), оскільки доказів, що ОСОБА_1 (якій згідно акта та направлень на перевірку вручались документи) був представником позивача чи особою, яка фактично проводила розрахункові операції, як і обставин проведення будь-яких розрахункових операцій, контролюючим органом не надано і в акті не зазначено.

Просить скасувати рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позов.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Бігун-Транс» зареєстроване як юридична особа 26.06.2019 видами діяльності за КВЕД є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний), 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.

Відповідно до наказу від 04.08.2022 №1599-п та направлень від 04.08.2022 №1495/ж3/17-00-09-01, №1496/ж3/17-00-09-01 проведена фактична перевірка ТОВ за наслідками якої складено Акт від 12.08.2022 №2837/ж5/17000901/43078761 про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки податковим органом встановлено: ТОВ отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: Рівненська область, Сарненський район, м.Сарни, вул.Ткача, 12, реєстраційний номер 17140414202000144, термін дії ліцензії з 10.02.2020 до 10.02.2025. Земельна ділянка за адресою: м.Сарни, вул.Ткача, 12, перебуває у безкоштовному користуванні ТОВ відповідно до Договору позички земельної ділянки від 30.07.2019. На даній земельній ділянці для зберігання пального розміщений резервуар сталевий, горизонтальний об`ємом 14,96м.куб., зав.замовлення №61713.

У Акті перевірки зазначено, що згідно реєстру акцизних накладних про приданню пального за 2021 ТОВ «Бігун-Транс» придбано пальне в кількості 1396168,32л, що перевищує 1000 м. куб. за календарний рік.

Таким чином, проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.230.1.2 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України, а саме: відсутність з вини платника податку реєстрації акцизного складу у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу.

На підставі Акту перевірки контролюючим органом 20.09.2022 прийнято податкове повідомлення-рішення №000040070901 за формою «ПС», яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1000000,00 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Одним з видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавств відповідно до статті 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.

Такі перевірки мають свої особливості щодо сфери правового регулювання, підстав для їх призначення, проведення, оформлення результатів та прийнятих за її наслідками рішень.

Так, підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.

На відміну від всіх інших передбачених законом перевірок фактична перевірка здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України.

Водночас, попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підстави та обов`язкові умови (обставини), що є необхідною передумовою для її здійснення. Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Колегія суддів звертає увагу на правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

У цій справі в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункт 80.2.2, 80.2.3, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (правова підстава).

Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 зазначив, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Судова палата закцентувала увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Верховний Суд у зазначеній вище справі сформулював такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Колегія суддів враховує правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки.

Таким чином, з урахуванням висновків Верховного Суду, зазначення декількох підпунктів пункту 80.2 ст.80 ПК України у наказі, які містять лише одну фактичну підставу для цього, без розкриття його змісту та деталізації обставин не дає підстав для визнання такого наказу протиправним.

З приводу покликання апелянта на долучення до матеріалів справи наказу №1599-п від 04.08.2022 та направлень на перевірку, як доказів протиправності спірного податкового повідомлення рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 14.08.2018 у справі № 820/4623/17 зазначив, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Позивач у позові не наводив аргументів як підставу для скасування спірного податкового повідомлення рішення про протиправність наказу та направлень на перевірку, що не може досліджуватися апеляційним судом.

Відповідно достатті 308 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З аналізу цієї правової норми слідує висновок, що своє право на подання доказів позивач реалізував під час розгляду справи у суді першої інстанції; до апеляційного суду нові докази можуть подаватися у виключних випадках, якщо буде доведено неможливість їх подання до суду першої інстанції, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.06.2018 у справі №826/4504/17.

Апелянт не навів неможливості подання наказу №1599-п від 04.08.2022 та направлень на перевірку до суду першої інстанції під час розгляду даної справи, відтак, колегія судді не бере такі до уваги.

Частиною 1 ст.308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апелянт мотивує свою позицію лише самою процедурою проведення фактичної перевірки, не наводячи аргументів протиправності спірного податкового повідомлення рішення, відтак, колегія суддів не надає зазначеному оцінки.

Враховуючи наведене вище, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігун-Транс» залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року у справі №460/1166/23 -без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Р. П. Сеник Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 20.06.2024.