Постанова

від 19.06.2024 по справі 193/838/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/342/24 Справа № 193/838/19 Суддя у 1-й інстанції - Кравченко Н.О. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого суддіКорчистої О.І.

суддів Агєєва О.В., Бондар Я.М.,

за участю секретаря Бортник В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №193/838/19 за позовом ОСОБА_1 до Селянського (Фермерського) господарства «Вдале», третя особа Софіївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки та повернення її власнику,

за апеляційними скаргами Фермерського господарства «Вдале плюс» та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Співак Вікторія Анатоліївна,

на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2023 року та додаткове рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2023 року,

встановив:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Селянського (Фермерського) господарства «Вдале», правонаступником якого є Фермерське господарство «Вдале плюс», третя особа Софіївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки та повернення її власнику.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачка є власником земельної ділянки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,8990 га., якій присвоєно кадастровий номер 1225284100:01:003:0099, що знаходиться на території Девладівської об`єднаної територіальної громади Софіївського району Дніпропетровської області.

Вищевказана земельна ділянка їй дісталась у спадщину від її батька - ОСОБА_2 , 1935 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя батька земельну ділянку обробляло СФГ «Вдале».

Після смерті ОСОБА_2 , позивачка вирішила в подальшому земельну ділянку обробляти одноосібно, а тому звернулась до відповідача та повідомила його про свій намір.

Втім відповідач відмовився повернути їй земельну ділянку, обґрунтовуючи тим, що батько позивачки за життя уклав з відповідачем договір оренди земельної ділянки.

Отримавши на руки оспорюваний договір оренди позивачка дізналась, що договір оренди на земельну ділянку загальною площею 7,8990 га. з кадастровим номером 1225284100:01:003:0099 був нібито укладений її покійним батьком ОСОБА_2 25 грудня 2017 року. Строк дії договору складає 10 років. Крім цього позивачкою виявлено, що в графі орендодавець стоїть підпис невідомої особи, виконаний від імені її батька.

Встановивши дані факти позивач намагалась вирішити це питання в досудовому порядку, а саме достроково розірвати даний договір з відповідачем, однак останній відмовився та повідомив, що врегулювати даний спір можливо тільки у судовому порядку.

На підставі наведеного вище позивач просила суд скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 25 грудня 2017 року загальною площею 7,8990 га. з кадастровим номером 1225284100:01:003:0099, укладеного між СФГ «Вдале» та ОСОБА_2 та зобов`язати СФГ «Вдале» повернути земельну ділянку їй як власнику - ОСОБА_1 .

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2023 року позов задоволено,

Вирішено повернути земельну ділянку власнику - ОСОБА_1 , скасувавши державну реєстрацію, проведену державним реєстратором Дніпропетровської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Дніпропетровської області Саєнко Таісією Сергіївною , індексний номер : 39702510 від 15.02.2018 та запис про інше речове право № 24858846 від 12.02.2018 щодо земельної ділянки кадастровий номер 1225284100:01:003:0099, площею 7,8990 га, розташованій на території Девладівської об`єднаної територіальної громади Криворізького (Софіївського) району Дніпропетровської області за договором оренди земельної ділянки, укладеним між СФГ «Вдале» та ОСОБА_2 25 грудня 2017 року.

Стягнуто з СФГ «Вдале» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 грн 40 коп.

Додатковим рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2023 року з СФГ «Вдале» на користь позивачки ОСОБА_1 стягнуто понесені судові витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі7 845 грн 12 копі.

Додатковим рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 22 листопад 2023 року з СФГ «Вдале» на користь позивачки ОСОБА_1 стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14 420 грн, яка складається з суми 4 420 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката Каправчука В.Л. та 10 000 грн - АО «Ліга Сова».

В апеляційній скарзі СФГ «Вдале плюс», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції лише з формальних міркувань вважав що позовна вимога ОСОБА_1 про скасування запису про інше речове право № 24858846 від 12 лютого 2018 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 1225284100:01:003:0099, площею 7,8990 га, розташованої на території Девладівської об`єднаної територіальної громади Криворізького (Софіївського) району Дніпропетровської області підлягає задоволенню, оскільки в тексті оскаржуваного рішення фактично відсутня мотивувальна частина.

Крім того апелянт посилається на те, що заява уточнення (зміну) позовної вимоги від 25 березня 2021 року була подана позивачкою з порушенням порядку та строків, передбачених ст. 49 ЦПК України, диспозиція якої зазначає, що позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Співак В.А., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить додаткове рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати в сумі 67000 гривень, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у відшкодуванні на користь позивачки судових витрат у заявленому розмірі. Зазначає, що позивачкою було надано суду докази, що підтверджують понесені нею витрати саме в розмірі 67000 гривень.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Співак В.А., посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу СФГ «Вдале» залишити без задоволення, рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2023 року залишити без змін..

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення за наступних підстав.

Відповідно ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 3 ст.3 ЦПК Українивизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч. 1ст. 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно ст.12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані сторонами рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідають вказаним вимогам закону.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Софіївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Л.І. 15 травня 2019 року за реєстровим номером № 405, є власником земельної ділянки площею 7,8990 га, кадастровий номер 1225284100:01:003:0099. (том 1 а. с.7).

Також судом встановлено, що 25 грудня 2017 року між ОСОБА_2 та Селянським (фермерським) господарством «Вдале», в особі ОСОБА_3 , укладено договір оренди земельної ділянки площею 7,8990 га, кадастровий номер 1225284100:01:003:0099, який зареєстрований 12 лютого 2018 року державним реєстратором КП «Центр державної реєстрації» Саєнко Таісією Сергіївною. Термін дії договору становить 10 років, що підтверджується копією договору оренди земельної ділянки від 25 грудня 2017 року та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості за № 171065107 від 20 червня 2019 року. (том 1 а. с.8-9)

Відповідно п. 8 договору оренди земельної ділянки від 25 грудня 2017 року за користування земельною ділянкою «Орендар» сплачує «Орендодавцю» щороку орендну плату (в розрахунку на одну земельну ділянку) у розмірі 3,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 7 619,90 грн на рік.

Крім того, 25 грудня 2017 року між СФГ «Вдале» та ОСОБА_2 укладено акт приймання - передачі об`єкту оренди від 25 грудня 2017 року (том 1 а.с.10).

Відповідно копії видаткового касового ордера від 17 жовтня 2018 року зазначено, що ОСОБА_1 фермерське господарство «Вдале плюс» видало 15000 гривень за користуванням паєм Печериці, однак не зазначено за який період виплачено кошти. (том 1а.с.44)

Відповідно протоколу № 1 загальних зборів селянського (фермерського) господарства «Вдале» (код ЄДРПОУ 32627155) від 17 травня 2018 року змінено найменування господарства з урахуванням його організаційно-правової форми, повної назви та скороченої, а саме старе найменування Селянське (фермерське) господарство «Вдале», скорочена назва СФГ «Вдале» на фермерське господарство «Вдале плюс», скорочена назва ФГ «Вдале плюс» (том 1 а.с.115-122).

Згідно висновку експерта № 3893-20 від 26 листопада 2020 року, складеного судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, підписи від імені ОСОБА_2 , що розміщені в графах «Орендодавець» договору оренди земельної ділянки від 25 грудня 2017 року та акту приймання передачі землі до договору від 25 грудня 2017 року виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням справжньому його підпису (том 1 а.с.141,142).

Згідно висновку експертів за результатами проведення повторної судової почеркознавчої експертизи № 31803/31804/31805/22-32 від 11 травня 2023 року складеного судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) Сухомлин Яною, зазначено, що підписи від імені ОСОБА_2 , що розміщені в графах «Орендодавець» договору оренди земельної ділянки від 25 грудня 2017 року та акту приймання передачі землі до договору від 25 грудня 2017 року виконані, ймовірно, ОСОБА_2 (том 2 а.с.118-122).

Звертаючись до суду з позовом про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки та повернення її власнику, позивачка посилалась на те, що при ознайомленні з оспорюваним договором оренди земельної ділянки позивачкою виявлено, що в графі орендодавець стоїть підпис невідомої особи виконаний від імені її батька, однак відповідач відмовився повернути їй земельну ділянку.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивачки, суд першої інстанції, встановивши, що договір оренди земельної ділянки від 25 грудня 2017 року та акт приймання передачі землі до договору від 25 грудня 2017 року між ОСОБА_2 та СФГ «Вдале» не були вчинені (договір який не укладено), дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації щодо земельної ділянки кадастровий номер 1225284100:01:003:0099, площею 7,8990 га, розташованій на території Девладівської об`єднаної територіальної громади Криворізького (Софіївського) району Дніпропетровської області за договором оренди земельної ділянки, укладеним між СФГ «Вдале» та ОСОБА_2 25 грудня 2017 року та повернення земельної ділянки власнику.

Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правничу допомогу,суд першої інстанції виходив з того, щонарахована та заявлена представником позивача сума 67 000 гривень не є доведеною доказами в повному обсязі, але витрати позивача на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та частково підтверджуються належними і допустимим доказами.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають обставинам справи тавимогам чинного законодавства.

Відповідно ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною 3 статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині 1 статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст. 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частини 2 статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Частиною 4 статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно ст. 6 вказаного закону право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Відповідно ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» установлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Статтею 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.

Матеріали справи містять копію договору оренди земельної ділянки, укладений 25 грудня 2017 року між ОСОБА_2 та Селянським (фермерським) господарством «Вдале», в особі ОСОБА_3 , щодо оренди земельної ділянки площею 7,8990 га, кадастровий номер 1225284100:01:003:0099, який зареєстрований 12 лютого 2018 року державним реєстратором КП «Центр державної реєстрації» Саєнко Таісією Сергіївною. Термін дії договору становить 10 років, що також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості за № 171065107 від 20 червня 2019 року. (том 1 а. с.8-9)

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Софіївського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кот Л.І. 15 травня 2019 року за реєстровим номером № 405 (а. с. 7 том 1), позивачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,8990 га, кадастровий номер 1225284100:01:003:0099, яка належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Звернувшись до суду з даними позовними вимогами, позивачка ОСОБА_1 зазначала, що при ознайомленні зі змістом договору оренди від 25 грудня 2017 року нею було виявлено, що підпис у вказаному договорі оренди не належить ОСОБА_2 . На переконання позивачки, договір оренди землі від 25 грудня 2017 року ніколи не підписувався ОСОБА_2 , його зміст не погоджувався з ОСОБА_2 та, відповідно, не може виражати його волю.

Висновком експерта від 26 листопада 2020 року за № 3893-20 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 , що розміщені в графах «Орендодавець» договору оренди земельної ділянки від 25 грудня 2017 року та акту приймання передачі землі до договору від 25 грудня 2017 року виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням справжньому його підпису (том 1 а.с.141-149).

Згідно висновку експертів за результатами проведення повторної судової почеркознавчої експертизи № 31803/31804/31805/22-32 від 11 травня 2023 року складеного судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) Сухомлин Яною, зазначено, що підписи від імені ОСОБА_2 , що розміщені в графах «Орендодавець» договору оренди земельної ділянки від 25.12.2017 та акту приймання передачі землі до договору від 25 грудня 2017 року виконані, ймовірно, ОСОБА_2 (том 1 а.с.118-122).

Таким чином, знайшло своє підтвердження, що орендодавець ОСОБА_2 не підписував оспорюваний договір оренди землі б/н від 25 грудня 2017 року.

Судом першої інстанції надано вірну оцінку висновкам, викладеним як у первісній від 26 листопада 2020 року так і у повторній від 11 травня 2023 року судових експертизах.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі №358/815/17.

Вказане свідчить про те, що оскаржуваний договір оренди землі від 25 грудня 2017 року між ОСОБА_2 та СФГ «Вдале» є неукладеним (тобто таким, що не відбувся), оскільки відсутнє вираження волі однієї з його сторін (ст. 202 ЦК України).

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації договору оренди землі, слід зазначити наступне.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом супроводжується внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно ч. 1, 2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджується, щодоговір оренди землі 25 грудня 2017 року між ОСОБА_2 та СФГ «Вдале» є неукладеним (тобто таким, що не відбувся), оскільки не підписаний орендодавцем ОСОБА_2 , а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав скасування державної реєстрації, проведену державним реєстратором Дніпропетровської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Дніпропетровської області Саєнко Таісією Сергіївною , індексний номер : 39702510 від 15.02.2018 року та запис про інше речове право №24858846 від 12.02.2018 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 1225284100:01:003:0099, площею 7,8990 га, розташованій на території Девладівської об`єднаної територіальної громади Криворізького (Софіївського) району Дніпропетровської області за договором оренди земельної ділянки, укладеним між СФГ «Вдале» та ОСОБА_2 25 грудня 2017 року.

Судом правильно враховано, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації у цій справі є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування реєстраційних дій за своїм змістом відповідають способу захисту, передбаченому законом, а саме - скасуванню державної реєстрації речових прав.

Також, враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивач наполягає на усуненні перешкод йому, як власнику земельної ділянки, з боку відповідачаСФГ «Вдале», правонаступником якого є СФГ «Вдале плюс», у здійснені права власності (володіння, користування, розпорядження) належною позивачці земельною ділянкою,вважаючи, що ця земельна ділянка знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав.

Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог позивачки в частині усунення перешкод позивачу, як власнику земельної ділянки, з боку відповідачаСФГ «Вдале», правонаступником якого є СФГ «Вдале плюс», шляхом зобов`язання відповідача повернути вказану земельну ділянку.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції лише з формальних міркувань вважав що позовна вимога ОСОБА_1 про скасування запису про інше речове право щодо земельної ділянки підлягає задоволенню, оскільки в тексті оскаржуваного рішення фактично відсутня мотивувальна частина, спростовуються текстом оскаржуваного рішення, яке містить чітке мотивування підстав задоволення позовних вимог позивачки.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що заява про уточнення (зміну) позовної вимоги від 25 березня 2021 року була подана позивачкою з порушенням порядку та строків, передбачених ст. 49 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки, уточнюючи позовні вимоги, позивачка не змінила мотиви та підстави позову, таке уточнення мало на меті визначення позивачем правильного способу захисту порушеного права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Також колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги позивачки про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у відшкодуванні на користь позивачки судових витрат у заявленому розмірі та про те, що позивачкою було надано суду докази, що підтверджують понесені нею витрати саме в розмірі 67000 гривень.

Так, відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах учасники процесу несуть певні витрати.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

На підтвердження витрат представником позивача зазначено, що витрати на професійну допомогу 67000 гривень за надання послуг АО «Ліга Сова» згідно укладеного договору № 02/22/08 від 02 серпня 2022 року, складається з вартості послуг за актом, доданим у якості доказу, де визначено: ознайомлення з матеріалами цивільної справи 1 шт. 5000 гривень; усної консультація за даною категорією справ 1 шт. 1000 гривень; аналізу реєстру судових рішень за даною категорією справ 1 шт. 2000 гривень; зустрічі з клієнтом для узгодження правової позиції 1 шт. 2000 гривень; складання процесуальних документів: заперечень на проведення повторної експертизи, заперечення на продовження строків проведення повторної експертизи, заяви про відвід судді Шумській О.В., пояснення 4 шт. 12000 гривень; представлення інтересів в судовому засіданні 22.09.2022, 09.11.2022, 30.01.22,21.06.2023,18.07.2023 5 шт.?3 = 15000 гривень; гонорару успіху 1 шт. 30000 гривень.

Відповідно даного розрахунку надано акт б/н приймання-передачі наданих послуг від 19.07.2023 року на суму 67000 гривень (т. 3, а.с.18)

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте Верховний Суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

У постанові Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду від 28 липня 2022 року у справі № 903/781/21 зазначено, що обчислення "гонорару успіху" пов`язане з настанням певної події, є обґрунтованою та логічною з огляду на саму суть гонорару успіху, можливість обчислення якого залежить виключно від певних подій - досягнутих адвокатом та обумовлених в договорі результатів під час надання послуг правової допомоги.

З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд апеляційної інстанції, зважаючи на положення статті 137 ЦПК України, дослідивши докази, надані заявником на підтвердження понесених судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, дійшов висновку, що "гонорар успіху" не був необхідним у зв`язку з розглядом даної справи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що після вступу у цивільну справу АО «Ліга Сова» подано заяву про відвід судді, заперечення на клопотання експерта про продовження строку проведення експертизи, які є стандартними та не несуть на собі надмірного навантаження, справа не є резонансною та має усталену практику, також адвокат приймала участь у судових засіданнях 09 листопада 2022 року з 13.49 по 16.05 год.; 30 січня 2022 року з 10.07 по 11.46 год.; 18 липня 2023 року з 9.01 по 13-10 год., всього 8 годин 6 хв.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

На підставі наведеного вище суд першої інстанції обґрунтовано вважав заявлену суму в розмірі 67 000 гривень завищеною та неспівмірною проведеній роботі АО «Ліга Сова» з урахуванням складності справи, яка не є складною та має усталену практику, тому, виходячи з розумності, співмірності, суд першої інстанції вірно визначив, що саме сума у 10000 гривень підлягає стягненню на користь позивачки ОСОБА_1 з відповідача за надану правничу допомогу АО «Ліга Сова».

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення та додаткове рішення суду першої інстанції ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційні скарги Фермерського господарства «Вдале плюс» та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Співак Вікторія Анатоліївна, залишити без задоволення.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2023 року та додаткове рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 19 червня 2024 року.

Головуючий О.І. Корчиста