Ухвала

від 21.06.2024 по справі 908/1749/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.06.2024 Справа № 908/1749/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Боєвої Олени Сергіївни, розглянувши заяву Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» про забезпечення позову у справі № 908/1749/24

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАВТО-ПЛЮС», м. Запоріжжя

до відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Запоріжжя

про стягнення суми 2496776,38 грн,

Без повідомлення сторін

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області 18.06.2024 надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (документ сформований в системі «Електронний суд» 17.06.2024) про солідарне стягнення з відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАВТО-ПЛЮС» та ОСОБА_1 суми 2 496 776,38 грн, яка складається з: суми 2 315 083,34 грн заборгованості за тілом кредиту, суми 181 693,04 грн заборгованості по процентам за користування кредитом.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання позичальником та поручителем зобов`язань за Договором №ZPVKLOF57045 про надання овердрафтового кредиту від 03.09.2018 та Договором поруки № ZPVKLOF57045/DP1 від 07.08.2020, внаслідок чого виникла заборгованість за тілом кредиту та заборгованість по процентам за користування кредитом.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 18.06.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1749/24 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 21.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1749/24. Присвоєно справі номер провадження 9/123/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Одночасно із позовною заявою до суду надійшла заява Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про забезпечення позову у даній справі (документ сформований в системі «Електронний суд»).

Протоколом передачі від 18.06.2024 вказану заяву передано раніше визначеному у справі складу суду судді Боєвій О.С.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

З положень частини 1 статті 137 ГПК України слідує, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту.

За змістом положень ч.ч. 1, 5, 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Подана заява про забезпечення позову мотивована, зокрема, наступним. Відповідач-1 тривалий час, а саме з 26.10.2022 року не виконує взяті на себе зобов`язання, не здійснює щомісячних погашень заборгованості по кредиту, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість. Також, відповідач-1 та відповідач-2 (поручитель) не вживають жодних заходів на погашення заборгованості та не мають наміру цього робити, ігноруючи вимоги позивача, хоча й мають майнові ресурси. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за відповідачем-1 зареєстровано нерухоме майно, а саме - будівлі автомобільного центру за адресою АДРЕСА_1 , яке перебуває в іпотеці ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК». Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за відповідачем-2 зареєстровано нерухоме майно, а саме: - земельна ділянка кад. номер 2322188400:08:001:1029, площа 0.23 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_2 ; - житловий будинок, загальна площа (кв.м): 148.5, житлова площа (кв.м): 68.9, адреса: АДРЕСА_2 ; - квартири, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_3 , загальна площа (кв.м): 44,03, житлова площа (кв.м): 28,1. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів, за відповідачем-2 зареєстровано рухоме майно, а саме - автомобіль марка VOLKSWAGEN, модель TRANSPORTER, рік випуску 2010. Позивач вважає недобросовісною поведінку відповідачів в контексті загальних засад цивільного законодавства та договірних зобов`язань, передбачених статтями 3, 509 Цивільного кодексу України. Як зазначив позивач, невжиття забезпечення позову у цій справі цілком може привести до чергового відчуження відповідачем об`єктів рухомого майна та/чи нерухомого майна й створення ситуації появи нових власників спірного об`єкта нерухомості, а відтак і нових судових спорів. Відчуження зазначеного вище майна на користь третіх осіб до моменту відкриття виконавчого провадження може унеможливити виконання рішення суду у цій справі. На підставі викладеного, заявник просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачу-2 - ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 , ІПН: НОМЕР_1 ), а саме накласти арешт на:

- земельну ділянку кад. номер 2322188400:08:001:1029, площа 0.23 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_2 ;

- житловий будинок, загальна площа (кв.м): 148.5, житлова площа (кв.м): 68.9, адреса: АДРЕСА_2 ;

- квартири, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_3 , загальна площа (кв.м): 44,03, житлова площа (кв.м): 28,1.

А також накласти арешт на рухоме майно, яке належить відповідачу-2 - ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 , ІПН: НОМЕР_1 ), а саме на майно: автомобіль марка VOLKSWAGEN, модель TRANSPORTER, рік випуску 2010.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши викладені у ній обставини, обґрунтованість та адекватність заходів забезпечення позову щодо яких подана заява, суд дійшов до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1- 6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на: запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів; ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав/інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі №753/22860/17).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З положень Господарського процесуального кодексу України, які врегульовують питання забезпечення позову, слідує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Оцінюючи обґрунтованість та адекватність заходу забезпечення позову щодо якого АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подана відповідна заява, суд дійшов висновку, що невжиття заходу забезпечення позову може унеможливити ефективний захист чи поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

Так, одним із завдань господарського судочинства у відповідності до вимог статті 2 ГПК України є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду.

Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 Суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» також зазначено, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.

Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022р. у справі №908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, ст. 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у постановах Верховного Суду (від 10.10.2019р. у справі №904/1478/19, від 16.12.2019р. у справі №904/3459/19 та від 28.05.2021р. у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20).

Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020р. у справі №381/4019/18.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (кредитора) про солідарне стягнення з відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРАВТО-ПЛЮС» та ОСОБА_1 суми 2 496 776,38 грн, яка складається з: суми 2 315 083,34 грн заборгованості за тілом кредиту, суми 181 693,04 грн заборгованості по процентам за користування кредитом.

Тобто між сторонами існує спір щодо повернення (сплати) кредитних коштів (тіло кредиту) та процентів за користування кредитними коштами в загальному розмірі 2 496 776,38 грн, і виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості.

Нерухоме майно - будівля автомобільного центру за адресою: АДРЕСА_1 , яка є власністю відповідача-1 (позичальника), перебуває в іпотеці ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», що в свою чергу унеможливлює вчинити дії щодо накладення арешту на це майно.

Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про наявність у кредитора права на захист порушених прав та законних інтересів шляхом стягнення боргу з будь-якого боржника (боржника або поручителя).

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що застосування заходів забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та попередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача.

Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді і в разі задоволення позову забезпечить захист прав і законних інтересів позивача. І, навпаки, невжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

З огляду на все вищевикладене, суд дійшов до висновку, що обґрунтованим та доцільним у даній справі є забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме на: - земельну ділянку кад. номер 2322188400:08:001:1029, площа 0.23 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 ; - житловий будинок, загальна площа (кв.м): 148.5, житлова площа (кв.м): 68.9, адреса: АДРЕСА_2 , що відповідає ст.ст. 136, 137 ГПК України, а також вимогам співмірності, розумності, обґрунтованості, адекватності та збалансованості інтересів сторін, ціні позову; є ефективним способом забезпечення позову і відповідає меті вжиття заходів щодо забезпечення позову.

За таких обставин, заява позивача про забезпечення позову задовольняється судом частково.

При цьому, суд зауважує, що будь-які заходи забезпечення позову є тимчасовими та спрямовані на збереження існуючого становища, з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушеного права в разі задоволення/часткового задоволення позову.

Відповідно до частин 7 та 9 статті 145 Господарського процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, про забезпечення позову у справі № 908/1749/24 задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на майно:

- земельну ділянку кад. номер 2322188400:08:001:1029, площа 0.23 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 ;

- житловий будинок, загальна площа (кв.м): 148.5, житлова площа (кв.м): 68.9, адреса: АДРЕСА_2 .

Стягувачем за даною ухвалою є: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570 (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д)

Боржником за даною ухвалою є: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_4 ).

Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч.ч. 1, 4 ст. 144 ГПК України).

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).

Ухвала складена та підписана 21.06.2024.

Відповідно до положень ст.ст. 140, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її складення в порядку, встановленому ст. 257 цього Кодексу.

Суддя О.С. Боєва