Рішення

від 20.06.2024 по справі 924/101/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2024 р. Справа № 924/101/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., секретаря судового засідання Андрєєва В.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Релігійної організації Кам`янець-Подільської Свято-Миколаївської парафії Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної Церкви, Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський

до Національного історико-архітектурного заповідника „Кам`янець, Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський

про зобов`язання Національного історико-архітектурного заповідника „Кам`янець усунути перешкоди у користуванні приміщенням Миколаївської церкви (м. Кам`янець-Подільський, провулок Миколаївський, 2) шляхом зняття встановленого відповідачем замка на вхідних дверях Миколаївської церкви та зобов`язання Національного історико-архітектурного заповідника „Кам`янець утриматися від вчинення будь-яких дій, які можуть створити перешкоди у користуванні приміщенням Миколаївської церкви до прийняття остаточного рішення у справі №924/318/23

Представники сторін:

позивач: не з`явився

відповідач: не з`явився

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України прийнято вступну та резолютивну частину рішення.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 30.01.2024 відкрито провадження у справі №924/101/24 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11:00 год. 29.02.2024, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.

В підготовчому засіданні 29.02.2024 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 12:00 год. 21.03.2024.

21.03.2024 судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі №924/101/24 на 30 днів.

За результатами підготовчого засідання 21.03.2024 судом постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 15:00 год. 16.04.2024.

16.04.2024 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 12:00 год. 30.04.2024.

30.04.2024 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 11:00 год. 28.05.2024.

Ухвалою суду від 30.04.2024 постановлено розгляд справи №924/101/24 в підготовчому провадженні здійснювати в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Ухвалою суду від 28.05.2024 залишено без задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

За результатами підготовчого засідання 28.05.2024 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення даної справи до судового розгляду по суті на 12:30 год. 20.06.2024.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Також Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи обставини даної справи, розгляд справи здійснювався в розумні строки.

Позиція позивача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем 21.12.2023 вчинено дії щодо обмеження доступу Релігійної організації Кам`янець-Подільської Свято-Миколаївської парафії Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної Церкви до приміщення Миколаївської церкви шляхом встановлення замка на вхідних дверях церкви. При цьому, наголошує, що ухвалою Верховного Суду від 20.12.2023 було зупинено дію та виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.06.2023 у справі №924/318/23 по зобов`язанню Релігійної організації звільнити будівлю Миколаївської церкви з дзвіницею та передати її Заповіднику до закінчення перегляду рішення у касаційному порядку.

Повідомляє, що 22.11.1990 рішенням виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради народних депутатів №411а „Про передачу приміщення Миколаївської церкви по вул. Толстого, 2 общині Руської Православної церкви передано приміщення Миколаївської церкви та дзвіниці в користування позивачу для проведення релігійних обрядів. 22.11.1990 підписано охоронний договір про передачу пам`ятки архітектури, що є на державній охороні. Рішенням виконкому Хмельницької обласної ради народних депутатів від 20.11.1991 №193 зареєстровано Статут (із змінами та доповненнями) громади Української Православної церкви у місті Кам`янець-Подільському. Наголошує, що рішення про зняття з реєстрації релігійного об`єднання не приймалося, як і не приймалося рішення виконавчого комітету про розірвання охоронного договору про передачу пам`ятки архітектури, що є на державній охороні №3 від 22.11.1990 чи про передачу (повернення) молитовної споруди (церкви).

Позивач зазначає, що жодних повноважень та правових підстав щодо зміни 21.12.2023 дверних замків та обмеження доступу до приміщення Миколаївської церкви представники відповідача не мали. Вважає, що фактичні дії відповідача, здійснені 21.12.2023 шляхом обмеження доступу релігійної громади до приміщення культової будівлі (Миколаївської церкви), що була передана громаді у безстрокове користування на підставі рішення виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради народних депутатів від 22.11.1990 №411а, порушили право громади на користування культовою спорудою та приписи ст. 17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві (від 08.02.2024) проти позову заперечує. Повідомляє, що ухвала Верховного Суду від 20.12.2023 у справі №924/318/23 надійшла до електронного кабінету відповідача 25.12.2023. Тому адміністрація Заповідника на виконання наказу Господарського суду Хмельницької області №924/318/23 від 20.10.2023 у складі головного державного виконавця Відділу ДВС у м. Кам`янець-Подільський Громик О.П., взяла участь у виконанні наказу суду щодо звільнення будівлі Миколаївської церкви і 21.12.2023 встановили новий замок на вхідних дверях церкви. 21.12.2023 державним виконавцем складено акт, згідно якого наказ господарського суду виконано в повному обсязі, будівлю церкви звільнено та передано Заповіднику.

Вказує, що у зв`язку із змінами в законодавстві, охоронний договір від 22.11.1990 №3 втратив чинність у 2001 році і на даний час ніякого відношення до збереження пам`ятки архітектури Миколаївської церкви немає, так як на його зміну було укладено новий охоронний договір на збереження пам`ятки архітектури №1 від 19.05.2009.

Відповідач зазначає, що спеціальним законом у сфері оренди державного та комунального майна є Закон України „про оренду державного та комунального майна, ч. 2 ст. 9 якого передбачено заборону передачі державного або комунального майна в безоплатне користування або позику.

Відповідь позивача на відзив відповідача.

Позивач у відповіді на відзив (від 19.02.2024) звертає увагу, що наказ Господарського суду Хмельницької області №924/318/23 від 20.10.2023 не передбачає примусового виселення боржника та вселення стягувача. Просить врахувати, що Закон України „Про виконавче провадження примусове звільнення передбачає лише при виселенні, що позбавляє можливості Заповідника примусово, тобто поза волею Релігійної громади, отримати будівлю Миколаївської церкви з дзвіницею.

Вважає необґрунтованими посилання відповідача на зміни в законодавстві (прийняття Закону України „Про оренду державного та комунального майна), оскільки даний факт не припинив дію Охоронного договору №3 від 22.11.1990, який не є договором оренди державного або комунального майна, та був укладений до набрання чинності відповідним Законом.

Заперечення відповідача.

У запереченнях (від 21.02.2024) відповідач звертає увагу, що під час виконання рішення у справі №924/318/23, письмова заява позивача і його слова не були достовірним доказом та офіційно не підтверджували те, що дію та виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.06.2013 у справі №924/318/23 було зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку, тому до уваги виконавцем не бралися і не могли бути підставою для зупинення виконавчого провадження.

Зазначає, що охоронний договір від 22.11.1990 №3 втратив свою чинність у 2001 році і на даний час ніякого відношення до збереження пам`ятки архітектури Миколаївської церкви немає (а тим більше ніякого відношення до Закону України „Про оренду державного та комунального майна), так як йому на зміну було укладено новий охоронний договір на збереження пам`ятки архітектури №1 від 19.05.2009.

Звертає увагу, що спірне майно - Миколаївська церква з дзвіницею є державною власністю, не передавалося позивачеві у безстрокове володіння, договір від 15.03.2009 №5 та всі наступні додаткові угоди між сторонами укладені добровільно на визначений строк, востаннє до 22.10.2023; відповідно до п. 16 договору від 15.03.2009 №5 його дія може бути продовжена за згодою сторін, разом з тим, у відповідача відсутня воля, та згода на продовження дії договору, про що позивач був повідомлений належним чином; відповідач неодноразово повідомляв позивача про те, що з 01.01.2020 вступив в дію Закон України „Про оренду державного та комунального майна відповідно до ч. 2 ст. 9 якого забороняється передача державного та комунального майна в безоплатне користування або позичку; договір припинив свою дію 22.10.2023, і враховуючи, що інший договір не укладений між сторонами, у позивача відсутні законні підстави для користування спірним об`єктом Миколаївською церквою.

Вказує, що Миколаївська церква не передавалася позивачеві його власником - державою в користування відповідно до положень ст. 17 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації.

Додаткові пояснення позивача.

У додаткових поясненнях від 04.03.2024 позивач зазначає, що у відносинах щодо використання релігійними організаціями культових будівель (зокрема для відправлення богослужінь) норми Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації є спеціальними по відношенню до загальних норм Закону України „Про оренду державного та комунального майна, які стосуються будь-яких суб`єктів.

Вказує, що релігійна громада отримала культову споруду у листопаді 1990 року на підставі рішення виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради народних депутатів №411а на підставі Положення про релігійні об`єднання в Українській РСР, затвердженого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 01.11.1976, що діяло на момент існування спірних правовідносин. Вважає, що обставина набуття релігійною громадою статусу юридичної особи, після введення в дію Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації, не вплинула на набуте раніше громадою право щодо Миколаївської церкви (не припинила набуте громадою право, як і не припинила діяльність самої громади).

Позивач у додаткових поясненнях від 23.05.2024 зазначає, що право користування, набуте релігійною організацією до набуття нею статусу юридичної особи, не зникло та не припинилося внаслідок реєстрації її як юридичної особи. Вказує, що станом на дату реєстрації позивача, як релігійної організації зі статусом юридичної особи органами державної влади та місцевого самоврядування не приймалися рішення про скасування права користування Миколаївською церквою відповідачем (як і про припинення самої релігійної громади). Вважає, що в силу постанови Верховної Ради України від 23.04.1991 (988-12 „Про порядок введення в дію Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації) позивач, до набуття статуту юридичної особи та після, на законних підставах продовжував використувати Миколаївську церкву для здійснення релігійних обрядів.

17.06.2024 до суду надійшла заява позивача про розгляд справи без його участі. При цьому, звертає увагу, що відповідач не надав належних та допустимих доказів припинення дії чи розірвання договору про передачу в безоплатне користування релігійним громадам молитовних споруд і культового майна (в даному випадку охоронного договору на передачу пам`ятки архітектури, що є на державній охороні №3 від 22.11.1990). Також відсутній юридичний факт повернення приміщення Миколаївської церкви за актом приймання-передачі.

Вказує, що типовий та охоронний договір 2009, які були предметом судового розгляду у справі №924/318/23 не створили юридичних наслідків у вигляді припинення дії охоронного договору на передачу пам`ятки архітектури, що є на державній охороні №3 від 22.11.1990. Звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 10.04.2024 у справі №924/318/23 не взяв до уваги посилання відповідача за первісним позовом на те, що користування спірним майном у минулих роках здійснювалося на підставі охоронного договору від 22.11.1990 №3, оскільки правовідносини за цим договором не були покладені в основу підстав позову.

Наголошує, що в даній справі (№924/101/24) позивач покликається саме на безстроковий охоронний договір на передачу пам`ятки архітектури, що є на державній охороні №3 від 22.11.1990, з наданням доказів створення (реєстрації) релігійної громади, укладення нею охоронного договору від 22.11.1990, отримання приміщення Миколаївської церкви за актом приймання-передачі та отримання цією громадою правоздатності юридичної особи 20.11.1991. Зазначає, що на даний час відсутні докази припинення діяльності релігійної громади, утвореної 26.10.1990 та докази припинення дії охоронного договору на передачу пам`ятки архітектури, що є на державній охороні №3 від 22.11.1990.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

01.04.1990 громадяни (20 чоловік), які належали до Руської православної церкви звернулися до Кам`янець-Подільської міської Ради народних депутатів із заявою, в якій для спільного задоволення релігійних потреб, просили зареєструвати релігійне об`єднання при Свято-Миколаївській церкві, вул. Толстого, 8, м. Кам`янець-Подільський.

За результатами розгляду заяви віруючих Голова комісії сприяння контролю за дотриманням законодавства про релігійні культи прийняв заключення про реєстрацію релігійного об`єднання руської православної церкви в місті Кам`янці-Подільському, в якому рекомендував міськвиконкому вирішити питання позитивно та просити облвиконком підняти клопотання перед Радою в справах релігії при Раді Міністрів СРСР про реєстрацію релігійного об`єднання руської православної церкви з передачею в його користування бувшого культового приміщення Миколаївської церкви по вул. Толстого, 8.

31.07.1990 року рішенням президії Кам`янець-Подільської міської Ради народних депутатів №31 „Про передачу Миколаївської церкви общині Руської Православної церкви рекомендовано виконкому міської Ради народних депутатів передати вищевказану церкву общині Руської Православної церкви.

23.08.1990 виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської Ради народних депутатів прийняв рішення №266 „Про заяву віруючих руської православної церкви, в якому просив облвиконком підняти клопотання перед Радою в справах релігій при Раді Міністрів СРСР про реєстрацію в місті Кам`янці-Подільському релігійного об`єднання віруючих колишнього приміщення Миколаївської церкви по вул. Толстого, 8.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької обласної ради народних депутатів від 26.10.1990 №190 „Про питання релігійної сфери було вирішено зареєструвати релігійні православні об`єднання, в тому числі в м. Кам`янці-Подільському з передачею в користування віруючих колишніх культових приміщень.

Згідно Довідки про реєстрацію релігійного об`єднання від 25.12.1990 року була зареєстрована релігійна громада Української православної церкви в місті Кам`янець-Подільському на підставі рішення Хмельницького облвиконкому №190 від 26.10.1990.

Рішенням виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської Ради народних депутатів №411а від 22.11.1990 „Про передачу приміщення Миколаївської церкви по вул. Толстого, 2 общині Руської Православної церкви було вирішено передати приміщення Миколаївської церкви/пам`ятки архітектури XIV ст. та дзвіниці по вул. Толстого, 2 в користування общині Руської Православної церкви для проведення релігійних обрядів (пункт 1).

Пунктом 2 рішення доручено дирекції ДІАЗ заключити з общиною Руської Православної церкви охоронний договір на використання будівель, розробити проектну документацію та організувати виконання робіт по реставрації Миколаївської церкви і дзвіниці.

22.11.1990 між Миколаївською церквою XIV ст. та Національним історико-архітектурним заповідником було укладено охоронний договір №3 на передачу пам`ятки архітектури, що є на державній охороні, згідно пункту 1 якого державний орган передає, а користувач приймає в безоплатне користування приміщення пам`ятки історії та культури XIV ст. Миколаївської церкви по пров. Толстого, 2 з дзвіницею з метою використання приміщень цього пам`ятника для здійснення релігійних обрядів.

Відповідно до п. 2 договору приміщення пам`ятки, інші побудови, обладнання, предмети культу і земельна ділянка з розташованими на ній побудовами передаються за актом технічного стану та описом, підписаними сторонами, які складають одне ціле з даним договором.

В матеріалах справи наявний Акт від 28.11.1990 про те, що Національний історико-архітектурний заповідник передав в користування Руській православній церкві пам`ятник архітектури XIV ст. Миколаївську церкву з дзвіницею про пров. Толстого, 2 згідно рішення Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської Ради народних депутатів №411а від 22.11.1990 на підставі охоронного договору.

Згідно указу керуючого Хмельницькою єпархією від 17.12.1990 року №377 настоятелем Свято-Миколаївського храму призначено Вересюк Олексія Миколайовича.

06.10.1991 року Протоколом парафіяльних зборів громади Української Православної церкви Свято-Миколаївської у місті Кам`янець-Подільському було погоджено Статут парафії та подано заяву до виконкому Хмельницької обласної ради народних депутатів про реєстрацію Статуту.

16.10.1991 виконавчим комітетом Хмельницької обласної ради народних депутатів прийнято рішення №173 „Про зміни та доповнення в статуті громад Української православної церкви, яким окремі пункти Статуту викладено зі змінами та доповненнями. Також доповнено Статут п. 41, яким передбачено, що Статут зареєстровано виконкомом Хмельницької обласної ради народних депутатів 20.11.1991, протокол №193.

Рішенням виконкому Хмельницької обласної Ради народних депутатів від 20.11.1991 року №193 було зареєстровано Статут (із змінами і доповненнями) громади Української Православної церкви у місті Кам`янець-Подільському (керівний орган громади розташовано у місті Кам`янець-Подільському по вул. Толстого, 2) та видано Свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади №217.

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Релігійної організації „Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська Парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української православної церкви, датою державної реєстрації даної релігійної організації є 20.11.1991.

15.09.2009 між Національним історико-архітектурним заповідником „Кам`янець (далі державна організація) та Кам`янець-Подільською Свято-Миколаївською парафією Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної Церкви укладено Типовий договір про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю.

Пунктом 1 договору передбачено, що державна організація передає, а користувач приймає у безоплатне користування культову будівлю, інше майно, що є державною власністю і перебуває на балансі державної організації (далі майно). Склад і вартість майна, що передається користувачу згідно з цим договором, визначені відповідно до передатного балансу державної організації станом на 15 березня 2009 р. (на дату проведення інвентаризації майна).

Пунктом 2 договору передбачено, що для передачі і повернення майна сторони утворюють комісію, головою якої визначається представник державної організації.

Набуття права користування майном виникає з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна, який є невід`ємною частиною цього договору (пункт 3 договору).

Підпунктом 5 пункту 6 договору встановлено, що у разі припинення дії цього договору користувач зобов`язаний повернути майно в належному стані, не гіршому ніж під час передачі його у користування, з урахуванням фізичного зносу, або у стані, обумовленому цим договором.

Державна організація має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання (підпункт 2 пункту 7 договору).

Пунктом 10 договору передбачено, що у разі коли майно, що передається, є пам`яткою культурної спадщини чи її частиною, користувач зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання його у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Згідно з пунктом 16, цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 15 березня 2014 року. Дія договору може бути продовжена за згодою сторін.

Договір підписано сторонами та скріплений відтисками печаток.

15.03.2009 сторонами підписано Акт приймання-передачі №5, згідно якого Національний історико-архітектурний заповідник „Кам`янець передав, а Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної Церкви прийняла в безплатне користування в задовільному стані майно: Миколаївську церкву, дзвіницю, огорожу. Будівельний об`єм (загальний) 320 куб.м., в тому числі дзвіниці - 25,0 куб.м.; площа забудови (загальна) 162,0 кв.м., в тому числі дзвіниці 40,0 кв.м.; площа земельної ділянки - 0,0792 га.

19.05.2009 між Національним історико-архітектурним заповідником „Кам`янець (орган охорони) та Кам`янець-Подільською Свято-Миколаївською парафією Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної Церкви (користувач (власник)) укладено охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини №1, відповідно до умов якого користувач (власник) бере на себе зобов`язання щодо охорони пам`ятки Миколаївської церкви.

Термін дії договору з 19.05.2009 по 15.05.2014 (п. 2 договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Власником Миколаївської церкви з дзвіницею за адресою Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський, провул. Миколаївський (вул. Толстого), 2 є держава в особі Міністерства культури України, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26.10.2012, яке видано на підставі рішення виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської ради від 04.05.2012 №830, Витягом Кам`янець-Подільського міського БТІ про державну реєстрацію прав №360003571 від 26.10.2012, Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.09.2014.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №30829906 від 11.12.2014 користувачем Миколаївської церкви з дзвіницею є Національний історико-архітектурний заповідник „Ка`янець на праві оперативного управління. Підстава виникнення іншого речового права Наказ Міністерства культури України №1239/0/16-11 від 26.12.2011.

У березні 2023 року Національний історико-архітектурний заповідник "Кам`янець" (далі Заповідник) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Релігійної організації "Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви" (далі Церква), в якому просив зобов`язати звільнити будівлю Миколаївської церкви з дзвіницею та передати її позивачу. В обґрунтування позовних вимог Заповідник послався на відсутність підстав для користування спірним майном.

Церква звернулася із зустрічним позовом до Заповідника про внесення змін до пункту 1 угоди №5/4 про внесення доповнень до типового договору про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю від 15.03.2009 року № 5 (далі типовий договір) стосовно продовження строку його дії.

Рішенням Господарський суд Хмельницької області від 29.06.2023 у справі №924/318/23 первісного позов задоволено, у зустрічному позові відмовлено.

Дане рішення залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 та постановою Верховного Суду від 10.04.2024.

Судові рішення мотивовані тим, що типовий договір не був посвідчений нотаріально у порядку частини другої статті 793 Цивільного кодексу України, а тому у силу частини першої статті 220 цього Кодексу є нікчемним, відповідно усі укладені до нього додаткові угоди мають таку ж саму юридичну силу. Оскільки типовий договір є нікчемним, то Церква зобов`язана звільнити приміщення, що перебувало у неї у користуванні за цим договором. До того ж немає підстав для внесення доповнень до цього договору, яких вимагала Церква, як нікчемного.

Суди першої та апеляційної інстанції також виснували про те, що охоронний договір від 22.11.1990 №3, укладений між Заповідником і релігійним об`єднанням Кам`янець-Подільської православної громади на виконання рішення Виконавчого комітету Кам`янець-Подільської міської Ради народних депутатів від 22.11.1990 № 411а, не є правовою підставою для користування Церквою спірним майном, оскільки стаття 13 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" у редакції, що діяла на момент укладення охоронного договору, встановлювала, що релігійна організація визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту (положення). Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення), а згідно із випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Церкви, датою її державної реєстрації є 20.11.1991, тобто після укладення вказаного охоронного договору. При цьому, спростували посилання Церкви про те, що вона користувалася спірною будівлею на підставі охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини від 19.05.2009 № 1, укладеного нею із Заповідником, на тій підставі, що цей охоронний договір укладений на виконання типового договору і відповідно за ним відсутні підстави для користування спірним об`єктом.

Серед іншого, суди зазначили, що предметом дослідження у цій справі є типовий договір про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю, від 15.03.2009 № 5, і в цій справі розглядаються саме правовідносини за цим договором, а тому спростували посилання відповідача за первісним позовом, який посилався на користування спірним майном у минулих роках, з тих підстав, що це не має вирішального значення для правильного вирішення спору.

Ухвалою Верховного Суду від 20.12.2023 зупинено дію рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.06.2023 у справі №924/318/23 до закінчення його перегляду у касаційному порядку.

21.12.2023 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янці-Подільському Кам`янець-Подільського району Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Громик Ольгою Петрівною, при примусовому виконанні наказу Господарського суду Хмельницької області №924/318/23 від 20.10.2023 згідно якого зобов`язано релігійну організацію „Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви звільнити будівлю Миколаївської церкви з дзвіницею загальною площею 97,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, місто Кам`янець-Подільський, провулок Миколаївський, 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРПНМ: 455021368104) та передати її Національному історико-архітектурному заповіднику „Кам`янець було складено Акт державного виконавця, за участю понятих, в присутності представника стягувача Фенцур В.В., інспектора СПП Кам`янець-Подільського РУП ГУНП у Хмельницькій області Деменчук В.М., Ласькова А.І. В даному Акті встановлено, що боржником наказ Господарського суду Хмельницької області №924/318/23 від 20.10.2023 виконано. Будівлю Миколаївської церкви з дзвіницею загальною площею 97,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, місто Кам`янець-Подільський, провулок Миколаївський, 2 звільнено та передано Національному історико-архітектурному заповіднику „Кам`янець.

21.12.2023 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янці-Подільському Кам`янець-Подільського району Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Громик Ольгою Петрівною прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Хмельницької області №924/318/23 від 20.10.2023.

У вимозі від 26.12.2023, адресованій Національному історико-архітектурному заповіднику „Кам`янець, позивач просив усунути перешкоди у користуванні культовою будівлею.

У вимозі від 11.01.2024 релігійна організація „Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви повторно звернулася до Національного історико-архітектурного заповідника „Кам`янець з вимогою про усунення перешкод у користуванні культовою будівлею.

Листом від 11.01.2024 №01-17/35 відповідач повідомив позивача, що Адміністрація заповідника на виконання наказу Господарського суду Хмельницької області №924/318/23 виданого 20.10.2023 в складі комісії головного державного виконавця Відділу ДВС у м. Кам`янець-Подільський Громик О.П. згідно виконавчого провадження №73311115 від 21.12.2023 взяла участь у звільнені будівлі Миколаївської церкви і 21.12.2023 встановили новий замок на вхідних дверях церкви.

30.12.2023 релігійна організація „Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви звернулася до Господарського суду Хмельницької області із скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця у справі №924/318/24, в якій просила визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янці Подільському Кам`янець Подільського району Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Громик О.П., при примусовому виконанні наказу господарського суду Хмельницької області №924/318/23, яка 21.12.2023 року склала недостовірний акт виконавця про начебто добровільне виконання релігійною організацією „Кам`янець Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви наказу господарського суду Хмельницької області №924/318/23 від 20.10.2023р. та визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №7311115 від 21.12.2023р.

Ухвалою суду від 03.01.2024 у справі №924/318/24 розгляд скарги релігійної організації Кам`янець Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви на дії (бездіяльність) державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янці Подільському Кам`янець Подільського району Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Громик О.П. відкладено до повернення матеріалів справи №924/318/23 із Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду.

Позивач посилаючись на те, що відповідачем 21.12.2023 вчинено дії щодо обмеження доступу Релігійної організації Кам`янець-Подільської Свято-Миколаївської парафії Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної Церкви до приміщення Миколаївської церкви шляхом встановлення замка на вхідних дверях церкви, звернувся з даним позовом до суду.

10.04.2024 Верховним Судом ухвалено постанову у справі №924/318/23, якою касаційну скаргу релігійної організації „Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви залишено без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.06.2023 у справі №924/318/23 без змін.

Як слідує з постанови Верховного Суду від 10.04.2024 у справі №924/318/23 скаржник (Церква) посилається на те, що Миколаївська церква перебувала в нього у користуванні, зокрема на підставі охоронного договору від 22.11.1990 № 3, оскільки він у минулому був релігійною громадою Руської православної церкви у м. Кам`янціПодільському, яка утворена (зареєстрована) 26.10.1990, з отриманням статусу юридичної особи 20.11.1991.

Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій установили, що Церква як юридична особа зареєстрована лише 20.11.1991 і матеріали справи не містять доказів передачі державним органом, який реалізовує правомочності держави (власника), культової будівлі Церкві. Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність і недоведеність доводів скаржника про те, що з моменту реєстрації Церква набула статусу юридичної особи як правонаступника Руської православної церкви м. Кам`янця-Подільського, а отже, вона не довела право користування і розпорядження спірним майном за охоронним договором від 22.11.1990 № 3.

Також Верховний Суд зазначив, що оскільки за приписами статті 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" порядок користування культовою будівлею і майном повинен визначатися державним органом, то суд не вправі перебирати на себе повноваження органу виконавчої влади, зазначеного у цій статті, та вирішувати питання, віднесені до його компетенції.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.03.2024 у справі 911/1375/22.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Відповідно, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №917/559/21.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21, від 25.05.2021 у справі № 910/91/20.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.03.2024 у справі 911/1375/22.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про зобов`язання Національного історико-архітектурного заповідника „Кам`янець усунути перешкоди у користуванні приміщенням Миколаївської церкви шляхом зняття встановленого відповідачем замка на вхідних дверях Миколаївської церкви та зобов`язання Національного історико-архітектурного заповідника „Кам`янець утриматися від вчинення будь-яких дій, які можуть створити перешкоди у користуванні приміщенням Миколаївської церкви до прийняття остаточного рішення у справі №924/318/23.

На момент розгляду спору, наявне остаточне рішення у справі №924/318/23.

Так, постановою Верховного Суду від 10.04.2024 у справі №924/318/23 залишено без змін постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.06.2023 у справі №924/318/23.

Зокрема, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29.06.2023 у справі №924/318/23 задоволено позов Національного історико-архітектурного заповідника „Кам`янець та зобов`язано релігійну організацію „Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви звільнити будівлю Миколаївської церкви з дзвіницею загальною площею 97,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, місто Кам`янець-Подільський, провулок Миколаївський, 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в ДРРПНМ: 455021368104) та передати її Національному історико-архітектурному заповіднику „Кам`янець. В позові релігійної організації „Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви до Національного історико-архітектурного заповідника „Кам`янець про внесення змін до п. 1 угоди №5/4 про внесення доповнень до Типового договору про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю від 15.03.2009 року №5 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що типовий договір не був посвідчений нотаріально у порядку частини другої статті 793 Цивільного кодексу України, а тому у силу частини першої статті 220 цього Кодексу є нікчемним, відповідно усі укладені до нього додаткові угоди мають таку ж саму юридичну силу. У зв`язку із встановленням судом факту недійсності (нікчемності) Типового договору про безоплатне користування релігійною організацією культовими будівлями та іншим майном, що є державною власністю №5 від 15.03.2009, останній не породжує для Релігійної організації "Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви" права на користування спірним майном. Оскільки типовий договір є нікчемним, суди дійшли висновку, що Церква зобов`язана звільнити приміщення, що перебувало у неї у користуванні за цим договором. Також відсутні підстав для внесення доповнень до цього договору, яких вимагала Церква, як нікчемного.

Пункт 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення зобов`язання є договір.

Позивач у даній справі (924/101/24) посилається на те, що Миколаївська церква перебувала та перебуває у користуванні релігійної організації з 22.11.1990 згідно охоронного договору на передачу пам`ятки архітектури, що є на державній охороні №3 від 22.11.1990, правовідносини за яким не були покладені в основу підстав позову у справі №924/318/23.

Однак, як слідує зі змісту судових рішень у справі №924/318/23 охоронний договір на передачу пам`ятки архітектури, що є на державній охороні №3 від 22.11.1990 був предметом дослідження судами у справі №924/318/23. Зокрема, релігійна організація „Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви у справі №924/318/23 посилалася на наявність у неї права користування спірною будівлею на підставі охоронного договору №3 від 22.11.1990 укладеного між Миколаївською церквою XIV ст. та Національним історико-архітектурним заповідником.

Під час розгляду справи №924/318/23 суди встановили, що Церква як юридична особа зареєстрована лише 20.11.1991 і матеріали справи не містять доказів передачі державним органом, який реалізовує правомочності держави (власника), культової будівлі Церкві.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.

Отже, виходячи з вищевикладеного, враховуючи принцип обов`язковості судових рішень згідно ст.129-1 Конституції України, а також принцип правової певності як основний елемент верховенства права, рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.06.2023 та постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 у справі №924/318/23, які набрали законної сили, не можуть бути поставлені під сумнів та мають преюдиціальне значення у даній справі.

Враховуючи обставини, встановлені у судових рішеннях першої та апеляційної інстанцій у справі №924/318/23, Верховний Суд у постанові від 10.04.2024 у справі №924/318/23 дійшов висновку про безпідставність і недоведеність доводів скаржника про те, що з моменту реєстрації Церква набула статусу юридичної особи як правонаступника Руської православної церкви м. Кам`янця-Подільського, а отже, вона не довела право користування і розпорядження спірним майном за охоронним договором від 22.11.1990 №3.

Також Верховний Суд зазначив, що оскільки за приписами статті 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" порядок користування культовою будівлею і майном повинен визначатися державним органом, то суд не вправі перебирати на себе повноваження органу виконавчої влади, зазначеного у цій статті, та вирішувати питання, віднесені до його компетенції.

Зазначені висновки Верховного Суду у справі №924/318/23 враховується судом від час розгляду спору у справі №924/101/24.

З огляду на вище викладене, на момент розгляду даного спору, обставини щодо відсутності підстав для користування релігійною організацією „Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви Миколаївською церквою, зокрема, на підставі охоронного договору на передачу пам`ятки архітектури, що є на державній охороні №3 від 22.11.1990, встановлені судовими рішеннями у справі №924/318/23 та не потребують повторного доказування у даній справі в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Позивач у позові зазначає, що відповідачем 21.12.2023 вчинено дії шляхом обмеження доступу релігійної організації до приміщення культової будівлі (Миколаївської церкви), незважаючи на те, що ухвалою Верховного Суду від 20.12.2023 зупинено дію рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.06.2023 у справі №924/318/23 (яким зобов`язано релігійну організацію „Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви звільнити будівлю Миколаївської церкви з дзвіницею загальною площею 97,1 кв.м. та передати її Національному історико-архітектурному заповіднику „Кам`янець) до закінчення його перегляду у касаційному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи 21.12.2023 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янці-Подільському Кам`янець-Подільського району Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Громик Ольгою Петрівною, при примусовому виконанні наказу Господарського суду Хмельницької області №924/318/23 від 20.10.2023 згідно якого зобов`язано релігійну організацію „Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви звільнити будівлю Миколаївської церкви з дзвіницею та передати її Національному історико-архітектурному заповіднику „Кам`янець було складено Акт державного виконавця, за участю понятих, в присутності представника стягувача Фенцур В.В., інспектора СПП Кам`янець-Подільського РУП ГУНП у Хмельницькій області Деменчук В.М., Ласькова А.І.

21.12.2023 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янці-Подільському Кам`янець-Подільського району Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Громик Ольгою Петрівною прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Хмельницької області №924/318/23 від 20.10.2023.

Таким чином, 21.12.2023 державним виконавцем вчинялися виконавчі дії щодо виконання наказу Господарського суду Хмельницької області №924/318/23 від 20.10.2023, в присутності представника стягувача (відповідача).

Дії державного виконавця при примусовому виконанні наказу Господарського суду Хмельницької області №924/318/23, яка 21.12.2023 є предметом розгляду скарги релігійної організації „Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви від 30.12.2023 на дії (бездіяльність) державного виконавця у справі №924/318/23.

Частиною 1 ст. 16 ГПК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до положень статті 391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Отже, позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з негаторним позовом, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №914/1770/21, від 07.06.2023 у справі № 904/1270/22, від 24.03.2024 у справі 911/1375/22 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18.

Зважаючи на викладене, позивачем із позовними вимогами про усунення перешкод у користуванні майном може виступати власник або користувач майна.

Під час розгляду справи №924/318/23 судами було встановлено, що Миколаївська церква з дзвіницею за адресою Хмельницька обл., м. Кам`янець-Подільський, провулок Миколаївський (вулиця Толстого), 2 перебуває у державній власності, власником є Міністерство культури України, а користувачем - Національний історико-архітектурний заповідник „Кам`янець на праві оперативного управління (підстава виникнення іншого речового права Наказ Міністерства культури України №1239/0/16-11 від 26.12.2011).

Натомість у релігійна організація „Кам`янець-Подільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви не довела наявність правових підстав для користування Миколаївською церквою.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до норми ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно положень ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позивачем не доведено наявність у нього права користування спірним приміщенням, на захист якого подано позов.

Враховуючи прийняття остаточного судового рішення у справі №924/318/23 (постановою Верховного Суду від 10.04.2024 у справі №924/318/23 залишено без змін судові рішення попередніх інстанцій у даній справі) про зобов`язання релігійної організації "Кам`янецьПодільська Свято-Миколаївська парафія Кам`янець-Подільської Єпархії Української Православної церкви" звільнити будівлю Миколаївської церкви з дзвіницею та передати її Національному історико-архітектурному заповіднику Кам`янець, зважаючи на не доведення позивачем правових підстав для користування Миколаївською церквою, вимоги позивача про зобов`язання Національного історико-архітектурного заповідника „Кам`янець усунути перешкоди у користуванні приміщенням Миколаївської церкви шляхом зняття встановленого відповідачем замка на вхідних дверях Миколаївської церкви та зобов`язання Національного історико-архітектурного заповідника „Кам`янець утриматися від вчинення будь-яких дій, які можуть створити перешкоди у користуванні приміщенням Миколаївської церкви до прийняття остаточного рішення у справі №924/318/23 задоволенню не підлягають.

Таким чином, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 21.06.2024р.

СуддяО.Є. Танасюк