Рішення

від 21.06.2024 по справі 160/14417/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2024 року справа № 160/14417/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каліновської А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Дніпровський апеляційний суд, про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

26.06.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла скарга ОСОБА_1 , у якій заявник просила визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. про закінчення виконавчого провадження від 25.05.2023.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 скаргу було залишено без руху із наданням десятиденного строку, з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом подання (надіслання) до суду: - позовної заяви, оформленої відповідно до вимог ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, та її копій відповідно до кількості учасників справи; - доказів на підтвердження зареєстрованого місця проживання (перебування, знаходження) позивача; - документа про сплату судового збору в сумі 1073,60 грн або документів, що підтверджують звільнення позивача від сплати судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2023, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.10.2023, скарга повернута у зв`язку із неусуненням недоліків.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.03.2024 ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.10.2023 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2024, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України адміністративну справу № 160/14417/23 за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: головний державний виконавець Торбинська О.М., відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на рішення державного виконавця передано на розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

Дана справа надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду 13.05.2024 та передана шляхом автоматизованого розподілу на розгляд судді Каліновській А.В.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 позовну заяву залишено без руху.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивач надала позовну заяву, в якій просила визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. про закінчення виконавчого провадження від 25.05.2023 та зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 160/15370/20, виданого 22.11.2021 Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з урахуванням приписів статті 287 КАС України, протягом десяти днів.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що державний виконавець не перевіривши обставин повного виконання рішення суду, як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень, формально підійшов до виконання вказаного вище виконавчого листа, що й призвело до винесення незаконної постанови про закінчення виконавчого провадження. На думку позивача, державним виконавцем не вчинено всіх необхідних дій для повного і фактичного виконання судового рішення, у зв`язку з чим спірна постанова є протиправною та має бути скасована.

У відзиві на адміністративний позов відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю, аргументуючи свою позицію тим, що на боржника двічі накладено штраф за невиконання судового рішення, що є вичерпними заходами примусового виконання рішення. Оскільки рішення суду без участі боржника виконати неможливо, тому прийнята оскаржена постанова про закінчення виконавчого провадження та направлено повідомлення до правоохоронних органів про вчинення боржником кримінального правопорушення.

Третя особа письмових пояснень не надала.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №68410349 з примусового виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/15370/20 від 22.11.2021 про зобов`язання Дніпровського апеляційного суду провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року.

21.04.2023 у виконавчому провадженні №68410349 винесено постанову про накладення штрафу в сумі 5100 грн за невиконання боржником рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

08.05.2024 державним виконавцем у виконавчому провадженні №68410349 винесено постанову про накладення штрафу в сумі 10200 грн за не виконання боржником рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

23.05.2023 державним виконавцем до Національної поліції України направлено подання (повідомлення) про кримінальне правопорушення щодо порушення кримінального провадження за фактом умисного невиконання посадовими службовими особами Дніпровського апеляційного суду виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/15370/20 від 22.11.2021, про зобов`язання Дніпровського апеляційного суду провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року.

25.05.2023 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №68410349 відповідно до пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження №68410349, державним виконавцем зазначено, що ним вчинено ряд заходів з метою виконання судового рішення, проте боржником таке рішення не виконано. Окрім того дане рішення не може бути виконано без участі боржника.

Позивач вважає дану постанову протиправною, а тому просить її скасувати.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VІІІ).

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до 1 частини 1, пункту 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно пункту 1 частини 3, частини 4 стаття 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

За приписами пункту 11 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Частиною першою статті 41 Закону № 1404-VІІІ визначено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Відповідно до статті 63 Закону № 1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин свідчить, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VІІІ можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:

- накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);

- накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);

- звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.

Водночас суд зазначає, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18 червня 2019 року у справі № 826/14580/16 підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Частиною третьою статті 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).

Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства.

Оскаржувана постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 750/9782/16-а, від 7 серпня 2019 року у справі № 378/1033/17, від 4 вересня 2019 року у справі № 286/1810/17, від 7 жовтня 2020 року у справі № 461/6978/19, від 25 листопада 2020 року у адміністративній справі № 554/10283/18.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження, не відповідає вимогам та принципам, передбаченим у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийнята необґрунтовано та без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.

Щодо зобов`язання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 160/15370/20, виданого 22.11.2021 Дніпропетровським окружним адміністративним судом, суд враховує, що відповідно ч. 1 ст. 41 Закону № 1404-VІІІ, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Відтак, підстави для задоволення позову у цій частині відсутні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то судові витрати зі сплати судового збору, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Інших доказів понесених судових витрат, станом на час прийняття рішення, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 287, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. від 25.05.2023 про закінчення виконавчого провадження №68410349.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його підписання.

Суддя Альона КАЛІНОВСЬКА