Постанова

від 20.06.2024 по справі 400/905/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/905/23

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідачаЯковлєва О.В.,

суддівЄщенка О.В., Крусяна А.В.,

розглядаючи в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року, у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агростронг Компані», Акціонерного товариства «Державна продовольча-зернова корпорація України» про визнання недійсними договорів,-

В С Т А Н О В И Л А :

Головне управління ДПС в Миколаївській області звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Акціонерному товариству «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Агростронг Компані» про визнання недійсними правочини, а саме укладені договори поставки від 31 липня 2019 року № ПОЛ0015-С, від 19 серпня 2019 року № ПОЛ0023-С, від 20 серпня 2019 року № ПОЛ0024-С, від 10 вересня 2019 року № СУМ0020-С.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що у межах спірних правовідносин Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агростронг Компані» проведено господарські операції на підставі спірних договорів поставки, які не підтверджується зібраними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

При цьому, на переконання апелянта, ним належним чино доведено той факт, що Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» не отримувало сільськогосподарської продукції від свого контрагента у межах спірних правовідносин.

Крім того, апелянт зазначає про існування кримінальних проваджень, пов`язаних з контрагентами ТОВ «Агростронг Компані».

В свою чергу, відповідачами подано відзиви на отриману апеляційну скаргу у яких зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про залишення без задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин відсутні правові підстави для визнання нечинними укладених договорів поставки.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, в провадження у справі підлягає закриттю, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 липня 2019 року між ТОВ «Агростронг Компані» (в особі продавця) та АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (в особі покупця) був укладений договір поставки № ПОЛ0015-С, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2019 року (далі - товар). Культура та клас товару зазначається в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами (Форми додаткових угод - Додаток №1 та Додаток №1.1 до Договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору поставка товару здійснюється на умовах CPT (Перевезення оплачено до…) згідно офіційних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року) за виключенням умов, які обумовлені договором.

Відповідно до п. 1 Додатку № 1 до договору поставки № ПОЛ0015-С від 31 липня 2019 року (далі - Додаток №1) постачальник передає у власність покупця пшеницю 4-го класу кількістю 1 000 тонн (+/- 10%) вартістю 4 375,00 грн./тонну.

Згідно з пунктом 2 Додатку № 1 загальна вартість товару за додатковою угодою складає 5 250 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

За умовами пункту 4 Додатку № 1 місце призначення - Одеський зерновий термінал філія «ДПЗКУ» ПАТ, адреса: м. Одеса, вул. Хлібна гавань, буд. 4.

На виконання вимог договору від № ПОЛ0015-С від 31 липня 2019 року та Додатку №1 до договору поставки № ПОЛ0015-С від 31 липня 2019 року відповідач 1 поставив відповідачу 2 пшеницю 4 класу кількістю 133,05 т, що підтверджується видатковою накладною від 04 вересня 2019 року № 181 (а.с.203), накладною № 44779841 від 29 серпня 2019 року, довіреністю на отримання товару від 31 липня 2019 року № 25.

Також, 19 серпня 2019 року між ТОВ «Агростронг Компані» (в особі продавця) та АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (в особі покупця) укладено договір поставки № ПОЛ0023-С, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2019 року (далі - товар). Культура та клас товару зазначається в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами (Форми додаткових угод - Додаток №1 та Додаток №1.1 до Договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору поставка товару здійснюється на умовах EXW (Франко завод…) згідно офіційних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року) за виключенням умов, які обумовлені договором.

Відповідно до п. 1 Додатку № 1 до договору поставки № ПОЛ0023-С від 19 серпня 2019 року (Додаткова угода №001Я3) (далі - Додаток №1) постачальник передає у власність покупця ячмінь 3-го класу кількістю 1 000 тонн (+/- 10%) вартістю 4 083,00 грн./тонну.

Згідно з пунктом 2 Додатку № 1 загальна вартість товару за додатковою угодою складає 4 899 996,00 грн., в т.ч. ПДВ.

На виконання вимог договору № ПОЛ0023-С від 19 серпня 2019 року та Додатку №1 (Додаткова угода №001Я3) до договору поставки № ПОЛ0023-С від 19 серпня 2019 року відповідач 1 поставив відповідачу 2 ячмінь 3-го класу кількістю 173,662 т, що підтверджується видатковою накладною від 23 серпня 2019 року № 170, довіреністю на отримання товару від 19 серпня 2019 року № 55.

Також сторонами договору поставки № ПОЛ0023-С від 19 серпня 2019 року укладено Додаткову угоду №002ПФ (Додаток № 1 до договору поставки № ПОЛ0023-С від 19 серпня 2019 року), за умовами якого постачальник передає у власність покупця пшеницю 4-го класу кількістю 500 тонн (+/- 10%) вартістю 4 083,00 грн./тонну.

Згідно з пунктом 2 Додатку № 1 загальна вартість товару за додатковою угодою складає 2 449 998,00 грн., в т.ч. ПДВ.

На виконання вимог договору № ПОЛ0023-С від 19 серпня 2019 року та Додатку №1 (Додаткова угода №002ПФ) до договору поставки № ПОЛ0023-С від 19 серпня 2019 року відповідач 1 поставив відповідачу 2 пшеницю 4-го класу кількістю 306,596 т, що підтверджується видатковими накладними від 23 серпня 2019 року № 171 (том 1 а.с.220), від 27 серпня 2019 року № 173, від 28 серпня 2019 року № 175, довіреністю на отримання товару від 19 серпня 2019 року № 59.

Також, 20 серпня 2019 року між ТОВ «Агростронг Компані» (в особі продавця) та АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (в особі покупця) укладено договір поставки № ПОЛ0024-С, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2019 року (далі - товар). Культура та клас товару зазначається в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами (Форми додаткових угод - Додаток №1 та Додаток №1.1 до Договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору поставка товару здійснюється на умовах EXW (Франко завод…) згідно офіційних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року) за виключенням умов, які обумовлені договором.

Відповідно до п. 1 Додатку № 1 до договору поставки № ПОЛ0024-С від 20 серпня 2019 року (Додаткова угода №001Я3) (далі - Додаток №1) постачальник передає у власність покупця ячмінь 3-го класу кількістю 1 000 тонн (+/- 10%) вартістю 4 083,33 грн./тонну.

Згідно з пунктом 2 Додатку № 1 загальна вартість товару за додатковою угодою складає 4 899 996,00 грн., в т.ч. ПДВ.

На виконання вимог договору № ПОЛ0024-С від 20 серпня 2019 року та Додатку №1 (Додаткова угода №001Я3) до договору поставки № ПОЛ0024-С від 20 серпня 2019 року відповідач 1 поставив відповідачу 2 ячмінь 3-го класу кількістю 95,382 т, що підтверджується видатковими накладними від 27 серпня 2019 року № 174, від 30 серпня 2019 року № 176, довіреністю на отримання товару від 20 серпня 2019 року № 60.

Крім того, 10 вересня 2019 року між ТОВ «Агростронг Компані» (в особі продавця) та АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (в особі покупця) укладено договір поставки № СУМ0020-С, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2019 року (далі - товар). Культура та клас товару зазначається в додаткових угодах до Договору, які є його невід`ємними частинами (Форми додаткових угод - Додаток №1 та Додаток №1.1 до Договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору поставка товару здійснюється на умовах EXW (Франко завод…) згідно офіційних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року) за виключенням умов, які обумовлені договором.

Відповідно до п. 1 Додатку № 1 до договору поставки № СУМ0020-С від 10 вересня 2019 року (Додаткова угода № 00И12) (далі - Додаток №1) постачальник передає у власність покупця пшеницю 2-го класу кількістю 500 тонн (+/- 10%) вартістю 3916,67 грн./тонну.

Згідно з пунктом 2 Додатку № 1 загальна вартість товару за додатковою угодою складає 2 350 002,00 грн., в т.ч. ПДВ.

На виконання вимог договору № СУМ0020-С від 10 вересня 2019 року та Додатку №1 (Додаткова угода №00И12) до договору поставки № СУМ0020-С від 10 вересня 2019 року відповідач 1 поставив відповідачу 2 пшеницю 2-го класу кількістю 490,563 т, що підтверджується видатковими накладними від 12 вересня 2019 року № 185, від 17 вересня 2019 року № 188, від 24 вересня 2019 року № 191, довіреністю на отримання товару від 12 вересня 2019 року № 11, від 24 вересня 2019 року № 18.

За фактом настання першої з подій (відвантаження товарів) позивачем складено та направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: від 04 вересня 2019 року № 7; від 23 серпня 2019 року № 37; від 23 серпня 2019 року № 36; від 27 серпня 2019 року № 38; від 28 серпня 2019 року № 40; від 27 серпня 2019 року № 39; від 30 серпня 2019 року № 41; від 12 вересня 2019 року № 8; від 17 вересня 2019 року № 9; від 24 вересня 2019 року № 10.

При цьому, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2020 року, у справі № 640/10016/20, зокрема, зобов`язано Державну податкову службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаних постачальником TOB «Агростронг Компані» покупцю AT «Державна продовольчо-зернова корпорація України» податкових накладних від 23 серпня 2019 року №36, від 23 серпня 2019 року № 37, від 27 серпня 2019 року № 38, від 27 серпня 2019 року № 39, від 28 серпня 2019 року № 40, від 30 серпня 2019 року № 41, від 02 вересня 2019 року № 6, від 04 вересня 2019 року № 7, від 12 вересня 2019 року № 8, від 17 вересня 2019 року № 9, від 24 вересня 2019 року № 10 днем їх фактичного подання 06 листопада 2019 року.

Між тим, податковий орган звернувся до суду з даним адміністративним позовом про визнання нечинними укладених договорів між АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та ТОВ «АГРОРАЙС».

За наслідком з`ясування обставин у справі, судом першої інстанції зроблено висновок про залишення без задоволення позовних вимог, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно пп. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 4 та п. 5 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів, а також спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

З іншого боку, згідно ст. 1 ГПК України, відповідний кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

Між тим, згідно ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, згідно абз. 1 ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносин Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги АТ «ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ» та ТОВ «АГРОРАЙС» про визнання недійсними правочинів, а саме укладених договорів поставки від 31 липня 2019 року № ПОЛ0015-С, від 19 серпня 2019 року № ПОЛ0023-С, від 20 серпня 2019 року № ПОЛ0024-С, від 10 вересня 2019 року № СУМ0020-С.

В даному випадку, податковий орган, як заінтересована особа, заперечує дійсність укладених між ПАТ «ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ» та ТОВ «АГРОРАЙС» правочинів, оскільки податковим органом встановлено обрив ланцюга постачання сільськогосподарської продукції, яка є предметом відповідних договорів, за наслідком дослідження наявних у податкового органу інформації та доказів.

В свою чергу, за наслідком перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції про залишення без задоволення позовних вимог податкового органу, колегія суддів вважає, що податковим органом порушено правила предметної юрисдикції при зверненні до адміністративного суду з даним адміністративним позовом, з огляду на наступне.

В даному випадку, податковий орган в позовній заяві обґрунтовує підвідомчість даного спору адміністративному суду тим, що подання відповідного позову передбаченою пп. 20.1.30 п. 20.1 ст.20 ПК України, вимоги якого слід розцінювати як виконання покладених на цей орган повноважень задля забезпечення публічно-правового інтересу у сфері оподаткування.

З іншого боку, колегія суддів зазначає, що за загальним правилом до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Тобто, під час визначення предметної юрисдикції справ судам слід виходити із суті права та/або інтересу, по захист якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин у сукупності.

В даному випадку, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором саме між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (постанови від 23 травня 2018 року (справа № 914/2006/17), від 04 вересня 2018 року (справа № 823/2042/16), від 02 квітня 2019 року (справа № 137/1842/16-а), від 17 червня 2020 року (справа № 826/10249/18).

Отже, для розв`язання питання про те, чи підлягає спір у цій справі розгляду судом адміністративної юрисдикції, необхідно з`ясувати, чи є він публічно-правовим, тобто якою є суть (зміст, характер) спору, чи виник він саме між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин та чи не має цей спір вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Між тим, як зазначено вище, Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулося до адміністративного суду з позовом до ПАТ «ДЕРЖАВНА ПРОДОВОЛЬЧО-ЗЕРНОВА КОРПОРАЦІЯ УКРАЇНИ» та ТОВ «АГРОРАЙС», у якому просило визнати недійсними укладені ними договори поставки.

При цьому, у якості правової підставою формування зазначених вимог Головне управління ДПС у Миколаївській області визначило, зокрема, норми статей 203, 215, 228 ЦК України, а у якості фактичної підстави той факт, що оспорювані договори укладено відповідачами без наміру їх виконання та з метою заниження сум податкових зобов`язань.

Тобто, у цій справі суб`єкт владних повноважень (податковий орган) оспорює правочини (договори), укладені суб`єктами приватного права (господарюючими суб`єктами), з підстав їхньої недійсності, керуючись цивільним законом.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, визнання недійсним правочину (серед іншого договору) є одним з окремо визначених матеріальним законом способів захисту у приватноправових відносинах.

Враховуючи вище, колегія суддів вважає, обраний податковим органом спосіб захисту інтересів у спірних правовідносинах - визнання недійсним правочину (господарського договору), є характерним саме для приватноправового спору та не властивий публічно-правовим правовідносинам.

При цьому, варто зазначити, що податковий орган не є стороною оспорюваних договорів, не вповноважений владно керувати чи здійснювати прямий безпосередній вплив на господарську діяльність відповідачів, давати дозвіл чи іншим чином визначати дії сторін щодо вчинення чи виконання цього правочину.

Тому, колегія суддів вважає, що спір у цій справі до публічно-правових не належить, з огляду на приватноправовий характер правовідносин стосовно укладення і виконання оспорюваного договору, у яких позивач - контролюючий орган безпосередньо не здійснював владно-управлінських повноважень та обраний ним спосіб захисту права/інтересу властивий саме приватноправовим правовідносинам - визнання недійсним договору на підставі статей 203, 215 ЦК України та застосування наслідків його недійсності, передбачених частиною третьою статті 228 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів, з урахування суб`єктного складу сторін у даній справі, вважає, що даний спір підвідомчий судам господарської юрисдикції.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 29 лютого 2024 року (справа № 580/4531/23).

В свою чергу, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки вищевказаним обставинам, а як наслідок помилково розглянуто відповідний спір за правилами адміністративного судочинства.

Тому, враховуючи, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, а саме правил юрисдикції адміністративних судів, які є підставою для обов`язкового скасування судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення суду та закрити провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 238, 239, 308, 311, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року - скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агростронг Компані», Акціонерного товариства «Державна продовольча-зернова корпорація України» про визнання недійсними договорів, згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Роз`яснити, що даний спір підвідомчий судам господарської юрисдикції, а також роз`яснити наслідки закриття провадження у справі, передбачені ч. 1 ст. 239 КАС України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржено до Верховного Суду протягом 30 днів.

Суддя-доповідач О.В. ЯковлєвСудді О.В. Єщенко А.В. Крусян