Постанова

від 19.06.2024 по справі 804/3196/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

справа № 804/3196/18

касаційне провадження № К/9901/94/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2018 (суддя Кучма К.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 (головуючий суддя - Панченко О.М., судді - Іванов С.М., Чередниченко В.Є.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Інспекції від 26.06.2017 №38622-13 на суму 15206,72 грн, №38625-13 на суму 3508,39 грн, №38632-13 на суму 30021,43 грн.

На обґрунтування зазначених вимог позивач послався на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на те, що нежитлові будівлі, які є приватною власністю позивача, знаходяться на земельних ділянках, які не перебувають у межах міста Нікополя. Позивач вважає, що контролюючий орган протиправно визначив йому грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 06.07.2018, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що контролюючим органом правомірно визначені податкові зобов`язання на нерухоме майно, оскільки відповідно до містобудівної документації земельні ділянки, які належать позивачу, включені до генерального плану міста Нікополь Дніпропетровської області та об`єкти, розміщені на цих земельних ділянках підлягають оподаткуванню.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на те, що нежитлові будівлі, які йому належать відносяться до Нікопольського району, внаслідок чого контролюючий орган протиправно застосував ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені для міста Нікополь Дніпропетровської області. Також, скаржник вказує, що суди не надали належної правової оцінки тому, що спірні об`єкти нерухомості не підлягають податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки перший з них є промисловим складом, а другий - овочесховищем, які очевидно можуть бути використані винятково у сільськогосподарській діяльності. Крім того, скаржник зазначає, що об`єкт житлової нерухомості не має статусу квартири, оскільки з цього приводу існує невирішений спір про цивільне право.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.01.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.06.2024 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 19.06.2024.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірив повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у власності ОСОБА_1 перебуває, зокрема: об`єкт нежитлової нерухомості: складське приміщення літ. "С", загальною площею 1273,0 кв.м, у розмірі частки 1/2, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 10.07.2009; об`єкт нежитлової нерухомості: будівля овочесховища - А, загальною площею 6171,9 кв.м, у розмірі частки 447/1000, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Нікопольського міськрайсуду Дніпропетровської області від 21.09.2007; об`єкт житлової нерухомості: квартира, загальною площею 364,4 кв.м, у розмірі частки 1/1, за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності.

Управлінням прийнято податкові повідомлення рішення від 26.06.2017:

№38632-13, яким позивачу визначено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік у розмірі 30021,43 грн;

№38625-13, яким позивачу визначено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік у розмірі 3508,39 грн;

№38622-13, яким позивачу визначено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік у розмірі 15206,72 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування.

За правилами підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп.266.7.1 п.266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

Згідно з пунктом 5.3 статті 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507 (надалі також - ДК 018-2000), будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

За приписами пункту 30.2 статті 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

При цьому, обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм "будівлі промисловості", лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з урахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Вищенаведений правовий висновок було сформульовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17.

У цій постанові судова палата частково відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15.05.2018 (справа №806/2676/17), а саме в частині, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та перебування у власності промислових підприємств.

Перебування нерухомого майна у власності фізичної особи не є перешкодою для застосування положень підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, у разі якщо такі об`єкти використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Згідно з підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування, зокрема, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивач здійснює діяльність у галузі промислового виробництва та/або сільського господарства та використовує об`єкти нерухомості саме з цією метою. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про правомірність визначення платнику грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Колегія суддів не може погодитись з доводами скаржника, що об`єкти нежитлової нерухомості по вул. Лібкнехта (перейменовано на вул. Патріотів України) 173 та 179 не перебувають у межах міста Нікополя, оскільки таким доводам надано правову оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Так, судами установлено, що з метою отримання інформації щодо місцезнаходження вказаного майна на території м. Нікополь, контролюючий орган звернувся до міського голови Нікопольської міської ради із запитом від 05.03.2018 №2995/10/04-36-13-20/50, на який міська рада листом від 22.03.2018 №2145/18 (вх. №1225/9 від 27.03.2018) повідомила, зокрема, що згідно даних Публічної кадастрової карти України (враховуючи те, що межі міста Нікополь не встановлені), відображено інформацію про земельні ділянки по вул. Патріотів України 173 (за фактичним розміщенням складського приміщення, розмір частки - 1/2) та вул. Патріотів України 179 (за фактичним розміщенням будівлі овочесховища, частка власності - 447/1000), а саме район Нікопольський.

Відповідно до містобудівної документації «Проект внесення змін до Генерального плану міста Нікополь Дніпропетровської області», затвердженого рішенням Нікопольської міської ради від 30.01.2015 №14-57/VI, земельні ділянки за адресою АДРЕСА_1 (за фактичним розміщенням складського приміщення, розмір частки - 1/2) та вул. Патріотів України 179 (за фактичним розміщенням будівлі овочесховища, частка власності - 447/1000) включені до генерального плану міста Нікополь Дніпропетровської області.

Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VІ (далі - Закон №3038-VІ) генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону №3038-VІ на підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

За правилами частини 9 цієї статті зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п`ять років.

Як установлено судами, згідно з даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої на 01.06.2016 за №60408241, встановлено, що у власності ОСОБА_2 перебуває, зокрема: об`єкт житлової нерухомості: квартира, загальною площею 364,4 кв.м, у розмірі 1/1 частка, за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності.

Згідно даних реєстру речових прав на нерухоме майно базою оподаткування є загальна площа квартири, що складає 364,4 кв.м.

Наведене свідчить про правомірність визначення платнику суми грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Доводи скаржника про те, що об`єкт житлової нерухомості не має статусу квартири, оскільки з цього приводу існує невирішений спір про цивільне право, є безпідставними, оскільки за інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16.04.2019 у справі № 182/6497/17 заяву ОСОБА_1 та інших осіб про відмову від позову було задоволено; прийнято відмову ОСОБА_1 та інших осіб від позовних вимог до Нікопольської міської ради про зміну статусу житла; рішення Нікопольського районного суду Дніпропетровської області від 31.08.2018 (яким було відмовлено у позові) визнано нечинним.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про правомірність визначення контролюючим органом позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.П. Юрченко Р.Ф. Ханова