Постанова

від 28.11.2018 по справі 804/3196/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 804/3196/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2018 р. (суддя Кучма К.С., м. Дніпро) у справі № 804/3196/18

за позовом ОСОБА_1

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У квітні 2018 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 38622-13 від 26.06.2017р. на суму 15206,72 грн., № 38625-13 від 26.06.2017р. на суму 3508,39 грн., № 38632-13 від 26.06.2017р. на суму 30021,43 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2018 р. в задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення мотивоване необґрунтованістю позовних вимог позивача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, скаржник оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що у постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2017р. у справі №804/8533/16 між тими ж сторонами та з тих же самих підстав зазначено, що "...на підставі листа Нікопольської міської ради від 04.07.2017р. № 3448, отриманого на запит суду" встановлено, що "...земельні ділянки по вул.Патріотів України, 173 та 179 перебувають у Нікопольському районі".

З огляду на зазначене рішенням суду, встановлено ту обставину, що контролюючим органом Нікопольською ОДПІ, яка є стороною - відповідачем і у справі №804/3196/18, також безпідставно і протиправно розраховано грошові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ... за земельні ділянки позивача по АДРЕСА_2, з використанням ставки податку, встановленої рішенням Нікопольської міської ради від 30.01.2015р. № 5-57/VІ, оскільки ці земельні ділянки не перебувають у межах міста Нікополя.

В абз.24 мотивувальної частини оскаржуваного рішення зазначено, що розміщене складське приміщення овочесховища та склад відповідно до абз. "ж" п.266.2.2 ст.266 ПК України не є об'єктом оподаткування.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 804/8533/16 від 19.09.2017 р. не було оскаржено.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом було неправомірно прийнято до уваги та не застосовано норми ч.4 ст.78 КАС України.

Що ж до застосування терміну "за закінченням строку зберігання", як такого, що доказує вручення належним чином і в зазначений у повідомленні строк, то саме "закінчення строку зберігання" не може бути визнаним, як відмова від отримання або у зв'язку з незнаходженням адресата за зазначеною адресою (пп.99, 117 Правил поштового обліку), або іншим чином неотримання.

З огляду на викладене, позивач не знав і не міг знати про надіслання оспорюваних повідомлень-рішень, тому звернувся до контролюючого органу з проханням визначити відповідні податкові зобов'язання, внаслідок чого був викликаний до Нікопольської ОДПІ, де отримав тільки копії не завірених означених повідомлень.

Отже, внаслідок порушення відповідачем-1 норм ст.42 ПК України та "Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків", затвердженого наказом Мінфіну України від 28.12.2016р., зазначені копії податкових повідомлень-рішень не можуть бути визнаними ані надісланими на адресу позивача належним чином, ані надісланими зовсім, а також такими, що відповідають вимогам ст.ст.54, 58 ПК України.

Включення до генерального плану будь-якого міста, у тому числі і м. Нікополя земельних ділянок, що цьому місту не належать, ніяким чином не може змінити їх власника - Нікопольську РДА та місце їх знаходження - Нікопольський район.

Стосовно нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1, то згідно технічного висновку КП "Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 08.05.2018р., який разом з технічним паспортом знаходиться в матеріалах справи, у власності позивача перебуває не 364,4 кв.м. загальної площі, а 360,7 кв.м., з яких житлова площа складає 135,1 кв.м.

Відповідно абз. "д" п.2.2. ст.266 ПК України не є об'єктом оподаткування "житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі..", тому з розрахунку податкового зобов'язання, окрім зазначених в позовній заяві гаража - 26 кв.м та тренувального зала - 53 кв.м., необхідно виключити: ванну - 10,3 кв.м, вбиральню - 5,7 кв.м, шафу - 1,4 кв.м.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення позову.

Відповідач надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у власності ОСОБА_1 перебуває, зокрема:

- об'єкт нежитлової нерухомості: складське приміщення літ. "С", загальною площею 1273,0 кв.м., у розмірі частки 1/2, за адресою: АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 10.07.2009 р.;

- об'єкт нежитлової нерухомості: будівля овочесховища - А, загальною площею 6171,9 кв.м., у розмірі частки 447/1000, за адресою: АДРЕСА_3, на підставі рішення Нікопольського міськрайсуду Дніпропетровської області від 21.09.2007 р.;

- об'єкт житлової нерухомості: квартира, загальною площею 364,4 кв.м., у розмірі частки 1/1, за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності.

26 червня 2017 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області було сформовано податкові повідомлення-рішення про сплату суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік, а саме:

- № 38632-13 від 26.06.2017 року на суму 30 021,43 грн. за об'єкт житлової нерухомості;

- № 38625-13 від 26.06.2017 року на суму 35 08,39 грн. за об'єкт нежитлової нерухомості;

- № 38622-13 від 26.06.2017 року на суму 15206,72 грн. за об'єкт нежитлової нерухомості.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову позивачу у задоволенні позову, оскільки:

- відповідно до положень абзацу 6 п.42.4. ст.42 ПК України, в редакції Закону №1797-VІІІ від 21.12.2016 р., у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Конверт з оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями повернувся до контролюючого органу не врученим із відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання";

- база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності;

- відповідно до інформації, яка є підставою для визначення бази оподаткування, базою оподаткування є загальна площа квартири, що складає 364,4 кв.м.; об'єкти нежитлової нерухомості по АДРЕСА_2, що знаходяться в місті Нікополь;

- відповідно до містобудівної документації "Проект внесення змін до Генерального плану міста Нікополь Дніпропетровської області", затвердженого рішенням Нікопольської міської ради від 30.01.2015 №14-57/VI, земельні ділянки за адресою вул. Патріотів України 173 (за фактичним розміщенням складського приміщення, розмір частки - 1/2) та вул. Патріотів України 179 (за фактичним розміщенням будівлі овочесховища, частка власності - 447/1000) включені до генерального плану міста Нікополь Дніпропетровської області.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову позивачу у задоволенні позову, з огляду на таке.

Предметом спірних правовідносин у справі є податкові повідомлення-рішення №38622-13 від 26.06.2017р. на суму 15206,72 грн., № 38625-13 від 26,06,2017р. на суму 3508,39 грн., № 38632-13 від 26.06.2017р. на суму 30021,43 грн., за якими позивач нараховані податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме на: складське приміщення (загальною площею 1273,0 кв.м., у розмірі частки 1/2), будівлі овочесховища (загальною площею 6171,9 кв.м., у розмірі частки 447/1000); квартири (загальною площею 364,4 кв.м., у розмірі частки 1/1).

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набув чинності з 01.01.2015 року, статтю 266 Податкового кодексу України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки.

Підпунктом 266.1.1. п.266.1. ст.266 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування відповідно до пп.266.2.1. п.266.2. ст.266 ПК України є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

При цьому пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником вказаних об'єктів нерухомості.

Отже, відповідач дійшов вірного висновку про те, що зазначені будівлі є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а позивач - платником такого податку відповідно до ст.266 ПК України.

Відповідно до п.п.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, сформованої на 01.06.2016 за №60408241, встановлено, що у власності ОСОБА_1 перебуває, зокрема:

- об'єкт нежитлової нерухомості складське приміщення літ. "Є", загальною площею 1273,0 кв.м., у розмірі частки 1/2; за адресою: АДРЕСА_2;

- об'єкт нежитлової нерухомості: будівля овочесховища - А, загальною площею 6171,9 кв.м., у розмірі частки 447/1000, за адресою: АДРЕСА_3.

Тобто, відповідно до інформації, яка є підставою для визначення бази оподаткування, об'єкти нежитлової нерухомості по вул. Лібкнехта (переіменовано на вул. Патріотів України), 173 та 179 знаходяться в місті Нікополь.

Посилання позивача на обставини, що були встановлені судом першої інстанції в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2017р. у справі № 804/8533/16 щодо земельних ділянок колегія суддів не приймає до уваги, оскільки податок на нерухоме майно було нараховано відповідачем на зазначені вище нежитлові приміщення, які розташовані в місті Нікополі та мають відповідні адреси, тобто спірні правовідносини цій справі не стосуються земельних ділянок, на які посилається позивач в апеляційній скарзі.

Доводів щодо розміру нарахованого відповідачем податку на вказані об'єкти нежитлової нерухомості позивач в апеляційній скарзі не навів.

Щодо доводів позивача стосовно неналежного направлення оскаржених податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 2 п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Відповідно до положень абзацу 6 п.42.4 ст.42 ПК України, в редакції Закону №1797-VІІІ від 21.12.2016 р., у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відповідно до абзацу 3 п.58.3 ст.58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до вимог п.45.1. ст.45 ПК України податковою адресою платника податків фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків/контролюючому органі.

Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 26.06.2017 року №38622-13, №38625-13, №38632-13 були направлені на податкову адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення із штрих-кодовим ідентифікатором №5321003028398. Конверт повернувся до контролюючого органу не врученим із відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання".

Зазначені обставини позивач у справі не заперечує.

Отже, відповідно до зазначених норм, оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення вважаються врученими платнику податків - позивачу у цій справі у зв'язку з неможливістю їх вручення з інших причин.

Доводи позивача, що з розрахунку податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням № 38632-13 від 26.06.2017 року необхідно виключити: гараж - 26 кв.м, тренувальну залу - 53 кв.м., ванну - 10,3 кв.м, вбиральню - 5,7 кв.м, шафу - 1,4 кв.м, оскільки вони не є об'єктами оподаткування, також є безпідставними.

Так, відповідно до даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, сформованої на 01.06.2016 р. за №60408241, у власності ОСОБА_1 перебуває, зокрема: квартира, загальною площею 364,4 кв.м., у розмірі частки 1/1, за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності.

Відповідно до пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до абз. "б" пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1. пункту 266.4. цієї статті та відповідної ставки податку.

Відповідно до абз. "г" пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів 2 і 3 цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.

Відповідно до пп.266.4.3 п.266.4 ст.266 ПК України пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до: об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту.

Крім того, відповідно до абз. "ґ" пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).

Відповідно до пп.12.3.2 п.12.3 ст.12 ПК України, при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Не дозволяється сільським, селищним, міським радам та радам об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів (пп.12.3.7 п.12.3. ст.12 ПК України).

Таким чином, відповідно до даних реєстру речових прав на нерухоме майно базою оподаткування є загальна площа зазначеної квартири, що складає 364,4 кв.м., а наведені позивачем приміщення з цієї площі, для розрахунку податку на нерухоме майно, виключенню не підлягають.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову позивачу задоволенні позовних вимог, оскільки позовні вимоги позивача є необґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2018 р. у справі № 804/3196/18 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.М. Панченко

Суддя С.М. Іванов

Суддя В.Є. Чередниченко